УХВАЛА
19 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/22858/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Кулініч А.П. (адвокат), Мельник М.А. (адвокат),
Державного підприємства "Донецька залізниця" - не з`явилися,
Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" - Василишин С.А. (адвокат), Гапон В.С. (адвокат),
Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.03.2021 (суддя Паляниця Ю.О.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (колегія суддів: Медуниця О.Є., Гребенюк Н.В., Зубченко І.В.)
за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк")
до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця")
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця")
про стягнення 68 139 502,01 доларів США, що еквівалентно 1 857 993 189,66 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. АТ "Сбербанк" є стягувачем за виконавчим документом (наказом суду від 06.09.2019) на суму 68 139 502,01 доларів США, що еквівалентно 1 857 993 189,66 грн. АТ "Укрзалізниця" є боржником. Ці зобов`язання перейшли до АТ "Укрзалізниця" як до правонаступника ДП "Донецька залізниця".
2. 05.02.2021 АТ "Укрзалізниця" звернулося до державного виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій, посилаючись на мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця". Вказана заява державним виконавцем задоволена не була.
3. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, яким чином має бути визначена правомірність дій виконавця у разі визнання Верховним Судом таким, що не відповідає Конституції України, мораторію на виконання судових рішень, встановленого Законом "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон 4442-VI), Законом "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції" (далі - Закон 1787-VIII), Законом "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції" (далі - Закон 2604-VIII) з урахуванням норм:
- Закону "Про виконавче провадження";
- Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.
4. Також у цій справі постали питання процесуального характеру, які стосуються того, яким чином потрібно тлумачити поняття "висновок Верховного Суду щодо застосування норми права" в контексті застосування частин 5, 6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", ст.302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зокрема, чи є таким висновком:
1) висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд;
2) висновок, який зроблено "між іншим" ("obiter dictum"), тобто не у зв`язку із суттю спору, а у якості додаткової аргументації чи інформації;
3) висновок про незастосування закону або норми права як такої, що суперечить Конституції України (до вирішення цього питання Конституційним Судом України).
5. Для вирішення зазначених питань Верховний Суд вирішив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2018 позовні вимоги АТ "Сбербанк" до ДП "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 №70-В/11/66/ЮО у розмірі 68 139 502,01 доларів США задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредитної лінії 54 945 202,05 доларів США, що становить еквівалент 1 433 055 100,46 грн за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 24.05.2018, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами 13 194 299,96 доларів США, що становить еквівалент 344 127 569,82 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018, а також судовий збір у розмірі 240 000,99 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7. 06.02.2019 на виконання вказаного рішення господарський суд видав відповідний наказ.
8. Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.07.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, замінив сторону виконавчого провадження, боржника - ДП "Донецька залізниця" на правонаступника - АТ "Укрзалізниця" у виконавчому провадженні №59296433 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.02.2019.
9. АТ "Укрзалізниця" звернулося до державного виконавця із заявою б/н від 05.02.2021 про зупинення вчинення виконавчих дій, посилаючись на мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця".
10. Вказана заява державним виконавцем задоволена не була, у зв`язку з чим не було зупинено виконавче провадження №59296433.
Короткий зміст вимог, викладених у скарзі
11. АТ "Укрзалізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою від 09.02.2021 на бездіяльність Відділу ДВС, в якій просило суд:
- визнати неправомірними дії Відділу ДВС, які полягають у незупиненні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59296433, відкритому на підставі наказу суду у справі №910/22858/17;
- усунути порушення права АТ "Укрзалізниця" шляхом зобов`язання Відділу ДВС зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №59296433, відкритого на підставі наказу суду у справі №910/22858/17.
12. В обґрунтування вимог скарги АТ "Укрзалізниця" посилалося на те, що 17.02.2017 набрав чинності Закон 1787-VIII, за змістом якого до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції та затвердження передавального акту цього майна АТ "Укрзалізниця" як правонаступника прав і обов`язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями таких підприємств, в тому числі і за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", у зв`язку з чим бездіяльність Відділу ДВС, яка полягає у тому, що державним виконавцем не зупинено виконавче провадження №59296433, суперечать вимогам п.11 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.03.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у задоволенні скарги відмовив, вказав про відсутність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій.
14. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій послались на ст.129-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012, ст.1, п.1 ч.2 ст.18, п.11 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження", п.3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону 145-ІХ, пункти 5, 5-1, 5-2 розд.3 Перехідних та прикінцевих положень Закону 4442-VI, ст.343 ГПК, рішення Європейського суду з прав людини у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії (заява №22774/93), "Горнсбі проти Греції" (заява №18357/91), "Бурдов проти Росії" (заява №59498/00), "Ясюнінтне проти Литви" (заява №41510/98), "Comingersoll S.A." проти Португалії" (заява №35382/97), постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/12809/19, від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18, від 29.04.2020 у справі №910/6948/19.
15. Додатково суд апеляційної інстанції послався на п.1 ч.1 ст.26, п.10-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону "Про виконавче провадження".
16. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:
- судове рішення є обов`язковим до виконання;
- Законами 4442-VI, "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції" (далі - Закон 2604-VIII) встановлено мораторій на звернення стягнення на майно АТ "Укрзалізниця", що знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
- майно первісного боржника (ДП "Донецька залізниця"), на яке може бути здійснено примусове стягнення, знаходиться як на території проведення антитерористичної операції, так і на території, що підконтрольна українській владі;
- АТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" з дати державної реєстрації АТ "Укрзалізниця" - 21.10.2015; Закон 4442-VI передбачає перехід майна (прав та обов`язків) підприємств залізничного транспорту, розміщених на території проведення антитерористичної операції, до АТ "Укрзалізниця"; відповідачем (боржником) у справі є АТ "Укрзалізниця" та відповідні зобов`язання, які були предметом спору у цій справі є зобов`язаннями АТ "Укрзалізниця" як правонаступника ДП "Донецька залізниця";
- чинним законодавством (з урахуванням Закону "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон 145-ІХ)) передбачено можливість стягнення грошових коштів з АТ "Укрзалізниця" у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;
- мораторій, встановлений п.3 Перехідних та прикінцевих положень Закону 145-ІХ з урахуванням пунктів 5-1 та 5-2 розд.3 Перехідних та прикінцевих положень Закону 4442-VI стосується лише майна боржника, яке розташовано на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
17. 03.06.2021 АТ "Укрзалізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги на бездіяльність Відділу ДВС.
18. АТ "Укрзалізниця" посилається на частини 2, 3 ст.287, п.3 ч.1 ст.308, ч.1 ст.311 ГПК як на підставу касаційного оскарження.
19. Касаційна скарга мотивована таким:
- мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця", встановлений Законом 4442-VI є спеціальним та пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України під час виконання рішень, ухвалених щодо зобов`язань ДП "Донецька залізниця" (посилається на п.62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17);
- незалежно від того, знаходиться частина майна ДП "Донецька залізниця" на підконтрольній українській владі території чи все майно, інвентаризація не може бути проведена на території проведення антитерористичної операції; це свідчить про те, що інвентаризація майна ДП "Донецька залізниця", його оцінка і складання передавального акту можлива тільки після закінчення проведення антитерористичної операції;
- посилання судів попередніх інстанцій на п.3 Перехідних та прикінцевих положень Закону 145-ІХ є необґрунтованим, оскільки скаржник не визначав його підставою для подання скарги на дії Відділу ДВС;
- врахуванню підлягає висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.05.2021 у справі №905/1987/19 про правомірність застосування мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції;
- суди попередніх інстанцій допустили грубе порушення норм процесуального права, що полягає в неповному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності та посиланні на обставини, які не підтверджені належними і допустимими доказами.
20. 01.10.2021 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення АТ "Укрзалізниця", в яких скаржник зазначає:
- під час вирішення питання щодо правомірності дій / бездіяльності Відділу ДВС у цій справі мають застосовуватись саме положення Закону 1787-VIII;
- положення Закону 1787-VIII та встановленого ним мораторію, які також передбачені в Законі "Про виконавче провадження", створюють безальтернативну правову конструкцію, що не дає державному виконавцю можливості діяти на власний розсуд і не зупиняти виконавче провадження;
- суди попередніх інстанцій неправомірно взяли за основу правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.11.2020 у справі №910/12809/19, та дійшли неправильного висновку про те, що зазначена позиція стосується мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, у тому числі за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", встановленого Законом 1787-VIII; Верховний Суд у справі №910/12809/19 не досліджував норми Закону 1787-VIII щодо встановлення мораторію.
21. 28.07.2021 до Верховного Суду від Відділу ДВС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи відзиву є практично ідентичними до мотивів ухвалення спірних судових рішень. Крім того, Відділ ДВС додатково зазначає:
- позиція, наведена в рішеннях судів попередніх інстанцій щодо застосування п.3 розд.ІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону 145-ІХ також викладена в ухвалах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18, від 29.04.2020 у справі №910/6948/19;
- у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №905/1987/19, на яку посилається скаржник, фактично підтверджується можливість вчинення виконавчих дій щодо АТ "Укрзалізниця" стосовно стягнення грошових коштів.
22. 28.07.2021 від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Департамент ДВС просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи Департаменту ДВС є практично ідентичними до мотивів ухвалення спірних судових рішень.
23. 02.08.2021 від АТ "Сбербанк" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ "Сбербанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи АТ "Сбербанк" є практично ідентичними до мотивів ухвалення спірних судових рішень.
24. Додатково у відзиві зазначено таке:
- п.11 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження" пов`язує можливість зупинення провадження на підставі мораторію за одночасного виконання таких умов: (і) звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями залізничного транспорту; (іі) майно підприємств розміщене на території проведення антитерористичної операції; однак майно АТ "Укрзалізниця", на яке може бути звернене стягнення, розташоване також і поза межами такої території, в тому числі в Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській областях (посилається на витяг з ЄДР);
- посилання скаржника на п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 в підтвердження неможливості звернення стягнення на грошові кошти АТ "Укрзалізниця" є помилковим, оскільки зазначена постанова стосується питання правонаступництва АТ "Укрзалізниця" прав та обов`язків ДП "Донецька залізниця", що не спростовує можливості стягнення грошових коштів зі скаржника як боржника у справі;
- під час розгляду скарги підлягає врахуванню постанова Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 щодо застосування мораторію.
25. 24.11.2021 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання АТ "Укрзалізниця" про передачу справи №910/22858/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
26. 02.12.2021 на адресу Верховного Суду надійшло заперечення АТ "Сбербанк" на клопотання АТ "Укрзалізниця" про передачу справи №910/22858/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду .
27. 08.12.2021 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання АТ "Укрзалізниця" про зупинення провадження у справі №910/22858/17 до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п.11 ч.1 ст.34, п.10-1 розділу ХІІІ "прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 №4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
28. 23.12.2021 на адресу Верховного Суду надійшла заява Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" про зміну найменування АТ "Сбербанк" на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк".
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
29. Верховний Суд ухвалою від 13.07.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 04.08.2021.
30. Ухвалою від 04.08.2021 Верховний Суд зупинив касаційне провадження до закінчення перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №905/2999/17 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
31. Верховний Суд ухвалою від 11.10.2021 поновив касаційне провадження, справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.11.2021; ухвалою від 24.11.2021 оголошено перерву до 08.12.2021, а ухвалою від 08.12.2021 - до 22.12.2021; 22.12.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебування на лікарняному головуючого судді Кібенко О.Р., ухвалою від 10.01.2022 розгляд справи призначено на 19.01.2022.
32. У судовому засіданні 19.01.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалив рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 4, 5 ст.302 ГПК.
ЩОДО ПІДСТАВ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо дії мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця"
33. Судами встановлено, що заборгованість у цій справі виникла на підставі зобов`язань, які перейшли від ДП "Донецька залізниця" до АТ "Укрзалізниця" як до правонаступника.
34. Законом 1787-VIII (набрав чинності 17.02.2017) доповнено розд.III Перехідні та прикінцеві положення Закону 4442-VI пунктами 5-1 і 5-2 такого змісту:
- "5-1. До проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств.
- 5-2. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 5- 1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції".
35. Також Законом 1787-VIII внесені такі зміни до Закону "Про виконавче провадження":
- ч.1 ст.34 доповнено п.11 і визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі "встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження";
- розд.XIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено п.10-1 такого змісту: "на період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".
36. 18.10.2018 був прийнятий Закон 2604-VIII (набрав чинності 12.01.2019), яким внесено зміни до цих законів, зокрема, після слів "що розміщене на території проведення антитерористичної операції" текст доповнено словами "здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях", а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
37. З наведеного вбачається, що ці закони визначають такі умови застосування мораторію:
1) Строк мораторію - з 17.02.2017 і втрачає чинність (залежно від того, яка подія настане раніше): (і) проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Укрзалізниця" як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств; (іі) через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
2) Мораторій встановлено щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця".
3) Мораторій стосується не всіх зобов`язань АТ "Укрзалізниця", а лише зобов`язань підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
4) Наслідками встановлення мораторію є: зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язанням таких підприємств, а також зупинення вчинення виконавчих дій (відповідно до Закону "Про виконавче провадження").
38. Законодавча тимчасова заборона (відстрочення виконання зобов`язання) щодо звернення стягнення за зобов`язаннями, які перейшли до АТ "Укрзалізниця" від ДП "Донецька залізниця", стосується всіх активів АТ "Укрзалізниця", в тому числі грошових коштів (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16).
39. Водночас у постанові від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 Верховний Суд виснував, що п.11 ч.1 ст.34, п.10-1 розд.XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону "Про виконавче провадження", пункти 5-1 та 5-2 розд.III Прикінцеві та перехідні положення Закону 4442-VI за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить ст.8, ч.2 ст.19, частинам 1, 2 ст.55, п.9 ч.2 ст.129, частинам 1, 2 ст.129-1 Конституції України), оскільки фактично унеможливлюють виконання остаточного судового рішення протягом тривалого часу, що очевидно обмежує конституційне право особи на судовий захист та порушує принцип верховенства права, зважаючи на відсутність встановленого законодавцем передбачуваного та ефективного правового регулювання суспільних відносин щодо розумних строків погашення відповідної заборгованості.
40. Скаржник, мотивуючи свою позицію та обґрунтовуючи незаконність рішень судів попередніх інстанцій, посилається на наявність у практиці Верховного Суду різних правових позицій щодо дії зазначеного мораторію.
41. Зокрема, скаржник посилається на правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
42. У цій постанові Велика Палата дійшла таких висновків:
"Пунктами 5-1, 5-2 розд.ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону 4442-VI зі змінами, внесеними згідно з Законами №1787-VIII та 2604-VIII, встановлено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Укрзалізниця" як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця", встановлений згідно з п.5-1 розд.ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону 4442-VI, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Укрзалізниця", але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (п.62).
Ці норми також свідчать про перехід майна (прав та обов`язків) підприємств залізничного транспорту, розміщених на території проведення антитерористичної операції, до АТ "Укрзалізниця". Якщо вважати, що обов`язки таких підприємств не перейшли до АТ "Укрзалізниця", то введення мораторію позбавлене юридичного змісту (п.63)".
43. Верховний Суд звертає увагу, що цей висновок зроблений не у зв`язку із розглядом питання про конституційність чи дію мораторію, чи застосуванням норм про мораторій при оцінці правомірності дій виконавця. Такий висновок висловлений як додатковий аргумент для підтвердження правового висновку щодо правонаступництва АТ "Укрзалізниця" за боргами ДП "Донецька залізниця".
44. Водночас, оскільки у справі №910/5953/17 йшлося про відповідальність АТ "Укрзалізниця" за боргами ДП "Донецька залізниця" як правонаступника і Велика Палата Верховного Суду, аргументуючи відповідну правову позицію послалася на наявність мораторію, то колегія суддів не вважає, що відносини є повністю неподібними (враховуючи висновки щодо подібності відносин, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19). Адже Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи рішення у справі №910/5953/17, базувала свій висновок на існуванні мораторію і не висловлювалася про його неконституційність.
45. Чинне законодавство України не розрізняє правових висновків Верховного Суду, які стосуються суті спору (висновки щодо застосування норми права при вирішення ключових питань, які постали перед судом при розгляді справи) і висновків, які були висловлені "obiter dictum" ("між іншим") тобто не по суті спору, а лише як додаткова аргументація.
46. Інший підхід застосовується у судовій практиці. Так, у постанові від 20.01.2021 у справі №233/8772/19 Верховний Суд зазначив: "Хоча в названій постанові Верховний Суд України дійсно посилався на цю норму права, але це було зроблено в якості додаткового аргумента (obiter dictum) на користь зробленого ВСУ тлумачення попередньої редакції ч.2 ст.389 Кримінального Кодексу України (далі - КК); це випливає не тільки зі змісту постанови в цілому, але й пряма вказівка на це в постанові: "На користь такого висновку [щодо тлумачення ч.2 ст.389 КК] говорять і положення ч.5 ст.52 КК). Положення п.7 § 3 Розд.4 Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачають особливий порядок відступу від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права, а не від кожного висловленого ним аргументу на користь такого висновку".
47. У постановах Верховного Суду у справах господарської юрисдикції 18 разів вживався термін obiter dictum для виокремлення певного правового висновку чи судження, яке напряму не стосується вирішення спору, але використовується як додатковий аргумент. Цей термін також вжито у 43 судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій (господарська і цивільна юрисдикції).
48. Структура судового рішення в країнах прецедентного права дійсно включає ratio decidendi та obiter dictum. Ratio decidendi - вирішальна мотивація суду, що лежить в основі прийнятого рішення. Правова позиція - це фрагмент мотивувальної частини, що містить викладений судом висновок щодо застосування норми права, що в подальшому використовується іншими судами при вирішенні справ з подібними обставинами. Оbiter dictum - це висловлення суду щодо питань, які безпосередньо не входять до предмета спору, проте висловлені для пояснення, ілюстрації та мають загальний характер. В процесуальних кодексах України такий розподіл висновків Верховного Суду не передбачений, хоча й використовується в деяких судових рішеннях.
49. Із постанови Великої Палати Верховного Суду не є чітко зрозумілим, чи містить вона висновок про дію мораторію, чи зроблений цей висновок по суті спору чи висловлений "obiter dictum" (в тексті постанови відсутнє відповідне застереження).
50. Колегія суддів також звертає увагу Великої Палати Верховного Суду, що у багатьох справах щодо застосування мораторію, передбаченого Законом 4442-VI, АТ "Укрзалізниця" посилається саме на цю правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, тлумачачи її як таку, що підтверджує конституційність мораторію (зокрема, у справах №905/2965/15, №234/520/21, №908/5205/14, №233/4930/19, №233/3616/19, тощо).
51. У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №905/1987/19 (за існування повністю подібних обставин справи) застосовано норми законів щодо мораторію до спірних правовідносин, на який також посилається скаржник у касаційній скарзі.
52. У цій постанові, зокрема, зазначено:
"7.24. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що пунктами 5-1 та 5-2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон №4442-VI) передбачено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей….
7.28. Пунктом 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, зокрема, що розміщені на території проведення антитерористичної операції.
7.29. Вказаний мораторій лише тимчасово забороняє примусово стягувати активи Товариства за зобов`язаннями названих підприємств в період дії мораторію.
7.30. Пунктом 5-2 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI передбачено коли вказаний мораторій втрачає чинність.
7.31. З огляду на викладене, необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанції щодо можливості звернення стягнення на активи боржника (АТ "Українська залізниця"), що не знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна таких підприємств та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Українська залізниця" як правонаступнику прав та обов`язків зазначених підприємств.
7.32. Відповідно до пункту 10-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".
7.33. Пунктом 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
7.34. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 Закону України "Про виконавче провадження").
7.35. З аналізу вище наведених норм можна дійти висновку про те, що мораторій передбачений пунктом 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (№4442-VI) поширюється на захід примусового виконання рішень - звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом №4442-VI, зокрема, зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця". При цьому Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено порядок дій виконавця, які останній має вжити у разі виконання судового рішення за зобов`язаннями підприємств передбачених пунктом 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI та рішення які останній приймає за наслідками вчинення відповідних дій".
53. У постанові від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 колегія суддів Верховного Суду ухвалила кардинально протилежний висновок, але відхилила аргументи АТ "Укрзалізниця" щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.05.2021 у справі №905/1987/19, пославшись на те, що в цій постанові не вирішувалось питання щодо застосування п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, а також ст.129-1 Конституції України, яке розглядалось в цій справі.
54. Такий підхід не відповідає положенням ст.302 ГПК, адже відносини у обох справах є повністю подібними, а застосування чи незастосування Верховним Судом певних джерел права при вирішенні спору не впливає на подібність правовідносин.
55. Колегія суддів також бере до уваги, що і постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 і постановою Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №905/1987/19 суд касаційної інстанції направив справи на новий розгляд. Водночас у низці постанов Верховного Суду зазначено, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №759/19440/15-ц, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №927/253/19, від 18.03.2021 у справі №905/2137/19, від 22.04.2021 у справі №910/6322/20, від 08.06.2021 у справі №916/2458/18 від 01.07.2021 у справі №910/15635/20, від 21.10.2021 у справі №922/2507/18, від 24.11.2021 у справі №910/15086/20, від 07.12.2021 у справі №910/3550/18, від 08.12.2021 у справі №911/2574/18 тощо). На підставі такого висновку вже формується негативна практика ігнорування висновків Верховного Суду судами інших інстанцій (див. наприклад рішення Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/643/21, постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №905/671/19), тобто нівелюється значення тих висновків, які містяться у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд.
56. Подібний висновок викладений у п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 №2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України" та у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-1109цс15.
57. Вважаємо, що такий висновок Верховного Суду не відповідає чинному законодавству, суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово відступала від висновків, які містилися у постановах, якими справа направлялася на новий розгляд, та практиці, яка склалася в інших касаційних судах у складі Верховного Суду (зокрема, постановою від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №352/395/19 (справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції); постановою від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків (конкретизувала), викладених в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/15792/14, від 27.11.2019 у справі №5023/1704/12, від 15.10.2019 у справі №910/22289/15 (справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції); постановою від 13.10.2020 у справі №712/9213/18 Велика Палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2018 у справі №289/51/16-ц (справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції) тощо).
58. На нашу думку існування такої правової позиції (відсутність у постанові правового висновку, якщо справу направлено на новий розгляд) дає можливості для необґрунтованого відступу від правових висновків Верховного Суду в порушення механізму формування єдиної та сталої судової практики, передбаченого ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" та ст.302 ГПК.
59. Закон "Про судоустрій і статус суддів" і ГПК передбачають обов`язковість врахування судами висновків, які містяться у будь-якій постанові Верховного Суду, незалежно від того, якою є резолютивна частина цієї постанови. Враховуючи викладене, вважаємо за доцільне, щоб Велика Палата Верховного Суду безпосередньо висловилася з цього спірного питання шляхом формування єдиної та зрозумілої правової позиції, якою буде узгоджена неоднакова практика судів різних інстанцій та різних юрисдикцій з питань застосування положень ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", ст.302 ГПК.
60. Відтак, відмінність у правових позиціях, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №905/1987/19 та від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 створює правову невизначеність з питання, чи підлягають застосуванню до спірних відносин норми, що містяться у п.11 ч.1 ст.34, п.10-1 розд.XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону "Про виконавче провадження", пункти 5-1 та 5-2 розд.III Прикінцеві та перехідні положення Закону 4442-VI.
Щодо обов`язку виконавця зупинити провадження
61. Відповідно до положень ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
- надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому ч.3 ст.4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (п.9);
- встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (п.11).
62. Також закон передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п.9 ч.1 ст.37 Закону "Про виконавче провадження").
63. У постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22478/16 визнано таким, що суперечить Конституції України, мораторій, передбачений у п.11 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження". Водночас Верховний Суд, дійшовши висновків у постанові про неефективність Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не визнав цей Закон таким, що не відповідає положенням Конституції України.
64. Скаржник вказує, що підтвердженням факту відсутності усталеної судової практики застосування зазначених норм законів про мораторій є постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата).
65. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 справу №905/2999/17 передано на розгляд Об`єднаної палати з підстав необхідності відступлення від правового висновку у подібних відносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16.
66. У постанові Об`єднаної палати від 17.09.2021 у справі №905/2999/17 палата не відступила від висновку щодо невідповідності Конституції норм про мораторій, пославшись на неподібність обставин справи, але зазначила, що "навіть за умов розповсюдження мораторію, передбаченого п.5-1 розд.3 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону 4442-VI на зобов`язання, що були предметом спору у даній справі, вказане не звільняє державного виконавця від необхідності вчинення дій (застосування механізмів), передбачених ст.4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
67. Стаття 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. У ч.1 цієї статті визначено, що таке виконання здійснюється в порядку, визначеному Законом "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
68. АТ "Укрзалізниця" є не державним підприємством, а акціонерним товариством, тобто за термінологією Закону - юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
69. Частина 3 ст.4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2- 4, 9 ч.1 ст.37 Закону "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
70. Це правило діє незалежно від того, чи є заборони тимчасовими, оскільки інших умов для застосування, крім наявності заборон та спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, ч.2 ст.4 зазначеного Закону не передбачає. Тобто названа норма підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
71. У ч.2 ст.34 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої п.9 ч.1 цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
72. У ч.3 ст.35 Закону "Про виконавче провадження" встановлено, що у випадку, передбаченому п.9 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
73. Щодо АТ "Укрзалізниця" на час виникнення спірних відносин також діяв мораторій, передбачений Законом 145-ІХ та Законом "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 №2864-ІІІ. Втім, ці мораторії не встановлюють заборони на звернення стягнення на грошові кошти АТ "Укрзалізниця".
74. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив як від висновків, які містяться у постанові від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 (дії виконавця за відсутності мораторію), так і від висновків, які містяться у постанові від 14.04.2021 у справі №910/8901/16 (дії виконавця за наявності мораторію), що призвело до формулювання суперечливих висновків щодо того, як саме має діяти виконавець:
- вчиняти дії з примусового виконання судового рішення і взагалі не передавати виконавчий документ центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і, відповідно, не зупиняти провадження;
- вчиняти дії з примусового виконання судового рішення і лише якщо борг не стягнуто протягом 6 місяців, передати виконавчий документ центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів і зупинити провадження;
- одразу передати виконавчий документ центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів і зупинити провадження;
- зупинити виконавче провадження, керуючись п.11 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження", без передачі виконавчого документу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (тобто без застосування норм Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").
75. Відтак, невирішеним лишається питання щодо визначення правомірності дій виконавця, які вчинялися як до дати визнання мораторію таким, що не відповідає Конституції рішенням Верховного Суду, так і після такої дати, оскільки виконавець не може самостійно оцінювати закони на предмет їх конституційності - як суб`єкт владних повноважень він не наділений такою дискрецією.
Щодо застосування висновку Верховного Суду про неконституційність закону
76. У цій справі також виникає питання застосування висновків, зроблених у постанові Верховного Суду у справі №910/22748/16 про незастосування норм закону щодо мораторію виконавцем, який здійснює виконавчі дії з виконання судового рішення у іншій справі.
77. У судів загальної, адміністративної та господарської юрисдикцій, включаючи Верховний Суд, відсутні повноваження щодо визнання норми закону неконституційною. У ст.147 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
78. Згідно зі ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
79. Тоді як у ст.11 ГПК встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
80. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до виключних повноважень Конституційного Суду України.
81. Таким чином, відповідно до ст.11 ГПК (та аналогічних норм інших процесуальних кодексів) вирішення питання про конституційність норми закону належить до юрисдикції та повноважень Конституційного Суду України, а господарський суд може лише не застосувати норми відповідного закону, які за висновком суду не відповідають Конституції, а застосувати Конституцію як норму прямої дії.
82. Відповідно до ч.5. ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. У ч.6 цієї статті зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
83. Виконавець (як державний, так і приватний) є суб`єктом владних повноважень. Питання щодо того, чи є висновок Верховного Суду про незастосування норми закону до певних правовідносин з підстав її невідповідності Конституції України та принципам верховенства права обов`язковим для виконавця та інших учасників правовідносин, становить виключну правову проблему.
84. Скаржник вважає, що такий висновок не підлягає застосуванню виконавцями та судами до винесення рішення Конституційним Судом України, оскільки норма не визнана неконституційною, а лише не застосована Верховним Судом при вирішенні спору. Рішення щодо конституційності відповідної норми закону ухвалює лише Конституційний Суд України.
85. Водночас, коли скарга на дії виконавця буде розглядатися судом, то виникає питання, чи є висновок про незастосування норм закону внаслідок невідповідності Конституції України висновком щодо застосування норми права в контексті ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" та ст.302 ГПК.
86. Таким чином, між датою набуття чинності рішенням суду, який не застосував норму закону з підстав її невідповідності Конституції України, та датою ухвалення рішення Конституційним Судом України про конституційність або неконституційність цієї норми виникає значний проміжок часу, протягом якого існує правова невизначеність - незрозуміло, чи повинен виконавець керуватися нормами закону про мораторій (такі норми є чинними до ухвалення рішення Конституційним Судом України про їх неконституційність, а іноді і після цього - якщо рішенням Конституційного Суду України це буде передбачено) чи виконавець зобов`язаний керуватися правовим висновком Верховного Суду, який не застосував норми щодо мораторію, як такі, що суперечать Конституції України.
87. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (ч.5 ст.302 ГПК).
88. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему треба оцінювати, як правило, з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
89. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).
90. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
91. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. Дж. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008 (заява №1365/07, § 39); "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 09.01.2013 (заява №21722/11, § 170).
92. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденному житті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) від 11.11.1996 (заява №17862/91, § 31, 32); "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine) від 11.04.2013 (заява №20372/11, § 65).
93. Щодо кількісного критерію, колегія суддів звертає увагу, що згідно з Моніторинговим звітом Міністерства юстиції України за результатами проведеного аналізу мораторіїв, що ускладнюють виконання судових рішень та застосування процедур банкрутства, презентованим 29.07.2021 (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/07/12/20210712113219-35.pdf) (далі - Моніторинговий звіт) в Україні існує 13 мораторіїв на примусове виконання судових рішень.
94. Відповідно до інформації зі Моніторингового звіту у 2020 році існувало 505 виконавчих проваджень на суму 62 278 196 грн, які підпадали під дію мораторію, передбаченого Законами 4442-VI та 1787-VIII. На момент передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ця сума є значно більшою. Тільки у цій справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, йдеться про стягнення 1 857 993 189,66 грн.
95. У клопотанні про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду скаржник зазначає, що на поточну дату судами розглянуто близько 850 справ на загальну суму понад 3,3 млрд грн, боржником у яких є ДП "Донецька залізниця", виконавчі документи за рішеннями яких передано до органів державної виконавчої служби для примусового виконання. З огляду на наявність суперечливої практики застосування судами законів про мораторій, у тому числі щодо зупинення виконавчого провадження та заборони стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за боргами ДП "Донецька залізниця", існує ймовірність ініціювання нових судових проваджень з аналогічних цій справі підстав.
96. Більш того, колегія суддів не виключає можливості ухвалення судами України різних юрисдикцій рішень про незастосування норм законів щодо інших мораторіїв, враховуючи універсальність аргументації, висловленої у постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16, та рекомендації Моніторингового звіту, які в тому числі базуються на узагальненні існуючої практики ЄСПЛ щодо мораторіїв.
97. Відповідно до Моніторингового звіту загальна сума за виконавчими документами, які підпадають під дію різних мораторіїв, лише у 2020 році становила майже 145 млрд грн.
98. Верховний суд звертає увагу, що у випадку скасування мораторіїв у законодавчому порядку, держава мала би встановити певний перехідний період, застосувати низку юридичних запобіжників знищенню стратегічних підприємств, важливих з точки зору національної безпеки.
99. Так, у Моніторинговому звіті Міністерство юстиції України робить висновок, що "запроваджені мораторії є неефективними і не досягли поставленої мети. Тому усі мораторії підлягають скасуванню. Це має відбуватися шляхом ухвалення одного загального закону, у якому має бути визначено, які з мораторіїв варто скасувати одразу, а по яких потрібен перехідний період для вжиття необхідних заходів для зняття кожного конкретного мораторію. При цьому варто сформувати перелік стратегічно значимих підприємств, майно яких не може бути реалізоване".
100. В умовах можливої відкритої агресії з боку Російської Федерації ризики, пов`язані з можливим припиненням господарської діяльності АТ "Укрзалізниця" як національного перевізника, можуть мати не лише економічні, але й військові наслідки, створювати загрозу для незалежності та суверенітету України, які також захищаються Конституцією України (ст.1), можуть послабити можливості України щодо захисту своєї території; тому ці ризики повинні бути ретельно оцінені у сукупності з іншими чинниками.
Висновки
101. Підсумовуючи, колегія суддів вважає за необхідне передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду:
1) для вирішення виключної правової проблеми, пов`язаної із суперечливістю судової практики щодо застосування законодавства про мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця;
2) для відступу від правової позиції, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №759/19440/15-ц, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №927/253/19, від 18.03.2021 у справі №905/2137/19, від 22.04.2021 у справі №910/6322/20, від 08.06.2021 у справі №916/2458/18 від 01.07.2021 у справі №910/15635/20, від 21.10.2021 у справі №922/2507/18, від 24.11.2021 у справі №910/15086/20, від 07.12.2021 у справі №910/3550/18, від 08.12.2021 у справі №911/2574/18 тощо (правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами);
3) для вирішення виключної правової проблеми щодо тлумачення поняття "висновок Верховного Суду щодо застосування норми права" в контексті застосування частин 5, 6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", ст.302 ГПК та аналогічних за змістом норм інших процесуальних кодексів.
Керуючись статтями 227, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. У клопотанні Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі №910/22858/17 відмовити.
2. Клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про передачу справи №910/22858/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.
3. Передати справу №910/22858/17 за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" до Державного підприємства "Донецька залізниця" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", про стягнення 68 139 502,01 доларів США, що еквівалентно 1 857 993 189,66 грн на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
Л. Стратієнко
