Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 752/5281/20
Провадження № 2/752/1075/22
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(ДОДАТКОВЕ)
20 липня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головачової Ольги Миколаївни про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Олексіївна, про визнання правочинів недійсними та витребування майна, -
в с т а н о в и в:
у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Олексіївна, про визнання правочинів недійсними та витребування майна.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
-визнано недійсною довіреність, посвідчену 20.09.2018 року державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О.Л. за реєстровим № 3-1001;
--визнано недійсною довіреність, посвідчену 23.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.О. за реєстровим № 10607;
-визнано недійсним договір купівлі-продажу 8046/2018/1118314 транспортного засобу від 25.09.2018 року, який оформлено та підписано в сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві за № 8046/2018/1118314;
-витребувано транспортний засіб марки Honda моделі CR-V, номер кузова - НОМЕР_1 , 2008 року випуску, коричневого кольору від ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). В задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання стягнення судового збору.
11.07.2022 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Головачовою О.М. подана заява про стягнення витрат на правову допомогу у справі, яка надійшла до суду 14.07.2022 року, в якій остання просила суд вирішити питання стягнення витрат на правничу допомогу.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (рішення від 23.01.2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено(п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах:від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),від 12.02.2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 року у справі№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15.06.2021 рокуу справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01.09.2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною та існує на час вирішення вказаного процесуального питання судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування зіншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18,викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі № 826/856/18, провадження № К/9901/57401/18, викладено правовий висновок про те, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Додаткова постанова Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18 містить висновок про те, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Звертаючись до суду із заявою про винесення додаткового судового рішення задля вирішення питання про судові витрати,представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Головачова О.М. вказала про те, що у позовній заяві ОСОБА_1 було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом вказаної справи становить 27 000,00 грн., на підтвердження чого до позовної заяви було додано Договір про надання правовоїдопомоги від 09.07.2018 року та додаткову угоду № 2 від 29.10.2018 року, укладених між ОСОБА_1 та адвокатом Гречко Д.В.
На виконання положень Договору та Додаткової угоди № 2 Сторони (Клієнт та Адвокат) 23.03.2021 року склали Акт № 1 приймання - передачі наданих послуг, згідно з яким:
1.2. Вартість послуг, наданих Адвокатом, становить фіксовану суму у розмірі 27000,00 грн., що є гонораром Адвоката
1.4. Цей акт складається по факту надання вищевказаної правової допомоги Клієнту і відповідно до Договору про надання правової допомоги від 09.07.2018 року Сторони засвідчують, що вищевказана правова допомога (послуги) є фактично оплаченою.
26.03.2021 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «РевелінІнформейшн Груп» укладено договір № 26/03/2021 про надання правової допомоги.
Згідно з п. 1.2. Договору Клієнту надається правова допомога, пов`язана з розглядом цивільної справи № 752/5281/20 та кримінального провадження №12018100010009985.
У п. 4.1. Договору зазначено, що розмір гонорару буде погоджено шляхом підписання Додаткової угоди.
На виконання п. 4.1. Договору 26.03.2021 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою Сторони погодили, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання у зв`язку із наданням Клієнту професійної правової допомоги у цивільній справі №752/5281/20 є фіксованим та становить 3 500 дол. США, в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1.2. Акта Сторони погодили, що гонорар Адвокатського об`єднання за надання Клієнту професійної правничої допомоги (представництво та поточний супровід) у цивільній справі №752/5281/20 становить фіксовану ціну у сумі З 500 дол. США, в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції, котра сплачується Клієнтом протягом 30 днів з дня набрання рішення суду на користь Клієнта законної сили.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва було проголошено 06.07.2022, отже, розмір гонорару адвокатів АО «РІ ГРУП» розраховується за офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2022 року, а саме: 3 500 дол. США * 29,2549 грн = 102 392,15 грн.
Тобто з 26.03.2021 року у справі № 752/5281/20 представництво інтересів та захист прав ОСОБА_1 здійснювали адвокати АО «РІ ГРУП», зокрема Салівон Д.О. та Головачева О.М. (повноваження адвокатів наявні у матеріалах справи). У зв`язку зі зміною представників Позивача, вступу у справу адвокатів АО «РІ ГРУП» фактично ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи про визнання правочинів недійсними та витребування майна у більшому розмірі, ніж було зазначено у позовній заяві, а саме: 27 000,00 грн. (послуги, надані адвокатом Гречко Д.В.), 102 392,15 грн., підтвердженням чого є наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 09.07.2018 року, Додаткова угода № 2 від 29.10.2018 року, Акт № 1 приймання - передачі наданих послуг від 23.03.2021 року; Договір № 26/03/2021 про надання правової допомоги від 26.03.2021 року; Додаткова угода № 1 від 26.03.2021 року; Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2022 року.
