ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/856/16 пров. № А/857/3262/20Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесерчінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Рівненщини» до Державної служби геології та надр України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з питань праці, Рівненська обласна рада, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції Друзенко Н.В.,
час ухвалення рішення не вказано,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення 04.12.2019 року,
ВСТАНОВИВ:
29.11.2019 року ТзОВ «Зірка Рівненщини» і ТзОВ «Георесерчінг» звернулись в суд із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень Державною службою геології та надр України (Держгеонадра) на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16, в якій просили: визнати протиправними та скасувати накази Держгеонадра від 05.09.2019 року № 328 та № 329; визнати протиправними дії Держгеонадра щодо відмови у наданні їм спеціальних дозволів на користування надрами за заявами, поданими 09.03.2016 року.
Заяву мотивували тим, що всупереч вимогам Конституції і законів України Державна служба геології та надр України не виконує рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16, яке набрало законної сили. При цьому, на переконання заявників, накази відповідача від 05.09.2019 року № 328 та № 329 не можна розцінювати як виконання даного рішення, оскільки вони суперечать змісту самого рішення та висновкам судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі, а тому дані накази, як і дії відповідача є протиправними.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019року заяву задоволено: визнано протиправними та скасовано накази Державної служби геології та надр України від 05.09.2019 року № 328 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами», яким ТзОВ «Георесерчінг» відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі з дослідно-промислової розробки бурштину ділянки «Чудель» у Рівненській області без проведення аукціону, та від 05.09.2019 року № 329 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами», яким ТзОВ «Зірка Рівненщини» відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі з дослідно-промислової розробки бурштину ділянки «Вири» у Рівненській області без проведення аукціону; визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо відмови ТзОВ «Георесерчінг» і ТзОВ «Зірка Рівненщини» у наданні спеціальних дозволів на користування надрами за заявами, поданими 09.03.2016 року, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16; вирішено надіслати окрему ухвалу на адресу Державної служби геології та надр України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16; зобов`язано Державну службу геології та надр України направити до Рівненського окружного адміністративного суду у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили відповідь про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.
Ухвала мотивована тим, що замість того, щоб виконати рішення суду у справі № 817/856/16 у повній відповідності з позицією суду, Державна служба геології та надр України прийняла накази від 05.09.2019 року № 328 та № 329 про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами, в яких взагалі не зазначила ні правової, ні фактичної підстави для прийняття таких рішень. Також, приймаючи дані накази, відповідач всупереч вимогам ст. 58 Конституції України керувався законодавством, яке не було чинним на час виникнення спірних правовідносин. За таких обставин суд дійшов висновку, що належними доказами підтверджено той факт, що Держгеонадрами не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16, отже, відповідачем порушено вимоги ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 та ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для справи. Просить ухвалу скасувати та повернути заяву позивачам.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. А відповідно до частини п`ятої цієї статті у разі невідповідності заяви вказаним вимогам вона повертається заявнику. Копії наказів Держгеонадр від 05.09.2019 року № 328 та № 329, які заявники просять скасувати, були направлені на юридичні адреси ТзОВ «Зірка Рівненщини» і ТзОВ «Георесерчінг» 13.09.2019 року, але ці поштові відправлення 23.09.2019 року були повернуті без вручення із зазначенням причин «За закінченням терміну зберігання». Отже, на думку апелянта, позивачі були повідомлені належним чином про прийняття описаних вище наказів, а їх копій не отримали не з вини Державної служби геології та надр України. Також дані накази були опубліковані та були у вільному доступі на офіційному веб-сайті Держгеонадр. Враховуючи викладене вище, апелянт вважає, що десятиденний строк звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України розпочався 23.09.2019 року і закінчився 03.10.2019 року, а ТзОВ «Зірка Рівненщини» і ТзОВ «Георесерчінг» подали дану заяву лише 29.11.2019 року, тобто із пропуском вказаного строку, а тому суд першої інстанції повинен був повернути її заявникам, однак протиправно не зробив цього. При цьому, апелянт наголошує, що відповідно до національного законодавства і практики Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене, зокрема, шляхом встановлення певних строків.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановив суд, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 року, було частково задоволено позовні вимоги ТзОВ «Зірка Рівненщини» і ТзОВ «Георесерчінг»: визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нерозгляду у встановлений законодавством строк заяв позивачів; зобов`язано Державну службу геології та надр України розглянути заяву ТзОВ «Зірка Рівненщини» від 04.03.2016 року (вх. №4056/13/12-16 від 09.03.2016 року) на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме з метою геологічного вивчення, в тому числі з дослідно-промислової розробки бурштину ділянки «Вири» в Сарненському районі Рівненської області відповідно до законодавства, що діяло на момент звернення з вищезазначеною заявою, та заяву ТзОВ «Георесерчінг» від 06.03.2016 року (вх. №4051/13/12-16 від 09.03.2016 року) на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме з метою геологічного вивчення, в тому числі з дослідно-промислової розробки бурштину ділянки «Чудель» в Сарненському районі Рівненської області відповідно до законодавства, що діяло на момент звернення з вищезазначеною заявою.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року набрало законної сили після його перегляду судом апеляційної інстанції, а саме 09.07.2019 року.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Отже, даними нормами встановлено в імперативній формі обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, та обов`язковість виконання цього рішення особою, визначеною судом.
