Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 755/10786/16-ц
провадження № 61-44154сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Стрільчука В. А., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж»,
третя особа - Прокуратура м. Києва,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шутого Дмитра Сергійовича, на постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В .В., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» (далі - ПП «Творча майстерня «Престиж»), третя особа - Прокуратура м. Києва, про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за неналежне виконання умов договору про надання юридичних послуг у сумі 2 000 грн, визнати недійсним договір дарування корпоративних прав ПП «Творча майстерня «Престиж», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В. О. та зареєстрованого у реєстрі за № 5119 з моменту його вчинення
Позивач також просила визнати за нею право власності на 50 % статутного (складеного) капіталу ПП «Творча майстерня «Престиж», загальною вартістю 31 000 000 грн.
У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як учасникам ПП «Творча майстерня «Престиж» вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування (або укладання будь-якого іншого правочину) майна та/або корпоративних прав ПП «Творча майстерня «Престиж» на користь третіх осіб, а також заборонити вчиняти дії щодо закладання майна та/або корпоративних прав в заставу або будь?який інший вид забезпечення; накладення арешту на частку в статутному капіталі ПП «Творча майстерня «Престиж» в розмірі 70 %, що зареєстрована за ОСОБА_4 ; накладення арешту на все нерухоме майно ПП «Творча майстерня «Престиж», посилаючись на те, що вжиття заходів забезпечення позову зумовить охорону матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідачів щодо відчуження спірних майнових прав навіть під час наявної заборони, та є гарантією реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року відкрито провадження у цій справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_3 , як учаснику ПП «Творча майстерня «Престиж», вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або корпоративних прав ПП «Творча майстерня «Престиж» на користь третіх осіб, а також заборонено вчиняти дії щодо закладання майна та/або корпоративних прав у заставу або будь-який інший вид забезпечення.
Заборонено ОСОБА_4 , як учаснику ПП «Творча майстерня «Престиж», вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або корпоративних прав ПП «Творча майстерня «Престиж» на користь третіх осіб, а також заборонено вчиняти дії щодо закладання майна та/або корпоративних прав у заставу або будь-який інший вид забезпечення.
Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ПП «Творча майстерня «Престиж», а саме:
1. Житлова квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), 82, кв. 82.
2. Житлова квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45/2, кв. 28 .
3. Житлова квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-а, корпус 3, кв. 56 .
4. Житлова квартира загальною площею 140,1 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 1. 5 . Житлова квартира загальною площею 135,2 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 2. 6. Житлова квартира загальною площею 138,3 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 3. 7. Житлова квартира загальною площею 132,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 4. 8 . Житлова квартира загальною площею 223,5 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 5. 9. Житлова квартира загальною площею 220,8 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 6. 10 . Житлова квартира загальною площею 134,9 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 7. 11 . Житлова квартира загальною площею 135,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 8. 12 . Житлова квартира загальною площею 132,2 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 9. 13 . Житлова квартира загальною площею 132,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 10.
14. Житлова квартира загальною площею 222,5 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 11. 15 . Житлова квартира загальною площею 219,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, кв. 12.
16. Житлова квартира загальною площею 137,6 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 1. 17 . Житлова квартира загальною площею 132,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 2. 18 . Житлова квартира загальною площею 137,4 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 3. 19 . Житлова квартира загальною площею 132,6 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 4. 20 . Житлова квартира загальною площею 216,6 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 5. 21 . Житлова квартира загальною площею 221,4 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 6. 22 . Житлова квартира загальною площею 132,9 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 7. 23 . Житлова квартира загальною площею 132,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 8. 24 . Житлова квартира загальною площею 131,8 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 9. 25 . Житлова квартира загальною площею 131,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 10.
26. Житлова квартира загальною площею 223,7 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 11. 27 . Житлова квартира загальною площею 221,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корпус 1, кв. 12.
28. Житлова квартира загальною площею 110,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 7, корпус 5, кв. 15.
29. Житлова квартира загальною площею 169,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 8, кв. 21 .
30. Машиномісце № 2, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А. 31 . Машиномісце № 3, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А .
32. Машиномісце № 8, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда , 10-А.
33. Машиномісце № 52, що знаходиться за адресою: м . Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А .
34 . Машиномісце № 86, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А. 35 . Машиномісце № 87, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А.
36. Машиномісце № 88, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А.
37. Машиномісце № 89, що знаходиться за адресою: м . Київ , проспект Героїв Сталінграда, 10-А .
38 . Машиномісце № 90, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А. 39 . Машиномісце № 91, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А.
40. Машиномісце № 92, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А.
41. Машиномісце № 93, що знаходиться за адресою: м . Київ , проспект Героїв Сталінграда, 10-А .
42 . Машиномісце № 111, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А. 43 . Машиномісце № 136 , що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А .
44. Машиномісце № 137, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А. 45 . Нежитлове приміщення, заклад громадського харчування-кафе, загальною площею 393,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 8, корпус 9
46. Нежитлове приміщення, заклад громадського харчування-кафе, загальною площею 359,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 6, корпус 9, приміщення 1 .
47. Нежитлове приміщення, заклад громадського харчування-кафе, загальною площею 335,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 9, приміщення 1 .
48. Нежитлове приміщення, ЖЕК, загальною площею 300,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-А, корпус 9, приміщення 1.
49. Нежитлове приміщення, нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 92), загальною площею 246,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 4 .
50. Нежитлове приміщення, загальною площею 168,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м . Київ ,
проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 4. 51 . Нежитлове приміщення, загальною площею 245,8 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 6, корпус 4. 52 . Нежитлове приміщення, загальною площею 4 442,4 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4-а. 53 . Нежитлове приміщення, (будівля дитячого садка), загальною площею 1 986,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 10-б .
54. Нежитлове приміщення загальною площею 777,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 26 .
55. Нежитлове приміщення загальною площею 861,6 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська Набережна 19, корпус 1. 56 . Нежитлове приміщення загальною площею 161,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.
Оболонська Набережна 15, корпус 1. 57 . Нежитлове приміщення загальною площею 171,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ
, вул. Оболонська Набережна 15, корпус 1. 58 . Нежитлове приміщення загальною площею 285,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська Набережна 15 , корпус 1 .
59. Нежитлове приміщення загальною площею 309,4 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська Набережна 15, корпус 1. 60 . Нежитлове приміщення загальною площею 116,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.
Оболонська Набережна 7, корпус 5. 61 . Нежитлове приміщення загальною площею 104,4 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська Набережна 7, корпус 5. 62. Нежитлове приміщення загальною площею 4 633,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м . Київ, вул. Оболонська Набережна 17.
63. Нежитлове приміщення загальною площею 787,3 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська Набережна 5. 64 . Нежитлове приміщення загальною площею 5 156,6 кв. м, що знаходиться за адресою:
м. Київ, вул. Оболонська Набережна 13. 65 . Нежитлове приміщення загальною площею 3 289,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Смілянський район смт. Холоднянське, вул. Ржевського, 24-В.
66. Нежитлове приміщення загальною площею 242,2 кв. м, що знаходиться за адресою:
Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 24/3, корпус 3/1. 67 . Нежитлове приміщення загальною площею 25515,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 24 , корпус 1 .
68. Нежитлове приміщення загальною площею 10725,60 кв. м, що знаходиться за адресою:
Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 24/15, корпус 12 69 . Нежитлове приміщення загальною площею 2698,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область , м . Сміла, вул. Мазура, 24, корпус 11/1 .
В іншій частині заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем наведено обставини та надано докази того, що між сторонами дійсно виник спір, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають реальну можливість розпорядитися належними їм корпоративними правами ПП «Творча майстерня «Престиж» та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, який стосується визнання права власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПП «Творча майстерня «Престиж» задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року скасовано, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, районним судом було накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ПП «Творча майстерня «Престиж», та не було враховано ту обставину, що вказаний захід забезпечення позову перешкоджає господарській діяльності приватного підприємства, оскільки до видів діяльності вказаного підприємства, зокрема, входять купівля та продаж власного нерухомого майна (код КВЕД 68.10), а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20). Судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами умисних дій, спрямованих на невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_6 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року скасувати, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що накладений районним судом арешт на нерухоме майно жодним чином не перешкоджає господарській діяльності підприємства з огляду на те, що видом діяльності підприємства є надання в оренду майна, не зупиняє та не обмежує інші права учасників підприємства, зокрема, ОСОБА_3 , у тому числі й право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.
Натомість, у разі задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на 50 % статутного капіталу ПП «Творча майстерня «Престиж», корпоративні права можуть не існувати. Суд апеляційної інстанції фактично розглядав справу по суті, що при вирішенні питання про забезпечення позову не повинно враховуватись, не взяв до уваги жодного доказу, наданого представником позивача.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року Загура В. П., як представник ПП «Творча майстерня «Престиж», подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому проти задоволення касаційної скарги заперечує, вважає судове рішення апеляційної інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін. Зазначає, що звернення із заявою про забезпечення позову про накладення арешту на нерухоме майно ПП «Творча майстерня «Престиж» свідчить про намагання позивача нашкодити господарській діяльності підприємства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верхового Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 755/10786/16-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою від 03 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Ухвала суду мотивована необхідністю формування єдності у практиці застосування одних й тих самих норм процесуального права.
Відповідно до положень пункту вісім статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Такий підхід до оскарження судових рішень застосований з огляду на те, що судове рішення, яке набрало чинності, зокрема після перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не повинно бути переглянуто та має бути виконано сторонами або відповідними органами в установленому законодавством порядку.
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» визначає основні завдання діяльності Верховного Суду як найвищого органу у системі судоустрою України, а саме: забезпечення сталості та єдності судової практики, а Цивільний процесуальний кодекс України визначає основними засадами судочинства , зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення лише у випадках встановлених законом (статті 2 та 17 ЦПК України).
Одним з видів судових рішень, крім рішення суду, є постанова і перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частини перша та четверта статті 258 ЦПК України) і постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень урегульовано зокрема у главі 2 розділу V ЦПК України.
Особливість касаційного провадження полягає перш за все в об`єктах оскарження та обмежене право на оскарження судових рішень.
Право касаційного скарження судових рішень та його зміст та об`єм визначаються зокрема положеннями статті 389 ЦПК України, яка передбачає як право оскарження рішення суду першої інстанції після перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції; ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку за переліком визначеним пунктом 2 цієї статті та статтею 353 ЦПК України і ухвали суду апеляційної інстанції за переліком визначеним у пункті 3 статті 389 ЦПК України.
Відтак, вказана норма процесуального кодексу передбачає право на оскарження остаточних рішень у справі: рішення суду першої інстанції, яке залишено в силі після перегляду в апеляційній інстанції та постанову апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення по суті (пункт 1 статті 389 ЦПК України); право на оскарження ухвал суду першої інстанції, постановлених у порядку ЦПК України за переліком пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, які залишені в силі після перегляду апеляційним судом (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України); та ухвал суду апеляційної інстанції, постановленим у порядку ЦПК України за переліком, визначеним у пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвали суду щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до положення закріпленого у пункті 4 частини першої статті 353 ЦПК України, який не міститься у переліку пункту другого частини першої статті 389 ЦПК України.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що за системним змістом вказаних норм процесуального права постанова апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та відмова у забезпеченні позову не підлягає оскарженню в касаційному порядку, що у свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з відповідним клопотанням.
Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №756/14633/17 (провадження №61-14590св18), прийнятою за результатами розгляду касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції про скасування ухвали про забезпечення позову та відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, касаційну скаргу задоволено та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, касаційна скарга розглянута по суті та ухвалено за наслідками її розгляду процесуальне судове рішення.
Проте, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року у справі № 756/8861/18 (провадження № 61-44258св18) з аналогічними вимогами касаційне провадження за скаргою на постанову суду апеляційної інстанції закрито з тих підстав, що оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Колегія судів Другої палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відходу від висновків щодо застосування положень пунктів першого та другого частини першої статті 389 ЦПК України у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати.
У зв`язку із цим, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що необхідно сформувати єдину правозастосовну практику, що підлягає вирішенню Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шутого Д . С. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо права касаційного оскарження постанови апеляційного суду
Згідно з частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.
Також, пунктом 4 вказаної норми ЦПК України передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову. Втім, вказані ухвали, після їх перегляду в апеляційному порядку, не можуть бути предметом оскарження у суді касаційної інстанції (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Тобто така ухвала могла бути переглянута в апеляційному порядку на підставі пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України, а, отже, може бути предметом перегляду й судом касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
При цьому, системний аналіз пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що в касаційному порядку може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову після її апеляційного перегляду. Визначальним у цій правовій ситуації є не те, яке судове рішення ухвалив суд апеляційної інстанції, а те, що апеляційний суд переглядав ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, яка після апеляційного перегляду може бути оскаржена в касаційному порядку.
Подібних висновків дотримуються Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах: від 26 липня 2018 року у справі № 911/396/18, від 09 жовтня 2018 року у справі № 920/407/18 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах: від 25 вересня 2018 року у справі № 290/844/17 (провадження № К/9901/30390/18), від 19 грудня 2018 року у справі № 826/5523/18 (провадження № К/9901/65952/18).
Забезпечення єдності судової практики - це дотримання принципу правової визначеності, що, у свою чергу, є одним з істотних елементів принципу верховенства права.
Враховуючи, що оскаржувана постанова Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що вона може бути оскаржена у касаційному порядку.
У зв`язку з викладеним Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відійти від висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року у справі № 756/8861/18 (провадження № 61-44258св18), згідно з яким суд закрив касаційне провадження у справі з тих підстав, що оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Щодо доводів касаційної скарги по суті
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову у частині накладення арешту на майно ПП «Творча майстерня «Престиж» та заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як учасникам ПП «Творча майстерня «Престиж», вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або корпоративних прав ПП «Творча майстерня «Престиж» на користь третіх осіб; закладання майна та/або корпоративних прав у заставу або будь-який інший вид забезпечення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття вказаних заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такі види забезпечення позову є співмірними й відповідають заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Скасовуючи судове рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно ПП «Творча майстерня «Престиж», апеляційний суд виходив із того, що вказаний захід забезпечення позову буде перешкоджати господарській діяльності приватного підприємства, оскільки до видів діяльності вказаного підприємства, зокрема, входять купівля та продаж власного нерухомого майна (код КВЕД 68.10), а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом позову у цій справі є, зокрема, визнання недійсним договору дарування корпоративних прав ПП «Творча майстерня «Престиж», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 20 грудня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О. за реєстровим №5119 з моменту його вчинення та визнання права власності ОСОБА_1 на 50 % статутного (складеного) капіталу ПП «Творча майстерня «Престиж», загальною вартістю 31 000 000 грн. Також встановлено, що власником 70 % корпоративних прав у ПП «Творча майстерня «Престиж» є ОСОБА_4 , якій на підставі договору дарування корпоративних прав від 20 грудня 2010 року перейшла зазначена частка у майні цього суб`єкта господарювання у обсязі понад 43 000 000 грн, що надає їй право для отримання контролю над управлінням підприємством, а також для забезпечення можливості одноосібного прийняття рішень та впливу на органи управління підприємства.
Враховуючи наведене, районний суд обґрунтовано вважав вказаний вид забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами та необхідним для виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають реальну можливість розпорядитися належним ПП «Творча майстерня «Престиж» майном, оскільки відсутні будь-які юридичні обмеження щодо відчуження майна підприємства, корпоративні права на яке належать відповідачам, що може призвести до знецінення вартості корпоративних прав у майні підприємства, а можливе рішення суду про задоволення позову не поновить прав позивача.
При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Крім наведеного, апеляційний суд взагалі не навів мотивів свого судового рішення у частині заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як учасникам ПП «Творча майстерня «Престиж», вчиняти певні дії, обмежившись лише висновками про вирішення заяви ОСОБА_1 у частині накладення арешту на нерухоме майно ПП «Творча майстерня «Престиж». Тобто, переглядаючи заяву про забезпечення позову та ухвалюючи за наслідком її розгляду судове рішення по суті вимог, апеляційний суд фактично не розглянув заяву у частині заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як учасникам ПП «Творча майстерня «Престиж», вчиняти певні дії.
Враховуючи наведене вище, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також мають реальну можливість розпорядитися й належними їм корпоративними правами ПП «Творча майстерня «Престиж», що так само може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду у цій справі з наведених вище підстав.
Таким чином, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 149, 150, 153, 263 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову і вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами позову ОСОБА_1 й дійшов обґрунтованого висновку про її задоволення у частині накладення арешту на нерухоме майно ПП «Творча майстерня «Престиж» та заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як учасникам вказаного підприємства, вчиняти певні дії.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплачено 704,8 грн судового збору, що підтверджується доданою до скарги квитанцією, які підлягають стягненню у рівних частинах із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Творча майстерня «Престиж» на користь позивача, оскільки колегія суддів задовольняє її касаційну скаргу повністю.
На підставі вказаного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову може бути переглянута в апеляційному порядку на підставі пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України, а, отже, може бути предметом перегляду судом касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, якою задоволено (або частково задоволено) заяву про забезпечення позову, незважаючи на результат апеляційного перегляду, можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шутого Дмитра Сергійовича - задовольнити.
Постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року скасувати.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року залишити в силі.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути із приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько В. І. Крат В. А. Стрільчук М. Є. Червинська
