Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №937/7984/19
Провадження № 1-і/333/93/22
У Х В А Л А
Іменем України
27 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, клопотання начальника Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
В СТ АН ОВ ИВ:
Начальник Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12019080140000483 від 17.02.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому обраний у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розпорядження Голови Верховного суду України № 4/0/9-22 від 14.09.2022 року, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану, а саме змінено територіальну підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2022 року продовжено відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 02.01.2023 року (включно).
Прокурор направив до суду клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст. 177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи на те, що тривалий час утримується під вартою, а розгляд справи фактично не відбувається. Вину у скоєнні даного кримінального правопорушення він не визнає. Пояснив, що має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню доньку. Він не планує повертатися додому, оскільки село, в якому він мешкав до затримання, зраз є тимчасово окупованою територію. Його батьки переїхали до м. Запоріжжя, та якщо суд змінить йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, він зможе мешкати у них та за першою вимогою суду з`являтися у судові засідання. Точну адресу батьків він не знає.
Захисник підтримала позицію обвинуваченого, пояснила, що ОСОБА_5 наміру повертатися до с. Костянтинівка, Мелітопольського району, Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територію, не має, у останнього є можливість залишитися у м. Запоріжжі, де зраз мешкають його батьки, оформити довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, виконувати всі настанови суду, з`являтися у судові засідання. Також пояснила, що наразі у неї не має доказів на підтвердження того, що батьки обвинуваченого мешкають у м. Запоріжжі, та не проти того, щоб ОСОБА_5 мешкав разом із ними.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд керувався положеннями ст. 331 КПК України, відповідно до ч. ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Обвинувачений офіційно не працевлаштований. Не одружений, має постійне місце проживання, яке на даний час є тимчасово окупованою територією України.
При вирішенні питання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 , а також відомості про те, що обвинувачений має постійне місце проживання.
Наведене мінімізує, але не виключає, ризик переховування від суду.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій з метою перешкодити встановленню істини у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Таким чином, підозра особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При розгляді даного клопотання суд дійшов до висновку, що заявлений ризик втечі обвинуваченого, навіть після завершення досудового розслідування не зменшився та продовжує існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю та обсягом обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Доводи обвинуваченого про недоведеність вчинення ним злочину умисно, не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені вище ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 314-316, 392 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Клопотання начальника Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області про продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобтопо 25 лютого 2023 року (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати обвинуваченому та начальнику Державної установи«Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1
