номер провадження справи 5/35/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
11.08.2016 Справа № 905/570/14
Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №905/570/14
за позовом: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область,
про стягнення 12824188, 26 грн.
за участю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
за участю представників:
від позивача – не з’явився;
від відповідачів – ОСОБА_1, довіреність №17/66 від 19.11.2015р.;
від ВПВР ДДВС МУЮ – ОСОБА_2, довіреність №20-22/561 від 30.12.2015р.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №905/570/14, відповідно до якої просить суд поновити строк на подання скарги, визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.09.2015р. ВП№48544574; визнати протиправною бездіяльність заступника директора Департаменту ОСОБА_3 щодо нездійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення державним виконавцем за ВП№48544574; зобов’язати скасувати постанову від 02.09.2015р. про стягнення виконавчого збору.
В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що 25.08.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№48544574 та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення постанови. Вказану постанову боржник отримав лише 16.09.2015р., тобто після спливу визначеного строку на її самостійне виконання. 02.09.2015р. державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору, однак боржник її не отримав, а дізнався про неї з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Враховуючи викладене, оскільки відповідач був позбавлений права на самостійне виконання рішення суду, він звернувся до суду з відповідною скаргою.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2016р. прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд скарги на 28.07.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2016р. відкладено розгляд скарги на 11.08.2016р.
В судове засідання 11.08.2016р. з’явився представник відповідача та ВПВР ДДВС МУЮ, за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Від позивача 27.07.2016р. електронною поштою надійшов відзив на скаргу, в якому позивач наголошує, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є законною. Також позивач просить суд розглянути скаргу за відсутності уповноваженого представника позивача.
11.08.2016р. від скаржника надійшли уточнення до скарги, в яких скаржник уточнив вимоги скарги та просить суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.09.2015р. ВП№48544574 та визнати вказану постанову недійсною.
Від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 11.08.2016р. надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні скарги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавчий збір» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених законом.
Розглянувши матеріали справи та скарги, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015р. у справі №905/570/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84036, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг у розмірі 7933339 (сім мільйонів дев’ятсот тридцять три тисячі триста тридцять дев’ять) грн. 22 коп., пеню у розмірі 1573263 (один мільйон п’ятсот сімдесят три тисячі двісті шістдесят три) грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 1174504 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі п’ятсот чотири) грн. 38 коп., інфляційні витрати у розмірі 2113016 (два мій льони сто тринадцять тисяч шістнадцять) грн. 13 коп., судовий збір у розмірі 72908 (сімдесят дві тисячі дев’ятсот вісім) грн. 67 коп.
05.05.2015р. на виконання рішення господарського суду видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016р. розстрочено виконання рішення суду строком на один рік і шість місяців.
25.08.2015р. Відділом примусового виконання рішень ДДВС МЮУ відкрито виконавче провадження ВП№48544574.
02.09.2015р. Відділом примусового виконання рішень ДДВС МЮУ винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка ПАТ «Енергомашспецсталь» не була взагалі отримана.
З метою захисту порушених прав, відповідач звертався до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, як до суду, яким було видано виконавчий документ. Однак, ухвалою від 16.02.2016р. по справі №908/437/16 відповідачу відмовлено у прийнятті позовної заяви та вказано, що даний спір не підвідомчий господарським судам.
Враховуючи викладене, відповідач звернувся до адміністративного суду, однак, адміністративний суд також відмовив у відкритті провадження по справі та роз’яснив, що вирішення даного спору належить до підвідомчості господарського суду в порядку судового оскарження рішення органу державної виконавчої служби.
На підставі викладеного, відповідачем пропущено строк на оскарження постанов державної виконавчої служби та заявлено клопотання визнати поважними причини пропуску строку на оскарження.
За приписами ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником не своєчасно, а оскаржувана постанова взагалі не отримана, що не було спростовано ДВС, а також те, що скаржник вживав заходів по захисту своїх прав, звертаючись з позовними заявами до господарського та адміністративного суду, керуючись ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод, яка гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками цивільного характеру, суд дійшов висновку визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання скарги. При цьому суд наголошує, що у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справі ОСОБА_4 проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013). Виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи та елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи та оскаржувану постанову державного виконавця, господарський суд вважає дії державного виконавця неправомірними, а постанову про стягнення виконавчого збору такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця ті інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як зазначає відповідач, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2015р., в якій боржнику надана можливість самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення даної постанови, а саме: до 01.09.2015р., фактично отримана ним лише 16.09.2015р., тобто поза межами строку, встановленого виконавцем для самостійного виконання рішення. Данні обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ДВС, державний виконавець відправив постанову про відкриття виконавчого провадження 27.08.2015р. З наданого скаржником поштового конверту слідує, що це поштове відправлення, в якому він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, прийнято підприємством "Укрпошта" в м. Києві 10.09.2015р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, та, як свідчить штамп підприємства, отримано ПАТ “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, Донецька область, лише 16.09.2015р. Отже постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2015р. отримана відповідачем після закінчення встановленого державним виконавцем строку на добровільне виконання рішення суду. Вказаний факт відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не спростовано, доказів вчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2015р. не надано.
Таким чином, сторона виконавчого провадження, яка не була повідомлена належним чином про відкриття виконавчого провадження, не володіла об’єктивною інформацією стосовно строків для добровільного виконання судового рішення, у зв’язку з чим у боржника була відсутня можливість здійснення своєчасного добровільного виконання судового рішення у визначений ДВС строк.
Отже, боржник фактично був позбавлений можливості скористатись гарантованим законом правом на самостійне виконання рішення суду у встановлений для цього строк.
Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим законом. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
З положень перелічених правових норм слідує, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, у разі якщо боржником в установлений для цього строк рішення суду добровільно не виконано.
Постанову про стягнення виконавчого збору державним виконавцем винесено 02.09.2016р. У даній постанові зазначено, що боржнику запропоновано виконати наказ суду в строк до 01.09.2015р., однак у наданий строк боржник рішення не виконав.
Натомість будь-яких доказів своєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, відправки боржнику постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем суду не надано. Представник ДВС у судовому засіданні пояснив, що не може надати вказані докази у зв’язку з їх відсутністю.
Отже, матеріалами справи доведено факт порушення державним виконавцем порядку повідомлення боржника про винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також порушення гарантій та прав боржника, передбачених вищенаведеними нормами Закону України "Про виконавче провадження", зокрема права на своєчасне повідомлення про проведення виконавчих дій відносно останнього та його права на добровільне виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк.
Згідно з вимогами ч. 1 абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, боржник реально не мав можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений ДВС строк, оскільки несвоєчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження (16.09.2015р.).
У абз. 2 п. 20 постанови Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі встановленими строками і був нереальним.
У пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" надано роз'яснення, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового
характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у
строк, встановлений для його самостійного виконання.
Вина боржника у невиконанні постанови про відкриття виконавчого провадження в частині добровільного виконання рішення у семиденний строк з моменту винесення даної постанови відсутня, тому станом на 02.09.2015р. на момент винесення оскаржуваної постанови ДВС до боржника не може бути застосована відповідальність у вигляді стягнення виконавчого збору.
Крім того, як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016р у справі №905/570/14 надано розстрочку виконання рішення суду першої інстанції у даній справі на 30.11.2017р.
Відповідно до ч.4 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Судом встановлено, що відповідач по справі здійснював часткові оплати на користь позивача відповідно до графіку, затвердженого ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.05.2016р у справі №905/570/14 про надання розстрочки виконання рішення.
За таких обставин, з огляду на несвоєчасне відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2015р., отриманням цієї постанови лише 16.09.2015р., відсутності реальної можливості боржника за цих обставин на добровільне виконання судового рішення у встановлений семиденний термін, відсутність вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення на момент винесення оскаржуваної постанови, здійснення відповідачем по справі часткових оплат відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 10.05.2016р., у зв'язку із тим, що виконання вказаного рішення розстрочене до 30.11.2017 року, суд дійшов висновку, що державним виконавцем безпідставно стягнуто виконавчий збір у розмірі 1286703,17грн., тому постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню.
Стосовно необхідності затвердження начальником відповідного органу державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого боргу, суд зазначає, що відповідно до п. п. ґ п 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. №512/5 постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджується начальником відділу або його заступником та скріплюється печаткою.
Затвердження начальником відділу постанови про стягнення виконавчого збору ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено.
Посилання скаржника на п. 4.16.1 «Інструкції про проведення виконавчих дій» від 15.12.1999р. №74/5 є безпідставним, оскільки дана інструкція втратила чинність, в тому числі в частині вказаного пункту, на підставі п.2 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови ДВС) та на той час застосовувалась вже Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка була затверджена п.1 цього наказу, і не містила приписів про затвердження постанови про стягнення виконавчого збору начальником відповідного органу ДВС.
Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
У зв’язку з вищевикладеним, скарга Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №905/570/14 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Поновити Публічному акціонерному товариству “Енергомашспецсталь” строк на подання скарги.
Скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №905/570/14 задовольнити.
Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.09.2015р. ВП №48544574.
Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 02.09.2015р. ВП №48544574.
Суддя Т.В. Мойсеєнко
