Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 752/5281/20
провадження № 61-2219св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державний нотаріус Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольга Леонідівна,
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк Ірина Олексіївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка підписана представником ОСОБА_7 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л., третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк І. О.Ю, про визнання правочинів недійсними та витребування майна.
Позов мотивований тим, що правочини з відчуження належного йому на праві власності автомобіля були вчинені з порушенням норм чинного законодавства, за відсутності його волевиявлення на відчуження майна.
Тому просив:
визнати незаконними дії державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л. щодо посвідчення довіреності від 20 вересня 2018 року за реєстровим № 3-001 та визнати вказану довіреність недійсною;
визнати недійсною довіреність, посвідчену 23 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк І. О. за реєстровим № 10607;
визнати недійсним договір купівлі-продажу 8046/2018/1118314 транспортного засобу від 25 вересня 2018 року, який оформлено та підписано в сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві;
витребувати транспортний засіб марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, від ОСОБА_6 на його користь.
У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 звернулась з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що спірний транспортний засіб більше року перебував у розшуку. Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві було порушено кримінальне провадження № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року частковозадоволено клопотання слідчого, накладено арешт на автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заборонивши ОСОБА_6 розпоряджатися ним, свідоцтвом про реєстрацію та ключами на нього.
Вжиті в кримінальному провадженні заходи забезпечення не в повній мірі забезпечують відновлення порушених прав позивача, як власника незаконно відчуженого транспортного засобу.
Користування транспортним засобом може призвести до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За відсутності заборони на користування вказаним автомобілем ОСОБА_6 може вдатися до його відчуження на запасні частини, або здійснити зняття (заміну) запасних частин, вузлів та агрегатів, що не потребує оформлення договорів купівлі-продажу.
Передання спірного транспортного засобу на зберігання сторонній особі унеможливить користування ним та не буде призводити до його експлуатаційного зносу.
ТОВ «Інтерциклон» є загальновідомим у м. Києві офіційним дилером з продажу та технічного обслуговування автомобілів японських марок, має можливості для зберігання та охорони спірного транспортного засобу та гарантує його схоронність в належних умовах.
Виходячи з викладеного, просила до вирішення справи по суті:
накласти арешт на автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,
заборонити будь-яким особам користуватися та розпоряджатися вказаним транспортним засобом;
передати до вирішення справи по суті зазначений автомобіль на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»;
витрати по зберіганню покласти на ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , та заборонено користуватися ним.
Судові рішення мотивовані тим, що діями відповідачів можуть бути порушені права позивача шляхом подальшого відчуження належного позивачу автомобіля, а тому з урахуванням обставин справи, наявна реальна об`єктивна можливість реалізації автомобіля, що значно ускладнить розгляд справи. Обрані судом заходи забезпечення позову відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, є співмірними із заявленими вимогами в цій справі, з огляду на ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи відповідність права, за захистом якого заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майна та забороною користуватися ним. Вжиті судом заходи забезпечення не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Наданими позивачем доказами підтверджена наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстава для забезпечення позову відсутня взагалі, оскільки спірний автомобіль фактично вже давно вибув з володіння ОСОБА_6 і знаходиться у позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_7 , в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року якою вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладення арешту на автомобіль та заборону користуватися ним скасувати та відмовити у задоволенні заходів забезпечення.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваної ухвали не враховано, що в даному випадку підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки спірний автомобіль знаходиться у позивача. Тому невжиття заходів забезпечення позову жодним чином не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, не погоджується з висновками суду про те, що обрані судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, є співмірними із заявленими вимогами в цій справі, з огляду та ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову.
Справжньою метою звернення позивача з заявою про забезпечення позову є не забезпечення виконання можливого гіпотетичного рішення суду про витребування майна, а виправдання протиправного утримання і неповернення позивачем спірного автомобіля його законному власнику - ОСОБА_6 . Оскільки, спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_6 і не був повернутий йому в результаті грубого порушення норм КПК України з боку працівників Голосіївського УП ГУНП у м. Києві. Щоб усунути допущені ними порушення, працівники поліції, після зобов`язання їх на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К. Г. від 15 травня 2020 року у справі № 752/25136/18 повернути ОСОБА_6 .