Вказав, що вказану суму визначено як фіксований гонорар, який визначається за погодженням адвоката з клієнтом, тому підлягає стягненню у повному розмірі.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було вказано, що орієнтований розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи складає фіксовану суму у розмір 27 000,00 грн.
З аналізу ч. 5 ст. 137 ЦПК України вбачається, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Згідно ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. ч. 5, 6, 9 ст. 141 ЦПК України .
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Отже, зміст вказаної норми свідчить, що для ст. 137 і ст. 141 ЦПК Українищодо зменшення судових витрат, які підлягають компенсації, визначено різні критерії щодо можливості такого зменшення.
Із встановлених судом обставин справи вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення позивачем ОСОБА_1 , пов`язані з розглядом справи в суді, є, за певним виключенням обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вказувалось вище, при поданні позову, позивачем було заявлено попередній розмір витрат у розмірі 27 000,00 грн. (т. 2, а.с. 9-11). Натомість, з боку відповідачів клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялось.
Тому, з огляду на умови договору про надання правової допомоги від 09.07.2018 року, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідача, суд дійшов висновку про те, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 27 000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним та сплаченим позивачем відповідно до умов договору, через що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню.
Висновок про те, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен, зроблений також у постанові ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року, через що останній в силу ст. 263 ЦПК України враховується та застосовується судом у даному випадку.
Разом з тим, щодо відшкодування витрат на правову допомогу, визначеної як фіксований гонорар в 102 392,15 грн. (3 500,00 доларів США), суд зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію: «Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.» При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку,що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення «гонорару успіху» задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.
Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права у розгляді даної справи.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Так, матеріали справи свідчать, що перевищення позивачем у остаточній заяві від 11.07.2022 року суми витрат на професійну правничу допомогу є істотним в розумінні ч. 4 ст. 141 ЦПК України.
Водночас, на думку суду, передбачене ч. 4 ст. 141 ЦПК України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним та залежить від конкретних обставин справи, а отже підлягає доведенню на загальних підставах, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Виходячи із аналізу змісту ч. 4 ст. 141 ЦПК України суд, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2020 рокуу справі № 904/4507/18, вважає, що в контексті правовідносин, які склались у даній справі, суд при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, не повинен був обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є «фіксованим гонораром», визначеним позивачем та Адвокатським об`єднанням, таповинен надати оцінку заявленій позивачем сумі на предмет її обґрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідаютьтакі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Як свідчать наявні матеріали справи та встановлені судом обставини, ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовною заявою від 10.03.2020 року, вказував, що орієнтовний розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом даної складає лише 27 000,00 грн.
Отже, позивач відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України станом на 11.07.2022 (звернення до суду із заявою про стягнення судових витрат) повинен був навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що його адвокат, станом на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу разом із позовом не міг передбачити витрати на надання послуг, які зазначені в акті № 1 від 07.07.2022 року.
Натомість, матеріали справи свідчать, що заява позивача взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення. Отже, позивачем не доведено суду обставин того, що адвокату про таке перевищення станом на 10.03.2020 року не було відомо.
Отже, оскільки позивачем не було подано до суду доказів щодо обґрунтованості перевищення суми визначеної у попередньому розрахунку суми судових витрат, у суду відсутні підстави для стягнення суми, яка значно перевищує розмір, заявлений позивачем на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, тобто, зазначеного у позовній заяві.
З огляду на зазначене вище, за відсутності клопотань відповідачів про зменшення розміру судових витрат, враховуючи ступінь складності спірних правовідносин між учасниками судового процесу, суд вважає, що у даному випадку позивачем доведено, що дійсними і необхідними, яківідповідають критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи є: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Проаналізувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, а також те, що питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги не вирішено, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головачової О.М. про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково та стягнути з відповідачів пропорційно до розміру задоволених вимог на користь позивача 27 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 263, 264, 270 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головачової Ольги Миколаївни про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Олексіївна, про визнання правочинів недійсними та витребування майна - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 в рівних частинах витрати на правничу допомогу в розмірі 15 525,00 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 11 475,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко
