Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 127/2-2177/2005

провадження № 61-38328св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда Світлана Григорівна, Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві) Магди С. Г.

Скарга мотивована тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року зобов`язано Державну виконавчу службу у Печерському районі м. Києва негайно вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Постановою державного виконавця від 09 вересня 2005 року № 512/2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці. Надалі виконавче провадження неодноразово зупинялось, закінчувалось і відновлювалось державним виконавцем. Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2011 року та зобов`язано негайно і в примусовому порядку вчинити дії. Як стало відомо заявнику 29 січня 2018 року, постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали суду від 23 квітня 2012 року немає.

29 січня 2018 року заявнику стало відомо від Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що виконавчі дії не проводяться, тому вважає бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. з невжиття негайних і примусових виконавчих дій для виконання рішення суду протиправними, які порушують його права та законні інтереси захищені судовим рішенням. Виконання цього рішення напряму стосується виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_1 є одним із заявників і суд зобов`язав державу виконати рішення ЄСПЛ протягом трьох місяців. Таким чином, саме протиправна бездіяльність державного виконавця стала результатом того, що рішення суду не виконується близько дванадцяти років, п`ять разів місцевими судами м. Вінниці визнавалась протиправною бездіяльність або незаконними дії державного виконавця.

Із урахуванням наведених обставин, заявник просив визнати бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. щодо виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, протиправною та зобов`язати її усунути порушення його прав і негайно вчинити виконавчі дії з виконання цього виконавчого листа, в десятиденний строк повідомивши суд і його про виконання. Також заявник просив постановити окрему ухвалу для Міністерства юстиції України про тяганину і неналежне виконання рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, від 04 липня 2005 року, як складової і невід`ємної частини рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2014 року, що нанесло і продовжує наносити збитки бюджету держави у вигляді пред`явлених ним законних вимог при порушенні трудових прав щодо відшкодування за затримку видачі трудової книжки і повного розрахунку для виконання рішення ЄСПЛ.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скаргу задоволено частково.Визнано бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, неправомірною. У задоволенні скарги у частині зобов`язання головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. негайно вчинити виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, відмовлено.

Окремою ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року повідомлено Міністерство юстиції України про виявлені судом порушення головним державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магдою С. Г. та начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, під час розгляду цивільної справи № 127/2-2177/2005 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г., для вжиття відповідних заходів реагування.

Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, станом на день розгляду цієї скарги судове рішення не виконано, при цьому нездійснення посадовою особою та/або виконавцем своїх обов`язків, покладених на нього законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб`єктів права на оскарження його незаконних дій.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року апеляційні скарги заступника начальника ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. задоволено частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року та окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скасовано.Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця із пропуском встановленого законом десятиденного строку і підстави для його поновлення відсутні, що відповідно до вимог статті 126 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року, в якій, посилаючись неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу та окрему ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав правової оцінки доказам заявника, помилково зазначив про те, що заявник уточнив вимоги скарги. Заявнику не було відомо про факт знищення матеріалів виконавчого провадження, у зв`язку із чим апеляційний суд безпідставно залишив скаргу без розгляду через пропуск строку на оскарження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року у справі № 2-2177/2005 визнано неправомірними дії і бездіяльність ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві із виконання виконавчого листа від 27 травня 2004 року № 2/200, виданого на підставі рішення Замостянським районним судом м. Вінниці суду від 01 березня 2004 року та ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2005 року про роз`яснення ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві резолютивної частини рішення у частині зміни дати наказу і повного розрахунку; зобов`язано ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві негайно виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року в частині видачі наказу зі зміненою датою звільнення ОСОБА_1 і проведення з ним повного розрахунку відповідно до статті 47 КЗпП України та Закону України «Про виконавче провадження».

09 вересня 2005 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Київського міського управління юстиції Івженко С. М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 листопада 2006 року визнано дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва щодо виконання виконавчого листа № 2-2177 за 2005 рік, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці і ухвал цього суду від 22 травня, 08 червня 21 вересня, 10 жовтня 2006 року неправомірними; постанову примусового виконання рішень ДВС м. Києва від 25 вересня 2006 року № 170/2 скасовано як незаконну; зобов`язано відділ примусового виконання рішень ДВС м. Києва негайно і у примусовому порядку виконати виконавчий лист № 2-2177 за 2005 рік, виданий Замостянським районним судом м. Вінниці, у частині зобов`язань ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу від 07 березня 2002 року № 25-а-к про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення цього суду від 25 січня 2001 року, та провести з ним повний розрахунок згідно зі статтею 47 КЗпП України та Закону України «Про виконавче провадження», ухвал Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 травня, 08 червня, 21 вересня, 10 жовтня 2006 року.

01 червня 2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці визнано бездіяльність і тяганину головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Магди С. Г. щодо виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці; зобов`язано підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві негайно і в примусовому порядку виконати виконавчий лист № 2-2177, виданий 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

23 квітня 2012 року Замостянським районним судом м. Вінниці визнано бездіяльність головного державного виконавця Головного управління юстиції у м. Києві Магди С. Г. щодо виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці у частині непроведення повного розрахунку згідно зі статтею 47 КЗпП України із ОСОБА_1 відповідно до рішення суду та виконавчого листа неправомірною, а постанову від 30 грудня 2011 року ВП № 2701885 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, скасовано як незаконну; зобов`язано посадових осіб Головного управління юстиції у м. Києві негайно і в примусовому порядку виконати виконавчий лист № 2-2177, виданий 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, у частині проведення повного розрахунку згідно зі статтею 47 КЗпП України із ОСОБА_1 відповідно до рішення суду та виконавчого листа.

Із повідомлення, наданого ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві видно, що згідно з актом від 27 лютого 2015 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Замостянського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2005 року у справі №2-2177 знищено через закінчення строків зберігання.

Відповідно до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27 лютого 2015 року, комісією проведено відбір завершених у 2011 році через закінчення строків їх зберігання, та таких, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення. До переліку таких виконавчих проваджень включено й виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

Нормативно-правове обґрунтування

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічні положення були закріплені у нормах статей 1, 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21 квітня 1991 року.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.

Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної бездіяльності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г., суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник звернувся до суду із вказаною скаргою із пропуском десятиденного строку на оскарження, оскільки право на оскарження бездіяльності, яка по своїй суті є триваючим правопорушенням, зберігається протягом усього періоду невчинення дій чи неприйняття рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку із чим помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога заявника у касаційній скарзі про постановлення окремої ухвали Верховного Суду на адресу Міністерства юстиції України про тяганину та неналежне виконання рішення Замостянського районного суду Вінницької області від 04 липня 2005 року, оскільки суд першої інстанції належно відреагував на допущену неправомірну бездіяльність суб`єкта оскарження та постановив окрему ухвалу, якою повідомлено Міністерство юстиції України про виявлені судом порушення, а тому повторне постановлення окремої ухвали щодо цих же обставин є недоцільним.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року скасувати, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року та окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко