ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2021 р. Справа№ 910/22748/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 10.11.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 (повний текст ухвали складено 13.09.2021)
у справі №910/22748/16 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
2) Державного підприємства "Донецька залізниця"
про стягнення 69 179 723,28 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/22748/16 у задоволені скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на постанову Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 та вказав, що, оскільки станом на момент розгляду даної скарги, виконавче провадження №61625988 є закритим у зв`язку з виконанням в повному обсязі рішення, тому відсутні підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії, зокрема, зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №61625988.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 та прийняти нове рішення, яким скаргу на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» не містить жодних виключень або винятків, що дозволяють звернути стягнення на активи AT «Укрзалізниця», як правонаступника ДП «Донецька залізниця», оскільки жодна з подій, яка зумовлює припинення дії мораторію та перелічена в пункті 5-2 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону 4442-VI не настала. Позиція суду першої інстанції щодо бездіяльності відділу ДВС та зобов`язання вчинити дії шляхом зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП № 61625988 є помилковою та суперечить Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Узагальнені доводи відзиву Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у своєму відзиві, наданому до суду 09.11.2021, зазначає, що ухвала суду прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, без її порушення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін. Крім того, Департамент послався на постанову Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 та вказує, що невиконання рішення суду внаслідок прямої законодавчої заборони та одночасної відсутності ефективного засобу правового захисту прав стягувача є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Узагальнені доводи відзиву Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" у своєму відзиві, наданому до суду 19.10.2021, зазначає, що ухвала суду прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, без її порушення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін. Крім того, стягувач вказує, що у справі №910/22748/16 під час розгляду скарги ПАТ «Донбасенерго» Верховним Судом визнано неправомірною бездіяльність з боку ВДВС, яка була виражена у невжитті необхідних заходів з примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №61625988 та залишено в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2021, якою зобов`язано ВДВС вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва за наказом від 10.04.2017 у справі №910/22748/16, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме звернути стягнення на грошові кошти боржника у національній та іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 04.10.2021 справу № 910/12338/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021у справі №910/22748/16 та розгляд справи призначено на 10.11.2021.
Позиції учасників судового процесу
Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
Представник стягувача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У грудні 2016 ПАТ "Донбасенерго" звернулось з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 69 179 723, 28 грн заборгованості по оплаті електроенергії, що надійшла в електричні мережі ДП "Донецька залізниця", що розташовані на неконтрольованій території, в період з травня 2015 по квітень 2016.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати вартості електроенергії відповідно до договору купівлі-продажу електроенергії № Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015, що був укладений між ПАТ "Донбасенерго" та ДП "Донецька залізниця".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 відмовлено у задоволенні позову до ПАТ "Українська залізниця", задоволено позов до ДП "Донецька залізниця". Стягнуто з ДП "Донецька залізниця" на користь ПАТ "Донбасенерго" 69 179 723, 28 грн боргу та 206 700,00 грн судового збору.
10.04.2017 Господарським судом міста Києва виданий наказ на примусове виконання рішення суду щодо стягнення з ДП "Донецька залізниця" на користь ПАТ "Донбасенерго" 69 179 723, 28 грн боргу та 206 700,00 грн судового збору. Строк пред`явлення до виконання наказу до 04.04.2020.
24.03.2020 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП№61625988.
На підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2021 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову від 23.12.2020, відповідно до якої замінив боржника у виконавчому провадженні №61625988 з Державного підприємства "Донецька залізниця" на правонаступника Акціонерне товариство "Українська залізниця".
12.01.2021 ПАТ "Донбасенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою, в якій просило: 1) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невжиття заходів в примусовому виконанні рішення за наказом Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/22748/16; 2) зобов`язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва за наказом від 10.04.2017 у справі № 910/22748/16, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 скаргу Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про визнання бездіяльності заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни неправомірною та зобов`язання вчинити дії за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 69 179 723,28 грн задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни в частині невжиття заходів в примусовому виконанні рішення за наказом Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/22748/16.
Зобов`язано заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяну Ігорівну поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва за наказом від 10.04.2017 у справі №910/22748/16, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" в т.ч. звертати стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, у т.ч. на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Постановою Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції постанови. У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 залишено без змін.
01.03.2021 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
05.02.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив: визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають в не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №61625988, відкритого на підставі наказу у справі №910/22748/16; усунути порушене право АТ "Українська залізниця" шляхом зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадженню ВП №61625988, відкритого на підставі наказу у справі №910/22748/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/22748/16 у задоволені скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на постанову Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 та вказав, що, оскільки станом на момент розгляду даної скарги, виконавче провадження №61625988 є закритим у зв`язку з виконанням в повному обсязі рішення, тому відсутні підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії, зокрема, зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №61625988.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звертаючись з скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначило, що спеціальним Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який є пріоритетним у правовідносинах за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів/стягувачів за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця". Скаржник вказав, що Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон №4442-VI) є спеціальним і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах щодо погашення заборгованості за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця".
Пунктами 51 та 52 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" передбачено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями таких підприємств.
Отже, за доводами скаржника, проведення будь-яких виконавчих дій, які спрямовані на виконання судових рішень у яких боржником є AT "Укрзалізниця" за боргами ДП "Донецька залізниця" підпадають під дію мораторію. Проте, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порушення вказаного Закону, не зупинив виконавче провадження ВП № 61625988, відкрите на підставі рішення у справі №910/22748/16, у зв`язку з чим грубо порушив законні права та інтереси скаржника.
Проте, суд зазначає, що однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129 -1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене означає, що конституційним обов`язком для всіх органів державної влади є виконання судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16 зазначено, що держава, запровадивши мораторій на звернення стягнення на активи ПАТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" фактично на невизначений строк, чітко не визначила механізм, який би забезпечив виконання судового рішення у цій справі протягом розумного строку. Верховний Суд вважає, що втручання у майнові права стягувача, на додаток до серйозних сумнівів щодо його законності, як це зазначено у пункті 6.61 постанови, та наявності легітимної мети, поклало на стягувача непропорційний тягар.
У вищевказаній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що з огляду на невиконання рішення проти державного підприємства протягом чотирьох років, неспроможність державної виконавчої служби здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь стягувача внаслідок прямої законодавчої заборони, відсутність ефективного засобу правового захисту, має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Таким чином, у справі № 910/22748/16 під час розгляду скарги ПАТ "Донбасенерго" визнано незаконною бездіяльність з боку заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Заєць Тетяни Ігорівни, яка була виражена у невжитті необхідних заходів з примусового виконання рішення суду у справі № 910/22748/16 у виконавчому провадженні №61625988.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи висновок Верховного Суду в постанові від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16 та приймаючи до уваги те, що станом на момент розгляду даної скарги, виконавче провадження №61625988 є закритим у зв`язку з виконанням в повному обсязі рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії, зокрема, зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №61625988.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/22748/16 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/22748/16 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/22748/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/22748/16 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця"
4. Матеріали справи №910/22748/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 15.11.2021.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун
