АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №755/10786/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.
Апеляційне провадження №22-ц/796/7006/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: Прокопчук Н.О.
суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,
при секретарі: Булах А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ»
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ», третя особа: Прокуратура м. Києва про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із даним позовом та просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти за неналежне виконання умов Договору про надання юридичних послуг у сумі 2 000,00 грн, визнати недійсним договір дарування корпоративних прав ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ», укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Руденко В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 5119 з моменту його вчинення, а також визнати право власності ОСОБА_3 на 50% статутного (складеного) капіталу ПП «Творча майстерня «Престиж», загальною вартістю 31 000 000,00 грн.
У червні 2018 року представник позивача ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як учасникам ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування (або укладання будь-якого іншого правочину) майна та/або корпоративних прав ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» на користь третіх осіб, а також заборонити вчиняти дії щодо закладання майна та/або корпоративних прав в заставу або будь?який інший вид забезпечення; накладення арешту на частку в статутному капіталі ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» в розмірі 70%, що зареєстрована за ОСОБА_6; накладення арешту на все нерухоме майно ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ».
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_5, та ОСОБА_6 як учасникам ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або корпоративних прав ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» на користь третіх осіб, а також заборонено вчиняти дії щодо закладання майна та/або корпоративних прав у заставу або будь-який інший вид забезпечення. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» (а. с. 39-41).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в забезпеченні позову. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а заява позивача про забезпечення позову має на меті протиправно позбавити приватне підприємство можливості розпоряджатися нерухомим майном, яке належить йому на праві власності, а також створити перешкоди у здійсненні господарської діяльності підприємством. Заходи забезпечення позову на думку заявника не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 зазначила, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, заходи забезпечення позову застосовано виключно для збереження майна та від заниження його оцінки у зв'язку із оголошенням про припинення діяльності ПП «Престиж». Вважає, що апелянт свідомо приховує відкриття касаційного провадження в інший справі за аналогічним позовом відповідача ОСОБА_5 щодо визнання оспорюваних позивачкою у даній справі договорів дарування недійсними.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.
У судовому засіданні представник ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» адвокат ОСОБА_10., який є також представником ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених в ній.
Представник позивача адвокат ОСОБА_9 просила апеляційну скаргу відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, суд виходив зі співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також з того, що між сторонами дійсно виник спір, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають реальну можливість розпорядитися належними їм корпоративними правами ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також їх співмірність із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_3 звернулася до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів за неналежне виконання умов договору про надання юридичних послуг у розмірі 2 000,00 грн., визнання недійсним договору дарування корпоративних прав ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ», укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20 грудня 2010 року та визнання за собою права власності на 50% статутного (складеного) капіталу ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» загальною вартістю 31 000 000,00 грн.
Вимоги щодо поділу майна, визнання права власності на будь-яке майно, у тому числі і належне ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» позивачем не заявлялися. Зазначивши ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» відповідачем у справі, позивач ніяких вимог до нього не заявила.
Згідно з абзацом 2, 3 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року, при встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, судом було накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ПП «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ», та не було враховано ту обставину, що вказаний захід забезпечення позову перешкоджає господарській діяльності приватного підприємства, оскільки до видів діяльності вказаного підприємства, зокрема, входять купівля та продаж власного нерухомого майна (код КВЕД 68.10), а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із цим, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не ураховано, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами умисних дій, спрямованих на невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З врахуванням викладеного, погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року скасувати.
Прийняти нову постанову наступного змісту: «У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_8 про забезпечення позову відмовити».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Судушляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений: 10 вересня 2018 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
