КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 752/5281/20
провадження № 22-ц/824/676/2021
14 січня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Гайворонському В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Гречко Дар`ї Володимирівни про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк Ірина Олексіївна про визнання правочинів недійсними та витребування майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року в складі судді Плахотнюк К. Г.,
встановив:
11.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати незаконними дії державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л. щодо посвідчення довіреності від 20.09.2018 за реєстровим №3-001 та визнати вказану довіреність недійсною;
- визнати недійсною довіреність, посвідчену 23.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк І. О. за реєстровим №10607;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 8046/2018/1118314 транспортного засобу від 25.09.2018, який оформлено та підписано в сервісному центрі №8046 РСЦ МВС в м. Києві;
- витребувати транспортний засіб марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, від ОСОБА_6 на його користь.
Посилався на ті підстави, що правочини з відчуження належного йому на праві власності автомобіля були вчинені з порушенням норм чинного законодавства, за відсутності його волевиявлення на відчуження майна.
16.07.2020 представник ОСОБА_1 - адвокат Гречко Д. В. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила до вирішення справи по суті накласти арешт на автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та заборонити будь-яким особам користуватися та розпоряджатися вказаним транспортним засобом. Передати до вирішення справи по суті зазначений автомобіль на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» (код ЄДРПОУ 21606540, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3). Витрати по зберіганню покласти на ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що спірний транспортний засіб більше року перебував у розшуку. Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві було порушено кримінальне провадження № 12018100010009985 від 29.10.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року частково задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заборонивши ОСОБА_6 розпоряджатися ним, свідоцтвом про реєстрацію та ключами на нього.
Вжиті в кримінальному провадженні заходи забезпечення не в повній мірі забезпечують відновлення порушених прав позивача, як власника незаконно відчуженого транспортного засобу.
Користування транспортним засобом може призвести до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За відсутності заборони на користування вказаним автомобілем ОСОБА_6 може вдатися до його відчуження на запасні частини, або здійснити зняття (заміну) запасних частин, вузлів та агрегатів, що не потребує оформлення договорів купівлі-продажу.
Передання спірного транспортного засобу на зберігання сторонній особі унеможливить користування ним та не буде призводити до його експлуатаційного зносу.
ТОВ "Інтерциклон" є загальновідомим у м. Києві офіційним дилером з продажу та технічного обслуговування автомобілів японських марок, має можливості для зберігання та охорони спірного транспортного засобу та гарантує його схоронність в належних умовах.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та заборонено користуватися ним.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - адвокат Капустін В. В. просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову. Судові витрати покласти на позивача.
Вважає, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, вжиті ухвалою заходи забезпечення позову є необґрунтованими та такими, що надміру обмежують право власності ОСОБА_6 .
Зазначив, що спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2018, укладеного в спеціалізованому торгівельному закладі.
29.12.2019 вказаний автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та ключі було вилучено у ОСОБА_6 співробітниками Голосіївського УП ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К. Г. від 10.12.2018.
Проте, ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 у справі №752/25136/18 вказану ухвалу було скасовано в частині заборони ОСОБА_6 користуватися належним йому майном, оскільки така заборона є надміру обтяжливим втручанням у права та інтереси власника майна.
Постановою начальника відділення №3 слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві майора поліції Комендант М. Ю. від 17.03.2020 про визнання вилучених предметів речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання, автомобіль марки "HONDA" моделі "CR-V", номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключ від нього передані на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К. Г. від 15 травня 2020 року у справі № 752/25136/18 зобов`язано уповноваженого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві у межах кримінального провадження №12018100010009985 від 29.10.2018 повернути ОСОБА_6 в користування автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключ від нього.
Проте, вказаний транспортний засіб до цього часу ОСОБА_6 не повернуто.
Крім цього, правовідносини щодо законності заволодіння спірним автомобілем підлягають з`ясуванню в межах кримінального провадження. Звернення до суду з цивільним позовом про визнання правочинів недійсними та витребування майна є передчасним, оскільки в кримінальному провадженні не доведено, що транспортний засіб дійсно вибув із власності ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Підстава для забезпечення позову відсутня взагалі, оскільки спірний автомобіль фактично вже давно вибув із володіння ОСОБА_6 і знаходиться у позивача. Тому невжиття заходів забезпечення позову жодним чином не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Судом вжито заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позову, та зроблено висновки, які можуть бути встановлені лише під час вирішення справи по суті. Судом не застосовано зустрічне забезпечення, чим порушено права ОСОБА_6 як власника майна і добросовісного набувача, незаконність набуття права власності яким до цього часу ніким не доведена і не встановлена.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Гречко Д. В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.
В судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат Капустін В. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гречко Д. В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів можуть бути порушені права позивача шляхом подальшого відчуження належного позивачу автомобіля, а тому з урахуванням обставин справи, наявна реальна об`єктивна можливість реалізації автомобіля, що значно ускладнить розгляд справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову ( ч. 2 ст. 150 ЦПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті ( ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Предметом позову в даній справі є позовні вимоги майнового характеру про визнання недійсними правочинів щодо відчуження транспортного засобу, що належав позивачу на праві власності, з підстав відсутності волевиявлення власника на його відчуження, та про витребування власником вказаного майна з чужого володіння.
Незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на майно, а саме: автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та забороною користуватися ним, через особливість такого майна може призвести до зменшення його цінності або взагалі знищення, утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обрані судом заходи забезпечення позову відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, є співмірними із заявленими вимогами в цій справі, з огляду на ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи відповідність права, за захистом якого заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майна та забороною користуватися ним.
Вжиті судом заходи забезпечення не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Наданими позивачем доказами підтверджена наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування вжитих судом першої інстанції видів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зробивши до розгляду справи по суті висновок про те, що з матеріалів справи вбачається про відчуження спірного майна за відсутності волевиявлення його власника. Разом з тим, вказане порушення не може слугувати підставою для скасування вжитих заходів забезпечення.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що законність заволодіння спірним автомобілем підлягає з`ясуванню в межах кримінального провадження, звернення до суду з цивільним позовом про визнання правочинів недійсними та витребування майна є передчасним.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом також встановлено, що за результатами розслідування кримінальної справи №12018100010009985 кримінальне провадження було закрито 06.07.2020 на підставі абз.14 ч.1 ст. 284 КПК України.
Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не застосовано зустрічне забезпечення, чим порушено права ОСОБА_6 як власника майна.
Тлумачення статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки, за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (частина перша статті 154 ЦПК України); обов`язком суду (частина третя статті 154 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61- 46461 сві 8) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України».
В апеляційній скарзі не зазначені збитки, які можуть бути спричинені ОСОБА_6 даним забезпеченням позову та їх можливий розмір, позивач має зареєстроване місце проживання на території України, а відсутність у нього іншого майна належними доказами не підтверджено, тому підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 січня 2021 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: Т. А. Семенюк
І. М. Рейнарт
