ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2951/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Центр захисту інвалідів"
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024, прийняте суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 27.03.2024,
у справі №916/2951/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінаре"
до відповідача: Громадської організації "Центр захисту інвалідів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Виробничо-торгівельної фірми "Галатея" у виді дочірнього підприємства
про витребування майна
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінаре" звернулось з позовом до Громадської організації "Центр захисту інвалідів", в якому просило стягнути (витребувати з володіння) відповідача на користь позивача рухоме майно (корпоративні права) у вигляді 100% частки у статутному капіталі Виробничо-торгівельної фірми "Галатея" у виді дочірнього підприємства.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 02.08.2023 відкрито провадження у справі №916/2951/23 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виробничо-торгівельну фірму "Галатея" у виді дочірнього підприємства.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2951/23 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено; стягнуто (витребувано з володіння) Громадської організації "Центр захисту інвалідів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінаре" частку у розмірі 100% статутного капіталу Виробничо-торгівельної фірми "Галатея" у виді дочірнього підприємства; стягнуто з Громадської організації "Центр захисту інвалідів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінаре" судовий збір у сумі 634356,64 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Центр захисту інвалідів" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2591/23 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ознайомившись з матеріалами справи, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала,що оскаржується.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом фактично оскаржується рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2951/23, у той час як у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2591/23, між тим відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2591/23 не ухвалювалось, натомість відповідно до даних Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень правильним номером справи є №916/2951/23.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Громадською організацією "Центр захисту інвалідів" у прохальній частині апеляційної скарги невірно вказано номер справи, в межах якої судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення.
Крім того, в силу частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову у даній справі становить 42290442,59 грн (вартість спірного майна), відтак в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 634356,64 грн (розраховано наступним чином: 42290442,59 грн х 1,5% = 634356,64 грн).
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2951/23, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 951534,96 грн 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 634356,64 грн х 150% = 951534,96 грн).
При цьому колегія суддів вбачає, що апеляційну скаргу Громадської організації "Центр захисту інвалідів" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2951/23 було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".
За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення Громадської організації "Центр захисту інвалідів" з вищенаведеною апеляційною скаргою у даній справі (16.04.2024).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2951/23 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 761227,97 грн (розраховано наступним чином: 951534,96 грн х 0,8 = 761227,97 грн).
За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд даної апеляційної скарги у справі №916/2951/23.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про розстрочення сплати останнього, мотивоване скрутним фінансовим станом Громадської організації "Центр захисту інвалідів".
За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.
Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.
З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених зазначеним пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
Між тим, суд апеляційної інстанції вбачає, що позов у даній справі не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів також зауважує на тому, що в силу частини першої статті 258 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається у письмовій формі і за аналогією з частиною другою статті 162 Господарського процесуального кодексу України підписується скаржником або його представником, або іншою особою, якій законом надано відповідне право.
В силу частин першої, третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з приписами частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України представництво у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
У пункті 1 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів визначені Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженим рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 (далі Положення).
Відповідно до пункту 10 вищенаведеного Положення ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.
Згідно з підпунктами 12.11, 12.12 пункту 12 зазначеного вище Положення ордер має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"), а також підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до пункту 10 цього Положення.
За своєю суттю підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва, а тому має здійснюватися за умови наділення учасником справи свого представника такими повноваженнями.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, остання підписана представником Громадської організації "Центр захисту інвалідів" адвокатом Бочеваром Михайлом Павловичем, який діє на підставі ордеру серії ВН№1355677 від 16.04.2024, копію якого додано до апеляційної скарги.
Між тим, колегія суддів вбачає, що в графі вказаного ордеру "Адвокат" відсутній підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що подання апеляційної скарги з застосуванням системи ЄСІТС із додаванням до останньої копії непідписаного адвокатом ордеру не підтверджує дотримання вимог щодо форми документа, який надає право на здійснення представництва інтересів сторони у апеляційному господарському суді, зокрема, на підписання апеляційної скарги, як того вимагають норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 22.12.2023 у справі №442/4091/23 та в постанові від 07.12.2023 у справі №466/862/22.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що виявлений колегією суддів недолік в оформленні документа, що посвідчує повноваження представника, повинен бути усунений шляхом надання до суду апеляційної інстанції належним чином оформленого (зокрема, підписаного адвокатом) ордеру на представництво адвокатом Бочеваром Михайлом Павловичем інтересів Громадської організації "Центр захисту інвалідів" в Південно-західному апеляційному господарському суді.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Громадської організації "Центр захисту інвалідів" (відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі, а також недоліки в оформленні апеляційної скарги та документа, що підтверджує повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору, надати належним чином оформлений документ, що підтверджує повноваження адвоката Бочевара Михайла Павловича на представництво інтересів апелянта у Південно-західному апеляційному господарському суді, та вказати правильні реквізити оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області (зокрема, номер справи).
Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Громадської організації "Центр захисту інвалідів" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/2951/23 залишити без руху.
Встановити Громадській організації "Центр захисту інвалідів" строк для усунення недоліків її апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі - апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяС.В. Таран
СуддяК.В. Богатир
СуддяЛ.В. Поліщук