Незважаючи на те, що Київський апеляційний суд у кримінальному провадженні № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року вже встановлював, що обмеження власника у його праві користування майном є надмірним втручанням у право власності, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, суддя Плахотнюк К. Г. знову заборонила ОСОБА_6 користуватись спірним автомобілем.
Вживши заходів забезпечення позову суд першої інстанції не забезпечив додержання балансу інтересів учасників справи і власника майна ОСОБА_6 а суд апеляційної інстанції, не усунув ці порушення.
Суд першої інстанції не дослідивши обставини справи, не проаналізувавши надані сторонами докази, незважаючи на те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем автомобіля, який навіть не був повідомлений про те, що до нього подано позов про його витребування, фактично вирішила спір по суті, визнавши, що транспортний засіб було відчужено без волі позивача.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_8 про забезпечення позову, а тому в іншій частині, а саме: про відмову в передачі автомобіля на зберігання до ТОВ «Інтерциклон» судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_8 , в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що суди при прийнятті рішень обрали правильний вид забезпечення позову згідно положень статті 150 ЦПК України і при їх застосуванні спір не вирішується по суті, а вжиті заходи є забезпеченням реалізації в майбутньому актів правосуддя. Суди правильно встановили наявність доказів, що підтверджують наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування вжитих судами видів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими вимогами в цій справі. Щодо зустрічного забезпечення, то відсутні встановлені законом підстави до реалізації такого диспозитивного права суду, позивач має зареєстроване в установлему порядку місце проживання в Україні та відповідне майно. Докази, що майновий стан позивача є незадовільним або ним вчинюються дії щодо відчуження свого майна - в матеріалах справи відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2020 року вказано, що касаційна скарга містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2018 року, укладеного в спеціалізованому торгівельному закладі.
29 грудня 2019 року вказаний автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та ключі вилучені у ОСОБА_6 співробітниками Голосіївського УП ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К. Г. від 10 грудня 2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі № 752/25136/18 вказану ухвалу було скасовано в частині заборони ОСОБА_6 користуватися належним йому майном, оскільки така заборона є надміру обтяжливим втручанням у права та інтереси власника майна.
Постановою начальника відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві майора поліції Комендант М. Ю. від 17 березня 2020 року про визнання вилучених предметів речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання, автомобіль марки «HONDA» моделі «CR-V», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключ від нього передані на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К. Г. від 15 травня 2020 року у справі № 752/25136/18 зобов`язано уповноваженого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві у межах кримінального провадження №12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року повернути ОСОБА_6 в користування автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключ від нього.
Вказаний транспортний засіб ОСОБА_6 не повернуто.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «упостанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо накладення арешту на транспортний засіб,оскільки предметом позову є витребування транспортного засобу, який належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та який на його думку було відчужено без його волевиявлення.
Водночас, суд не врахував, що заборона користуватися автомобілем марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 суттєво порушує право власності власника на це майно, крім того не зазначено судом кому саме заборонити користуватися вказаним транспортним засобом.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995 св 20) Верховний Суд дійшов висновку, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Враховуючи вищевказане, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, неправомірно задовольнив заяву ОСОБА_10 про забезпечення позову в частині заборони СПП «Біле Озеро» вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, оскільки заборона не тільки позбавляє СПП «Біле Озеро» на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою позивачка уклала договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована (стаття 204 ЦК України). Таким чином, суди порушили право відповідача на користування земельної ділянкою, та надали перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті, тому доводи касаційної скарги в цій частині є мотивованими та обґрунтованими».
Отже, забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобомпорушує право відповідача на користування належним йому майном та надає перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. Судові рішення в частині накладення арешту на транспортний засіб залишити без змін.
Керуючись статями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка підписана представником ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобомскасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заборону будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом відмовити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині задоволених вимогОСОБА_1 про накладення арешту на транспортний засіб залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати, понесені на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 454,00 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов
