ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.03.2017
Справа №910/22748/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/22748/16
за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Київ,
до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, і державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,
про стягнення 69 179 723,28 грн.,
за участю представників:
позивача - Мамонов Д.В. (довіреність від 22.12.2016 № 19-302);
відповідача-1 - Корсун Ю.Ю. (довіреність від 09.12.2016 № Ц/З-04/318-16); Лях К.М. (довіреність від 09.12.2016 № Ц/З-04/322-16);
відповідача-2 - не з'явилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») 69 179 723,28 грн. заборгованості по оплаті електроенергії в період з травня 2015 року по квітень 2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 24.01.2017.
20.01.2017 позивач подав суду довідку про відсутність аналогічних спорів між сторонами та додаткові письмові пояснення по справі.
23.01.2017 відповідач-1 подав суду: заяву про долучення документів до матеріалів справи; відзив на позовну заяву в якому зазначив, що не є належним відповідачем, оскільки між державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - Підприємство) і ПАТ «Українська залізниця» відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід всіх прав, активів, зобов'язань і боргів до відповідача-1; довідку про відсутність аналогічних спорів між сторонами.
У судовому засіданні 24.01.2017 представник позивача заявив клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, яке судом задоволено; представники відповідача-1 заявили клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення реорганізації ПАТ «Українська залізниця» та встановлення правонаступництва між Підприємством і відповідачем у визначеному законодавством порядку та клопотання про залучення до участі у справі Підприємства як іншого відповідача; представник позивача надав пояснення щодо передчасності клопотання про зупинення провадження у справі та не заперечував проти залучення Підприємства.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та задовольнив клопотання про залучення до участі у справі Підприємства як іншого відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 було відкладено розгляд справи на 07.02.2017; залучено до участі у справі як іншого відповідача - Підприємство.
03.02.2017 відповідач-1 подав суду заяву про долучення до матеріалів справи документів та клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що у Верховному Суді України 08.02.2017 будуть розглядатися заяви, в результаті яких буде сформована позиція щодо правонаступництва Підприємства.
06.02.2017 позивач подав суду клопотання про залучення доказів, а саме документів, що підтверджують факт надсилання на адресу відповідача-2 копії позовної заяви з додатком; відповідач-2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав те, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником Підприємства.
07.02.2017 позивач подав суду додаткові пояснення по справі; відповідач-1 подав суду: клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок»); клопотання про залучення до справи та виклик до суду як спеціаліста першого заступника начальника філії «Енергозбут» ПАТ «Українська залізниця» Крупинського Олега Мироновича; клопотання про продовження строку вирішення спору.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримав заявлені клопотання та просив суд їх задовольнити; представник позивача заперечив проти задоволення клопотань відповідача-1.
Суд відхилив клопотання про залучення ДП «Енергоринок» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та про залучення спеціаліста.
Суд визнав клопотання відповідача-1 про продовження строку вирішення спору та відкладення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 28.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 було оголошено перерву до 21.03.2017.
21.03.2017 позивач подав суду додаткові пояснення щодо припинення господарської діяльності Підприємства та початку здійснення діяльності ПАТ «Українська залізниця».
Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю та просив суд стягнути заборгованість з відповідача-1; представник відповідача-1 надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Підприємство було повідомлено шляхом розміщення відповідної інформації на сайті Господарського суду міста Києва, у зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідача-2 є м. Донецьк.
Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.03.2017 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
У судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Правові , економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, визначаються Законом України «Про електроенергетику».
Відповідно до статті 15 вказаного Закону купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.
26.04.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику», згідно з яким особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 07.05.2015 № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (далі - Постанова № 263) встановлено, що електрична енергія, яка виробляється на неконтрольованій території, продається на цій території суб'єктам електроенергетики, які провадять діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та/або споживачам електричної енергії відповідної області, та/або іншим суб'єктам господарювання, розташованим у відповідній області, згідно з умовами багатостороннього договору, що укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території.
Судом встановлено, що ПАТ «Донбасенерго» здійснює діяльність з виробництва електричної енергії.
До складу позивача входить структурна одиниця Старобешівська теплова електростанція (далі - Старобешівська ТЕС), виробничі потужності та енергетичне обладнання якої розташовано у м. Новий Світ Старобешівського району Донецької області.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 08.05.2015 № 273 «Про затвердження переліку виробників електричної енергії» було затверджено Перелік виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, до якого ввійшла і Старобешівська ТЕС ПАТ «Донбасенерго».
На виконання Постанови № 263 позивачем разом з іншими підприємствами електроенергетики, які здійснюють діяльність на неконтрольованій території, 11.06.2015 було укладено багатосторонній договір між учасниками ринку електричної енергії.
Слід зазначити, що Підприємство, у свою чергу, здійснювало діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Донецької області.
Відповідно до пункту 2 протоколу від 25.06.2015 Загальних зборів Делегованих представників Сторін Багатостороннього договору між учасниками ринку електричної енергії відповідача-2 було приєднано до Багатостороннього договору між учасниками ринку електричної енергії.
Згідно з підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 Багатостороннього договору сторони зобов'язані укласти двосторонні договори в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до підпункту 5.9.1 (а) пункту 5.9 Багатостороннього договору затвердження типової форми договору купівлі-продажу електричної енергії між виробником та постачальником віднесено до компетенції Координаційного центру.
Протоколом координаційного центру від 25.06.2015 № 1 затверджено типову форму договору купівлі-продажу електричної енергії.
Протоколом координаційного центру від 23.09.2015 № 13 внесені зміни до типової форми договору купівлі-продажу електричної енергії.
20.10.2015 ПАТ «Донбасенерго» (виробник) та Підприємством (постачальник) було укладено двосторонній договір купівлі-продажу електроенергії № Д/ЭЭ-15422/НЮ (далі - Договір), за умовами якого:
- виробник зобов'язався продавати електричну енергію, вироблену на Старобешівській ТЕС, постачальнику, а останній зобов'язався купувати таку електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);
- постачальник зобов'язаний здійснювати своєчасну підготовку, підписання та передачу виробнику акта приймання-передачі електричної енергії та акта звіряння взаємних розрахунків за продану електричну енергію у розрахунковому місяці (підпункт 3.4.4 пункту 3.4 Договору);
- не пізніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, постачальник оформляє і підписує зі свого боку та направляє виробнику 2 екземпляри акта приймання-передачі електричної енергії (пункт 4.2 Договору);
- тариф на відпущену електричну енергію затверджується відповідно до правил і в порядку, визначеними Багатостороннім договором між учасниками ринку електричної енергії (пункт 5.1 Договору);
- розрахунок за куплену постачальником електроенергію здійснюється грошовими коштами в грошовій (готівковій або безготівковій) формах, або у інших формах, не заборонених законодавством, відповідно до умов Багатостороннього договору між учасниками ринку електричної енергії, за рахунок коштів, зібраних від споживачів та відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів (пункт 5.2 Договору);
- Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та його умови застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.05.2015. Припинення строку дії Договору не звільняє постачальника від оплати фактично отриманої за Договором електричної енергії (пункт 9.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме: від позивача комерційним директором Ларіновим О.В., який діяв на підставі довіреності від 08.04.2015 № 19-62/1, та від відповідача-2 виконуючим обов'язки начальника Романенком І.І., який діяв на підставі наказу від 06.06.2014 № 730/ос та статуту, та скріплено печатками сторін.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений позивачем і відповідачем-2 Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 Постанови № 263 (в редакції, чинній до травня 2016 року) диспетчерське (оперативно-технологічне) управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії і передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами на неконтрольованій території здійснюються відокремленим підрозділом державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Донбаською електроенергетичною системою.
Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Постанови № 263 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), Донбаська електроенергетична система складає прогнозний та фактичний фізичний баланс електричної енергії об'єднаної енергетичної системи України, баланси електричної енергії окремо за контрольованою та неконтрольованою територією і надає відповідну інформацію державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго», оптовому постачальнику та усім сторонам багатостороннього договору.
На виконання команд Донбаської електроенергетичної системи відповідно до фактичних фізичних балансів електроенергії на неконтрольованій території ПАТ «Донбасенерго» в період з 01.05.2015 по 30.04.2016 здійснило відпуск електроенергії, виробленої Старобешівською ТЕС, на непідконтрольній території, в таких обсягах: травень 2015 року - 250 408 246 кВтг; червень 2015 року - 218 118 738 кВтг; липень 2015 року - 225 700 586 кВтг; серпень 2015 року - 251 458 242 кВтг; вересень 2015 року - 237 868 556 кВтг; жовтень 2015 року - 339 694 936 кВтг; листопад 2015 року - 400 193 170 кВтг; грудень 2015 року - 450 661 288 кВтг; січень 2016 року - 397 674 778 кВтг; лютий 2016 року - 368 561 010 кВтг; березень 2016 року - 393 321 614 кВтг; квітень 2016 року - 322 470 938 кВтг.; доказів протилежного суду не подано.
Відповідно до вказаних фактичних фізичних балансів електроенергії Донбаського регіону відповідач-2 отримав у власні електричні мережі електроенергію в загальній кількості по періодах (кВтг), а саме: травень 2015 року - 7 476 278 кВтг; червень 2015 року - 7 693 549 кВтг; липень 2015 року - 7 746 728 кВтг; серпень 2015 року - 7 216 549 кВтг; вересень 2015 року - 7 589 195 кВтг; жовтень 2015 року -11 090 021 кВтг; листопад 2015 року - 13 749 223 кВтг; грудень 2015 року - 16 631 262 кВтг; січень 2016 року - 18 196 373 кВтг; лютий 2016 року - 15 170 382 кВтг; березень 2016 року - 11 571 511 кВтг; квітень 2016 року - 8 984 787 кВтг.
Згідно з підпунктом 5.11.4 пункту 5.11 Багатостороннього договору затвердження тарифів на виробництво електричної енергії відноситься до компетенції Координаційного центру.
Відповідно до наданих позивачем Протоколів Координаційного центру, тариф Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбасенерго» становить (без ПДВ): травень 2015 року -700 грн./МВтг; червень 2015 року - 700 грн./МВтг; липень 2015 року - 850 грн./МВтг; серпень 2015 року - 938 грн./МВтг; вересень 2015 року - 908,70 грн./МВтг; жовтень 2015 року - 718 грн./МВтг; листопад 2015 року - 768,30 грн./МВтг; грудень 2015 року - 805,30 грн./МВтг; січень 2016 року - 833,30 грн./МВтг; лютий 2016 року - 829 грн./МВтг; березень 2016 року 873 грн./МВтг; квітень 2016 року -884,80 грн./МВтг.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується висновком спеціалізованого державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж «Доноргрес», загальна кількість електроенергії позивача, що надійшла в електричні мережі відповідача-2, розташовані на неконтрольованій території, в період травень 2015 - квітень 2016 року, складає: травень 2015 року - 3 604 823 кВтг; червень 2015 року - 3 538 865 кВтг; липень 2015 року - 3 547 008 кВтг; серпень 2015 року - 3 561 774 кВтг; вересень 2015 року - 3 715 290 кВтг; жовтень 2015 року - 5 803 891 кВтг; листопад 2015 року - 7 632 076 кВтг; грудень 2015 року - 9 601 045 кВтг; січень 2016 року - 9 332 949 кВтг; лютий 2016 року - 8 548 567 кВтг; березень 2016 року - 6 828 376 кВтг; квітень 2016 року - 4 893 177 кВтг; всього: 70 607 841 кВтг.