Також ст. 129-1 Конституції України передбачає здійснення судом контролю за виконанням судового рішення.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (статті 383).
Так, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів даної статті можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача.
В даному випадку колегія суддів враховує також висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 808/4165/17, в якій зазначено, зокрема, що положення ст. 124 Конституції України та ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним застосувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», у п. 40 якого зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.
Як встановив суд, наказами Державної служби геології та надр України від 05.09.2019 року № 328 та № 329 було відмовлено ТзОВ «Зірка Рівненщини» у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі з дослідно-промислової розробки бурштину ділянки «Вири» в Сарненському районі Рівненської області без проведення аукціону, і ТзОВ «Георесерчінг» у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі з дослідно-промислової розробки бурштину ділянки «Чудель» в Сарненському районі Рівненської області без проведення аукціону.
Дані накази прийняті на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16, відповідно до п. п. 19, 25 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615, та з урахуванням рекомендацій Комісії з питань надрокористування (протокол від 28.08.2019 року № 9/2019).
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, під час вирішення справи № 817/856/16 суд встановив, що Державна служба геології та надр України, повертаючи заявникам документи без розгляду та вирішення відповідного питання, не вчинила ті дії, які вона мала вчинити відповідно до зазначеного Порядку, чим допустила протиправну бездіяльність. При цьому, судом було встановлено, що відповідач повернув заяви позивачів з додатками, не оформивши таку дію відповідним рішенням і зазначивши таку підставу для повернення, як невідповідність комплектності документів додатку 1 даного Порядку. Таке формулювання свідчило про протиправність дій відповідача, яка полягала у незастосуванні положень п. 19 цього Порядку, оскільки некомплектність документів є їх поданням не в повному обсязі, а судом під час розгляду справи було встановлено, що комплекти документів, які подавалися ТзОВ «Георесерчінг» і ТзОВ «Зірка Рівненщини» в повній мірі відповідали додатку 1 Порядку, відповідно, підстави для повернення заявникам документів визнані судом необґрунтованими, про що прямо зазначено в рішенні від 02.04.2019 року.
Також Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.07.2019 року вказав, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Суд апеляційної інстанції вказав, що спірні правовідносини виникли 09.03.2016 року, а зміни в «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615, якими керувався відповідач, були внесені 12.04.2016 року і такі зміни звужують права позивачів, тому не можуть бути застосовані в порядку зворотної дії в часі. Тому суд дійшов висновку, що при повторному розгляді заяв позивачів разом з доданими документами відповідач повинен керуватися положеннями даного Порядку та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у редакції, чинній на момент подання зазначених документів, тобто на березень 2016 року. Додатково суд звернув увагу відповідача, що відмова у задоволенні заяв позивачів з підстав, не передбачених вказаними Порядком та Законом, не допускається.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна служба геології та надр України фактично не виконала рішення суду у справі № 817/856/16 у повній відповідності з наведеною позицією суду, а також у наказах від 05.09.2019 року № 328 та № 329 взагалі не зазначено ні правової, ні фактичної підстави для їх прийняття. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, саме по собі покликання у наказі на п. 19 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615, не свідчить про сумлінне і належне виконання рішення суду, а навпаки доводить ту обставину, що відповідач ухиляється від його виконання, оскільки даний пункт у відповідній редакції містить три підстави для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу, а Держгеонадрами не вказано і не доведено про існування жодної з них.
