Справа № 565/1354/19
Провадження № 1-кп/565/40/20
Провадження №1-кс/565/280/20
Провадження №1-кс/565/281/20
Провадження №1-кс/565/282/20
Провадження №1-кс/565/283/20
У Х В А Л А
14 грудня 2020 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області колегіально в складі:
- головуючого - судді ОСОБА_1 ,
- судді - ОСОБА_2 ,
- судді - ОСОБА_3 ,
з участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
- прокурора - ОСОБА_5 ,
- потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
- представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
- обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
- захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
здійснивши в залі судового засідання у відкритому судовому засіданні розгляд клопотань прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_17 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №12019180190000069, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2019 року, про обвинувачення: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старе Село Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
У Кузнецовському міському суді Рівненської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12019180190000069, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України. Правова кваліфікація інкримінованих кримінальних правопорушень організація вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб у складі організованої злочинної групи, тобто в готуванні яких та вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, а також організація незаконного поводження зі зброєю і бойовими припасами, тобто носіння, зберігання, придбання, передача вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчиненого організованою групою, тобто в готуванні яких та вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
14 грудня 2020 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_17 (далі прокурором) подані в суд письмові клопотання від 11 грудня 2020 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 строком на 60 діб без визначення розміру застави.
У вказаних клопотаннях прокурора зазначено, що причетність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до вчинення інкримінованих їм злочинів та обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується такими зібраними під час досудового розслідування матеріалами: протоколом огляду місця події від 08 лютого 2019 року, під час якого зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, обстановку на місці вчинення злочину та зафіксовано вилучення предметів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні (зокрема, фрагментів дерев`яної бити та п`яти гільз від патронів автоматичної зброї, калібру 5,45 мм); лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_18 від 08 лютого 2019 року, яким встановлено причину смерті останнього внаслідок отриманих ним вогнепальних поранень; протоколами допитів підозрюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від 09 лютого 2019 року, які свідчать, що під час проведення цих слідчих дій останні визнали свою участь у здійсненні озброєного нападу на загиблого ОСОБА_18 , під час якого умисно спричинили йому тілесні ушкодження у ділянці голови та заподіяли вогнепальні поранення тулуба, а також прямо вказали на ОСОБА_9 як на особу, яка замовила і зорганізувала вчинення вказаного злочину та з метою його виконання надала знаряддя вчинення злочину пістолет, дерев`яні бити, наручники, газовий балончик, бойову автоматичну зброю, транспортні засоби, тощо; протоколами слідчих експериментів за участю підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , під час яких останні в повному обсязі підтвердили раніше надані ними показання, а також на місцевості показали і відтворили окремі обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_18 , вказали на місцезнаходження транспортних засобів, бойової автоматичної вогнепальної зброї та інших знарядь злочину, де й були виявлені вказані предмети, що є об`єктивним підтвердженням показань підозрюваних; протоколами одночасних допитів за участю підозрюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , якими повністю підтверджуються раніше надані ними показання; матеріалами прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 09 лютого 2019 року, які підтверджують факт затримання підозрюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 безпосередньо після вчинення ними інкримінованого їм злочину у прикордонній смузі поруч з Республікою Білорусь; протоколами допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які підтвердили, що чули постріли автоматичної зброї на подвір`ї ОСОБА_18 у момент вчинення вбивства останнього, а також безпосередньо після вчинення злочину бачили рух мотоцикла з невідомими особами від місця вчинення злочину, що також є об`єктивним підтвердженням показань, наданих підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ; протоколами огляду місця події від 09 лютого 2019 року, під час яких виявлено ключ від мотоцикла, який використовувався під час вчинення злочину, газовий балончик «Кобра 1Н», а також бойова автоматична вогнепальна зброя у місцях, які попередньо під час слідчих експериментів вказали підозрювані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , та іншими матеріалами кримінального провадження. Матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовується підозра, в ході виконання вимог ст.290 КПК України стороною обвинувачення надані для ознайомлення підозрюваним та їх захисникам у повному обсязі та вже досліджувалися судом. На переконання прокурора, ризики, що передбачені п.п.1, 3-5 ст.177 КПК України, які були встановлені судом при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченим, на даний час не зменшились та продовжують існувати. Так, наявність ризику переховування обвинувачених від суду обґрунтовується наступними обставинами: один із злочинів, який інкримінується обвинуваченим, відноситься до особливо тяжкого злочину та передбачає максимальну міру покарання у виді довічного позбавлення волі, що є вагомим психологічним фактором, який може сприяти цьому ризику; місце реєстрації та проживання ОСОБА_9 є с.Старе Село Рокитнівського району Рівненської області, яке розташоване у прикордонній смузі, де діє спрощений порядок перетину державного кордону України; одразу після вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_9 виїхав із с.Старе Село Рокитнівського району Рівненської області до м.Рівне, де в подальшому був затриманий працівниками поліції на підставі ст.208 КПК України; залишення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 одразу після вчинення інкримінованого злочину місця вчинення злочину і подальше їх затримання співробітниками Державної прикордонної служби у прикордонній смузі поруч державного кордону України, поза пунктом пропуску. У підтвердження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор зазначив, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 діяли спільно згідно із заздалегідь розробленого та обумовленого плану вчинення злочину та згідно з показаннями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вони спільно з ОСОБА_10 з метою приховання слідів цього злочину після його вчинення приховали знаряддя вчинення злочину мотоцикл та бойову автоматичну зброю, які мають доказове значення в цьому кримінальному провадженні, а ОСОБА_9 з метою приховання слідів злочину та уникнення відповідальності після вчинення злочину вказав ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знищити (видалити) з мобільних телефонів, які перебували в їхньому користуванні, будь-яку переписку та вхідні/вихідні дзвінки між ними. Покликаючись на показання потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_22 і ОСОБА_20 , надані в судовому засіданні про висловлення обвинуваченими в їхню сторону погроз, прокурор зазначив про наявність ризику чинення обвинуваченими прямо (особисто) чи опосередковано (за допомогою сторонніх осіб) тиску на свідків і потерпілих з метою зміни ними показань, місце проживання яких достеменно відомо обвинуваченим. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченими прокурор доводить такими обставинами: умисним, спланованим і організованим характером злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , їх умислом, спрямованим на позбавлення життя людини, залученням обвинуваченим ОСОБА_9 до виконання злочинів інших осіб, використанням бойової вогнепальної зброї, дерев`яних бит, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку і неповагу до загальноприйнятих норм та цінностей; протиправною діяльністю обвинувачених, яка має стійкий, систематичний і організований характер та набула форми злочинного промислу; перебуванням ОСОБА_9 на момент вчинення інкримінованого йому злочину у статусі обвинуваченого в кримінальному провадженні №12016180190000590 від 06 грудня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та наявністю в нього судимості за ч.2 ст.125 КК України; притягненням ОСОБА_10 в 2017 році до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; притягненням ОСОБА_11 в 2015 році до кримінальної відповідальності та його засудженням до позбавлення волі Кузнецовським міським судом Рівненської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, що вказує на наявність незнятої і непогашеної судимості; а також відсутністю в обвинувачених будь-яких міцних соціальних зв`язків, що підтверджується відсутністю в них постійного місця роботи, відсутністю утриманців та шлюбних зв`язків. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подані на розгляд суду з метою забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та запобігання вказаним ризикам. Згідно з доводами прокурора відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законним і обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. При цьому зазначив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м`яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного та його поведінки. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини по справі та переховування особи від правосуддя, при цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. На переконання сторони обвинувачення, за вказаних обставин в їх сукупності з врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, зазначеним у клопотаннях, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо. При цьому прокурор вважає за належне застосування ч.4 ст.183 КПК України, згідно з якою суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, або щодо злочину, який спричинив загибель людини. Копії клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надані обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 11 грудня 2020 року, що підтверджується їх розписками від 11 грудня 2020 року та поясненнями, наданими в судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 повністю підтримав вказані клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 терміном на 60 діб без визначення розміру застави із наведених у них підстав і мотивів.
Потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора.
Представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 вказав про обґрунтованість клопотань прокурора та просив суд їх задоволити, зазначивши, що наведені в клопотаннях ризики не зникли та продовжують існувати. Згідно з доводами адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину та раніше притягувались до кримінальної відповідальності. На переконання представника потерпілих, обвинувачені несуть суспільну небезпеку, оскільки з їх боку були погрози потерпілим та свідкам у даному кримінальному провадженні.
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисники адвокати ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 у судовому засіданні заперечили проти клопотань прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що він заперечує проти клопотань прокурора, які на йому думку є необґрунтованими і надуманими, вважає, що обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає скасуванню. Згідно з доводами обвинуваченого ОСОБА_9 у клопотаннях прокурора не наведено конкретних фактів, підтверджуючих наявність особистих неприязних відносин між ним і ОСОБА_18 , сворення ним організованої групи, розроблення єдиного плану, незаконного придбання і зберігання вогнепальної зброї та вчинення умисного вбивства ОСОБА_18 , в тому числі з корисливого мотиву. Пояснив, що обвинувачення не містить даних про те, як, коли і де він організував організовану групу. Зазначив, що під час його зустрічі та розмови 06 лютого 2019 року із обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 тривалістю 10 хвилин це зробити неможливо. Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив наявність ризику чинення незаконного тиску на потерпілих і свідків, зазначив, що останні мають відношення до кримінальних правопорушень і його вислів у суді в їх бік був спровокований.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_13 підтримала позицію свого підзахисного та зазначила, що клопотання прокурора мають такий самий зміст із попередніми та є необґрунтованими. На думку адвоката ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_9 невинен у вчиненні інкримінованих йому злочинів, прокурор не довів пред`явленого обвинувачення, хоча всі подані докази судом досліджено. Вважає, що прокурором не надано доказів у підтвердження створення ОСОБА_9 організованої злочинної групи, не доведено жодної кваліфікуючої ознаки інкримінованих злочинів, не підтверджено наявності заявлених ризиків та не доведено наявності обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотаннях. Покликаючись на усталену практику Європейського суду з прав людини та тривалість перебування обвинувачених під вартою, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 вказала про недопустимість продовження тримання обвинувачених під вартою та обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю злочинів, що їм інкримінуються. Просила скасувати обраний обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою та врахувати при цьому наявність в останнього постійного місця проживання в с.Старе Село Рокитнівського району Рівненської області та місця проживання в м.Рівне, а також те, що обвинувачений ОСОБА_9 є засновником та директором ТзОВ «Аскін Ворк».
Обвинувачений ОСОБА_10 не підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, зазначив, що він не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів та просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_14 зазначив, що він заперечує проти клопотань прокурора, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання із застосуванням електронних засобів контролю. Просив суд врахувати, що в даному випадку повністю досліджено докази сторони обвинувачення і сторони захисту, проте серед них відсутні докази, які б підтверджували вчинення обвинуваченими умисного вбивства ОСОБА_18 , зокрема наявності в обвинувачених прямого умислу на скоєння цього злочину. Вказав, що в діях обвинуваченого ОСОБА_10 , який заходив на територію господарства ОСОБА_18 , наявна необхідна оборона, тому оголошена останньому підозра та пред`явлене обвинувачення є необгрунтованими. Вважає, що прокурор не обґрунтував наявність ризиків і не надав доказів у підтвердження їх існування, в тому числі ухилення від суду і продовження вчинення кримінальних правопорушень. При цьому просив суд врахувати, що дії, вчиненні при необхідній обороні, не є злочином, а за попередній злочин обвинувачений ОСОБА_10 поніс покарання та немає судимостей.
Обвинувачений ОСОБА_11 зазначив, що він не підтримує клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_15 заперечив проти клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, просив скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 . Вказав, що подані прокурором клопотання ідентичні з попередніми клопотаннями за своїм змістом і обґрунтуванням. Також зазначив, що судом досліджено всі докази в кримінальному провадженні, проте вони не підтверджують обґрунтованості підозри та винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів. Просив врахувати, що обвинувачені не збираються втікати, знищити, спотворити чи приховати докази. Згідно з доводами адвоката ОСОБА_15 допитані свідки зі сторони обвинувачення перебувають в залі судових засідань, що підтверджує їх упередженість та суб`єктивне підтримання ними думки потерпілих. Вважає, що прокурором не доведено наявності заявлених ним ризиків. Зазначені в клопотаннях обставини є припущеннями. При цьому просив суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_11 відбув покарання за попередні злочини, злочинний промисел останнього не підтверджений доказами, обвинувачений ОСОБА_11 має постійне місце проживання, в нього є батьки і брат.
Обвинувачений ОСОБА_12 вказав, що він не підтримує клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просив суд скасувати йому запобіжний захід, зазначивши про те, що подані прокурором клопотання містять лише припущення і в них нічого не міняється. Згідно з доводами обвинуваченого ОСОБА_12 до досліджуваної події він бачився із обвинуваченим ОСОБА_9 під час зустрічі з ним лише тривалістю 5 хвилин, вважає, що протягом вказаного часу є неможливим створення організованої групи та досягнення попередньої змови щодо вчинення злочинів. Зазначив, що він та інші обвинувачені не мають відношення до слів обвинуваченого ОСОБА_9 , висловлених у сторону потерпілих.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_16 заперечив проти клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, зазначивши про їх безпідставність, необґрунтованість та ідентичність. На думку адвоката ОСОБА_16 , саме по собі обвинувачення не може бути підставою для продовження обвинуваченим строку тримання під вартою. Згідно з доводами адвоката ОСОБА_16 в даному кримінальному провадженні немає доказів наявності прямого умислу в обвинуваченого ОСОБА_12 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_18 та причетності обвинуваченого ОСОБА_12 до заподіяння смерті ОСОБА_18 . Просив врахувати тривалість перебування обвинувачених під вартою, а також те, що розгляд кримінального провадження в листопаді та в грудні 2020 року відкладався не з вини обвинувачених і захисників. Вважає, що в зв`язку з допитом судом потерпілих і свідків можливість чинення на них незаконного впливу з боку обвинувачених виключається і продовження останнім строку тримання під вартою буде мати формальний характер.
Заслухавши думки учасників процесу, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_17 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
До такого висновку колегія суддів прийшла з наступних підстав.
Згідно з ст.331 КПК України підчас судовогорозгляду судза клопотаннямсторони обвинуваченняабо захистумає правосвоєю ухвалоюзмінити,скасувати абообрати запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. Незалежновід наявностіклопотань судзобов`язаний розглянутипитання доцільностіпродовження триманняобвинуваченого підвартою доспливу двомісячногостроку здня надходженнядо судуобвинувального акта,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру чиз днязастосування судомдо обвинуваченогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.За наслідкамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюабо продовжуєйого діюна строк,що неможе перевищуватидвох місяців.Копія ухваливручається обвинуваченому,прокурору танаправляється уповноваженійслужбовій особімісця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 і п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу,крім випадків,передбачених частиноюп`ятою статті176цього Кодексу.Запобіжний західу виглядітримання підвартою неможе бутизастосований,окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою . Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 22 травня 2020 року апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_13 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2019 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_9 без змін. Апеляційний суд зазначив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Дані вимоги закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою судом було дотримано у повному обсязі. При розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та про наявність достатніх підстав вважати щодо існування хоча б одного із ризиків того, що обвинувачені можуть вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Доведеним є і той факт, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, а саме домашній арешт, як про це просять у своїх апеляційних скаргах захисники, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам. Зазначені обставини і наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в подальшому триманні обвинувачених під вартою, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Дані підстави і наявність ризиків не змінились і по теперішній час. Дані про осіб обвинувачених, їх соціальний стан, на які посилаються захисники у поданих апеляційних скаргах, не зменшують ризики у кримінальному провадженні та не впливають на правильність висновку місцевого суду щодо необхідності застосування до обвинувачених саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без змін. Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинувачених під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо кожного з них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити і більш м`який запобіжний захід. З урахуванням наведеного, даних про осіб обвинувачених та тяжкості інкримінованих їм діянь, те, що останні обвинувачуються у вчиненні в тому числі і особливо тяжкого злочину, їх вік та стан здоров`я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинувачених в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_13 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_15 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2020 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 без змін. Апеляційний суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора вмотивовано задоволено судом. Зазначені обставини і наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в подальшому триманні обвинувачених під вартою, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Дані підстави і наявність ризиків не змінились і по теперішній час. Дані про осіб обвинувачених, їх соціальний стан, на які посилаються захисники у поданих апеляційних скаргах, не зменшують ризики у кримінальному провадженні та не впливають на правильність висновку місцевого суду щодо необхідності застосування до обвинувачених саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З урахуванням наведеного та, враховуючи, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні злочину, який вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, за наявності реальних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на думку апеляційного суду є доведеними прокурором та ґрунтуються на реальних доказах, що містяться у матеріалах кримінального провадження, суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, такий як домашній арешт, є недостатнім для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 без змін. Апеляційний суд встановив, що місцевий суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового та сімейного стану ОСОБА_12 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно з висновком Волинського апеляційного суду місцевим судом у достатній мірі встановлено підстави для продовження ОСОБА_12 виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. У матеріалах провадження відсутні будь-які відомості, які свідчили б про наявність у ОСОБА_12 міцних соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, а також офіційної роботи і легальних доходів. Такі дані не були надані стороною захисту і суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість оголошеної ОСОБА_12 підозри є необгрунтованими та повністю спростовуються матеріалами провадження. Окрім того, апеляційний суд вважає, що раніше заявлені ризики не зменшилися, оскільки враховуючи тяжкість покарання, кількість та вагу здобутих доказів його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, ОСОБА_12 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_12 винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України. Зазначені в апеляційній скарзі доводи захисника жодним чином не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, не спростовують здобутих доказів вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 травня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 залишено без змін. Апеляційний суд встановив, що вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 місцевим судом були дотримані в повній мірі. Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_10 в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд врахував обгрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики не зменшилися, оскільки ОСОБА_10 ніде не працює, немає постійного джерела доходів та міцних соціальних зв`язків, притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину, і знову ж обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких. Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обгрунтованої підозри, яка стверджується матеріалами провадження, а метою запобігання спробам ухилення від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення ними інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_10 під варту та до моменту вирішення останнього клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого в даний час вже зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід. Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обгрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ризики які слугували підставою для обрання запобіжного заходу не втратили свою актуальність та не змінилися. З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_10 та тяжкості інкримінованих йому діянь, те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, що підвищує суcпільну небезпечність такого діяння, його вік та стан здоров`я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд прийшов до висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов`язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обгрунтованих підстав для його продовження. Доводи, які викладені в апеляційній скарзі сторони захисту та були наведені в ході розгляду провадження, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту. Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 липня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 залишено без змін. У вказаній ухвалі зазначено, що вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 місцевим судом були дотримані в повній мірі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Обгрунтованість підозри ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, повністю стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких та особливо тяжких, а санкція останнього передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі. Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 раніше судимі. Однак у матеріалах провадження відсутні будь-які відомості, які свідчили б про наявність у ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 міцних соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, а також офіційної роботи і легальних доходів. Такі дані не були надані стороною захисту і суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційних скарг про необгрунтованість оголошеної ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 підозри є необгрунтованими та повністю спростовуються матеріалами провадження. Так, обгрунтованість висунутого ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачення повністю підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Крім того, Волинський апеляційний суд вважає, що з моменту взяття під варту ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 під варту та до моменту вирішення даного клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо них такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинувачених, зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід. На думку апеляційного суду, судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочину, який вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, а тому на підставі ч.4 ст.183 КПК України суд визнав за необхідне не визначати розмір застави обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Доводи, які викладені в апеляційних скаргах сторін захисту жодним чином не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, не спростовують здобутих доказів вини обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих ними злочинів, а тому не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора. Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, Волинський апеляційний суд не вбачає. Також апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, оскільки ухвала Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 липня 2020 року є законною та обгрунтованою.