донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.07.2017 року справа №905/570/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС:
Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Сгара Е.В. Онищенко І.П. - за довіреністю №273/16 від 27.12.2016р.; Собченко М.В. - за довіреністю №17/29 від 29.04.2016р.; Бакшеєв С.М. - за довіреністю №120/20.3-03 від 22.02.2017р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області
на ухвалу господарського суду
Запорізької області
від
01.06.2017 року
у справі
№ 905/570/14 (суддя Проскуряков К.В.)
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача
Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області
про за скаргою на дії
стягнення 12824188,26 грн. Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №905/570/14 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Не погодившись з ухвалою прийнятою місцевим господарським судом, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №905/570/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги:
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. щодо винесення постанови від 02.09.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48544574;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 02.09.2015 року ВП №48544574 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області №905/570/14 від 05.05.2015 року.
Скаржник вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що під час провадження виконавчих дій та, зокрема, при винесенні постанови про арешт майна боржника державний виконавець діяв з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зазначає, що постанова від 02.09.2015 року про накладення арешту на майно в межах ВП №48544574 не була надіслана державним виконавцем на адресу боржника, у зв'язку з чим про винесення оспорюваної постанови ПАТ "Енергомашспецсталь" стало відомо лише 03.04.2017 року з автоматизованої системи виконавчих проваджень, що свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження дій виконавчої служби. Наполягає на тому, що постанова від 25.08.2015 року про відкриття ВП № 48544574 отримана боржником 16.09.2015 року, у зв'язку із чим семиденний строк для самостійного виконання постанови від 25.08.2015 року повинен відраховуватись з 16.09.2015 року. З огляду на викладені обставини скаржник вважає, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про арешт майна боржника 02.09.2015 року, тобто до закінчення строку для самостійного виконання, що судом першої інстанції при розгляді скарги враховано не було.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), Сгара Е.В., Будко Н.В.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2017 року о 15 год. 00 хв.
В запереченнях на апеляційну скаргу (вих.№31/13-2766 від 04.07.2017р.), які надійшли через канцелярію суду 05.07.2017 року від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", позивач заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі у зв'язку із чим вказав про їх безпідставність, просив суд залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №905/570/14 без змін.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2017 року задоволено клопотання ПАТ "Енергомашспецсталь" та продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, відкладено розгляд справи на 19.07.2017 року 14 год. 10 хв.
19.07.2017 року в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник апелянта - ПАТ "Енергомашспецсталь", який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №905/570/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги боржника.
Присутній в судовому засіданні представник стягувача - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заперечував проти доводів представника боржника, просив суд залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №905/570/14 без змін.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, присутній в судовому засіданні 19.07.2017 року, заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №905/570/14 без змін.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 7933339,22 грн., пеню у розмірі 1573263,31 грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 1174504,38 грн., інфляційні витрати у розмірі 2113016,13 грн., судовий збір у розмірі 72908,67 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 року, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енернгомашспецсталь" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14 залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення від 22.04.2015 року господарським судом Запорізької області видано наказ від 05.05.2015 року №905/570/14 на підставі якого 25.08.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №48544574.
У зв'язку із невиконанням Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" рішення суду в семиденний термін встановлений п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження №48544574, державним виконавцем 02.09.2015 року винесено постанову про арешт коштів боржника, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
05.04.2017 року до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" надійшла скарга (вих.№17/369-628 від 03.04.2017р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій заявник просив:
- визнати поважними причини пропуску строку на оскарження та поновити Публічному акціонерному товариству "Енергомашспецсталь" строк на подання скарги;
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 02.09.2015 року в межах виконавчого провадження №48544574 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області №905/570/14 від 05.05.2015 року;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про арешт майна боржника від 02.09.2015 року у межах виконавчого провадження №48544574 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області №905/570/14 від 05.05.2015 року.
Місцевий господарський суд розглянувши матеріали скарги та виконавчого провадження встановив правомірність дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на дії державної виконавчої служби.
Колегія Донецького апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. ст. 42, 43 ГПК України).
Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Рішення , ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Як передбачено в Розділі XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Таким чином, оскільки Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" оскаржуються дії державного виконавця, вчинені у 2015 року при прийнятті постанови про арешт майна боржника від 02.09.2015 року у межах виконавчого провадження №48544574 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року за №905/570/14, то є вірним висновок суду першої інстанції про необхідність застосування положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла станом на момент винесення постанови, а саме в редакції від 06.06.2015 року.
При розгляді клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи без діяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Частинами 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №48544574 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року із зазначенням семиденного строку з моменту винесення постанови для добровільного виконання.
В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зі змісту ухвали господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 року у даній справі за наслідком розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2015 року, в якій боржнику надана можливість самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення даної постанови, а саме до 01.09.2015 року, фактично отримана ним лише 16.09.2015 року, тобто поза межами строку, встановленого виконавцем для самостійного виконання рішення.
Таким чином, взявши до уваги встановлені в ухвалі господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 року обставини щодо дати отримання боржником постанови від 25.08.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №48544574, а саме - 16.09.2015 року, в якій на 2 сторінці у пункті 6 зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за адресою в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua/, ідентифікатор доступу 9037805В5Е42 колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що починаючи з 16.09.2015 року боржник був об'єктивно обізнаний про рух виконавчого провадження та мав фактичну можливість своєчасно оскаржити дії державної виконавчої служби з примусового виконання.
Отже , Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій в тому числі зазначено номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу до автоматичної системи виконавчого провадження мало можливість знайомитись з постановами, внесеними державним виконавцем до вказаної системи відносно ВП №48544574, а тому мало також змогу вже 16.09.2015 року - 1,5 роки назад, своєчасно ознайомитись з постановою від 02.09.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Як свідчать матеріали справи, датою подання скарги боржником до господарського суду Запорізької області є - 03.04.2017 року, про що свідчить поштова накладна "КСД" (а.с. 139, т.7).
За роз'ясненнями викладеними в п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року за №9 слідує, що встановлений у частині першій ст. 1212 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
Виходячи із приписів ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема, що Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" з 16.09.2015 року вже в повній мірі мало змогу ознайомитись із винесеною державним виконавцем постановою від 02.09.2015 року, колегія суддів не приймає доводи боржника, оскільки необізнаність про винесення постанови державного виконавця в даному випадку пов'язана із суб'єктивними діями/бездіяльністю боржника.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого суду про недоведеність боржником належними та допустимими доказами поважності причин пропуску строку на оскарження, та з правомірним висновком про відсутність правових підстав щодо відновлення строку для подання до суду Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо оскарження постанови від 02.09.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на зроблений висновок судом першої інстанції про відсутність поважних причин для відновлення пропущеного строку на подання зазанченої скарги, місцевий господарськиї суд не залишив скаргу без розгляду, а тому перейшов до її розгляду по суті. Отже, при розгляді справи суд апеляційної інстанції розцінює вказану процесуальну дію, як фактичне відновлення такого строку, про що свідчить перехід до розгляду справи по суті із заявлених підстав.
Водночас колегія суддів виходить з того, що Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що "відповідно до усталеного прецедентного права", п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"".
Таким чином, з огляду на обов'язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, колегія суддів погоджується з висновкум суду першої інстанції про можливість розгляду скарги по суті.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частинами 1, 2, 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
З матеріалів справи колегією суддів становлено, що 02.09.2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесено постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48544574.
Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" в апеляційній скарзі зазначає, що державним виконавцем було допущено порушення норм законодавства, що регламентують порядок проведення виконавчих дій, а саме неправомірно накладено арешт на майно боржника за умови, що такий арешт може бути накладений лише у випадку відсутності коштів на рахунках боржника.
Проте, колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що державним виконавцем порушено норми ч. 5 ст. 52, ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" з таких підстав, що арешт на майно боржника накладається лише у випадку відсутності коштів на рахунках боржника та державний виконавець, не переконавшись про наявність коштів на рахунках боржника, наклав арешт на все майно Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", виходячи з наступних обставин.
