Справа № 127/2-2177/2005
Провадження № 22-ц/772/1080/2018
№22-ц/772/1064/2018
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І.Е.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2018 року
Справа № 127/2-2177/2005
м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
судді -доповідача: Оніщука В.В.
суддів: Копаничук С.Г., Рибчинського В.П.,
за участю секретаря Агеєвої Г.В.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_3,
заінтересована особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магда Світлана Григорівна,
заінтересована особа: Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 апеляційні скарги заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року та окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року, постановлені під головуванням судді Борисюк І.Е. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, повний текст ухвали суду складено 16 березня 2018 року, -
в с т а н о в и в :
В січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни.
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року у справі №2-2177, з урахуванням ухвали суду у цій справі про роз'яснення рішення від 04 липня 2005 року, зобов'язано ДВС у Печерському районі м. Києва негайно вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Постановою державного виконавця №512/2 від 09 вересня 2005 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці. Надалі виконавче провадження неодноразово зупинялось, закінчувалось і відновлювалось державним виконавцем. Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року, що набрала законної сили, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2011 року та зобов'язано негайно і в примусовому порядку вчинити дії. Проте, до цього часу, як стало відомо заявнику 29 січня 2018 року, при незакінченому розгляді його скарги на постанову державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Єжова М.В. від 09 листопада 2017 року про закінчення виконання виконавчого листа №4-с-84-2011 щодо зобов'язання Відділу ПВР ГТУЮ у м. Києві виконати виконавчий лист №2-2177, виданий 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали суду від 23 квітня 2012 року немає.
В скарзі зазначено, що в цей же день, а саме 29.01.2018 року йому стало відомо від ГТУЮ у м. Києві, що виконавчі дії не проводяться, тому вважає бездіяльність і тяганину головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. з невжиття негайних і примусових виконавчих дій для виконання рішення суду протиправними, які порушують його права та законні інтереси захищені судовим рішенням. Виконання цього рішення напряму стосується виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_3 є одним із заявників і Суд зобов'язав державу виконати рішення ЄСПЛ в 3-х місячний термін. Таким чином, саме протиправна бездіяльність і тяганина державного виконавця стала результатом того, що рішення суду не виконується близько 12-ти років, вже п'ять разів місцевими судами м. Вінниці визнавалась протиправною бездіяльність або незаконними дії державного виконавця, а тому просив визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни при виконанні виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, протиправною та зобов'язати її усунути порушення прав ОСОБА_3 і негайно вчинити виконавчі дії з виконання цього виконавчого листа, в десятиденний строк повідомивши суд і його про виконання, а також просив постановити окрему ухвалу в адресу Мін'юсту про тяганину і неналежне виконання (12-13 років) рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, від 04 липня 2005 року, як складової і невід'ємної частини рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2014 року, що нанесло і продовжує наносити збитки бюджету держави у вигляді пред'явлених ним законних вимог при порушенні трудових прав по відшкодуванню за затримку видачі трудової книжки і повного розрахунку для виконання рішення ЄСПЛ.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скаргу задоволено частково.
Визнано бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, неправомірною.
В задоволенні вимог в частині зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни негайно вчинити виконавчі дії з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці - відмовлено.
Окремою ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року повідомлено Міністерство юстиції України про виявлені судом порушення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магдою Світланою Григорівною та начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, під час розгляду цивільної справи №127/2-2177/2005 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни, для вжиття відповідних заходів реагування.
Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, станом на день розгляду даної скарги судове рішення не виконано, при цьому нездійснення посадовою особою та/або виконавцем своїх обов'язків, покладених на нього законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження його незаконних дій, при цьому судом першої інстанції в основному зроблено посилання на неправомірне знищення державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження і чітко не зазначено, в чому саме полягає бездіяльність державного виконавця при виконанні ним виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, а також не зазначено період такої бездіяльності.
З наведених вище підстав судом першої інстанції було постановлено окрему ухвалу.
Не погодившись із вказаними ухвалою та окремою ухвалою суду, заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магдою Світланою Григорівною подано апеляційні скарги на ухвалу суду та окрему ухвалу суду, мотивовані тим, що рішення Європейського суду з прав людини стосується виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, яке перебувало на виконанні у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, а отже наявність вказаного рішення не стосується виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці. Крім того, зазначено, що на день прийняття судом оскаржуваної ухвали, основне рішення суду, яке перебувало на виконанні в Печерському РВ ДВС м. Києва є виконаним, що підтверджуються рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі №802/143/17-а та постановою Апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року у справі №127/2-3667/08.
У визначений судом термін відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.
ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційні скарги не визнав, вказавши на їх безпідставність та законність і обґрунтованість ухвал суду, а також уточнив щодо періоду бездіяльності державного виконавця, яка ним оскаржена.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорено, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року по справі №2-2177/2005, яке набрало законної сили 05 серпня 2005 року, було визнано неправомірними дії і бездіяльність ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві по виконанню виконавчого листа №2/200 від 27 травня 2004 року, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці на підставі рішення суду від 01 березня 2004 року і ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2005 року про роз'яснення ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві резолютивної частини рішення в частині зміни дати наказу і повного розрахунку; зобов'язано ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві негайно виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року в частині видачі наказу зі зміненою датою звільнення ОСОБА_3 і проведення з ним повного розрахунку відповідно до норм ст. 47 КЗпП України і Закону України «Про виконавче провадження».
09 вересня 2005 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Київського міського управління юстиції Івженко С.М. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 листопада 2006 року, яка набрала законної сили 29 листопада 2006 року, визнано дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва щодо виконання виконавчого листа №2-2177 за 2005 рік, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці і ухвал цього суду від 22 травня 2006 року, від 08 червня 2006 року, від 21 вересня 2006 року, від 10 жовтня 2006 року неправомірними; постанову відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва від 25 вересня 2006 року №170/2 скасовано як незаконну; зобов'язано відділ примусового виконання рішень ДВС м. Києва негайно і в примусовому порядку виконати виконавчий лист №2-2177 за 2005 рік, виданий Замостянським районним судом м. Вінниці, в частині зобов'язань ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу №25-а-к від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_3, виданого на виконання рішення цього суду від 25 січня 2001 року та провести з ним повний розрахунок згідно ст. 47 КЗпП України та Закону України «Про виконавче провадження» і ухвал Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2006 року, від 08 червня 2006 року, від 21 вересня 2006 року, від 10 жовтня 2006 року.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 жовтня 2009 року, яка набрала законної сили 28 жовтня 2009 року, було змінено спосіб та порядок виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року.
01 червня 2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці було визнано бездіяльність і тяганину головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. щодо виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці; зобов'язано підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві негайно і в примусовому порядку виконати виконавчий лист №2-2177, виданий 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці. Ухвала суду набрала законної сили 07 червня 2011 року.
Звернувшись в суд із скаргою, ОСОБА_3 заявлено вимогу про визнання бездіяльності головного державного виконавця неправомірною і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції він уточнив, що а даному випадку ним оскаржується бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, виключно в період з постановлення ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2011 року по 2015 рік (момент знищення виконавчого провадження).
Судом встановлено, що ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року визнано бездіяльність головного державного виконавця Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. щодо виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці в частині не проведення повного розрахунку відповідно до норм ст. 47 КЗпП України з ОСОБА_3 у відповідності до рішення суду та виконавчого листа неправомірною, а постанову від 30 грудня 2011 року ВП №2701885 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, скасовано як незаконну; зобов'язано посадових осіб Головного управління юстиції у м. Києві негайно і в примусовому порядку виконати виконавчий лист №2-2177, виданий 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, в частині проведення повного розрахунку відповідно до норм ст. 47 КЗпП України з ОСОБА_3 у відповідності до рішення суду та виконавчого листа. Ухвала суду набрала законної сили 10 травня 2012 року.
Із повідомлення, наданого відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві видно, що згідно акта від 27 лютого 2015 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Замостянського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2005 року у справі №2-2177 - знищено через закінчення строків зберігання.
Згідно акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27 лютого 2015 року, комісією було проведено відбір завершених у 2011 році через закінчення строків їх зберігання, та таких, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення. До переліку таких виконавчих проваджень включено й виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці.
Суд першої інстанції роблячи висновок про те, що заявником строк на оскарження бездіяльності державного виконавця пропущено з поважних причин, вказав, що ОСОБА_3 дізнався про порушення свого права лише 21 січня 2018 року, а саме про відсутність будь-яких дій направлених на виконання виконавчого листа №2-2177, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці 07 липня 2005 року, зазначивши лише про наявність ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року, якою скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2011 року з виконання вказаного виконавчого листа.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції висновок про поважність пропуску заявником визначеного законом строку на оскарження бездіяльності державного виконавця, зробив без повного з'ясування обставин справи.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 неодноразово звертався в суд із скаргами на дії та бездіяльність державних виконавців в ході виконання вказаного виконавчого листа.
Крім того, зі змісту ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року (а.с. 131-132) вбачається, що ОСОБА_3 звертався до суду із заявою про роз'яснення рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року, на підставі якого йому було видано виконавчий лист №2/2177, а також зі змісту ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2014 року та Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року (а.с. 184, 185-187) вбачається, що ОСОБА_3 було відомо про розгляд справ за заявами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України щодо встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа №2-200/04, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці, та виконавчого листа №2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, оскільки він був присутній при розгляді справи 16 червня 2014 року, а 08 липня 2014 року надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Так, враховуючи встановлені обставини і уточнений ОСОБА_3 предмет оскарження, а саме оскаржуваний період бездіяльності державного виконавця, то суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_3 було відомо про хід виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2177, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці 07 липня 2005 року, зокрема і в оскаржуваний період.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не надано будь-яких належних доказів того, що він у визначений період звертався до державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби із відповідними заявами щодо здійснення вказаного виконавчого провадження і що йому в цьому було безпідставно відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час необхідності вчинення виконавчих дій) та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Положеннями ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
У правовій позиції Верховного Суду України, зробленій у справі №6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року визначено, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України при розгляді справи №6-17цс17 від 22 лютого 2017 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_3 до суду із зазначеною скаргою звернувся з пропуском встановленого законом десятиденного строку і підстави для його поновлення відсутні, що відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.
Крім того, апеляційний суд вважає, що оскільки ухвала суду підлягає скасуванню, то відповідно підлягає скасуванню і похідна від неї окрема ухвала, постановлена у даній справі.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції та окрема ухвала, які не ґрунтуються на вимогах закону підлягають скасуванню, а скарга на бездіяльність державного виконавця залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційні скарги заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року та окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни - залишити без розгляду.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя -доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді : /підпис/ С.Г. Копаничук
/підпис/ В.П. Рибчинський
Згідно з ориігналом:
Суддя-доповідач В.В. Оніщук
