КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 755/10786/16-ц Головуючий у 1-й інст. - Марфіна Н.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/8101/2021 Доповідач - Рубан С.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», третя особа: Київська міська прокуратура, про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування корпоративних прав та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», третя особа: Київська міська прокуратура, про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування корпоративних прав та визнання права власності.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 13 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що у судове засідання яке було призначене на 18 січня 2021 року о 14 год 00 хв представник позивача не з'явився та надсилав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що не може бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з запровадженням карантину.
Крім того, посилався на те, що представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з запровадженням карантину (постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236), а також зважаючи на лист Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 року, яким роз`яснено можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.
Також, посилається на те, що представник позивача повідомив суд про неможливість прибути у судове засідання призначене на 18 січня 2021 року, тому у суду першої інстанції 10 березня 2021 року були відсутні правові підстави залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з повторною неявкою.
Від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін.
Представник Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» - Загура В.П. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін.
Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції вважав, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, в судове засідання повторно не з`явився та не звертався до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду на 18 січня 2021 року - 10 грудня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення судової кореспонденції (а.с. 10, т.4 ).
Однак, ОСОБА_7 в судове засідання призначене на 18 січня 2021 року не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
18 січня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення судового засідання призначеного на 18 січня 2021 року о 14 год. 00 хв. із посиланням на те, що представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з запровадженням карантину (постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236), а також зважаючи на лист Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 року, яким роз`яснено можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. (т. 4, а.с.18).
У зв`язку з неявкою учасників справи, у тому числі і відповідачів, враховуючи, що цивільне процесуальне законодавство дозволяє ухвалити заочне рішення лише у випадку другої неявки відповідача/відповідачів, судом першої інстанції було призначено наступну дату судового засідання на 10 березня 2021 року на 14 год. 00 хв.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду на 10 березня 2021 року - 26 січня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення судової кореспонденції (а.с. 37, т.4).
Однак, а ні ОСОБА_1 , а ні її представник в судове засідання призначене на 10 березня 2021 року не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за відсутності сторони позивача до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.
Посилання представника скаржника у клопотанні про відкладення судового засідання від 18 січня 2021 року щодо неможливості з`явитися до суду першої інстанції для дачі усних пояснень з поважних причин, а саме: через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), колегія суддів відхиляє як необґрунтовані виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин, дія якого продовжується і на даний час.
Однак, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема 18 січня 2021 року, 10 березня 2021 року , карантин не перешкоджав розгляду справи, оскільки Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві), зокрема, дозволено з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Також, позивач був не позбавлений можливості надати письмові пояснення у справі, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів чи звернутись до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача.
Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем чи її представником клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції не подавалось.
Твердження представника скаржника про те, що до суду першої інстанції надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 18 січня 2021 року о 14 год 00 хв із посиланням на те, що представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з запровадженням карантину, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки клопотання містить лише загальні посилання на триваючий у державі карантин, до того ж відсутня жодна конкретизація обставин, що стосується саме сторони позивача щодо того, яким чином триваючий у державі карантин та введені ним обмеження не дають змоги саме стороні позивача з`явитись в судове засідання при послабленні протиепідемічних карантинних заходів.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, позивач не з`явилась у судові засідання, призначені на 18 січня 2021 року та на 10 березня 2021 року, хоча про час та місце розгляду справи була завчасно та у встановленому законом порядку повідомлена, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10, 37, т.4).
Крім того, будь-яких доказів, які б підтверджували, що представник позивача звертався до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідно до п. п. 2, 6, ч. 2 ст. 43, ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини зазначає, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи викладене, з урахуванням строків розгляду справи, того, що цивільна справа перебувала на розгляді в суді тривалий час, враховуючи поведінку сторони позивача, а саме щодо виконання покладених обов`язків ЦПК України стосовно явки в судове засідання, відсутності в матеріалах справи письмової заяви позивача чи представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, висновок Дніпровськогорайонного суду міста Києва про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 є правильним та ґрунтується на вимогах закону.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді
