ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/22748/16Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (код 23343582)
про визнання бездіяльності заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни (01001, м. Київ, вул. Городецького,13) неправомірною та зобов`язання вчинити дії
у справі № 910/22748/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Державного підприємства «Донецька залізниця»
про стягнення 69 179 723,28 грн.,
за участю представників:
стягувача Горяніна А.О.,
відповідача, Корсуна Ю.Ю. , Кулініча А.П.
Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни - Мазур Г.І.,
ВСТАНОВИВ
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22748/16 від 21.03.2017 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено. Позов задоволено до державного підприємства «Донецька залізниця». Стягнуто з державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68; 84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22; ідентифікаційний код: 01074957) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-а; ідентифікаційний код 23343582): 69 179 723 грн. 28 коп. боргу та 206700 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення суду 10.04.2017 видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 (суддя Мельник В.І.) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»; замінено сторону у виконавчому провадженні №61625988, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. у справі №910/22748/16, а саме боржника - з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).
Постановою від 12.10.2020 у вищезазначеній справі Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2020. та прийняв нове судове рішення, виклавши резолютивну частину у наступній редакції: «Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго». Замінити сторону у виконавчому провадженні №61625988, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/22748/16, а саме боржника - з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)»
Ухвалою від 02.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22748/16 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 910/22748/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця».
12.01.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» подано скаргу на визнання бездіяльності заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни (01001, м. Київ, вул. Городецького,13) неправомірною та зобов`язання вчинити дії, в якій зазначив , що станом на момент подання такої скарги рішення суду не виконане.
В скарзі ПАТ "Донбасенерго" зазначає, що направило на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 04.01.2021 №01-1.1/00008 про надання інформації про заходи і результати проведення виконавчих дій. 06.01.2021 заявник отримав відповідь листом №80/405-33/21/20.1 в якому зазначено що здійснення подальших заходів щодо примусового виконання наказу від 10.04.2017 №910/22748/16 не вбачається за можливе та не є доцільним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (код 23343582) про визнання бездіяльності заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни (01001, м. Київ, вул. Городецького,13) неправомірною та зобов`язання вчинити дії до провадження; призначено розгляд скарги 21.01.21 о 14:45 год. Встановлено строк сторонам для надання письмових пояснень. Сторони про дату, час та місце повідомлені телефонограмою.
В судовому засіданні 21.01.21 сторони оголосили письмові пояснення подані до суду, крім того Боржник порушував питання відкласти розгляд скарги у зв`язку із рішенням Пленуму ВС оформленим Постанова Пленуму Верховного Суду від 18.09.2020 № 11 "Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 жовтня 2019 року № 145-ІХ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»". Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04.02.2021.
04.02.21 суд обговоривши в судовому засіданні питання пов`язані із вказаною Постановою, дійшов висновку про продовження розгляду скарги , оскільки на даний час створена практика Верховного Суду відповідно до якої наявна позиція щодо нерозповсюдження заборони вчинення виконавчих дій, встановленої Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 N 145-IX (далі - Закон N 145-IX), на виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з АТ «Українська залізниця», оскільки винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів.
Як визначено ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент звернення зі скаргою, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Для здійснення заходів з виконання рішення суду, виконавець зобов`язаний, зокрема:
- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
При цьому, згідно ч. 3 вказаної норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як вбачається з наданих суб`єктом оскарження копій матеріалів виконавчого провадження ВП№61625988, 23.03.2020 стягувач подав до двс заяву про відкриття виконавчого провадження, 24.03.2020 на адресу сторін надіслано постанови про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат для виконання, а боржнику ще направлено постанову про стягнення виконавчого збору; 17.06.20 стягувач звернувся із заявою про надання інформації про хід виконання ВП, листом б/д і б/н двс повідомило про надсилання запитів та про відсутність майна на яке можливо звернути стягнення та відсутність рахунків на яких є кошти; 22.12.20 стгяувач звернувся із заявою про заміну боржника паравонаступником, а 23.12.20 постановою замінено боржника на АТ "Українська залізниця"; 08.01.21 стягувач звернувся із заявою про надання інформації про хід виконання ВП, листом б/д і 06.1.21 двс повідомило про те, що здійснення подальших заходів щодо примусового виконання наказу №910/22748/16, виданого 10.04.2017 Господарським судом міста Києва не вбачається можливим та не є доцільним. Інших документів не надано.
В засіданні двс вказав про надмірне навантаження на державного виконавця, організаційні питання та поступове виконання заходів примусового виконання шляхом направлення електронних запитів, однак доказів такого суду не представлено.
Боржник посилався на встановлення мораторіїв щодо виконання рішень проти ДП "Донецька залізниця та АТ "Українська залізниця", встановлених законами України.
Подані боржником документи розкривають майновий стан ДП "Донецька залізниця", яка вже не є учасником правовідносин виконання судового рішення, оскільки замінена правонаступнком, а отже такі докази не стосуються вирішення даної скарги.
Суд вважає, що державним виконавцем не доведено, що ним не вжито усі заходи щодо примусового виконання рішень, передбачені Законом України "Про виконавче провадження"
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, саме на виконавця покладаються функції держави щодо виконання судового рішення, та саме така особа визначає комплекс дій для виконання такого рішення, зокрема, й визначає необхідність звернення з конкретними запитами, керуючись чинним законодавством.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Разом з тим, згідно з відомостями наданими у справу про виконавче провадження №61625988, державним виконавцем були вчинені наступні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження": відкрито провадження, замінено боржника правонаступником.
Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Тому висловлене державним виконавцем в офіційному документі небажання вчиняти дії щодо невиконання судового рішення (недоцільність ...) вказують на його власне волевиявлення до бездіяльності, а відсутність доказів здійснення заходів примусового виконання вказує на реалізацію такого наміру.
Щодо мораторію на звернення стягнення на активи боржника зазначеному у п. 11 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підставу для зупинення виконавчого провадження у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Згідно з п. 5-1 Розділу 3 Перехідні та прикінцеві положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акту щодо цього майна як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств.
Боржник Акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця".
Проте, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції не встановлено, а Боржником не доведено, що все майно Боржника на яке може бути здійснено примусове стягнення знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Місцевий господарський суд керується приписом ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якого висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Щодо посилання боржника та органу Державної виконавчої служби на наявність заборони вчинення виконавчих дій, встановлену Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 N 145-IX (далі - Закон N 145-IX), то слід зазначити, що як неодноразово вказував Верховний Суд (в т.ч 20.11.2020 № 910/12809/19, 24.12.2020 910/9279/19) , вірним є висновок про її нерозповсюдження на виконання рішень про стягнення грошових коштів з АТ «Українська залізниця», оскільки винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону N 145-IX з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Водночас позиції боржника та органу не відповідають і вимогам ч 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин, відсутність заборон/перешкод для примусового виконання судового рішення/ виконавчого документу органом, який здійснює примусове виконання вказує, що бездіяльність такого органу (посадової особи) є неправомірною, і тому слід зобов`язати державного виконавця усунути порушення права стягувача на належне виконання судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Відповідно до пункту 9.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо обов`язок органу державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв`язку із цією бездіяльністю його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.
З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне задовольнити скаргу стягувача в частині визнання незаконною бездіяльності у виконавчому провадженні №№61625988, котрі виразились у невчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо виявлення і розшуку грошових коштів боржника.
Керуючись ст. ст. 232-235, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
УХВАЛИВ
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (код 23343582) про визнання бездіяльності заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни (01001, м. Київ, вул. Городецького,13) неправомірною та зобов`язання вчинити дії за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 69 179 723,28 грн. задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни в частині невжиття заходів в примусовому виконанні рішення за наказом Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/22748/16.
Зобов`язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяну Ігорівну поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва за наказом від 10.04.2017 у справі №910/22748/16, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в т.ч. звертати стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, у т.ч. на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах
Ухвала набрала законної сили 04.02.2021 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
повне судове рішення складено 05.02.2021
Суддя І.Д. Курдельчук
