УХВАЛА
21 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 905/570/14
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В.Г.
учасники справи:
позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь",
за участю - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018
у складі колегії суддів: Склярук О.І. (головуючий), Геза Т.Д., Дучал Н.М.
та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018
у складі судді Проскурякова К.В.
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"
про стягнення 12 824 188,26 грн,
В С Т А Н О В И В:
25.01.2018 ухвалою Господарського суду Запорізької області скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 29.11.2017 за вих. № 31/13-4876 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., які полягають у нездійсненні передбачених законом заходів щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 № 905/570/14, зобов'язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення прав заявника - стягувача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у виконавчому провадженні ВП № 48544574. В іншій частині скаргу залишено без задоволення.
16.04.2018 постановою Донецького апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі № 905/570/14 залишено без змін.
07.05.2018 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі № 905/570/14, разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
11.05.2018 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів Верховного Суду у складі: головуючого Пєскова В.Г., суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.
Однак касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2018 року встановлений у розмірі 1 762 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 1 762 грн.
Проте, касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовим збором не оплачена, натомість ним заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області є бюджетними установами, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування яких відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань. У зв'язку з досить стислими строками подачі касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі № 905/570/14 скаржник просить Суд відстрочити сплату судового збору до винесення рішення судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку, що доводи наведені скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору є безпідставними, жодних доказів на підтвердження доводів щодо неможливості вчасної сплати судового збору, скаржником не надано. При цьому, статтею 129 Конституції України закріплено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати або відстрочення сплати судового збору. Оскільки клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не достатньо обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами, то у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
За таких обставин з урахуванням положень статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі № 905/570/14 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - надати суду оригінал доказів сплати судового збору в сумі 1 762 грн.
Звертаємо увагу заявника, що листом Державної казначейської служби України від 01.12.2017 №16-08/1082-20145 визначено реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31213207700007, код класифікації доходів бюджету - 22030102.
Керуючись статтями 234, 290, частиною третьою статті 292, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі № 905/570/14 залишити без руху.
3. Надати Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
5. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В.Г. Пєсков
