Дата документу 09.02.2021 Справа № 937/7984/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/640/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №937/7984/19Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 січня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИЛА
Вказаною ухвалою міськрайонного суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, на строк 60 днів, тобто до 13.03.2021 року включно.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу скасувати та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою його проживання. Свої вимоги мотивував тим, що жодний ризик, на який посилався прокурор в своєму клопотанні, нічим не доведений. Наміру переховуватися від суду він не має, оскільки бажає довести свою невинуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Крім того, прокурором не було доведено неможливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. Потерпілий та свідки у справі вже допитані і ніхто з них не заявляв про здійснення на них тиску, а тому ризик незаконного впливу на учасників судового провадження відсутній. Сама по собі лише тяжкість пред`явленого обвинувачення не є самостійною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Сторони кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надійшло, а тому апеляційний розгляд з огляду на ч.4 ст.422-1 КПК здійснено без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З представлених матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у даному провадженні існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК, зобов`язаний оцінити та врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтуються на вказаних вимогах кримінального процесуального закону.
Так,з наданихматеріалів провадженнявбачається,що ОСОБА_6 обвинувачується увчиненні двохособливо тяжкихзлочинів протижиття особита противласності,за якіпередбачено покараннялише увиді позбавленняволі.Обвинувачений ОСОБА_6 не одружений, не має міцних соціальних зв`язків.
Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що ОСОБА_6 , будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Крім того, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 ніде не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких умисних корисливих злочинів. У даній справі ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду.
Дані обставини, на переконання колегії суддів, беззаперечно доводять існування у даній справі ризику того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, за наявності зазначених ризиків, а також враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_6 та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про неможливість подальшого перебування обвинуваченого під вартою, міськрайонний суд дійшов правильного висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Зважаючи на конкретні обставини даного кримінального провадження колегія суддів, усупереч доводам обвинуваченого, вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_6 перебувати на волі.
Переконливих аргументів, які би спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.
Рішення суду про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в даній справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на відсутність у справі ризику незаконного впливу на учасників провадження є недоречним, оскільки суд при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою не посилався в ухвалі на існування такого ризику.
Що стосується заперечень обвинуваченого про те, що сама по собі тяжкість інкримінованих йому злочинів не є достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою, то колегія суддів зауважує, що підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 стала не лише тяжкість злочинів, в яких він обвинувачується, а сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.
Отже колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування ухвали, судом апеляційної інстанції також не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 січня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
