Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
05 лютого 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №12019180190000069 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 08 лютого 2019 року) відносно: ОСОБА_6 за обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_10 ,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та обрати стосовно нього новий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням заходів електронного контролю.
Згідно оскаржуваної ухвали, клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 11 лютого 2021 року.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 вважає ухвалу суду прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому, на його думку, у даному провадженні існують об`єктивні підстави для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції. Вважає, що жодним чином не обгрунтовано та недоведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні. Крім того, судом не в повному обсязі досліджено підстави для продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, так як при розгляді клопотання суддя не дослідив жодного письмового матеріалу провадження, а в самій ухвалі не аргументував жодного свого висновку.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою, оскільки, на її думку, вона постановлена із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема вказують, що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою не наведено жодних нових обставин щодо необхідності вжиття такого запобіжного заходу. Разом з тим, вважає, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено наявність ризиків зазначених у ст.177 КПК України. Також вважає, що продовження строку тримання під вартою для обвинувачених відбувається формально.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою. Доводить, що продовження строку тримання під вартою здійснено за відсутності обгрунтованої підозри. Також вказує на той факт, що в клопотанні відсутні жодні докази, які б ствердили наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що у даному кримінальному проваженні наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують продовження до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали, а більш м`який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризиків, а тому обвинуваченим слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Як вбачається з апеляційних скарг, то в них не міститься жодних клопотань про розгляд справи за участю сторін. Також таких клопотань не надходило і на адресу суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності сторін кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
А ч.3 зазначеної норми Закону встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вірно враховано, що існування на теперішній час вказаних ризиків доведено прокурором наведеними в клопотанні обставинами та наданими матеріалами, а також поведінкою обвинувачених протягом судового розгляду кримінального провадження. Доведеним є також факт, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, в тому числі домашній арешт, не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам. Зазначені обставини і наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в подальшому триманні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 під вартою.
Також колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доказів на спростування висновків суду першої інстанції матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу міського суду Рівненської області від 14 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №12019180190000069 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 08 лютого 2019 року) відносно: ОСОБА_6 за обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
