УХВАЛА
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/7905/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс": Ковріги О. І.
боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна": Безрода Р. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020
у складі колегії суддів: Кузнецова В. О. - головуючого, Мороза В. Ф.,Чередка А. Є.
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020
у складі судді Мартинюка С. В.
у справі за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" Гапоненка Р. І.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс"
за участю Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна"
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс" (далі - ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс", скаржник) поштовим відправленням через Центральний апеляційний господарський суду звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 у справі № 904/7905/16.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7905/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.
Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/7905/16 та призначено її розгляд на 21.01.2021.
15.01.2021 на електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" Гапоненка Р. І. (далі - ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна") в якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" та залишити в силі оскаржувані судові рішення.
21.01.2021 на електронну пошту Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване участю представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2021 відкладено розгляд справи № 904/7905/16 до 18.02.2021.
27.01.2021 на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" Гапоненка Р. І. про виправлення описки в наданому раніше до суду відзиві на касаційну скаргу.
У судове засідання з`явилися представники скаржника ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" та боржника ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна", які надали пояснення у справі.
Інші учасники явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Розглянувши у судовому засіданні 18.02.2021 матеріали касаційної скарги, дослідивши її доводи, заслухавши пояснення учасників справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив таке.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 порушено провадження у справі № 904/7905/16 про банкрутство ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна", введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" визнано банкрутом та введено ліквідаційну процедуру.
02.05.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ліквідатора про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 02.10.2014, укладеного між ТОВ "Завод Майсер-Профі Україна" та ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс".
Вказана заява мотивована тим, що 02.10.2014 між ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" відступає (передає) ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс", а ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" набуває право замість ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" вимагати від Національного спортивного комплексу "Олімпійський" виконання зобов`язання по оплаті договірного забезпечення в розмірі 27 807 938,11 грн за договором підряду на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК "Олімпійський" по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва від 16.10.2009.
В обґрунтування своїх вимог ліквідатор зазначає, що вказаний договір був укладений з порушенням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а також посилається на ті обставини, що вказаний договір про відступлення права вимоги не містить жодних положень щодо його ціни та є безоплатним, що на думку ліквідатора, є порушенням вимог статей 3, 180, 189 Господарського кодексу України та вчинено боржником умисно з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості в майбутньому.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Гапоненка Р. І. № 02-16/1247 від 26.04.2018 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 02.10.2014, укладеного між ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2020 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 скасовано. Справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
З матеріалів справи вбачається, що під час нового розгляду, ліквідатором ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" подано до суду першої інстанції письмові пояснення з обґрунтуванням вимог, викладених в заяві про визнання правочину недійсним, з урахуванням постанови Верховного Суду від 30.03.2020 в яких заявником викладено нормативно-правове обґрунтування, зокрема, з посиланням на приписи статей 3, 13, 543, 553, 554 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 у даній справі заяву ліквідатора ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" Гапоненка Р. І. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.10.2014 задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.10.2014, укладений між ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТОВ "Автопорт "Південний -Плюс".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі № 904/7905/16 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" та залишено без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що у даному випадку судом першої інстанції встановлено обставини, які у сукупності дають підстави для висновку про фіктивність спірного договору, оскільки безоплатне відступлення права вимоги на користь третьої особи, яка навіть не була контрагентом банкрута, порушує інтереси кредиторів, а відтак має ознаки фраудаторного правочину, оскільки на момент укладення договору про відступлення права вимоги, діяв договір поруки, згідно якого ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" виступало поручителем.
Також суд апеляційної інстанції погодився із застосуванням судом першої інстанції статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) зазначивши, що оскільки заява ліквідатора ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" арбітражного керуючого Гапоненка Р. І. надійшла до господарського суду для повторного розгляду 31.03.2020, повторний розгляд заявлених ліквідатором вимог здійснювався з урахуванням введеного в дію КУзПБ у зв`язку із чим відхилив доводи скаржника про безпідставне застосування судом першої інстанції приписів статті 42 КУзПБ.
Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського судів, ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 у справі № 904/7905/16, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.10.2014, що був укладений між ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс".
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- висновок апеляційного суду про застосування до спірних правовідносин положень статті 234 ЦК України та фіктивність спірного договору через безоплатне відчуження права вимоги не відповідає висновкам викладеним Верховним Судом у подібних правовідносинах;
- докази наявності у ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" умислу на укладення фіктивного правочину в матеріалах справи відсутні;
- суди попередніх інстанцій всупереч існуючій правозастосовчій практиці не встановили основних ознак фіктивного правочину;
- оцінка судами наслідків спірного договору щодо зменшення обсягу майнових прав боржника та завдання шкоди інтересам кредитора не відповідає висновку викладеному Верховним Судом у постанові від 10.08.2018 у справі № 910/14139/18;
- невідповідність висновку суду щодо застосування статті 267 ЦК України про поважність причин пропущення строку позовної давності;
- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 КУзПБ для оцінки спірного договору, укладеного до набрання чинності та введення в дію зазначеного Кодексу.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс", заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.10.2014, укладеного між ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020, якою зазначену ухвалу залишено без змін.
Предметом судового розгляду є заява ліквідатора про визнання недійсним договору, укладеного боржником до порушення провадження у справі про банкрутство до набрання чинності та введення в дію КУзПБ.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, з поміж іншого, застосували приписи статті 42 КУзПБ, яка регулює правовідносини щодо визнання господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора недійсними правочинів, вчинених боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Щодо вказаного колегія суддів зазначає, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що в якості однієї із підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 КУзПБ для оцінки спірного договору, укладеного до набрання чинності та введення в дію зазначеного Кодексу.
Разом з тим колегія суддів зазначає про наявність висновків Верховного Суду щодо щодо застосування частини другої статті 42 КУзПБ.
Зокрема, у постанові від 11.11.2020 у справі № 04/01/5026/1089/2011 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено висновок про те, що суди попередніх інстанцій, під час нового розгляду заяви ліквідатора банкрута від 25.01.2017 №02-03/61, правомірно керувались положеннями КУзПБ та, зокрема, статті 42 цього Кодексу, якою врегульовано ті ж правовідносини, що і статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17 зроблено висновок про те, що згідно Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу, з огляду на що, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).
Наведене вище свідчить про існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різного підходу стосовно застосування приписів статті 42 КУзПБ під час вирішення питання щодо визнання недійсним правочину, укладеного до набрання чинності та введення в дію зазначеного Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (Aksis and Other v. Turkey) зазначено, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.
Отже, за наявності різної судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до набрання чинності та введення в дію КУзПБ, колегія судів у цій справі вважає за необхідне для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики справу № 904/7905/16 відповідно до вимог частини першої статті 302 ГПК України передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Справу № 904/7905/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний-Плюс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський
