ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3054/22 Справа № 937/7984/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїапеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого на ухвалуТомаківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від07вересня 2022року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Томаківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 07вересня 2022року задоволено клопотання прокурора та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів, до 06 листопада 2022 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув`язнення, з конфіскацією майна, та встановлені під час досудового слідства ризики не зменшились. Встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року скасувати та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на особисте зобов`язання з забороною спілкування з потерпілими і свідками.
В обґрунтування своєї скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність заявлених ризиків. Вважає, що заявлені ризики є надуманими, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів щодо незаконного впливу на учасників кримінального провадження та здійснення спроб переховування.
Вказує на порушення права на захист, оскільки її підзахисний обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та відповідно судовий розгляд повинен здійснюватись у складі колегії суддів, а судом першої інстанції в порушення норм кримінального процесуального закону розгляд клопотання прокурора здійснено одноособово.
Зазначає, що судом не враховані дані про особу обвинуваченого, який вже довготривалий час утримується під вартою, а саме 3 роки 6 місяців, має міцні соціальні зв`язки, раніше хоча і притягувався до кримінальної відповідальності, однак у скоєному розкаявся та відбув покарання, у зв`язку з чим застосування найбільш суворого запобіжного заходу суперечить усталеній практиці ЕСПЛ.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання чи домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази його винуватості у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, вину у скоєному не визнає та вважає, що досудове розслідування проведено з обвинувальним ухилом.
Вважає, що заявлені ризики є надуманими, оскільки органом досудового розслідування на протязі тривалого часу утримання його під вартою не надано доказів незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також здійснення спроб переховування.
Зазначає, що в разі зміни запобіжного заходу на більш м`який він зобов`язується за кожним викликом з`являтися до суду та має намір проживати на території м. Запоріжжя, оскільки територія, де він офіційно зареєстрований, є тимчасово окупованою.
Учасники апеляційного розгляду до суду не з`явилися, про поважні причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи та/або особисту участь в апеляційному розгляді не подавали, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України розглянути справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2)виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою цих вимог закону дотримався.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та доводи сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.
Вирішуючи питання про продовження вказаного запобіжного заходу, суд грунтовно встановив, що процесуальні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків, не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6ч.2ст.115,ч.4ст.187 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, з метою його уникнення може вдатися до відповідних дій.
Крім того, ОСОБА_6 небезпідставно обвинувачується у тому, що через невеликий проміжок часу після відбування покарання за попереднім вироком вчинив декілька нових умисних особливо тяжких злочинів, що може свідчити про те, що він на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та є особою, схильною до антисоціальної поведінки та порушення законів, і вказує на реальну наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, - вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності.
Окрім цього обвинувачений, перебуваючи на свободі, з метою примушування до надання тих чи інших показань може незаконно впливати свідків та потерпілих, оскільки останньому відомі їх повні анкетні дані, місця проживання.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Доводи сторони захисту про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , що на даний час є непідконтрольною владі Україні територією, наявність в нього іншого місця проживання у межах підконтрольної владі України території наданими матеріалами не підтверджується, у зв`язку із чим застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливим.
Доводи захисту щодо наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків та його позитивної характеристики колегія суддів оцінює критично як позбавлені будь-якого підтвердження. Натомість матеріали провадження не містять переконливих даних про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою або свідчили про його недоцільність.
Доводи сторони захисту щодо неналежності складу суду у зв`язку із тим, що кримінальне провадження щодо цього обвинуваченого має здійснюватись у колегіальному складі, в той час як питання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою було вирішене суддею одноособово, не грунтуються на процесуальному законі, оскільки за правилами п. 20-5 Перехідних положень КПК України клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути розглянуте головуючим суддею одноособово.
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого, залишитибез задоволення.
Ухвалу Томаківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 07вересня 2022року, про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_6 ,обвинуваченогоу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених п.6ч.2ст.115,ч.4ст.187 ККУкраїни, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4