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 вересня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 залишено без змін. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачений буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність. Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 місцевим судом були дотримані в повній мірі. Апеляційним судом встановлено, що обгрунтованість підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, повністю стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких та особливо тяжких, а санкція останнього передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі. Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 раніше судимі, мають постійне місце проживання. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про наявність у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 міцних соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, а також офіційної роботи і легальних доходів. Такі дані не були надані стороною захисту і суду апеляційної інстанції. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційних скарг про необгрунтованість оголошеної ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підозри є необгрунтованими та повністю спростовуються матеріалами провадження. Обгрунтованість висунутого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачення повністю підтверджується доказами, які містяться в матеріалах провадження. Крім того, апеляційний суд вважає, що раніше заявлені ризики не зменшилися, оскільки враховуючи тяжкість покарання, кількість та вагу здобутих доказів вини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, останні можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, будь-який інший більш м`який запобіжний захід, ніж як тримання під вартою, не зможе запобігти і є недостатнім для запобігання ризикам, що існують на даній стадії судового розгляду. А також вірно, на думку апеляційного суду, враховано судом першої інстанції, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочину, який вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, на підставі ч.4 ст.183 КПК України суд визнав за необхідне не визначати розмір застави обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Доводи, які викладені в апеляційних скаргах сторін захисту жодним чином не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, не спростовують здобутих доказів вини обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих ними злочинів, а тому не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора. Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, Волинський апеляційний суд не вбачає. Ухвала Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 вересня 2020 року є законною та обгрунтованою.
Ухвалою Кузнецовськогоміського судуРівненської областівід 19жовтня 2020рокупродовжено дію обраного обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Зазначена ухвала суду закінчує свою дію 17 грудня 2020 року.
Завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до цієї дати об`єктивно неможливо з огляду на необхідність закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, в тому числі допиту обвинувачених, які виявили бажання надати суду показання наприкінці даної стадії судового розгляду.
Надані суду матеріали і висновок органу досудового розслідування вказують на обґрунтованість підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, та про обґрунтованість підозри щодо вчинення обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України.
При цьому суд врахував, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Відповідно до п.57 рішення Європейського суду з прав людини за скаргою №25629/94 від 27 листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід`ємним елементом запобіжної ґарантії проти свавільного арешту й затримання і це передбачено підпунктом с) пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кембелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, серія А, №182, с.16, п.32). Однак факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий самий рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, серія A, №300-A, с.27, п.55).
Згідно з п.40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Прокопенко проти України» від 20 січня 2011 року (заява №5522/04) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати in abstracto. Це питання має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Продовження строків тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (див., серед інших, рішення в справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри (обвинувачення), відсутність доказів вини обвинувачених в інкримінованих їм злочинах та неправильність кваліфікації їх дій є передчасними та спростовуються змістом клопотань прокурора із покликанням на відповідні докази, надані суду стороною обвинувачення в обґрунтування підозри ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, які досліджені судом та будуть оцінені у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення відповідно до ч.1 ст.89 і ст.94 КПК України. При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених суд не вправі надавати оцінку доказам чи в інший спосіб перевіряти доведеність їх вини, окрім з`ясування вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень. Питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винні обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення згідно з п.п.1-3 ч.1 ст.368, ст.373 і ч.ч.3, 4 ст.374 КПК України суд вирішує, ухвалюючи вирок (виправдувальний, або обвинувальний) безпосередньо після закінчення судового розгляду. Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність обставин або відомостей, які могли б переконати неупередженого спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити інкримінований злочин.
При з`ясуванні наявності ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд врахував наступні обставини. Так, на момент затримання обвинувачені за зареєстрованим місцем їх проживання не перебували. Обвинувачений ОСОБА_9 , який має зареєстроване місце проживання в с.Старе Село Рокитнівського району Рівненської області, був затриманий у м.Рівне. Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які мають зареєстроване місце проживання в с.Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, були затриманні співробітниками Державної прикордонної служби в с.Березове Рокитнівського району Рівненської області у прикордонній смузі поруч державного кордону України. Наведені факти обвинувачені та їх захисники не спростовують.
Обвинувачені неодружені, не навчаються, не працюють, утриманців не мають. Ці обставини підтверджуються змістом обвинувального акта і письмових клопотань прокурора ОСОБА_17 від 11 грудня 2020 року та не заперечуються обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і їх захисниками.
Існування обставин, які б достовірно свідчили про наявність міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання обвинувачених, наявність у них офіційної роботи та легальних доходів, обвинувачені та їх захисники не підтвердили, жодних доказів про це суду не надали. Сама по собі наявність в обвинувачених родини без підтвердження підтримання ними із родиною позитивного емоційного зв`язку не є доказом міцності соціальних зв`язків обвинувачених.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник не надали суду доказів, які б підтверджували, що до затримання станом на 09 лютого 2019 року обвинувачений ОСОБА_9 працював директором ТзОВ «Аскін Ворк» та отримував заробітну плату. Цих обставин не підтверджують надані суду копії документів: протоколу установчих зборів засновників ТзОВ «Аскін Ворк» №1 від 01 жовтня 2018 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 жовтня 2018 року, наказу ТзОВ «Аскін Ворк» №1 від 09 жовтня 2018 року та витягу з реєстру платників єдиного податку від 17 жовтня 2018 року. Зазначені документи стосуються обставин, які існували станом на 01 жовтня 2018 року, 08 жовтня 2018 року, 09 жовтня 2018 року і 17 жовтня 2018 року відповідно. Надана суду адвокатом ОСОБА_13 копія договору оренди квартири від 01 липня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_9 є орендарем квартири АДРЕСА_4 строком 12 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом прийому-передачі, спростовує наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого ОСОБА_9 за зареєстрованим місцем його постійного проживання в с.Старе Село Рокитнівського району Рівненської області. Навпаки ця обставина свідчить, що обвинувачений ОСОБА_9 змінив місце свого проживання.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, що є особливо тяжким злочином і тяжким злочином відповідно, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна та позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 є також обвинуваченим в кримінальному провадженні №12016180190000590 від 06 грудня 2016 року за ч.3 ст.187 КК України. Окрім того, за результатами розгляду кримінального провадження №12017180190000023 від 14 січня 2017 року відповідно до вироку Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2019 року та ухвали Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, прийнятих у справі №571/422/17, ОСОБА_9 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, що єзлочином протиздоров`я людини.
Пред`явлене обвинуваченим ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні обвинувачення в сукупності з даними, наявними у матеріалах справи, поясненнями обвинуваченого ОСОБА_9 про його перебування на території АТО та показаннями потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_20 про погрози, що також підтверджується дослідженим відеозаписом, вказують на наявність ризику продовження протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений ОСОБА_9 , в тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Судом також встановлено, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 раніше вчиняли злочини.
Так, обвинувачений ОСОБА_10 вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 березня 2017 року визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік 6 місяців на підставі ст.ст.75, 104 КК України. Звільнений від призначеного покарання ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2018 року по закінченню іспитового строку.
Обвинувачений ОСОБА_11 вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 січня 2016 року визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки без конфіскації майна, вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 березня 2017 року визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, відбував покарання в Цуманській ВК Волинської області. Вказана судимість незнята і непогашена.
Обвинувачений ОСОБА_12 вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 грудня 2014 року визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років та звільнено від відбування вказаного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки на підставі ст.75 КК України. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 лютого 2017 року він звільнений від призначеного покарання після закінчення іспитового строку.
За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_9 зарекомендував себе негативно, що підтверджується його характеристикою, наданою Старосільською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області 11 лютого 2019 року.
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 грудня 2019 року на обвинуваченого ОСОБА_10 накладено адміністративне стягнення у вигляді 45 годин громадських робіт за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство).
Наведені обставини вказують на суспільну небезпечність обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Допитані судом потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_22 і ОСОБА_20 підтвердили наявність ризику вчинення незаконного впливу на потерпілих та свідків з боку обвинувачених як безпосередньо у приміщенні суду, так і за місцем їх проживання через сторонніх осіб, що здійснюється у період цього судового провадження та пов`язано із розглядом даного кримінального провадження.
