Провадження № 2/702/18/16
Справа № 2-438/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2016 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Діденко Т.І.,
з участю секретара - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення страхового відшкодування та збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу під час ДТП.
Підставою для позовних вимог позивач у тексті позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог від 05.10.2015 року (т.4, а.с.18) вважає те, що 29.05.2011 року на території Монастирищенського району Черкаської області на автодорозі Орадівка-Мошни 56 км + 150 м сталася ДТП за участю належного позивачеві на праві власності автомобіля НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3
ДТП відбулась з вини ОСОБА_3, який, виїжджаючи із польової дроги на головну дорогу Орадівка-Мошни 56 км + 150 м, не надав дорогу автомобілю, який наближався до даного перехрестя та виїхав на перехрестя, внаслідок чого автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Постановою Монастирищенського районного суду від 17.10.2011 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення - штраф у розмірі 680 гривень.
В тексті позовної заяви позивач вказує, що значна матеріальна та моральна шкода, яка заподіяна йому внаслідок ДТП, повинна бути відшкодована йому обома співвідповідачами, оскільки, внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав значні ушкодження, вартість яких згідно звіту № 30/11/11 про оцінку автомобіля становлять 62299,15 грн. Позивач на підтвердження свого позову посилається на вимоги ст. 1188 ЦК України та вважає, що оскільки відсутня його вина у ДТП, а вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП встановлена судовим рішенням, то завдана йому матеріальна шкода повинна відшкодовуватись ОСОБА_3
Позивач вважає, що окрім ОСОБА_3, винними діями якого спричинена шкода, відповідати за позовом повинна також ОСОБА_4 «СК «Провідна», оскільки, відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № АП/0016287/1021/11 та умов полісу № АА/ 2674040, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «СК «Провідна» 25.02.2011 року, власник автомобіля застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами на випадок настання дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до умов цього полісу, ст. ст. 988, 990 ЦК України, ч. ч. 1, 3 ст. 22, ст.ст.23-29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія взяла на себе обов'язок у випадку заподіяння шкоди третім особам з участю забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля НОМЕР_2, відшкодувати потерпілому матеріальну і моральну шкоду.
Позивач вказує на те, що внаслідок ДТП йому заподіяна істотна моральна шкода, яка полягає в тому, що ДТП негативно вплинула на його психологічний стан, що відобразилось на нормальному ритмі життя, порушенні сну, внаслідок чого він тривалий час не може повноцінно відпочити та відновити сили. У зв»язку з тим, що його автомобіль знаходився в непридатному для користування стані на протязі тривалого часу, організація перевезення членів його родини, зокрема, дітей до школи, поїздок до бабусі, вимагає значних зусиль для нього та додаткових витрат. На розмір моральної шкоди також впливає неправомірна, цинічна поведінка співвідповідача за позовом - ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна”, яка за надуманими підставами, ігноруючи висновки органу ДАІ, відмовила йому у можливості відновлення автомобіля у розумний строк.
Позивач вважає, що в діях страхової компанії є порушення вимог ст. 36 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” з метою умисного позбавлення його права на своєчасне отримання грошових коштів на протязі піврічного терміну ухилялася від розгляду його заяви, з грубим порушенням вимог чинного цивільного законодавства без повідомлення його як особи, якій заподіяно шкоду з вини страхувальника, провела неповну та явно однобічну експертизу. Його автомобіль зранку 29.05.2011 року перебував у хорошому технічному і естетичному стані, на протязі 2011 року в інші ДТП не потрапляв. Посилаючись на вимоги ч. 1, п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України позивач завдану йому моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” за відшкодуванням завданої йому шкоди. ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” тривалий час затягувала розгляд його заяви, листом від 02.04.2012 року з надуманих підстав відмовила йому у виплаті страхового відшкодування.
Позивач вважає, що співвідповідач ОСОБА_4 “Страхова комнапія “Провідна” повинна сплатити йому пеню, передбачену п. 36.5. ст. 36 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” умисно ухилялась від виконання свого зобов'язання по відшкодуванню завданої шкоди, про що вказала у відповіді від 02.04.2012 року.
Розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012 року по час подачі позову в суд становив 7,5% річних, сума заборгованості становить 62299,15 грн., період заборгованості починаючи з 03.04.2012 року по день подання позовної заяви, тобто по 21.09.2012 року становить 171 день, розмір пені відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України складає: 62299,15 грн. х 7,5% х 2 х 171 день: 365 днів = 4378 грн.
05.10.2015 року позивач подав в суд заяву про збільшення позовних вимог, в якій відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідачів солідарно 3% річних від суми боргу – від 62299,15 грн., що за період з 25.09.2012 року по 30.09.2015 року за 1100 днів складає 5632,52 грн.; індекс інфляції за період прострочення з жовтня 2012 року по серпень включно складає 1,735, сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції складає 108089,02 грн., що всього з врахуванням 3% річних за цей же період складає 113721,54 грн.
Позивач просить: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” на його користь 118721,54 грн. (з них: 113721,54 грн. - матеріальної шкоди з врахуванням інфляції та 3% річних; 5000 грн. - моральної шкоди; та судові витрати у справі в розмірі 4731 грн. (з них: 1231 грн. судового збору; 3500 грн. - витрат на правову допомогу); всього солідарно з відповідачів стягнути на його користь 123452,54 грн. ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” на його користь стягнути 4378 грн. пені за ухилення від виконання зобов'язання. Позивач у заяві від 05.08.2016 року просить не застосовувати принцип солідарної відповідальності до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «СК «Провідна», правові підстави пред»явлення позову до відповідача ОСОБА_3 позивач не вказав.
