Справа № 2-121/10
Провадження номер № -
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі:
головуючої судді Кривошеї С.С.
при секретар Фадєєвій Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Першотравенського міського центру зайнятості про розірвання трудового договору та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи Першотравенського міського центру зайнятості про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору за власним бажанням
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 12 травня 2009 року звернулася до Першотравенського міського суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи Першотравенського міського центру зайнятості про розірвання трудового договору.
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 03 листопада 2008 року між нею та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір на невизначений строк, який було зареєстровано в Першотравенському міському центрі зайнятості за №04920800248. відповідачка була прийнята на посаду продавця ювелірних виробів. За перші дні праці в листопаді 2008 року відповідачка допустила нестачу (крадіжку) ювелірних виробів на загальну суму майже 88000 гривень та 07 листопада 2008 року покинула своє робоче місце, і більше не з'являлася. В грудні 2008 року, а в січні 2009 року повторно відповідачці було направлено листа з проханням з’явитися в міський центр зайнятості для розірвання трудового договору, яке відповідачка проігнорувала. ОСОБА_2 з 07 листопада 2008 року без поважних причин не виходить на робоче місце.
Прохала суд розірвати на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (за прогули) трудовий договір від 03 листопада 2008 року укладений на невизначений термін між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований в першотравенському міському центрі зайнятості за №04920800248.
15 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, та прохала суд стягнути на її користь з ОСОБА_1 заробітну плату за період часу з листопада 2008 по липень 2009 року включно в сумі 6105 гривень, мотивуючи тим, що вона працювала у ОСОБА_1 на посаді продавця ювелірних виробів з вересня 2008 року, але роботодавець постійно ухилялася від укладення трудового договору. З 01 листопада по 08 листопада 2008 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні в клініці «Отікон» та кожен день від’їжджала до м.Павлоград. 03 листопада 2008 року їй зателефонувала ОСОБА_1 та запросила її до Першотравенського міського центру зайнятості для укладення трудового договору, який і було укладено. В листопаді 2008 року з відділу ювелірних виробів, де вона працювала було здійснено крадіжку ювелірних виробів на суму 88000 гривень. Хоча крадіжка відбулася не на її зміні ОСОБА_1 поставила її перед фактом, що вона буде працювати на неї без заробітної плати поки не виплатить борг. Вона на це не погодилась і попрохала її звільнити, на що їй було відмовлено. Вона декілька разів приходила до ОСОБА_1 з проханням звільнити її, але їй відмовляли. З вини відповідача вона не мала можливості розірвати трудові відносини та розпочати нові, а також протягом року не отримувала заробітну плату.
26 листопада 2009 року ОСОБА_2 доповнила свої вимоги та прохала суд стягнути на її користь з ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 8030 гривень за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно та розірвати трудовий договір від 03 листопада 2008 року укладений на невизначений термін між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано в Першотравенському міському центрі зайнятості за номером 04920800248 на підставі п.1 ст.38 КЗпП України ( за власним бажанням працівника).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 позовні вимоги про розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п.4 ст.40 КЗпП України підтримав в повному обсязі та прохав суд їх задовольнити, позовні ж вимоги ОСОБА_2 – не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що зави від ОСОБА_2 про звільнення її за власним бажанням ОСОБА_1 не отримувала, а ст.116 КЗпП України передбачає виплату середньої заробітної плати при затримці розрахунку при звільненні, тоді як в даному випадку звільнення працівника не відбулося.
ОСОБА_2 в судових засіданнях позов ОСОБА_1 до неї про розірвання трудового договору за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України не визнала, прохала в задоволенні відмовити, розірвавши трудовий договір за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням працівника та стягнути на її користь заробітну плату за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно в розмірі 8030 гривень.
В судове засідання 07 грудня ОСОБА_2 не з'явилася .
Представник третьої особи прохала суд вирішити спір згідно до чинного законодавства, та пояснила, що розірвання трудового договору, відповідно до положень Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 року за №260, Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року за №58, провести дію по зняттю з реєстрації трудового договору в центрі зайнятості можливо лише в разі звернення обох сторін трудових відносин (роботодавця і працівника) з належними їм документами до центру зайнятості. Також повідомила, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 до центру зайнятості не з’являлися.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та обставини.
03 листопада 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено безстроковий трудовий договір, який згідно з Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року за №260, зареєстровано у Першотравенському міському центрі зайнятості за №04920800248.
Наказом ПП ОСОБА_1 № 03\11-08 ОСОБА_2 прийнято на роботу з 03 листопада 2008 року на посаду продавця.
Актом від 10 листопада 2008 року підтверджується факт залишення робочого місця продавцем ОСОБА_2 07 листопада 2008 року.
Відповідно до табелю виходів ПП Гришина відділ ювелірних виробів ОСОБА_2 в листопаді 2008 року відпрацювала два дні : 6 листопада – 7 годин та 07 листопада 2008 року - 4 години, більше на роботу не виходила, що підтверджується табелями виходів за листопад 2008 року – січень 2010 року.
ОСОБА_2 не заперечує сам факт залишення робочого місця 07 листопада 2008 року та не виходу на робоче місце до теперішнього часу, але посилається на те, що зверталася до ОСОБА_1 з заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням.
Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка, або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Тобто якщо ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з заявою про розірвання трудового договору за ст.38 КЗпП України, вона повинна була б поставити роботодавця до відома за два тижні до звільнення, так як вона вказує, що причиною звільнення було її не бажання працювати у ОСОБА_1 після крадіжки ювелірних виробів, тоді як вона покинула робоче місце 07 листопада 2008 року і більше до роботи не приступала.
Пунктом 4 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( втому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Під прогулом слід розуміти відсутність працівника без поважної причини на роботі протягом всього дня, а також більше трьох годин підряд чи сумарно протягом робочого дня.
Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_2 залишила місце роботи 07 листопада 2008 року, відпрацювавши чотири години, і до часу постановлення рішення по даній справі до роботи не приступала. Доказів поважності причин відсутності на роботі за вказаний вище період часу ОСОБА_2 надано не було.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання трудового договору від 03 листопада 2008 року укладеного на невизначений термін між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрованого в Першотравенському міському центрі зайнятості за №04920800248 за п.4 ст.40 КЗпП України підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 8030 гривень за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно та розірвання трудового договору від 03 листопада 2008 року укладений на невизначений термін між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано в Першотравенському міському центрі зайнятості за номером 04920800248 на підставі п.1 ст.38 КЗпП України ( за власним бажанням працівника) необхідно відмовити.
Крім того у відповідність до ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені нею при зверненні до суду в розмірі 75 (сімдесят п’ять) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10,11, 209,212, 214-215 ЦПК України, п.4 ст.40 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В :
Розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 03 листопада 2008 року на невизначений строк (зареєстрований в Першотравенському міському центрі зайнятості 03 листопада 2008 року №04920800248) за п.4 ст.40 КЗпП України (прогулу без поважної причини).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 (сімдесят п’ять ) гривень судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кривошея С.С.
