номер провадження справи 5/35/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
01.06.2017 Справа № 905/570/14
Суддя Проскуряков К.В., розглянувши скаргу від 03.04.2017 р. за вих. № 17/369-628 Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
За позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84036, Донецька область, м. Краматорськ)
про стягнення 12 824 188,26 грн.
за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, Київська область, м. Київ, вул. Городецького, 13)
Представники сторін:
Від позивача: не зявився
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №17/29 від 29.04.2016 р.
Від ВДВС: не з’явився
СУТНІСТЬ СПОРУ:
05.04.2016 р. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” надійшла скарга від 03.04.2017 р.за вих. № 17/369-628 Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою суду від 05.04.2017 р. вказану скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 15.05.2017 р. ухвалою від 15.05.2017 р. у зв’язку із неявкою в судове засідання представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не надання ним витребуваних судом документів, необхідністю витребування додаткових документів, розгляд скарги відкладено на 01.06.2017 р.
За письмовим клопотанням представників відповідача та ВПВР Департаменту ДВС МЮУ розгляд скарги відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
У судовому засіданні 01.06.2017 р. представник заявника підтримав вимоги викладені у скарзі на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначивши, що Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 р. у справі №905/570/14, яке залишено в силі постановами Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 р. та Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р., стягнено з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь ДК «Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” заборгованість у розмірі 12 794 123,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 72 908,67 грн. На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 05.05.2015 р. у справі №905/570/14. 25.08.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48544574 щодо примусового виконання наказу суду від 05.05.2015 р. Також, 02.09.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника про що підприємству стало відомо лише 03.04.2017 р. з автоматизованої системи виконавчих проваджень, постанова на адресу відповідача не надходила. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Отже, постанова від 02.09.2015 р. про накладення арешту на майно боржника в межах ВП № 48544574 взагалі не була надіслана боржнику, тобто державним виконавцем порушено визначений законом спеціальний строк. Про прийняття зазначеної постанови ПАТ «ЕМСС» стало відомо з автоматизованої системи виконавчих проваджень. Заявник зазначає, що державним виконавцем порушено норми ч. 5 ст. 52, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт на майно боржника накладається лише у випадку відсутності коштів на рахунках боржника та державний виконавець, не переконавшись про наявність коштів на рахунках боржника, наклав арешт на все майно. Крім цього, ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016 р. боржнику надано розстрочку виконання рішення суду, яку божник виконує згідно наданого графіку розстрочки. На підставі викладеного, заявник просить суд визнати поважними причини пропуску строку на оскарження та поновити ПАТ «Енергомашспецсталь» строк на подання скарги; визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2; скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 02.09.2015 р. у межах виконавчого провадження № 48544574 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. №905/570/14.
Представник ВПВР Департаменту ДВС МЮУ надав суду письмовий відзив від 17.05.2017 р. на скаргу, пояснивши, що у ВПВР Департаменту ДВС МЮУ перебуває на виконанні наказ господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. №905/570/14 про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь ДК «Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” основного боргу у розмірі 7 933 339,22 грн., пені у розмірі 1 573 263,31 грн., 3% річних у розмірі 1 174 504,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 113 016,13 грн., судового збору у розмірі 72 908,67 грн. 25.08.2015 р. державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48544574 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. №905/570/14, яку направлено боржнику до виконання, іншим до відома. Вказану постанову боржник отримав 16.09.2015 р., що встановлено в ухвалі суду від 11.08.2016 р. у справі №905/570/14. На виконання ст.ст. 25, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до заяви стягувача, державним виконавцем 02.09.2015 р. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку 02.09.2015 р. направлено сторонам до відома та банківським установам до виконання. Також, 02.09.2015 р. державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми звернення стягнення – 12 867 031,71 грн., копії якої направлені 02.09.2015 р. до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області для виконання, сторонам до відома, що підтверджується супровідним листом до постанови. Тобто, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2015 р. ВП № 48544574 направлена сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією. Ухвалою суду від 10.05.2016 р. у справі №905/570/14 розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2016 р. у справі №905/570/14. Боржником надано докази сплати стягувачу суми у розмірі 1 850 000,00 грн. Станом на дату подачі скарги заборгованість складала 1 379 670,19 грн. З огляду на викладене, просить суд в задоволенні скарги відмовити.
Представник позивача у судове засідання не з’явився.
29.05.2017 р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення від 25.05.2017 р. за вих. №31/13-2197 на скаргу, відповідно до яких просить суд в задоволенні скарги відмовити.
Розглянувши матеріали скарги та додані до неї документи, заслухавши представників скаржника та державного виконавця, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 р. у справі №905/570/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” основний борг у розмірі 7 933 339,22 грн., пеню у розмірі 1 573 263,31 грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 1 174 504,38 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 113 016,13 грн., судовий збір у розмірі 72 908,67 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення судом видано наказ від 05.05.2015 р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 р. у справі №905/570/14, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Енернгомашспецсталь” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 р. у справі № 905/570/14 залишено без змін.
Відповідно до пункту Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.10.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Суд зазначає, що оскільки скаржником оскаржуються дії державного виконавця, вчинені ним у 2015 р. при прийнятті постанови про арешт майна боржника від 02.09.2015 р. у межах виконавчого провадження № 48544574 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. №905/570/14, то суд вважає за необхідне застосовувати положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на той час, а саме в редакції від 06.06.2015 р.
Згідно зі ст. 121 - 2 Господарського процесуального України, скарга на рішення, дії чи без діяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
25.08.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48544574 щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. з зазначенням семиденного строку з моменту винесення постанови для добровільного виконання.
Відповідно до статті ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В ухвалі господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 р. у справі №905/570/14 при розгляді скарги Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, встановлено, наступне:
«Як зазначає відповідач, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2015р., в якій боржнику надана можливість самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення даної постанови, а саме: до 01.09.2015р., фактично отримана ним лише 16.09.2015р., тобто поза межами строку, встановленого виконавцем для самостійного виконання рішення. Данні обставини підтверджуються наявними у справі доказами.»
Отже, враховуючи встановлені в ухвалі суду від 11.08.2016 р. обставини щодо дати отримання боржником постанови від 25.08.2015 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №48544574, а саме – 16.09.2015 р., суд вважає за необхідне зазначити, що на 2 сторінці цієї постанови у пункті 6 зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за адресою в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua/, ідентифікатор доступу 9037805В5Е42.
Таким чином, боржник, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначено номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу до Автоматичної системи виконавчого провадження мав можливість знайомитись з постановами, внесеними державним виконавцем до вказаної системи відносно ВП №48544574, а тому мав також змогу півтора роки тому, ознайомитись своєчасно з постановою від 02.09.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно зі статтею 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 р. № 9 зазначено, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на викладене, боржником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження, а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо відновлення строку для подання до суду ПАТ «Енергомашспецсталь» скарги на дії ВПВР ДДВС МЮУ щодо оскарження постанови від 02.09.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Разом з тим, враховуючи, що Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.
За положеннями статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"”.
З огляду на викладене, обов’язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, суд вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Судом встановлено, що 02.09.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48544574.
Як вбачається з матеріалів скарги, ВПВР ДДВС МЮУ супровідним листом від 02.09.2015 р. за вих. №20-2-48544574/8 направив на адресу ПАТ «Енергомашспецсталь» копію постанови про арешт майна боржника від 02.09.2015 р. винесену у ході виконання виконавчого документу – наказу №905/570/14 від 05.05.2015 р., що видав господарський суд Запорізької області.
Посилання скаржника на те, що державним виконавцем порушено норми ч. 5 ст. 52, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт на майно боржника накладається лише у випадку відсутності коштів на рахунках боржника та державний виконавець, не переконавшись про наявність коштів на рахунках боржника, наклав арешт на все майно, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки" (ч. 2)
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. (ч. 3)
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. (ч. 4)
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. (ч. 5)
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. (ч. 6)
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. (ч. 7)
Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. (ч.8)
Проте, у своїй скарзі заявник невірно та вибірково цитує й тлумачить зазначені норми ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не приймає до уваги усі положення цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Таким чином, у зв’язку з невиконанням боржником рішення суду у строк на добровільне самостійне виконання, державним виконавцем 02.09.2015 р. правомірно прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження для забезпечення реального виконання рішення суду.
Судом встановлено, що наявні матеріали скарги свідчать, що державний виконавець здійснює примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. №905/570/14 в порядку, межах та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5.
Скаржник посилається на своєчасне виконання графіку погашення заборгованості за ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016 р. у справі №905/570/14, якою розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2016 р. у справі № 905/570/14 щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 867 031,71 грн. строком на один рік та шість місяців з погашенням відповідачем заборгованості щомісячно наступними частинами: до 30.06.2016 р. – 200 000,00 грн., до 31.07.2016 р. – 200 000,00 грн., до 31.08.2016 р. – 200 000,00 грн., до 30.09.2016 р. – 200 000,00 грн., до 31.10.2016 р. – 200 000,00 грн., до 30.11.2016 р. – 200 000,00 грн., до 31.12.2016 р. – 200 000,00 грн., до 31.01.2017 р. – 200 000,00 грн., до 28.02.2017 р. – 200 000,00 грн., до 31.03.2017 р. – 1 229 670,19 грн., до 30.04.2017 р. - 1 229 670,19 грн., до 31.05.2017 р. - 1 229 670,19 грн., 30.06.2017 р. - 1 229 670,19 грн., до 31.07.2017 р. - 1 229 670,19 грн., до 31.08.2017 р. - 1 229 670,19 грн., до 30.09.2017 р. - 1 229 670,19 грн., до 31.10.2017 р. - 1 229 670,19 грн., до 30.11.2017 р. - 1 229 670,19 грн.
Однак, як пояснили представники ВПРВ ДДВС МЮУ та позивача, вже станом на 27.04.2017 р. боржник повинен був сплатити на рахунки позивача 3 029 670,19 грн., проте ним сплачено лише 1 850 000,00 грн. та борг становить 1 179 670,19 грн. Отже, графік погашення заборгованості боржником належним чином не виконується.
Суд зазначає, що на момент прийняття постанови про накладення арешту на майно боржника, ухвала суду про надання розстрочки виконання рішення судом не приймалась, а отже у законодавстві відсутні обставини відносно того, що надання розстрочки є підставою для зняття державним виконавцем арештів з рахунків та майна боржника.
При цьому накладення арешту не є заходом примусового виконання рішення відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до статті 25 вказаного закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для добровільного виконання строку.
Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9, визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення скарги від 03.04.2017 р. за вих. № 17/369-628 Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд –
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні скарги від 03.04.2017 р. за вих. № 17/369-628 Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, Київська область, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Суддя К .В. Проскуряков
