номер провадження справи 5/35/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2015 Справа № 905/570/14
За позовом: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84036, Донецька область, м. Краматорськ)
про стягнення 12 824 188, 26 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
від позивача: Мицько Р.М., довіреність № 71/10 від 29.10.2014
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Розглядається позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 12 824 188, 26 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2015 порушено провадження у справі №905/570/14, присвоєно справі номер провадження №5/35/15, судове засідання призначено на 25.03.2015. Розгляд справи неодноразово відкладався. У судовому засіданні 22.04.2015 судом оголошено рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні 22.04.2014 позивач підтримав заяву про збільшення суми позовних вимог від 17.02.2015 № 31/13-630 та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 7 933 339, 22 грн., пеню у розмірі 1 594 113, 71 грн., 3 % річних у розмірі 1 183 719, 20 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 113 016, 13 грн.
Клопотання позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, збільшені позовні вимоги прийнято судом до розгляду.
Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, суду надано наступні пояснення: 30.08.2011 між Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» було укладено договір №06/11-526-47/1192 поставки природного газу, відповідно до п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, визначеному у п. 1.2. договору. Позивач поставив відповідачу природний газ протягом серпня - вересня 2011 на загальну суму 22 376380,47 грн. Відповідач, в свою чергу, лише частково оплатив отриманий газ у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 7 933 339, 22 грн., пеню у розмірі 1 594 113, 71 грн., 3 % річних у розмірі 1 183 719, 20 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 113 016, 13 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання 22.04.2015 втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 23.02.2015, від 25.03.2015 та від 08.04.2015 відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
23.02.2015 ухвала суду від 23.02.2015 № 905/570/14 про порушення провадження у справі та призначення засідання суду була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважного представника відповідача в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Також, суд зазначає, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 24.11.2014 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України» не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду. В такому разі заявник не позбавлений права на подання нової позовної заяви (іншого звернення, передбаченого ГПК) у загальному порядку. При цьому про втрату справи зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.
Згідно КП «Діловодство спеціалізованого суду» (Архів господарського суду Донецької області) справа № 905/570/14 містила зустрічну позовну заяву ПАТ «Енергомашспецсталь» до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту договору.
Враховуючи зазначене положення постанови пленуму до господарського суду Запорізької області надійшла нова позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 12 824 188, 26 грн., розгляд якої розпочато спочатку.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011 між Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (далі - покупець) було укладено договір № 06/11-526-47/1192 поставки природного газу (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, визначеному у п. 1.2. договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно п.п. 3.1., 3.1.1. договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою 0 0%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3 425,97 грн.
Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктами 4.1., 4.4. договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку.
За серпень 2011 - протягом 3 банківських днів з дати укладання цього договору;
За вересень 2011: оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом 3 банківських днів з дати укладання цього договору; оплати в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 30.08.2011 п. 4.4. договору доповнено абзацом наступного змісту:
«Сторони домовились, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується постачальником пропорційно вартості газу та компенсації затрат на транспортування газу територією України».
Згідно п. 5.1.договору строк поставки газу: з 06.08.2011 по 30.09.2011.
Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3. строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
30.08.2011 між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, відповідно до п. 1.3. якого покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії «Об'єднане диспетчерське управління» ДК «Укргаз» для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.
У період з серпень - вересень 2011 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв природний на загальну суму 22 376 380,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши часткову оплату.
В матеріалах справи міститься Акт звірки розрахунків за період березень 2015 року від 15.04.2015 на суму 7 933 339, 22 грн., підписаний лише позивачем.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 7 933 339, 22 грн., пеню у розмірі 1 594 113, 71 грн., 3 % річних у розмірі 1 183 719, 20 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 113 016, 13 грн.
Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з розрахунками позивача, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 594 113, 71 грн.
Проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний перерахунок пені, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості, не включається в період часу, за який стягується пеня та позивачем порушено строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до розрахунку суду розмір пені складає 1 573 263, 31 грн., який підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що розрахунок втрат від інфляції є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню у розмірі 2 113 016, 13 грн.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних у розмірі 1 183 719, 20 грн., суд вважає за необхідне здійснити власний перерахунок, оскільки позивач нарахував відповідачу 3 % річних за дні фактичної сплати заборгованості, які не включається у період розрахунку 3 % річних.
Згідно з розрахунком суду, підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 1 174 504, 38 грн., з відмовою у стягненні 9 214,82 грн.
На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості повністю або частково.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що прийняте рішення суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку та випадках, визначених розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84036, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг у розмірі 7 933 339 (сім мільйонів дев'ятсот тридцять три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 22 коп., пеню у розмірі 1 573 263 (один мільйон п'ятсот сімдесят три тисячі двісті шістдесят три) грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 1 174 504 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 38 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 113 016 (два мій льони сто тринадцять тисяч шістнадцять) грн. 13 коп., судовий збір у розмірі 72 908 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 67 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
