Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 740/4842/15-ц
провадження № 61-1257св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року у складі судді Олійник В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Скрики А. А., Лакізи Г. П., Онищенко О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (далі - СТОВ «Дружба-Нова») звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 743 195,72 грн - основного боргу, 503 131,35 грн - інфляційних втрат, 187 144,53 грн - 10 % річних, 368 521,21 грн - відсотки за користування позикою, всього 1 801 992,81 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно договору позики від 29 травня 2014 року ОСОБА_1 узяв у борг у ОСОБА_2 кошти у розмірі 330 000,00 грн, що, як зазначено у договорі, становило по курсу Національного банку України 27 500,00 доларів США, з терміном повернення до 14 липня 2014 року
Відповідно до пункту 2 укладеного договору від 29 травня 2014 року, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу, та 10 % річних від простроченої суми.
01 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_2 передав СТОВ «Дружба-Нова», а останнє набуло право вимоги, належне ОСОБА_2 , і стало кредитором у зобов`язанні між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за договором позики від 29 травня 2014 року.
СТОВ «Дружба-Нова» письмово повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні рекомендованим листом від 02 жовтня 2015 року, а також направило рекомендований лист від 05 жовтня 2015 року з вимогою про повернення позики, сплату процентів та інфляційних втрат, проте, грошові кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуто.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року позовні вимоги СТОВ «Дружба-Нова» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Дружба-Нова» 743 195,72 грн боргу за договором позики, 503 131,35 грн інфляційних втрат, 187 144,53 грн - 10 % річних, 368 521,21 грн - процентів за користування позикою, 22 429,33 грн судового збору, всього стягнуто 1 824 422,14 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 порушив умови договору позики і не повернув отриману грошову суму, у зв`язку з чим стягнув на користь СТОВ «Дружба-Нова» заборгованість за договором позики, інфляційні втрати, 10 % річних та проценти за користування позикою.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» 503 131,35 грн інфляційних втрат, 368 521,21 грн - процентів за користування позикою та відмовлено у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року змінено в частині розподілу судових витрат, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» понесених судових витрат до 14 055,54 грн.
Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 6 343,20 грн у рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Погодившись із висновком суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу за договором позики і 10 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та пункту 2 договору позики, апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та відмовив у позові в частині стягнення інфляційних витрат та процентів за користування позикою, виходячи з необґрунтованості цих вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Вказаний договір позики від 29 травня 2014 року він не укладав, грошові кошти у борг не брав. Договір позики та розписка про отримання грошей є сфальсифікованими.
Суди неправильно застосували статтю 533 ЦК України, оскільки відповідно до договору позики та розписки позика надана у гривнях і позичальник саме у гривнях повинен її повернути. Констатація факту, яку суму в доларах США становить ця сума на день передачі її в позику, не є умовою договору і не створює такого обов`язку у позичальника.
Окрім того, він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим не мав можливості захистити свої права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Витребувано із Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу № 740/4842/15-ц.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2018 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу № 740/4842/15-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу № 740/4842/15-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України), необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (підпункт 7 пункту 1 перехідних положень ЦПК України), а також з тієї підстави, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року повернуто справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Повертаючи справу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз наведених в цій ухвалі постанов свідчить про те, що суди касаційної інстанції, розглядаючи справи в межах заявлених позовних вимог, виходили з того, що за грошовим зобов`язанням, вираженим у договорі в гривні із зазначенням еквіваленту в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог) або на день ухвалення судового рішення (якщо позивачем сформульовано саме таку вимогу - стягнути суму заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом іноземної валюти на дату ухвалення судового рішення), і якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Єдина постанова у справі № 757/21343/15-ц, в якій колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що кошти були отримані відповідачем у національній валюті України, а тому саме ця сума підлягає стягненню з нього на користь позивача незважаючи на те, що за договором позики грошове зобов`язання виражене у гривні з визначенням еквіваленту у доларах США, не свідчить про наявність глибоких та довгострокових розходжень у судові практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
Обставини справи
Суди встановили, що 29 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, а також складено розписку, відповідно до яких ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 330 000 грн, що становить по курсу Національного Банку України 27 500 доларів США, з терміном повернення до 14 липня 2014 року.
Відповідно до пункту 2 договору позики у разі несвоєчасного виконання позичальником боргових зобов`язань він повинен сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу, та 10 % річних від простроченої суми.
01 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова» укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_2 передав СТОВ «Дружба-Нова», а товариство набуло право вимоги, належне ОСОБА_2 , і стало кредитором у зобов`язанні між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за договором позики від 29 травня 2014 року.
Згідно пункту 2 договору відступлення права вимоги (цесії) від 01 жовтня 2015 року позивач набув право вимагати від відповідача належного виконання наступного зобов`язання: 2.1. - повернення основної суми боргу за позикою на підставі договору позики від 29 травня 2014 року в повному розмірі такої позики, а саме: 330 000 грн, що становило на дату надання позики 27 500 доларів США згідно курсу Національного Банку України, у порядку, передбаченому частиною другою статті 533 ЦК України; 2.2 - сплати 10 % річних від простроченої суми позики згідно пункту 2 договору позики; 2.3. - сплати інфляційних витрат згідно частини другої статті 625 ЦК України; 2.4. - сплати процентів за користування позикою в розмірі, що встановлений частиною першою статті 1048 ЦК України; 2.5.- сплати інших нарахувань за користування позикою та штрафних санкцій за прострочення повернення позики, які передбачені договором позики та чинним законодавством України.
Згідно пункту 2 акта приймання-передачі прав вимоги за договором відступлення права вимоги (цесії) від 01 жовтня 2015 року зазначені в договорі відступлення права вимоги передаються первісним кредитором новому кредитору у обсязі і на умовах, що існували на момент укладення цього договору.
СТОВ «Дружба-Нова» письмово повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні рекомендованим листом від 02 жовтня 2015 року, а також направило рекомендований лист від 05 жовтня 2015 року із вимогою про повернення позики, сплату процентів та інфляційних втрат, проте, грошові кошти відповідачем у добровільному порядку повернуто не було.
Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28 листопада 2016 року № 9143/9144/16-32 підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться в графі «підписи» у договорі позики від 29 травня 2014 року, що укладений від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розписці від 29 травня 2014 року, що складена від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - виконані ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини другої статті 223 ЦПК України).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та ухвалив заочне рішення без будь-яких доказів його належного повідомлення про час і місце слухання справи відповідно до статей 211 ЦПК України, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року № 14-280цс18.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Аналіз змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що останній посилався на неповідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання судом першої інстанції.
Проте, переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України не врахував, не навів обґрунтованих мотивів прийняття чи відхилення доводів відповідача, не звернув увагу на те, що процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи щодо нього порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції, що, у свою чергу, позбавило його можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков
