Справа № 2-561/09 рік
Справа № 2-561/09 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим
в складі: головуючої - судді Самойлової О.В.
при секретарі - Ушак Ю.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1.,
представників - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення моральної шкоди, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії,
в с т а н о в и в:
Уточнивши свої вимоги, ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн., та визнання часу його загального трудового стажу з 01.01.2005 року по 07.05.2007 року страховим стажем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1. працював у відповідача з 01.07.1998 року по 07.05.2007 року на різних посадах, 11.09.2007 року він вийшов на пенсію, пенсія за віком йому була призначена без урахування стажу і заробітної плати за час з 2005 по 2007 роки, так як відповідач не перераховував страхові внески до Пенсійного Фонду України в 2005, 2006, 2007 роках, з січня по квітень 2008 року на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважає, що діями відповідача порушено його право на перерахунок пенсії, оскільки без уплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України, його трудовий стаж з 01.01.2005 року по 07.05.2007 року не буде визнаний цими органами як страховий для перерахунку пенсії з заробітної плати за зазначений період, таким чином відповідач спричинив йому і моральну шкоду, яка оцінена позивачем у 25000 грн., виходячи з факту стягнення сум заборгованості страхових внесків з відповідача до 01.01.2005 року, факту наявності декількох виконавчих проваджень, факту наявності заборгованості на суму більш ніж 1,6 млн. грн., інфляції цін на продукти харчування і предмети першої необхідності в Україні, пенсійного віку позивача.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2008 року позовні вимоги стосовно визнання часу загального трудового стажу - страховим, залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові та пояснив, що працював у відповідача на керівних посадах з 01.07.1998 року. 12.09.2007 року вийшов на пенсію, в процесі оформлення пенсії йому стало відомо, що завод не перерахував до Пенсійного фонду страхові внески за 2005-2007 роки, у зв'язку із чим цій період не врахований як страховий стаж і він недоотримає щомісяця порядку 40 грн. до пенсії, відповідач ухиляється від сплати страхових внесків, порушуючи права позивача.
Представник відповідача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вина підприємства у спричиненні моральної шкоди позивачу відсутня, суми страхових внесків стягнути на користь Управління Пенсійного фонду у м. Феодосії рішеннями Господарського суду АР Крим, але фактично не сплачені, рахунки підприємства заарештовані, тому завод позбавлений можливості провести будь-які розрахунки.
Представник третьої особи - Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1. та пояснив, що завод не сплачує страхові внески до пенсійного фонду з 01.01.2005 року, у звітах, які надходять до ПФ декларуються суми уплати внесків, але фактично вони не сплачені, заробітна плата робітникам сплачується лише за рішеннями суду без перерахування страхових внесків, створюється штучна ситуація для ухилення від сплати внесків, грошові кошти, які надходили на підприємство, використовувалися на інші потреби, на тепер завод заборгував пенсійному фонду 3232539,50 грн., у тому рахунку пенсійних внесків на суму 2649599,1 грн., фінансові санкції постійно ростуть, перерахунок пенсії позивача може бути зроблений з часу повної виплати відповідачем страхових внесків.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали даної справи, матеріали пенсійної справи № 163064, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено у безспірному порядку, що позивач ОСОБА_1. працював у відповідача з 01.07.1998 року по 07.05.2007 року, з 12.09.2007 року отримує пенсію за віком у розмірі 864,21 грн., у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму розмір пенсії також збільшувався. При призначенні пенсії позивачу були прийняти до уваги відомості персоніфікованого обліку за час з 01.07.2000 року по 31.12.2006 року (а.с. 41-47), пенсія призначена без урахування стажу і заробітної плати за час роботи з 01.01.2005 року по 07.05.2007 року, оскільки відповідачем не сплачені страхові внески за зазначений період, що підтверджується матеріалами пенсійної справи № 163064, які були оглянуті у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які йому підлягають, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними. Пунктом 1 ст. 11 зазначеного Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій…Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески. У ст. 18 закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території в порядку, встановленому цим законом.
Постановами Господарського суду АР Крим від 29 травня 2007 року (справа № 2-22/1307-2007А) та від 10 червня 2008 року (справа № 2-16/208-2008 А) з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії стягнута заборгованість по сплаті страхових внесків за період з 2005 року по 2007 рік у сумі 1328597,69 грн. та 1125560,15 грн. (а.с. 148-158), у зв'язку із чим на грошові кошти відповідача за постановами ВДВС ФМУЮ було накладено арешт (а.с. 177-180). У матеріалах справи відсутні дані про звернення позивача за захистом своїх прав у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на свій території України і виконуються у порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, постанови Господарського суду АР Крим про стягнення з відповідача страхових внесків є обов'язковим, вони знаходяться у процесі виконання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини фактично виходять з пенсійного законодавства, страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду і ці дії не входять до компетенції підприємства - страхувальника, у наявності адміністративно-правові відносини між Управлінням Пенсійного фонду України у м. Феодосії та Феодосійським казенним оптичним заводом стосовно сплати страхових внесків, зазначені внески постановами Господарського суду АР Крим вже стягнути з відповідача, останній виконав свої обов'язки перед ОСОБА_1. у рамках трудових правовідносин - виплатив йому заробітну плату, будь-які інші правовідносини між ними у світі заявлених вимог не виникали, до того ж, всупереч вимогам ст. 58-60 ЦПК України позивач не представив в обґрунтування своїх вимог належні та допустимі докази про спричинення йому моральної шкоди винними діями саме відповідача, про наявність негативних наслідків, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1.
Суд вважає, що позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на захист шляхом пред'явлення адміністративного позову до УПФ.
Керуючись ст.ст. 10, 11,58-60, 85, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 5, 11, 14, 17, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення моральної шкоди відмовити.
Постановити окрему ухвалу на адресу Феодосійського казенного оптичного заводу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя О.В. Самойлова
