punctuation'>
УХВАЛА
28 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/22858/17
Провадження № 12-5гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25 березня 2021 року (суддя Паляниця Ю. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Медуниця О. Є., судді Гребенюк Н. В., Зубченко І. В.)
за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 910/22858/17
за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк»
до Державного підприємства «Донецька залізниця»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
про стягнення 68 139 502,01 дол. США, що еквівалентно 1 857 993 189,66 грн, і
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24 травня 2018 року у справі № 910/22858/17, залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 25 січня 2019 року та Верховного Суду від 14 травня 2020 року, задоволено позов Акціонерного товариства «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк», позивач, стягувач) про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця», відповідач, боржник) заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66/ЮО від 29 грудня 2011 року у розмірі 68 139 502,01 дол. США, зокрема: за основною сумою кредитної лінії 54 945 202,05 дол. США, що в еквіваленті становить 1 433 055 100,46 грн за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 24 травня 2018 року, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13 194 299,96 дол. США, що в еквіваленті становить 344 127 569,82 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року, а також судовий збір у розмірі 240 000,00 грн. На виконання вказаного рішення 06 лютого 2019 року Господарський суд Донецької області видав наказ.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2020 року, замінено боржника у виконавчому провадженні № 59296433 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року № 910/22858/17 з ДП «Донецька залізниця» на правонаступника - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», товариство).
АТ «Укрзалізниця» звернулось до господарського суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС), в якій просило суд:
- визнати неправомірними дії Відділу ДВС, які полягають у незупиненні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59296433;
- усунути порушення права АТ «Укрзалізниця» шляхом зобов`язання Відділу ДВС зупинити вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 59296433.
Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець Відділу ДВС згідно з вимогами пункту 11 частини першої статті 34 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі -Закон № 1404-VIII) був зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59296433 у зв`язку із встановленням відповідно до норм пунктів 51 та 52 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI«Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI) у редакції Закону України від 20 грудня 2016 року № 1787-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1787-VIII) мораторію на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 25 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2021 року у задоволенні скарги відмовив у зв`язку із відсутністю підстав для зупинення вчинення виконавчих дій. Свої рішення суди мотивували так:
- відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 жовтня 2019 року № 145-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі - Закон № 145-ІХ) заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно, передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України;
- Закон № 145-ІХ набрав чинності пізніше Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2604-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 2604-VIII), яким були внесені зміни у пункти 51 та 52 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4442-VI;
- за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/12809/19, при закріпленні законодавцем можливості звернення стягнення на грошові кошти підприємств, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», враховані й інші заборони та мораторії на звернення стягнення на майно боржників, у тому числі й щодо АТ «Укрзалізниця»;
- таким чином норми пунктів 51 та 52 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4442-VI стосуються лише майна боржника, яке розташоване на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та жодним чином не впливають на питання звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах.
АТ «Укрзалізниця» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 25 березня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2021 року у справі № 910/22858/17, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ «Укрзалізниця» на бездіяльність Відділу ДВС. Касаційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень АТ «Укрзалізниця» обґрунтувало так:
- мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця», встановлений Законом № 4442-VI, є спеціальним та пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України під час виконання рішень, ухвалених за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця», що підтверджено у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17;
- незалежно від того, знаходиться частина майна ДП «Донецька залізниця» на підконтрольній українській владі території чи все майно, інвентаризація не може бути проведена на території проведення антитерористичної операції; це свідчить про те, що інвентаризація майна ДП «Донецька залізниця», його оцінка і складання передавального акта можлива тільки після закінчення проведення антитерористичної операції щодо всього майна в цілому;
- посилання судів попередніх інстанцій на норми пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 145-ІХ є необґрунтованим, оскільки скаржник не посилався на них при поданні скарги на дії Відділу ДВС, а зазначав зовсім інші підстави;
- врахуванню підлягає висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 905/1987/19, про правомірність застосування мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 13 липня 2021 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою від 19 січня 2022 року справу № 910/22858/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частинами четвертою, п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку із необхідністю вирішення двох виключних правових проблем та відступлення від правових висновків, викладених в одинадцяти постановах Великої Палати Верховного Суду, об'єднаної палати та колегій Касаційного господарського суду.
Перша виключна правова проблема пов`язана із суперечливістю судової практики щодо застосування законодавства про мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця». Колегія Касаційного господарського суду посилається на постанову Касаційного господарського суду від 25 червня 2021 року у справі № 910/22748/16, в якій останній не застосував норми пункту 11 частини першої статті 34, пункту 101 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, пунктів 51 та 52 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4442-VI з підстав їх невідповідності нормам Конституції України, внаслідок фактичного унеможливлення виконання остаточного судового рішення. При цьому в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 905/1987/19 Касаційний господарський суд у повністю подібних відносинах застосував зазначені норми права без висновку про їх невідповідність Конституції України. На наявність мораторію, встановленого вказаними правовими нормами, послалась також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, не висловлюючись про його неконституційність.
Друга виключна правова проблема стосується тлумачення поняття «висновок Верховного Суду щодо застосування норми права» в контексті застосування частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 302 ГПК України та аналогічних за змістом норм інших процесуальних кодексів. Посилаючись на вказані норми права, колегія Касаційного господарського суду вбачає виключну правову проблему в питанні щодо того, чи є висновок Верховного Суду про незастосування норми права до певних правовідносин з підстав її невідповідності Конституції України та принципам верховенства права обов'язковим для виконавця, суду та інших учасників правовідносин (пункти 83, 85 ухвали).
Згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Також колегія Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 922/3693/18, колегій Касаційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі № 905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18, від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі № 910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18 про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами.
Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Ухвалою від 13 липня 2021 року Касаційний господарський суд за клопотанням скаржника дійшов висновку про наявність підстав для розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому у частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.
Наведені обставини є підставою для призначення справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 910/22858/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25 березня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2021 року.
2. Призначити справу № 910/22858/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 15 червня 2022 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна В. В. Пророк І. В. Желєзний Л. І. Рогач О. С. Золотніков О. М. Ситнік Л. Й. Катеринчук В. М. Сімоненко В. С. Князєв І. В. Ткач