Враховуючи тарифи на електричну енергію Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбасенерго», вартість електроенергії, відпущеної позивачем та отриманої відповідачем-2 з ПДВ, складає: травень 2015 року - 3 028 051,32 грн.; червень 2015 року - 2 972 646,60 грн.; липень 2015 року - 3 617 948,16 грн.; серпень 2015 року - 4 009 132,81 грн.; вересень 2015 року - 4 051 300,82 грн.; жовтень 2015 року - 5 000 632,49 грн.; листопад 2015 року - 7 036 468,79 грн.; грудень 2015 року - 9 278 065,85 грн.; січень 2016 року - 9 332 575,68 грн.; лютий 2016 року - 8 504 114,45 грн.; березень 2016 року - 7 153 406,70 грн.; квітень 2016 року - 5 195 379,61 грн.; всього: 69 179 723,28 грн.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У визначений Договором строк, відповідач-2 зобов'язання з оплати вартості електроенергії не виконав та грошові кошти у сумі 69 179 723,28 грн. ПАТ «Донбасенерго» не перерахував; доказів протилежного суду не подано.
За таких обставин позовна вимога про стягнення заборгованості за Договором у сумі 69 179 723,28 грн. підлягає задоволенню з відповідача-2.
Що ж до позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором з відповідача-1 як правонаступника Підприємства, то слід вказати таке.
21.10.2015 було створено ПАТ «Українська залізниця».
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»).
Постановою КМУ від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено ПАТ «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Додатком 1 вказаної постанови визначено Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця», до якого увійшло Підприємство.
Відповідно до пункту 1 статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 735, відповідач-1 є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови КМУ від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з пунктом 2 статуту ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в тому числі і Підприємства.
У свою чергу, відповідач-1 заперечував проти правонаступництва, посилаючись на таке:
- ПАТ «Укрзалізниця» не є правонаступником Підприємства, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення юридичної особи - Підприємства;
- згідно з постановою КМУ від 12.11.2014 № 604 вона не є правонаступником Підприємства щодо зобов'язань останнього, які виникли в зоні проведення антитерористичної операції та на неконтрольованій території, до моменту здійснення інвентаризації майна, що знаходиться на цій території та включення його до статутного фонду ПАТ «Українська залізниця».
Так, суду подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Українська залізниця» станом на 02.12.2016, в якому в розділі «Інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою» в графі «інші відомості» зазначено: «Правонаступництво щодо ДП «Донецька залізниця» (код 01074957), ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» (код 01112451), ДЗ «Дорожня лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця» (код 01112161), ДП «Донецький проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» (код 01095770) настає згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника».
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014 № 604 майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що до 01.12.2015 господарська діяльність, в тому числі, з постачання електричної енергії на неконтрольованій території, здійснювалась Підприємством, а з 01.12.2015 вказана діяльність здійснюється ПАТ «Українська залізниця» як правонаступником відповідача-2, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Так, постановою Верховного Суду України від 08.02.2017 зі справи № 3-1586гс16 встановлено таке: спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ «Українська залізниця», на виконання якого КМУ прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством; зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно Підприємства визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків Підприємства до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.
Суду не подано документально підтвердження, що точка продажу електричної енергії за Договором була інвентаризована та внесена до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» як правонаступника.
Отже, правонаступництво відповідача-2 щодо Договору не відбулося, а тому ПАТ «Українська залізниця» в даному випадку не є правонаступником Підприємства.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач-2 не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення боргу з відповідача-2.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача-2.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити.
2. Позов задовольнити до державного підприємства «Донецька залізниця».
3. Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68; 84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22; ідентифікаційний код: 01074957) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-а; ідентифікаційний код 23343582): 69 179 723 (шістдесят дев'ять мільйонів сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 28 коп. боргу та 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 24.03.2017.
Суддя І.Д. Курдельчук