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст.ст. 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" (ч. 2)
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. (ч. 3)
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. (ч. 4)
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. (ч. 5)
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. (ч. 6)
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. (ч. 7)
Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. (ч.8)
З огляду на вищезазначені правові приписи, законом дозволяється одночасне накладення арешту на майно та кошти боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду (абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження"), при цьому накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходами примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст. 25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем проятгом встановленого для добровільного виконання строку.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у строк на добровільне самостійне виконання, державним виконавцем 02.09.2015 року правомірно прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження для забезпечення реального виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець здійснює примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року №905/570/14 з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за №512/5.
Мотивуючи скаргу Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" посилається на своєчасне виконання графіку погашення заборгованості за ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016 року у справі №905/570/14, якою розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2016 року у справі №905/570/14 щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12867031,71 грн. строком на один рік та шість місяців з погашенням відповідачем заборгованості щомісячно наступними частинами: до 30.06.2016 року - 200000,00 грн.; до 31.07.2016 року - 200000,00 грн.; до 31.08.2016 року - 200000,00 грн.; до 30.09.2016 року - 200000,00 грн., до 31.10.2016 року - 200000,00 грн., до 30.11.2016 року - 200000,00 грн., до 31.12.2016 року - 200000,00 грн., до 31.01.2017 року - 200000,00 грн., до 28.02.2017 року - 200000,00 грн., до 31.03.2017 року - 1229670,19 грн., до 30.04.2017 року - 1229670,19 грн., до 31.05.2017 року - 1229670,19 грн., 30.06.2017 року - 1229670,19 грн., до 31.07.2017 року - 1229670,19 грн., до 31.08.2017 року - 1229670,19 грн., до 30.09.2017 року - 1229670,19 грн., до 31.10.2017 року - 1229670,19 грн., до 30.11.2017 року - 1229670,19 грн.
Матеріалами справи підтверджено сплату боржником стягувачу 1850000,00 грн. Станом на 03.02.2017 року заборгованість, згідно заяви стягувача, складала 1100000,00 грн. На момент подання скарги Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (квітень 2017 року) заборгованість складала 1379670,19 грн. Проте, станом на 27.04.2017 року боржник повинен був сплатити на рахунки позивача 3029670,19 грн., проте ним сплачено лише 1850000,00 грн. та борг становить 1179670,19 грн.
Таким чином, графік погашення заборгованості стягувачу боржником належним чином не виконується.
Суд апеляційної інстанції також виходить з того, що на момент прийняття постанови про накладення арешту на майно боржника (02.09.2015 року), ухвала суду про надання розстрочки виконання рішення (10.05.2016 року) судом не приймалась, а отже відсутні обставини відносно того, що надання розстрочки є підставою для зняття державним виконавцем арештів з рахунків та майна боржника.
Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 25.08.2015 року, а останній сьомий день строку для самостійного виконання боржником рішення суду та подання документального підтвердження такого виконання сплив 01.09.2015 року, посилання скаржника на те, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про арешт майна боржника від 02.09.2015 року, тобто до закінчення строку для самостійного виконання є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якими унормовано, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Слід зазначити, що в даному випадку дії державного виконавця не порушують балансу інтересів учасників виконавчого провадження, оскільки порушення балансу інтересів сторін виконавчого провадження є саме факт невиконання боржником рішення суду та намагання оскаржити законні дії державної виконавчої служби, направлені на здійснення заходів до забезпечення виконання цього рішення.
В п. 9.13 постанови №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що державний виконавець враховуючи закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, відсутність будь-яких доказів про виконання рішення суду в добровільному порядку, приймаючи постанову про арешт майна, діяв в межах повноважень, закріплених Законом України "Про виконавче провадження".
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №908/570/14 є законною, обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №908/570/14 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 року у справі №908/570/14 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді Н.В. Будко
Е.В. Сгара
