ОКРЕМА ДУМКА
02 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/7905/16
Судді Васьковського О.В.
до постанови Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16
1. 02.06.2021 Верховний Суд прийняв постанову у справі № 904/7905/16, якою частково задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс", змінив постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови та залишивши без змін в іншій частині ці судові рішення - про задоволення заяви ліквідатора ТзОВ "Завод Майстер-Профі Україна" (далі - Боржник) та визнання недійсним договору, укладеного боржником, про відступлення ним права вимоги до третьої особи.
2. Ухвалюючи рішення у цій справі, Верховний Суд виходив, зокрема з:
- застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після введення в дію КУзПБ, з темпоральним критерієм її застосування, якою є дата відкриття провадження у справі про банкрутство;
- обчислення передбаченого статтею 42 КУзПБ трирічного строку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство з повноцінною дією цього строку, з огляду на введення в дію КУзПБ з 21.10.2019, у разі відкриття провадження у справі про банкрутство після 21.10.2022;
- незастосування приписів статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019; із застосуванням до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, приписів статті 20 Закону про банкрутство;
- помилковості висновку судів в оскаржуваних рішеннях щодо поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ через обставини відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та вчинення ним спірного правочину від 02.10.2014 до введення в дію КУзПБ;
- збереження для зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) права звернутись з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, попри укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та попри відсутність підстав для застосування до відповідних правовідносин правил оспорювання правочинів згідно зі статтею 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ;
- фіктивності оспорюваного ліквідатором боржника договору за правилами Цивільного кодексу України через вчинення боржником за цим договором безоплатного відступлення права вимоги на користь третьої особа, яка навіть не була контрагентом боржника, що порушує інтереси кредиторів, а отже має ознаки фраудаторного правочину.
3. Частково не погоджуюсь з цим рішенням - в частині висновків в мотивувальній частині постанови Верховного Суду щодо правил застосування положень статті 42 КУзПБ з підстав, наведених нижче, які, між тим, у цій справі не були б підставою для ухвалення Верховним Судом іншого рішення.
4. Встановлені судами обставини:
4.1 16.10.2009 між Акціонерним товариством Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - АТХК "Київміськбуд") та Боржником укладено договір підряду на виконання робіт з виготовлення та влаштування конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК "Олімпійський" по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва, згідно з пунктом 2.1 якого визначено ціну робіт у сумі 727 249 831,00 грн (далі - договір підряду від 16.10.2009).
4.2 17.06.2010 між АТХК "Київміськбуд", Боржником та Державним підприємством Національний спортивний комплекс "Олімпійський" укладено договір про заміну сторони у договорі підряду від 16.10.2009, відповідно до якого відбулася заміна генерального підрядника АТХК "Київміськбуд" на Боржника, який в подальшому виконав зазначені роботи.
4.3 25.03.2011 з метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", банк) та Боржником укладено договір поруки № 4/11-В-П-1 (далі - договір поруки від 25.03.2011), відповідно до пункту 1.1 якого (з урахуванням договору № 5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2011) Боржник поручається перед банком за виконання/належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс" (далі - ТзОВ "Металобази Комекс") зобов`язань визначених в пункті 1.2 договору, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.
За договором позичальник (ТзОВ "Металобази Комекс") зобов`язався належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строк визначені договором, але не пізніше 31.08.2014, а також сплатити плату та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни договором.
4.4 Унаслідок невиконання своїх зобов`язань у позичальника утворилася заборгованість перед ПАТ "ВТБ Банк" у розмірі 4 572 680,35 доларів США, в тому числі, прострочена заборгованість за кредитом - 3 390 249,47 доларів США.
4.5 Станом на 31.08.2014 ТзОВ "Металобази Комекс" не виконало зобов`язань перед ПАТ "ВТБ Банк", які з 01.09.2014 були покладені на Боржника.
4.6 Наявність боргових зобов`язань поручителя (Боржника) перед АТ "ВТБ Банк" з 01.09.2014 підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2015 у справі № 904/75/15.
4.7 02.10.2014 між Боржником та ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1 якого Боржник відступає (передає) ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс", а ТзОВ "Автопорт "Південний-Плюс" набуває право замість Боржника вимагати від НСК "Олімпійський" виконання зобов`язання з оплати договірного забезпечення в розмірі 27 807 938 грн 11 коп. грн за договором підряду на виконання робіт з виготовлення та влаштування конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК "Олімпійський" по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва від 16.10.2009.
4.8 Ухвалою від 27.09.2016 Господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 904/7905/16 про банкрутство Боржника, призначив розпорядника майна, визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТзОВ "Торгтехніка" до боржника на суму 2 147 780 грн 40 коп.
4.9 Ухвалою від 13.04.2017 Господарський суд Дніпропетровської області затвердив реєстр вимог кредиторів Боржника з вимогами, зокрема, ПАТ "ВТБ Банк": 2 756 грн 00 коп. - перша черга задоволення, 114 228 809 грн 07 коп. - четверта черга задоволення, 2 709 934 грн 20 коп. - шоста черга задоволення. Наведені грошові вимоги обґрунтовані посиланням на договір поруки № 4/11В-П-1.
4.10 11.05.2017 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв постанову у справі № 904/7905/16, якою визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Гапоненка Р. І.
4.11 27.04.2018 ліквідатор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 02.10.2014, який є предметом цього судового розгляду.
5. Мотиви незгоди з судовим рішенням
5.1 Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Загалом, аналогічне за метою правове регулювання, але з певними новелами у частині підстав звернення до суду та строку, який збільшив "підозрілий період", мало місце в статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника з метою уникнення ним задоволення вимог кредиторів.
5.2 Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлює, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
5.3 Лаконічність і чіткість перехідних положень КУзПБ, якими запроваджено правило дії в часі цього нормативно-правового акта, вимагає системного підходу у застосуванні цих норм та відповідних норм КУзПБ при дослідженні обставин та оцінки юридичних фактів у конкретних спірних правових ситуаціях.
5.4 Основним законодавчо закріпленим правилом дії в часі законів є частина перша статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Проте надання зворотної дії в часі може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначається, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
5.5 Зміст пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ: "подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство" вказує на те, що законодавець надав, насамперед безпосередню (негайну) дію в часі цьому нормативно-правовому акту. Водночас це формулювання не вичерпало та не може обмежитися виключно цією темпоральною характеристикою.
5.6 Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Такі самі положення містила частина перша статті 2 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент звернення ліквідатора боржника із заявою до суду).
5.7 За галузевою належністю правових норм КУзПБ є особливим нормативно-правовим актом, оскільки поєднує норми, як процесуального так і матеріального права. У сукупності ці норми забезпечують правове регулювання відносин з питань неплатоспроможності. Стаття 42 КУзПБ є невід`ємною складовою процедури банкрутства, метою якої є покращення платіжного стану боржника на користь кредиторів. Відтак, зміст перехідних положень КУзПБ прямо вимагає застосування правил дії закону в часі до правовідносин, які охоплюються вказаною нормою.
5.8 Водночас, формулювання законодавцем в пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ щодо здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство не може обмежувати застосування норм цього Кодексу у справах, порушених до введення в дію цього кодексу, зокрема, до правовідносин у справі про банкрутство, а також до питань, розгляд та вирішення яких хоча і було передбачено правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак які не були вирішені та не були предметом розгляду судом у цій справі за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за умови, що порушення відповідних питань, розгляд та вирішення спору у відповідних правовідносинах не обмежено певним строком та/або процедурою ні цим Законом, ні КУзПБ.
5.9 Зокрема, якщо у справі про банкрутство, порушеній до 21.10.2019 - до введення в дію КУзПБ, правочин, вчинений боржником, не оспорювався за правилами статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то у заявників зберігається право оспорювати такий правочин у справі про банкрутство за правилами статті 42 КУзПБ і після введення в дію цього Кодексу в силу положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього КУзПБ.
5.10 Тобто, заявники у справі про банкрутство, порушеній до введення в дію КУзПБ, зберігають, і після введення в дію цього Кодексу, право оспорювати правочин, за правилами статті 42 КУзПБ, тобто за "нових" умов/строків та підстав, відмінних від тих, що були передбачені правилами статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Такий підхід не суперечить закріпленому статтею 58 Конституції України принципу, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, оскільки за наведеного в пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього КУзПБ правового регулювання щодо застосування норм цього Кодексу не є наданням закону (статті 42 КУзПБ) зворотної дії в часі в силу прямого та однозначного, без будь-якого застереження, поширення всіх правил цього Кодексу щодо подальшого розгляду справ про банкрутство (окрім тих щодо перебувають на стадії санації) відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ).
Неврахування таких висновків приведе до надання статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ультраактивної дії, тобто подальшої дії в цій частині нормативного акта, який втратив чинність.
До викладеного слід додати, що введення в дію 21.10.2019 КУзПБ, зокрема і його статті 42, яка самостійно або разом із іншими нормами не містить обмежень щодо поширення дії цієї норм на правочини, вчинені боржником до введення в дію 21.10.2019 КУзПБ, оскільки обчислення встановленого статтею 42 трирічного строку для заперечення за спеціальних підстав правочину, вчиненого боржником, пов`язується з фактом відкриття провадження у справі про банкрутство незалежно від правил (норм), що були чинними на дату відкриття цього провадження.
Правильність цього висновку підтверджується використаними законодавцем в нормах 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ прийомом та засобом юридичної техніки з побудови норми, згідно з якими законодавець поширив дію положень цього Кодексу на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство (крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації).
Подібний висновок сформульований Верховним Судом в пункті 8.5 постанови від 08.08.2020 у справі № 922/2250/16.
5.11 Між тим протилежні висновки, зокрема і ті, що зроблені в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, а саме:
- незастосування приписів статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019;
- із застосуванням до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, приписів статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
не відповідають прямій дії пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
5.12 Крім цього висновок про "повноцінну" дію передбаченого статтею 42 КУзПБ трирічного строку, для заперечення правочину, вчиненого боржником, обчислюваного від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, в разі відкриття провадження у справі про банкрутство після 21.10.2022 порушує припис пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, оскільки не є тлумаченням вказаної норми, а по суті поза межами встановленого порядку - штучно та невиправданно створює нову норму, коли у справах про банкрутство, порушених за правилами КУзПБ, однак до 21.10.2022, спір про оспорювання правочину, вчиненого боржником, що заявлений та заперечується не за загальних підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, а за особливих - передбачених спеціальним нормативним актом з питань банкрутства, має вирішуватись за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосування якого у справах про банкрутство, порушених за правилами КУзПБ, ні до, ні після 21.10.2022, не передбачено цим Кодексом, не містить застереження про такий порядок застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не укладається в жодні правила та принцип дії закону у часі, закріплений в статті 58 Конституції України.
Суддя О.В. Васьковський