Крім того, як також обґрунтовано вказав суд першої інстанції, під час розгляду справи по суті судом вже було встановлено, що ТзОВ «Зірка Рівненщини» із заявою від 04.03.2016 року і ТзОВ «Георесерчінг» із заявою від 06.03.2016 року подали документи у повному обсязі, тобто дотримались у відповідній частині вимог п. 19 зазначеного Порядку.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірні накази Державної служби геології та надр України від 05.09.2019 року № 328 та № 329 є протиправними і підлягають скасуванню в порядку судового контролю згідно із ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно та обґрунтовано визнав протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо відмови ТзОВ «Георесерчінг» і ТзОВ «Зірка Рівненщини» у наданні спеціальних дозволів на користування надрами за заявами, поданими 09.03.2016 року, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16.
В свою чергу, Державна служба геології та надр України в апеляційній скарзі не навела будь-яких мотивованих пояснень та не надала доказів правомірності цих наказів та, відповідно, виконання зазначеного рішення суду.
Щодо доводів Держгеонадра про те, що заява була подана після закінчення встановленого ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України строку, а тому відповідно до частини п`ятої цієї статті суд повинен був повернути її заявникам, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Отже, даними нормами справді встановлено, що заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням, може бути подана протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав такими рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відповідно, для визначення дати початку перебігу цього строку слід встановити, коли позивачі дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, в даному випадку про прийняття Держгеонадрами наказів від 05.09.2019 року № 328 та № 329.
Як встановив суд, листами від 13.09.2019 року № 19077/01/12-19 і № 19078/01/12-19 Державна служба геології та надр України повідомила ТзОВ «Георесерчінг» і ТзОВ «Зірка Рівненщини» відповідно про прийняття зазначених наказів та повернула їх заяви із доданими документами.
Зазначені листи з додатками були направлені на адреси повивачів 17.09.2019 року, однак 24.10.2019 року повернуті відправнику (Держгеонадра) без вручення адресатам із зазначенням причин невручення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується наданими відповідачем копіями конвертів, в яких зазначені листи направлялись, та відомостями з інтернет-сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження рекомендованих поштових відправлень.
Отже, наведеним встановлено, що копій наказів Держгеонадра від 05.09.2019 року № 328 та № 329 та/чи інформації про їх прийняття ТзОВ «Георесерчінг» і ТзОВ «Зірка Рівненщини» поштовим відправленням чи в інший спосіб від відповідача не отримали.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що невручення позивачам зазначених листів відбулось не з його вини, а також враховує, що накази від 05.09.2019 року № 328 та № 329 були опубліковані на офіційному інтернет-сайті Держгеонадр.
Проте дані обставини, на думку колегії суддів, не можуть безумовно свідчити про обізнаність позивачів про факт порушення своїх прав, а саме невиконання Держгеонадрами рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 817/856/16 (прийняття наказів від 05.09.2019 року № 328 та № 329), оскільки для встановлення наявності чи відсутності факту порушення їх прав та інтересів відповідачем в процесі виконання зазначеного рішення суду та, відповідно, вчинення дій щодо захисту цих прав, позивачам необхідно було мати повну інформацію, підтверджену документально, щодо рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Держгеонадрами на виконання цього рішення.
Також колегія суддів враховує, що у заяві ТзОВ «Георесерчінг» і ТзОВ «Зірка Рівненщини» вказують, що про прийняття відповідачем зазначених вище наказів їм стало відомо лише 27.11.2019 року, а в матеріалах справи відсутні відомості про фактичне отримання позивачами копій цих наказів чи інформації про їх прийняття до вказаної дати.
Крім того, зважаючи на встановлений Конституцією та законами України безумовний обов`язок відповідача, тим більше який є органом державної влади, виконати рішення суду, що набрало законності, на чому також постійно наголошують у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини та Верховний Суд, колегія суддів вважає, що відмова позивачам у захисті їх прав в процесі постановленого на їх користь рішення суду з причин пропуску строку звернення з відповідною заявою за відсутності підстав однозначно і безумовно вважати, що такий строк пропущено з вини заявників, є проявом надмірного формалізму, що суперечить засадам і принципам адміністративного судочинства та є неприпустимим.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 249, 308, 310, 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325, ст. 383 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 817/856/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року
