Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 937/7984/19
Провадження № 1-і/333/167/23
УХВАЛА
29 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора начальника Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора начальника Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України та додані до нього матеріали, -
ВСТАНОВИВ:
24.11.2023 року на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від начальника Приазовськоговідділу Мелітопольськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 11.05.2006 року Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2,3 ст. 185, ст. 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки; 2) 29.10.2009 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 1,2 ст. 185, ст. 70,75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік; 3) 06.02.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки; 4) 12.09.2018 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 5) 12.01.2019 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 70,75 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтоване таким.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 18 до 20 години 16.02.2019 року, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з проникненням до житла потерпілої ОСОБА_6 та із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, шляхом зламу вхідних дверей, проник до приміщення вказаного вище будинку, та знаходячись у приміщені наніс множинні удари руками по голові (не менше 14 ударів), тулубу, шиї та кінцівкам (не менше 52 ударів) потерпілої ОСОБА_6 , яка є особою похилого віку, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження, що виразилися у множинних синцях кінцівок, саднах та синцях шиї, поверхневі рани зовнішньої поверхні правого плечового суглобу, крововиливи у м`які тканини задньої поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; внутрішньочерепної травми, що виразилася у крововиливах під м`які мозкові оболонки полюсів обох лобних долей, а також у правій тім`яно-скроневій ділянці, множинні синці, садні, поверхневі рани та крововиливи у м`які тканини голови; повні поперечні переломи 5-8 ребер зліва та 6-8 ребер справа по середньо-ключичним лініям, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я,
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на напад з метою заволодіння чужим майном. ОСОБА_4 , наніс потерпілій ОСОБА_6 , один удар невстановленим у ході досудового слідства ножем в область лівого стегна потерпілої, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження у вигляді поодинокого сліпого колото-різаного поранення лівого стегна у нижній третині, з ушкодженнями стегнових артерії та вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне у момент заподіяння, тим самим подавив волю потерпілої до опору. Відразу після цього, ОСОБА_4 , заволодів майном потерпілої ОСОБА_6 , а саме грошовими коштами на невстановлену в ході досудового слідства сумі. Після чого з місця скоєння злочину втік, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду.
Вказаними діями ОСОБА_4 , на думку органу досудового розслідування, вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 4 ст. 187 КК України розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, досудовим розслідуванняму кримінальномупровадженні встановлено,що уперіод часуз 18до 20години 16лютого 2019року, ОСОБА_4 ,перебуваючи устані алкогольногосп`яніння,з корисливихмотивів,шляхом зламувхідних дверей,проник доприміщення будинкурозташованого заадресою: АДРЕСА_3 ,де реалізуючисвій злочиннийумисел направленийна умисневбивство,тобто умиснепротиправне заподіяннясмерті,потерпілої ОСОБА_6 ,з метоюнезаконного заволодіннямайном останньої,наніс множинніудари рукамипо голові(неменше 14ударів),тулубу,шиї такінцівкам (неменше 52ударів)потерпілої ОСОБА_6 ,яка єособою похилоговіку,спричинивши їйтим самимтілесні ушкодження,що виразилисяу множиннихсинцях кінцівок,саднах тасинцях шиї,поверхневій ранізовнішньої поверхніправого плечовогосуглобу,крововиливи ум`які тканинизадньої поверхнігрудної клітки,які згідновисновку судово-медичноїекспертизи №149від 17.02.2019кваліфікуються яклегкі тілесніушкодження;внутрішньочерепні травми, що виразилася у крововиливах під м`які мозкові оболонки полюсів обох лобних долей, а також у правій тім`яно-скроневій ділянці, множинні синці, садна, поверхневі рани та крововиливи у м`які тканини голови; повні поперечні переломи 5-8 ребер зліва та 6-8 ребер справа по середньо-ключичним лініям, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вбивство, ОСОБА_4 , наніс потерпілій ОСОБА_6 , один удар невстановленим у ході досудового слідства ножем в область лівого стегна потерпілої, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження у вигляді поодинокого сліпого колото-різаного поранення лівого стегна у нижній третині, з ушкодженнями стегнових артерії та вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне у момент заподіяння, що ускладнилося гострою крововтратою, та від якого, у період часу з 18 до 20 години 16 лютого 2019 року, настала смерть потерпілої ОСОБА_6 , на місці події, за вказаною вище адресою. Відразу після цього, ОСОБА_4 , заволодів майном потерпілої ОСОБА_6 , а саме грошовими коштами на невстановлену в ході досудового слідства сумі.
Після чого, з місця скоєння злочину втік, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду.
Вказаними діями ОСОБА_4 , на думку органу досудового розслідування, вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеп. 6 ч. 2 ст.115 КК України умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів.
Вина ОСОБА_4 прокурор вважає, що повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами.
01.04.2019 ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому було продовжено. Ухвалою Комунарскього районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який в подальшому було продовжено, востаннє, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.202 3 року до 04.12.2023 року.
На думку прокурора ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тимчасового домашнього арешту на стадії досудового розслідування, на цей час продовжують існувати.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України, які згідно із вимогами ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими умисними корисливими злочинами, поєднаними з насильством над потерпілими та покарання за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, від семи до дванадцяти років та від трьох до семи років відповідно.
Обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілих або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, усвідомлюючи тяжкість вчинених ними злочинів та невідворотність покарання.
Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що відносно ОСОБА_4 маються ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому обвинуваченому доцільно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.
Наявні наведені ризики не зменшились та продовжують існувати, що виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу більш м`яким.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченого та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Встановлено, що відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України відносно потерпілої ОСОБА_6 були внесені до ЄРДР 17.02.2019 року (кримінальне провадження №12019020140000483).
29.03.2019 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
29.03.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України.
01.04.2019 року ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому, продовжувався суддями Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
25.09.2019 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 було направлено до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
У зв`язку із виникненнями обставин, небезпечних для життя та здоров`я суддів, працівників апарату суду та відвідувачів суду в умовах воєнного стану, наказом голови суду від 09.03.2022 року №16 роботу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області призупинено до їх зникнення або усунення.
Після визначення підсудності вказаного кримінального провадження за Томаківським районним судом Дніпропетровської області та за Комунарським районним судом м. Запоріжжя суддями вказаних судів строк тримання під вартою ОСОБА_4 було продовжено.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, визначено підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за Комунарським районним судом м. Запоріжжя.
Ухвалою Комунарскього районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який у подальшому було продовжено, востаннє, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2023 року до 04.12.2023 року.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, вказані у клопотанні прокурора. Доводи обвинуваченого про недоведеність його винуватості обов`язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт відносно ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу, зі слів допомагають батьки), соціальні зв`язки (не одружений; не має на утриманні жодної особи).
Також, при вирішенні питання, яке поставлено у клопотанні прокурора, судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України (санкція зазначених статей передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років позбавлення волі або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Інші ризики, зазначені прокурором у клопотанні прокурора під час судового розгляду, не підтвердилися.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Керуючись ст. ст. 181, 314-317, 372, 395 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України, з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_2 по 27.01.2024 року (включно).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:
1) прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
2)не відлучатися за межі м.Запоріжжя, без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
2)повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження та прокурора Приазовського відділу Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну свого місця проживання.
Ухвалу для виконання надіслати начальнику відділення поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 04.12.2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1