Представник співвідповідача ОСОБА_4 «Страхова Компанія «Провідна» ОСОБА_5 подав в суд заперечення № 03-17/126887 від 26.11.2012 року, № 03-17 від 24.12.2014 року, № 03-17 від 29.10.2015 року та № 03-17/13145 від 30.10.2015 року, в яких просить відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_4 «СК «Провідна» в повному обсязі з наступних підстав:
Між ОСОБА_3 (Страхувальник) та ОСОБА_4 “СК “Провідна” (Страховик) укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА № 2674040 (далі - поліс), строком дії з 25.02.2011 року по 24.02.2012 року. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного полісу є автомобіль НОМЕР_3 (далі - ТЗ).
Правовідносини, що виникли між страхувальником ОСОБА_3 та страховиком ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА», регулюються ЗУ «Про страхування» та спеціальним ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-ІУ зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22.09.2005 року № 2902-ІУ.
Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону України від 22.09.2005 № 2902-ІУ при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 22.09.2005 № 2902-ІУ обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до умов договору становить 50000 грн. на одного потерпілого.
Крім того, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 “СК Провідна” укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами “Автоцивілка плюс” АП № 0016287/1021/11 від 24.02.2011 року.
Відповідно до п. 10.2. даного договору підлягає відшкодуванню прямий (реальний) збиток кожної потерпілої третьої особи, що дорівнює перевищенню суми збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку, над лімітом відповідальності страховика з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.2. договору страхова сума (ліміт відповідальності страховика) становить 100000 грн.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених ЦК України, ЗУ “Про страхування”, ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
12.09.2011 року позивач звернувся до ОСОБА_4 “СК “Провідна” із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій власноруч написав про обставини ДТП.
Страхувальником ОСОБА_3 про вказану ДТП від 09.09.2011 року ОСОБА_4 “СК Провідна” також повідомлено 12.09.2011 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЗУ “Про страхування” у разі необхідності страховик має право робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
В межах повноважень, передбачених ст. 25 ЗУ “Про страхування” з метою з'ясування причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, ОСОБА_4 “СК “Провідна” провело огляд пошкодженого та застрахованого автомобілів, здійснило огляд місця події, замовило транспортно-трасологічне дослідження з метою встановлення відповідності пошкоджень ТЗ та механізму події відомостям, викладеним у заяві позивача про настання події.
Згідно з висновком транспортно-трасологічного дослідження № 09-03/2012 від 14.03.2012 року, щодо наявних пошкоджень на автомобілі НОМЕР_4, судовим експертом ОСОБА_6 встановлено, що комплекс наявних на досліджуваному автомобілі НОМЕР_5 пошкоджень з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися за обставин пригоди, викладених у поясненнях страхувальника ОСОБА_3 та потерпілого водія ОСОБА_7, а саме, в наслідок лобового зіткнення авто із вказаним вертикально розташованим деревом на автодорозі Орадівка-Мошни Черкаської області, оскільки зафіксовані пошкодження досліджуваного автомобіля ні за механізмом, ні за характером слідоутворення, ні за формою утворених пошкоджень і висотою їх розташування від опорної поверхні, ні за кількістю об'єктів слідоутворення не відповідають вказаним страхувальником та потерпілим водієм умовам зіткнення, що свідчать про технічну неспроможність заявлених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставин виникнення пригоди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ “Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страховиком свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. ОСОБА_4 “СК “Провідна” було відмовлено в виплаті страхового відшкодування позивачеві на підставі транспортно-трасологічного висновку № 09-03/2012 від 14.03.2012 року дослідження механізму утворення пошкоджень “NІSSAN ALMERA” державний реєстраційний номер НОМЕР_6, виконаного експертом ОСОБА_6 ТОВ Експертно-правовий центр “Правекс”.
Позивач у позовній заяві посилається на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 року у справі № 3-890/11, в якій судом зазначено, що автомобіль НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постановою про адміністративне правопорушення встановлено факт ДТП та вина позивача (зі змісту вбачається – відповідача) у його вчиненні, і лише у цій частині постанова має відповідно до ст. 61 ЦПК України преюдиціальне значення, але постановою про адміністративне правопорушення не встановлено, які саме технічні пошкодження отримав автомобіль у наслідок цієї ДТП, як і не встановлено, що ці пошкодження автомобіль отримав при обставинах, на які вказує позивач.
ОСОБА_4 “СК Провідна” вважає, що його рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачеві в результаті ДТП є законним і обґрунтованим, оскільки згідно транспортно-трасологічного дослідження № 09-03/2012 від 14.03.2012 року позивач ОСОБА_2 та страхувальник ОСОБА_3 надали страховику ОСОБА_4 “СК “Провідна” неправдиві відомості щодо факту настання страхового випадку.
ОСОБА_4 “СК “Провідна” жодним чином не порушувала прав позивача на отримання відшкодування у порядку, встановленому Законом, не вчиняла дій, які б свідчили про невизнання або оспорювання такого права. Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до постанови Монастирищенського районного суду Черкаської області про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2011 у справі № 3-890/11 судом було встановлено лише те, що страхувальник ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, факт порушення страхувальником ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки та вина страхувальника у його вчиненні (а не факт ДТП, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП), і лише у цій частині постанова має, відповідно до ст. 61 ЦПК України, преюдиціальне значення, але даною постановою не встановлено, які саме технічні пошкодження отримав автомобіль НОМЕР_7, як і не встановлено, що ці пошкодження автомобіль отримав при обставинах, на які вказує позивач.
ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА» просить суд звернути особливу увагу на такий доказ, як висновок експертів № 737/14-52 від 25.04.2014 року - висновок судової транспортно-трасологічної експертизи, що була призначена ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2013 року, судові експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були попереджені про кримінальну відповідальність, про що ними зазначено на другій сторінці їхнього висновку.
ВССУ в своїй ухвалі від 29.07.2015 року зауважив, що судами не надано оцінки доводам позивача про те, що висновки транспортно-трасо логічних досліджень були отримані з порушеннями вимог чинного законодавства, однак при цьому не зазначив порушення якого саме нормативного акту та якої саме норми допустили експерти, в тому числі і експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при проведенні судової експертизи.
Зазначений факт свідчить про те, що судам як першої так і апеляційної інстанції не було чому надавати оцінку, хіба що зазначити в своїх рішеннях про те, що позивач не надав доказів допущення судовими експертами порушень законодавства при проведенні судової експертизи.
Після отримання апеляційним судом результатів вже судової експертизи, оскільки позивач не погоджувався з висновком транспортно-трасологічного дослідження № 09-03/2012 від 14.03.2012 року, виконаним експертом ОСОБА_6, позивачем клопотання про призначення повторної судової експертизи заявлено не було.
При виконанні судової експертизи, експерти керувались також і усіма наявними матеріалами справи (оскільки виконання експертизи було призначено за матеріалами справи, оскільки позивач навмисно змінив об’єкт дослідження, відремонтував своє авто, сподіваючись, що це унеможливить проведення такої експертизи), в тому числі і справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, в якій також є протокол, пояснення та схема ДТП, зроблені працівниками ДАІ, а не тільки представниками ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА», як це зазначено в ухвалі ВССУ від 29.07.2015 року.
Позивач ще до та на протязі усього судового процесу усіляко намагався перешкоджати встановленню істини та знищував докази: відмовлявся від участі в огляді місця події, при призначенні судової експертизи відремонтував автомобіль, не надавав для огляду судовому експерту транспортний засіб навіть у відновленому стані та заперечував проти надання судом дозволу експертам на проведення експертизи в тому числі за матеріалами справи.
Про постійне перешкоджання позивача в матеріалах, наданих прокуратурою Монастирищенського району на вимогу суду, є аналогічне повідомлення іншого судового експерта № 4/17 Науково-дослідного експертного криміналістичного центру від 28.02.2013 року, про неможливість проведення експертизи в зв’язку з ненаданням ОСОБА_2 автомобіля на огляд експерту.
У відповіді прокуратури також зазначено, що ОСОБА_2 повідомив про те, що автомобіль він ремонтував за згодою страховика ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА», хоча насправді такої згоди ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА» йому не надавало. ОСОБА_2 постійно надавав неправдиві відомості та приховував об’єкти, які мають доказове значення з метою уникнення встановленню істини у справі.
Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судові експерти, дослідивши наявні матеріали судової справи, дійшли до висновку про їх достатність для проведення судової експертизи та 25.04.2014 року надали висновок № 737/14-52, який лише підтвердив висновок транспортно-трасологічного дослідження № 09-03/2012 від 14.03.2012 року.
Доказів, на спростування як висновківку транспортно-трасологічного дослідження так і висновку судової експертизи № 737/14-52 від 25.04.2014 року позивач суду не надав, а отже усі доводи позивача щодо його незгоди як з висновком транспортно-трасологічного дослідження № 09-03/2012 від 14.03.2012 року так із результатами судової експертизи є голослівними та нічим не підтверджені.
Щодо правових підстав позовних вимог до співвідповідача ОСОБА_3
Розглядаючи правові підстави позову позивача до співвідповідача ОСОБА_3 мають бути застосовані положення ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Співвідповідачем ОСОБА_3 були подані до суду письмові пояснення у справі, в яких він визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Доводи представника позивача щодо можливості застосування в даних правовідносинах відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання за договорами страхування у відповідності до ст. 625 ЦК України, за правилами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, не мають правового підґрунтя.
Відповідно до п.4 ч.І ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відносини, що виникають під час виплат страхових сум на підставі договорів страхування, відносяться до договірних відносин.
Предмет виконання зобов’язання - це та конкретна річ, робота чи послуга, яку згідно з зобов’язанням боржник повинен відповідно передати, виконати чи надати кредиторові. Оскільки предмет виконання залежить від конкретного виду зобов’язання, вимоги щодо нього визначаються умовами договору, нормами актів цивільного законодавства, що регулюють певні види зобов’язань. Загальні правила щодо предмету виконання встановлені в главі 48 ЦК України лише стосовно грошових (ст.ст. 533-536) та альтернативних зобов’язань (ст.539).
Отже, предметом виконання грошових зобов’язань є певна грошова сума, що має бути сплачена за будь-яким оплатним договором, договором, предметом якого виступають безпосередньо гроші; за зобов’язаннями по відшкодуванню позадоговірної шкоди (гл.82); за зобов’язаннями, що виникають у зв’язку з набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави (гл.83).
Предметом же договору страхування є майнові інтереси, тому правила ст. 625 ЦК, які встановлюють особливості відповідальності за порушення лише грошових зобов’язань, не розповсюджуються на дані правовідносини, які регулюються гл.67 та Законом про страхування, які в свою чергу встановлюють особливості правового регулювання відповідальності страховика у разі несплати чи несвоєчасної сплати ним страхувальнику або іншій особі страхової виплати.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961 -IV. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 цього Закону).
Відповідно до спеціального закону, сплата страховиком 3% та інфляційних не передбачено.
Позиція ОСОБА_4 «СК «Провідна» також підтверджується і судовою практикою – рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року та ухвалою ВССУ від 01.03.2013 року (рішення в реєстрі № 30265867).
Позивач намагається ввести в оману суд і щодо розміру шкоди, завданої йому пошкодженням його транспортного засобу, оскільки він просить суд стягнути на його користь 62299,15 грн., яка фактично складає ринкову вартість цілого автомобіля, оскільки на підставі наданого ним звіту про оцінку автомобіля № 30/11/11 від 25.12.2011 року (відповідно до якого ринкова вартість складає 66151 грн,), однак, як було з’ясовано під час з’ясування обставин справи в судовому засіданні, транспортний засіб позивач відновив.
Позивач приховує реально понесені ним збитки, у судовому засіданні не надав відповідь на питання представника на яку суму фактично він витратив на відновлення свого автомобіля, де та ким проводився відновлювальний ремонт, не надав жодних документів, що підтверджують обсяг та вартість фактично проведеного ремонту та взагалі повідомив, що він вже не пам’ятає скільки він фактично сплатив за ремонт та навіть не пам’ятає, де саме він його проводив.
Позивач так і не пригадав де та за яку вартість було проведено відновлювальний ремонт його авто.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV, в редакції, що діяла на момент ДТП та п. 2.1. договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» АП № 0016287/1021/11 від 24.02.2011 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно із п. 22.1. ст. 22 ЗУ від 22.09.2005 року № 2902-ІУ при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Представник ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА» вважає, що зібраними у справі доказами достовірно встановлено, що наявні на транспортному засобі позивача пошкодження були отримані не внаслідок заявленої ним ДТП (яка не підтверджена рішенням суду) за участю забезпеченого у ОСОБА_4 «СК «ПРОВІДНА» транспортного засобу страхувальника ОСОБА_3 «ГАЗ- 33023» державний номерний знак НОМЕР_8.
Представник ОСОБА_4 «СК «Провідна» просить відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_4 «Провідна», просить застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені за період з 03.02.2014 року по 11.06.2015 року та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені з цих підстав (заява- клопотання № 03-17/11431 від 20.09.2016 року).
Відповідач ОСОБА_3 в заяві від 06.11.2012 року вказав, що 29.05.2011 року відбулась ДТП за участю його автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_2 Постановою Монастирищенського районного суду він визнаний винним у ДТП і на нього був накладений штраф. Потерпілому від ДТП ОСОБА_2 була завдана матеріальна шкода на суму 62299,15 грн. та моральна шкода на суму 5000 грн., а всього на загальну суму 67299,15 грн.
Він вважає, що сума відшкодування повинна стягуватись не з нього, а з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна”, оскільки він 25.02.2011 року уклав з даною компанією договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № АП /0016287/1021/11 та поліс № АА/ 2674040.
Відповідно до умов вказаних договорів, а також вимог Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхова компанія взяла на себе обов'язок у випадку заподіяння шкоди третім особам за участю забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля ГАЗ 33023, д. н. з. СА3981ВА, відшкодувати потерпілому як матеріальну так і моральну шкоду. Його відповідальність була застрахована, страховий випадок наступив, вся сума відшкодування має бути покладена на страхову компанію. Просить стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 62299,15 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., пеню за ухилення від виконання зобов»язання в розмірі 4378 грн., судові витрати в розмірі 4216,77 грн. (т.1, а.с.62).
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, позов підтримав повністю, просить його задоволити, справу розглядати без нього, про що подав заяви від 07.10.2015 року, від 05.08.2016 року.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з”явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Просить розглянути справу без нього, про що подав у суд 13.01’.2015 року заяву.
Представник ОСОБА_4 «СК «Провідна» позову не визнав, підтримав заперечення, просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог за рахунок ОСОБА_4 «СК «Провідна», справу розглянути без участі представника, про що подав заяву від 21.09.2016 року.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з врахуванням наступного:
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САС 052233 транспортний засіб NISSAN ALMERA д.н. НОМЕР_6 зареєстрований і є власністю ОСОБА_2 (т.1, а.с.4; т.2, а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 584318 (т.2, а.с.13) транспортний засіб ГАЗ-33023 реєстраційний номер НОМЕР_9 червоного кольору належить ОСОБА_10, проте під час ДТП ним керував ОСОБА_3.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії СА1 № 101675 та постанови Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 року, яка станом на 21.09.2016 року є чинною, ОСОБА_3 09.09.2011 року о 13 год. 10 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_10 та виїзжаючи із польової дороги на головну дорогу а/д Орадівка – Мошни 56 км + 150 м не надав дорогу автомобілю, який наближався до даного перехрестя та виїхав на перехрестя, внаслідок чого автомобіль НОМЕР_11, уникаючи зіткнення, черкнув лівим боковим дзеркалом автомобіль ГАЗ 33023, від якого автомобіль НОМЕР_11 відкинуло на праве узбіччя в дерево. В наслідок ДТП автомобіль НОМЕР_12 отримав механічні пошкодження. Даною постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 року у справі № 3-890/11 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, визнанний ОСОБА_3, на нього накладене адміністративне стягнення – штраф в розмірі 680 грн., постанова виконана (т.1, а.с.6, 92а; т.2, а.с.1-17 ).
Суд вважає, що дії ОСОБА_3 згідно описової частині постанови суду від 17.10.2011 року, перебувають у причинному зв»язку з ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, ДТП сталася з вини ОСОБА_3
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до довідки ВДАІ (додаток № 3 до Інструкції, т.1, а.с.5), протоколів огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 09.09.2011 року (т.2, а.с.8, 9) 09.09.2011 року о 13 год.10 хв. на а/д Орадівка-Мошни 56 км + 150 м внаслідок дорожно-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_11 отримав механічні пошкодження - пошкоджена передня центральна частина, передній капот, бередній бампер, радіатор, лобове скло, ліва передня фара, ліве бокове дзеркало, ліве переднє крило. Інший учасник ДТП: ОСОБА_3, автомобіль НОМЕР_13, внаслідок дорожно-транспортної пригоди пошкоджень автомобіля не виявлено.
Згідно звіту № 30/11/11 про оцінку автомобіля НОМЕР_14, який на замовлення ОСОБА_2 25.11.2011 року складений експертом-автотоварознавцем ОСОБА_11 для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля NІSSAN ALMERA, держномер СА6755АМ в результаті його пошкодження при ДТП, після огляду 12.09.2011 року об»єкту оцінки, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля NІSSAN ALMERA, держномер СА6755АМ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 62299,15 грн. В дефектній відомості огляду колісного транспортного засобу на підставі зовнішнього огляду даного транспортного засобу зазначені найменування запчастин, які необхідно замінити, та ремонтні роботи, які необхідно виконати для ремонту автомобіля НОМЕР_14, в загальній кількості 33 позиції та вказано, що в транспортному засобі можуть бути скриті пошкодження, які неможливо виявити при звичайному огляді (т.1, а.с. 7-29).
Згідно висновку № 366/11 експертного автотоварознавчого дослідження по питанню збитків, спричинених власнику колісно-транспортного засобу» від 29.09.2011 року, складеного експертом ОСОБА_12 за замовленням ОСОБА_4 « СК Провідна», матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу NІSSAN ALMERA 1.6, держномер СА 6755 АМ, в результаті ДТП складає 63891,93 грн. ( т. 1, а.с. 140-158).
Позивач в тексті позовної заяви при визначенні розміру матеріальної шкоди посилається на звіт № 30/11/11 від 25.11.2011 року і розмір матеріальної шкоди, заподіяної йому пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП, визначає в розмірі 62299,15 грн. Суд не може вийти за межу позову. Суд вважає, що до задоволення підлягає позовна вимога про стягнення матеріального збитку в сумі 62299,15 грн. Заперечень щодо розміру матеріальних збитків, заподіяних позивачеві пошкодженням його автомобіля, суду не надано. Дана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 «СК «Провідна».
Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами “Автоцивілка плюс” № АП /0016287/1021/11 від 24.02.2011 року цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ОСОБА_4 “СК “Провідна”. Страховим випадком є настання цивільної відповідальності за завдання збитку майну третіх осіб внаслідок ДТП з вини особи, відповідальність якої застрахована. Строк дії договору з 25.02.2011 року до 24.02.2012 року включно, відповідно до п. 3.2. договору, ліміт відповідальності страховика складає 100000 гривень (т.1, а.с.30, 71; т. 2, а.с. 165).
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА /2674040 від 24.02.2011 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ОСОБА_4 “СК “Провідна”, забезпечений транспортний засіб ГАЗ 33023 номерний знак НОМЕР_8. Строк дії полісу з 25.02.2011 року до 24.02.2012 року включно. За даним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає – 50000 грн., франшиза - 0 грн. (т.1, а.с.31, 70, т. 2, а.с. 166).
Листом № 04-10/41886 від 02.04.2012 року ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна”, посилаючись на п.3) ч.1 ст.26 Закону України «Про страхування», відмовила позивачеві у виплаті страхового відшкодування за пошкодження автомобіля NІSSAN ALMERA 1.6, держномер СА6755АМ, через подання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідомо неправдивих відомостей про факт настання події та про причини та обставини пошкодження автомобіля NІSSAN ALMERA 1.6, держномер СА 6755 АМ, посилаючись на висновок транспортно-трасологічного дослідження № 09-03/2012 від 14.03.2012 року про те, що зафіксовані пошкодження досліджуваного автомобіля ні за механізмом, ні за характером слідоутворення, ні за формою утворених пошкоджень і висотою їх розташування від опорної поверхні, ні за кількістю об»єктів слідоутворення не відповідають вказаним страхувальником та потерпілим водієм умовам зіткнення, що свідчить про технічну неспроможність заявлених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставин виникнення пригоди (т.1, а.с.32-33).
Суд вважає посилання представника ОСОБА_4 «СК «Провідна» на правомірність відмови у виплаті позивачеві страхового відшкодування безпідставним, оскільки факт пошкодження автомобіля позивача 09.09.2011 року внаслідок створення аварійної ситуації водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_15, що встановлений постановою Монастирищенського районного суду від 17.10.2011 року у справі № 3-890/11, є страховим випадком. Цього не запечерує і відповідач ОСОБА_4 «Страхова компанія «Провідна», оскільки відмовила в виплаті страхової виплати не з підстав відсутності страхового випадку, а у зв»язку з наданням водіями, учасниками ДТП, завідомо неправдивих відомостей про страхову подію. Така підстава відмови ОСОБА_4 «СК «Провідна» у виплаті позивачеві страхового відшкодування що суперечить обставинам, встановленим постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 року.
12.09.2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся із заявою № 2401/39/3946 до відповідача ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” про виплату страхового відшкодування за збитками, спричиненими майну потерпілого - його автомобілю NІSSAN ALMERA 1.6 легковий седан В, д.н.НОМЕР_6, в результаті ДТП, яке сталося 09.09.2011 року з участю ТЗ страхувальника ОСОБА_3 ГАЗ-33023 д.н. НОМЕР_8, до заяви додав власноручно написане пояснення щодо обставин ДТП, згідно яких 09.04.2011 року він на власному автомобілі НОМЕР_16 повертався з м.Монастирище в близько 13 год. біля 56 км з польової дороги, різко їхав автомобіль Газель червоного кольору, він, щоб не зіткнутися із нею почав обминати, але так як ішов дощ, то його занесло і він в»їхав в дерево, в результаті його автомобіль отримав ушкодження, та схему ДТП (т. 1, а.с.72-74)..
12.09.2011 року відповідач - страхувальник ОСОБА_3, звернувся до ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” із повідомленням № 2401/39-3946 про подію, що відбулася 09.09.2011 року з участю застрахованого ТЗ ГАЗ-33023 д.н. НОМЕР_8, в результаті якої нанесений збиток автомобілю НОМЕР_17, до якого додав схему ДТП і пояснення, написані власноручно, згідно яких 09.09.2011 року близько 13 год. на трасі Жашків-Монастирище біля 56 км, виїжджаючи з другорядної дороги, створив аварійну ситуацію, в результаті чого механічні пошкодження отримав автомобіль Нісан, після чого приїхали працівники і склали відповідні документи. Його автомобіль НОМЕР_18 пошкоджень не отримав (т. 1, а.с. 75-77).
Згідно акту огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.09.2011 року, який складений фахівцем центру врегулювання збитків Черкаської філії ОСОБА_4 «СК «Провідна» з участю експерта ОСОБА_12 під час огляду місця ДТП – 56 км + 150 м а/д Орадівка-Мошни, встановлено наявність слідів шин на правому узбіччі; уламків кузова, пластикових деталей біля перешкоди, об яку було пошкоджено ТЗ, та сліди зіткнення з деревом (т.1, а.с.78-90, 159-165, 178-181).
На схемі ДТП, яка мала місце 09.09.2011 року близько 13 год.10 хв. на а/д Орадівка –Мошни 56 км + 150 м, та згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.09.2011 року автомобіль NІSSAN ALMERA знаходиться в кюветі, зіткнений передньою частиною з деревом, уламки розбитого скла та фарби знаходяться біля автомобіля та дерева, слідів руху не видно так як йшов дощ (т.1, а.с.92, 93; т.2, а.с.5).
В тексті протоколу про адміністративне правопорушення серії СА1 № 101675, який складений щодо ОСОБА_3, є пояснення водія ОСОБА_3, що він, керуючи автомобілем та виїжджаючи на головну дорогу, створюючи аварійну ситуацію не пропустив автомобіль, внаслідок чого NІSSAN з»їхав в дерево і отримав механічні пошкодження (т.1, а.с.92а).
З пояснення, яке ОСОБА_2 дав працівникам ДАІ 09.09.2011 року в день ДТП, вбачається, що 09.09.2011 року він рухався по а/д Орадівка-Мошни із швидкістю приблизно 60-70 км, під»їжджав до з»їзду на польову дорогу і помітив як водій автомобіля ГАЗ-3302 не надав йому перевагу в русі і різко виїхав на головну дорогу прямо під центральну частину його автомобіля і він, щоб не допустити зіткнення з тим автомобілем, різко повернув кермо вправо при цьому черкнув лівим боковим дзеркалом автомобіль ГАЗ-3302 від чого його автомобіль виїхав на узбіччя, яке було мокрим, бо йшов дощ і він допустив наїзд на дерево (т.1, а.с. 94).
Дані пояснення позивача відповідають його поясненням, які він надав в ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” 12.09.2011 року із заявою № 2401/39/3946.
З пояснення, яке ОСОБА_3 дав працівникам ДАІ 09.09.2011 року в день ДТП, вбачається, що 09.09.2011 року він своїм автомобілем НОМЕР_13 їхав по польовій дорозі, пішов дощ і він розвернувся і рухався по польовій дорозі до автодороги. Під»їжджаючи до перехрестя, він не впевнився, що по головній дорозі рухаються транспортні засоби, різко виїхав з польової дороги на автодорогу і в цей час відчув удар в щось йому невідоме, відразу зупинився і побачив автомобіль NІSSAN, який був у кюветі правого узбіччя передньою частиною в дереві. Вину визнав, оскільки він, виїжджаючи на головну дорогу, не пропустив даний автомобіль і водій, щоб не допустити зіткнення з його автомобілем, з»їхав на праве узбіччя (т.1, а.с.95). Ці пояснення ОСОБА_3 співпадають в своїй суті з з його поясненнями в тексті протоколу про адміністративне правопорушення серії СА1 № 101675 та його поясненнями, які дані ним в ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” 12.09.2011 року із повідомленням № 2401/39-3946.
Згідно висновку № 09-03/2012 від 14.03.2012 року транспортно-трасологічного дослідження механізму утворення пошкоджень автомобіля НОМЕР_19, яке було проведено ТОВ Експертно-правовий центр «Правекс» (експерт ОСОБА_6А.) за заявою ОСОБА_4 «СК «Провідна» від 23.01.2012 року на підставі наданих ОСОБА_4 «СК «Провідна» фотоматеріалів в електронному форматі, у страховій справі № 2401/39/3946, яке було проведено з метою встановлення відповідності механізму їх утворення обставинам пригоди, викладеним в поясненнях страхувальника ОСОБА_3, потерпілого водія ОСОБА_2 та зазначених в схімі ДТП і наданих матеріалах ДТП, згідно яких пошкодження автомобіля NІSSAN виникли в результаті його зіткнення з деревом внаслідок небезпечного маневру автомобіля страхувальника, комплекс наявних на досліджуваному автомобілі НОМЕР_20 пошкоджень з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися за обставин пригоди, викладених у поясненнях страхувальника ОСОБА_3 та потерпілого водія ОСОБА_7, а саме, внаслідок лобового зіткнення авто із вказаним ними вертикально розташованим деревом на автодорозі Жашків-Монастирище Черкаської області, оскільки зафіксовані пошкодження досліджуваного автомобіля ні за механізмом, ні за характером слідоутворення, ні за формою утворених пошкоджень і висотою їх розташування від опорної поверхні, ні за кількістю об'єктів слідоутворення не відповідають вказаним страхувальником та потерпілим водієм умовам зіткнення, що свідчать про технічну неспроможність заявлених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставин виникнення пригоди (т.1, а.с.96; т.2, а.с. 123-134). Експерт ОСОБА_6 транспортні засоби, які були учасниками ДТП, не оглядав, як не був присутній і при огляді місця події, висновок зробив на підставі наданих страховиком документів.
Згідно висновку № 366/11 від 29.09.2011 року експертного автотоварознавчого дослідження з питання збитків, спричинених власнику колісно-транспортного засобу, який за заявою ОСОБА_4 “СК “Провідна”, складений судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_12 за результатами проведеного 13.09.2011 року завнішнього огляду транспортного засобу в присутності ОСОБА_2 та представника СК «Провідна» ОСОБА_13, матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу NІSSAN ALMERA 1.6 держномер СА6755АМ внаслідок ДТП складає 63891,93 грн. (т.1, а.с.140-165, 168-171).
В протоколі огляду транспортного засобу від 13.09.2011 року, який доданий до висновку № 366/11 від 29.09.2011 року і який складений судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_12 за даними огляду автомобіля, оцінка якого проводилася в присутності ОСОБА_2 та представника СК «Провідна» для виконання автотоварозначого дослідження вказано, що проведений зовнішній огляд ТЗ NІSSAN ALMERA реєстраційний номер НОМЕР_6, в тексті протоколу є перелік тридцяти пошкоджень і деталей, які необхідно замінити чи відремонтувати (т.1, а.с.157-158, 172).
Згідно повідомлень Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 720-ТТ/13-23 від 08.05.2013 року та науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України в Черкаській області № 4/17 від 28.02.2013 року неможливе надання висновку експерта, проведення транспортно-трасологічногої експертизи неможливе у зв»язку з невиконанням власниками автомобілів НОМЕР_21 ОСОБА_2 та ГАЗ-33023 д.н. НОМЕР_8 ОСОБА_3 клопотання експерта про надання для огляду йому транспортних засобів, в тому стані в якому вони перебували безпосередньо після ДТП (т.2, а.с.47,81).
Згідно висновку експертів від 25.04.2014 року № 737/14-52 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи у цивільній справі № 22-ц/793/2969/2013, яка призначена ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18.12.2013 року (т.3, а.с.12-26) з технічної точки зору, комплекс механічних пошкоджень деталей (вузлів) автомобіля NІSSAN ALMERA (державний реєстраційний номер НОМЕР_22), перелічених у звіті № 30/11/11 від 25.11.2011 року оцінювача ОСОБА_11, не міг утворитися в рамках дорожньо-транспортної пригоди, яка заявлена водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такою, що сталася 09.09.2011 року на відмітці «56 км +150 м» автодороги сполученням «Орадівка-Мошни» Монастирищенського району Черкаської області, а саме: спочатку - при контактуванні лівим дзеркалом заднього виду з автомобілем ГАЗ-33023 (державний реєстраційний номер НОМЕР_23), а потім – під час наїзду передньою частиною на стовбур дерева, розташованого в кюветі правого узбіччя. Пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо місця та обставин пригоди, які наявні в адміністративній справі № 3-839/11 (№ 3-890/11) та в повідомленнях до ПрАТ СК «Провідна» про настання страхового випадку, технічно не спроможні.
При цьому у висновку експертів вказано, що на виконання вимог експертів 19.02.2014 року позивачем у справі при листі вх. № 2057-14 наданий надрукований звіт «Звіт № 30/11/11 про оцінку автомобіля НОМЕР_24 на 18 арк.», 11.03.2014 року відповідачем у справі ПрАТ СК «Провідна» при листі вх.№ 2855-14 наданий компакт-диск «Verbatim» з цифровими фотознімками автомобіля НОМЕР_24, НОМЕР_25 та місця дорожньо-транспортної пригоди». Надані сторонами матеріали безпосередньо експертам досліджені при проведені експертизи, є основою висновків експертів, не були предметом дослідження суду, автомобілі також не були предметом дослідження експертів, тому суд вважає, що даний висновок експертів як і висновок № 09-03/2012 від 14.03.2012 року, який виконаний за заявою ОСОБА_4 «СК «Провідна» на підставі фотоматеріалів в електронному форматі, які надані ОСОБА_4 «СК «Провідна» не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повном, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.3 ч.1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Крім того, відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Такі ж вимоги щодо виплати страхового відшкодування і визначення його розміру передбачені спеціальними законами, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, зокрема Законом України “Про страхування” від 07.03.1996 року та Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин).
Згідно ст. 9 ЗУ “Про страхування” розмір страхових виплат визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно п.22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV (із змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика (у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі), відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області встановлений факт вчинення водієм ОСОБА_3 порушень, які спричинили створення аварійної обстановки, в наслідок чого сталася ДТП з участю автомобіля НОМЕР_11 та пошкодження цього автомобіля, відповідно і факт спричинення матеріальної шкоди власнику вказаного автомобіля. Даною постановою доведена вина водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП за обставин, вказаних в постанові, та заподіянні позивачеві шкоди.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова Монастирищенського районного суду від 17.10.2011 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП має преюдиційне значення щодо обставин, за яких сталося ДТП, та відносно особи, винної у її настанні.
Дійсно, згідно ч. 4 ст. 25 ЗУ “Про страхування” у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Відповідно до п. 1.10 Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями чинними на момент ДТП), п. 1.12. ст. 1 ЗУ “ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, що також зазначено.
Згідно п. 36.5. ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ)
особі , яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Розмір облікової ставки Національного банку України з 23.03.2012 року по вересень місяць 2012 року становить 7,5% річних, сума заборгованості становить 62299,15 грн., період заборгованості з 03.04.2012 року по день подання позовної заяви, тобто по 21.09.2012 року, і становить 171 день.
Позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 4378 грн. (62 299,15 грн. х (7,5% х 2) : 365 днів х 171 день = 4378 грн.) згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України необхідно задоволити повністю, пеню необхідно стягнути з ОСОБА_4 “ Страхова компанія “Провідна”.
Суд вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за період з 03.02.2014 року по 11.06.2015 року та відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені з цих підстав (заява відповідача № 03-17/11431 від 20.09.2016 року) до задоволення не підлягає, оскільки позивач просить стягнути пеню в сумі 4378 грн. за період з 03.04.2012 року по день подання позовної заяви, тобто по 21.09.2012 року за 171 день, звернувся з позовом в суд 25.09.2012 року, тому підстав для застосування позовної давності до цієї позовної вимоги немає.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна” існують зобов»язання, які є грошовими, оскільки страхові виплати визначені у грошовому еквіваленті, доказами у цій справі доведена наявність прострочення у виконанні зобов»язання ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна”; спеціальні норми, що регулюють правовідносини між сторонами, не виключають застосування ст.625 ЦК України.
Суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення за період з жовтня 2012 року по серпень 2015 року включно в розмірі 108089,02 грн. (62299,15 грн. х 1,735= 108089,02 грн.), а також 3% річних від простроченої суми, що за період з 25.09.2012 року по 30.09.2015 року за 1100 днів, що складає 5632,52 грн. підлягає до задоволення повністю. Доказів наявності спору щодо розміру даних вимог, розрахунок яких є в заяві про збільшення позовних вимог (т.4, а.с.18-20), суду не надано.
Згідно п.п. 22.1., 22.3. ст. 22 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який діяв на момент ДТП ( 09.09.2011 року), 22.1. При настанні страхового випадку страховик відповідно до
страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ст.23 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно заяви позивача від 13.12.2013 року автомобіль NІSSAN ALMERA частково відремонтований, що унеможливлює надання його на огляд експерту у тому технічному стані, в якому він знаходився після ДТП (т.2, а.с.248). Позивачем не надано суду доказів про надання ОСОБА_4 «СК «Провідна» йому дозволу на ремонт (відновлення) його автомобіля НОМЕР_26.
Суд вважає, що позивачеві ОСОБА_2 в результаті пошкодження його транспортного засобу була заподіяна моральна шкода, проте, з врахуванням з врахуванням тривалості порушеного звичайного способу життя позивача, обмеження права на використання власного автомобіля за його призначенням, за умови повного відшкодування матеріальних збитків з врахуванням рівня інфляції, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають до задоволення частково в сумі 1000 грн. Суд вважає, що ця сума буде достатньою для відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди. Дану суму необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_4 «СК «Провідна».
Відповідно до ст. 1194 ЦК України на водія ОСОБА_3 відповідальність за заподіяну шкоду може бути покладена у разі, коли розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт страхового відшкодування страховика, відповідно, в даній справі немає правових підстав для задоволення позовних вимог за рахунок відповідача ОСОБА_3, відповідно, в задоволенні позову до ОСОБА_3 необхідно відмовити, обов»язок відшкодування шкоди необхідно покласти на відповідача ОСОБА_4 “Страхова компанія “Провідна”.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА /2674040 від 25 лютого 2011 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ОСОБА_4 “СК “Провідна”. Строк дії полісу з 25 лютого 2011 року до 24 лютого 2012 року включно. За даним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає – 50 000 грн., франшиза - 0 грн. ( т. 2 а.с. 166).
Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами “ Автоцивілка плюс” № АП /0016287/1021/11 від 24.02.2011 року цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ОСОБА_4 “СК “Провідна”. Строк дії договору з 25.02.2011 року до 24.02.2012 року включно, ліміт відповідальності страховика складає – 100000 гривень. (т.2, а.с. 165). Згідно з п. 11.5 даного Договору відшкодуванню підлягає тільки та шкода, розмір якої перевищує шкоду, яка має бути відшкодована щодо цього страхового випадку за договором (полісом) обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, тобто сума 69099,54 грн. 15 коп.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до чинного законодавства, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимогш або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Позивач не надав суду доказів, які б стали підставою для солідарної відповідальності відповідачів, суд таких підстав не вбачає, оскільки в даній ситуації відповідальність ОСОБА_4 «СК «Провідна» та відповідальність водія ОСОБА_3 мають різні правові підстави, крім того, позивач у заяві від 05.08.2016 року просить не застосовувати принцип солідарної відповідальності до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «СК «Провідна».
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн. до задоволення не підлягають, оскільки такі витрати не підтверджені належним доказом (фінансовим документом), довідка № 34-12 від 21.09.2012 року (т.1, а.с.40) не є належним доказом оплати послуг за надання юридичної допомоги у цій справі, на підтвердження таких витрат інших доказів позивач не надав.
Станом на 25.09.2012 року позивачем окремо сплачено судовий збір за подання позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 0,2 мінімального розміру заробітної плати, що складало 214,60 грн., тому суд вважає, що дана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача повністю, хоча позовні вимоги в цій частині задоволені частково.
Судові витрати в частині оплати судового збору про відшкодування матеріальних витрат на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_4 «СК «Провідна» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Всього до стягнення підлягають витрати по оплаті судового збору в сумі 1395,60 грн.
Керуючись ст. ст. 23, 541, 549, 979, 980, 988, 990, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.1, 22, 33, 36 Закону України "Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-ІV (із змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин); ст.ст.9, 25 Закону України “ Про страхування” № 85/96-вр від 07.03.1996 року (зі змінами та доповненнями); постановами Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року; «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року; "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року; ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 61, 81, 84, 88, 146, 169, 179, 208, 209, 212, 213-215, 223, 294, 338 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” ( 01032, м. Київ, ОСОБА_14 Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_2 всього 120495,14 грн. ( сто двадцять тисяч чотириста дев»яносто п»ять гривень чотирнадцять копійок), в тому числі: матеріальні збитки з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за період з з жовтня 2012 року по серпень 2015 року включно 108089,02 грн.; 3% річних від простроченої суми за 1100 днів за період з 25.09.2012 року по 30.09.2015 року в сумі 5632,52 грн.; пеню за період з 03.04.2012 року по 21.09.2012 року в сумі 4378 грн.; моральну шкоду в розмірі 1000 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1395,60 грн.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення протягом 10 днів з дня проголошення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Діденко
Повний текст рішення складений 26.09.2016 року
Провадження № 2/702/18/16
Справа № 2-438/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
21 вересня 2016 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Діденко Т.І.,
з участю секретара - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” ( 01032, м. Київ, ОСОБА_14 Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_2 всього 120495,14 грн. ( сто двадцять тисяч чотириста дев»яносто п»ять гривень чотирнадцять копійок), в тому числі: матеріальні збитки з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за період з з жовтня 2012 року по серпень 2015 року включно 108089,02 грн.; 3% річних від простроченої суми за 1100 днів за період з 25.09.2012 року по 30.09.2015 року в сумі 5632,52 грн.; пеню за період з 03.04.2012 року по 21.09.2012 року в сумі 4378 грн.; моральну шкоду в розмірі 1000 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1395,60 грн.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення протягом 10 днів з дня проголошення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Діденко