Наявність цього ризику підтверджено також відеозаписом, наданим суду 24 грудня 2019 року захисником обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_13 до клопотання про розгляд кримінального провадження в закритому судовому засіданні, який досліджений судом та вказує про прямі погрози обвинуваченого ОСОБА_9 в адресу потерпілого ОСОБА_6 .
Відмова обвинувачених від конвоювання до суду та затягування ними часу їх конвоювання до суду, на що вказують рапорти командира 2-го відділення 2-го взводу РКС ГУНП в Рівненській області ОСОБА_24 від 28 листопада 2019 року, від 09 грудня 2019 року, від 08 січня 2020 року та лист Роти конвойної служби ГУНП в Рівненській області №4/39/01-2020 від 13 січня 2020 року, є обставинами, які свідчать про незаконну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час судового розгляду даного кримінального провадження та підтверджують наявність ризиків переховування від суду та перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2020 року, постановленою без виходу в нарадчу кімнату, що занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання, обвинуваченого ОСОБА_11 на підставі ч.1 ст.330 КПК України видалено з зали засідання тимчасово на одне судове засідання 19 лютого 2020 року, після чого обвинуваченому ОСОБА_11 судом була надана можливість ознайомитися з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності.
Окрім цього, судом враховано, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 упродовж судового розгляду даного кримінального провадження неодноразово порушували порядок у залі судового засідання, за що отримували від головуючого судді попередження про їх видалення з зали судового засідання в разі повторення ними зазначених дій згідно з ч.1 ст.330 КПК України.
Наявність цих обставин підтверджується журналами судових засідань та записом судових засідань, зробленим за допомогою технічних засобів.
Вказана неправомірна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час судового розгляду даного кримінального провадження доводить створення обвинуваченими перешкод правосуддю та посилює ступінь ризику перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином.
Виходячи з положень ч.ч.1, 2 ст.29 Конституції України та беручи до уваги положення міжнародних правових актів щодо захисту права людини на свободу та особисту недоторканність, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене на підставах та в порядку, визначених законами України, таке обмеження має бути домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, здійснюючи судове провадження суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Сукупність вказаних конкретних фактів вказує на наявність в даному кримінальному провадженні справжньої вимоги громадських інтересів, яка за належного врахування принципу презумпції невинуватості виправдовує відступ від правила поваги до особистої свободи.
Отже, сукупність зазначених обставин вказує на те, що обґрунтування наявності зазначених ризиків не зводиться лише до тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень. У даному випадку серйозність висунутого обвинувачення, в тому числі вчинення умисного особливо тяжкого злочину, який скоєний із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, не є головним чинником для оцінки можливості того, що обвинувачені переховуватимуться від правосуддя, незаконно впливатимуть на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджатимуть відправленню правосуддя, вчинятимуть нові злочинні дії, однак суворість покарання, що загрожує обвинуваченим, має значення для оцінки небезпеки їх зникнення або вчинення нових злочинів.
При цьому судом враховано, що існування на теперішній час вказаних ризиків доведено прокурором наведеними в клопотанні обставинами та наданими матеріалами, а також поведінкою обвинувачених протягом судового розгляду кримінального провадження. Доведеним є також факт, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, в тому числі домашній арешт, не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам. Зазначені обставини і наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в подальшому триманні обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під вартою.
З огляду на наведені обставини, колегія суду на даний час має тверде переконання, що дані, які свідчать про існування ризиків переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення ними інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є достатньо вагомими та такими, що виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
Отже, враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що єдиним дієвим запобіжним заходом для обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у даному випадку є тримання під вартою, строк якого необхідно продовжити до 60 (шістдесяти) днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків, існування яких обґрунтовано прокурором.
З врахуванням того, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочину, який вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини, на підставі ч.4 ст.183 КПК України суд визнав за необхідне не визначати розмір застави обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 199, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_17 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 задовольнити.
Продовжити дію обраного обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Ухвала суду закінчує свою дію 11 лютого 2021 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які перебувають під вартою, - у цей строк з дня отримання копії даної ухвали суду.
Повний текст ухвали оголосити 21 грудня 2020 року о 10 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
