Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 752/5281/20
провадження № 61-1371 сво 23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Олексіївна, про визнання дій незаконними, визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 06 липня 2022 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори (далі - державний нотаріус) Кучеренко О. Л., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Котюк І. О., про визнання дій незаконними, визнання правочинів недійсними
та витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому належав автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номерний знак НОМЕР_1 . 18 серпня 2018 року на прохання свого знайомого ОСОБА_7 він надав указаний автомобіль йому
у користування за усною домовленістю шляхом передання ключів від автомобіля та свідоцтва про його державну реєстрацію.
Вказував, що після спливу двох місяців ОСОБА_7 автомобіль йому
не повернув, на зв`язок не виходив, у зв`язку з чим 29 жовтня 2018 року він звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національно поліції в м. Києві (далі - Голосіївське УП ГУНП в м. Києві) з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом, внаслідок чого уповноважена особа внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) запис
за № 12018100010009985 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). В указаному кримінальному провадженні він має статус потерпілого.
У результаті проведених слідчих дій позивач дізнався, що 25 вересня 2018 року працівники територіального сервісного центру № 8046 в місті Києві здійснили перереєстрацію належного йому транспортного засобу на нового власника - ОСОБА_3 . Підставою перереєстрації став договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25 вересня 2018 року № 8046/2018/1118314,
укладений нібито між ним (продавець), в особі представника ОСОБА_4 ,
та ОСОБА_3 (покупець). Згодом ОСОБА_3 відчужив спірний автомобіль на користь ОСОБА_6 .
Позивач указував, що за отриманими в ході досудового розслідування документами представництво його інтересів як продавця при оформленні договору купівлі-продажу здійснювалося на підставі довіреності, яка посвідчена
23 вересня 2018 року на нотаріальному бланку серії ННВ № 797154 приватним нотаріусом Котюк І. О. та була видана в порядку передоручення ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . В свою чергу, ОСОБА_2 представляв інтереси ОСОБА_1 на підставі довіреності, яка 20 вересня
2018 року нібито видана ним самим та посвідчена на нотаріальному бланку серії ННІ № 601567 державним нотаріусом Кучеренко О. Л.
Вказане вище свідчить про те, що належний йому транспортний засіб відчужений без його відома та всупереч його волі, оскільки як договір купівлі-продажу,
так і довіреності, на підставі яких він був укладений, він не підписував. Він не мав наміру продавати свій автомобіль, не надавав таких повноважень
ОСОБА_2 , якого ніколи в своєму житті не бачив; державного нотаріуса ОСОБА_8 ніколи не відвідував та документи для вчинення нотаріальних дій не надавав. Зокрема, в день посвідчення довіреності він знаходився у місті Києві та фізично не міг знаходитись у місті Селидовому Донецької області.
Позивач уважав, що державний нотаріус вчинила нотаріальні дії за його відсутності, що є порушенням вимог законодавства у сфері надання нотаріальних послуг, його особа встановлена нотаріусом за паспортом « НОМЕР_2 , виданим Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 30 лютого 2003 року», тоді як у лютому 2003 року було 28 днів.
Факт підроблення його підпису в довіреності на ім`я ОСОБА_2 підтверджений і висновком експерта № 17-3/771, складеним 29 травня 2019 року Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС
на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва
від 14 травня 2019 року (справа № 752/25136/18) про призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження (далі - висновок почеркознавчої експертизи від 29 травня 2019 року № 17-3/771).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконними дії державного нотаріуса Кучеренко О. Л. щодо посвідчення довіреності від 20 вересня 2018 року за реєстровим № 3-1001;
- визнати недійсною довіреність, посвідчену 20 вересня 2018 року державним нотаріусом Кучеренко О. Л. за реєстровим номером № 3-1001;
- визнати недійсною довіреність, посвідчену 23 вересня 2018 року приватним нотаріусом Костюк І. 0. за реєстровим № 10607;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25 вересня 2018 року № 8046/2018/1118314;
- витребувати транспортний засіб марки HONDA моделі CR-V, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2008 року випуску, від ОСОБА_6 на його користь.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність, посвідчену 20 вересня 2018 року державним нотаріусом Кучеренко О. Л. за реєстровим номером № 3-1001.
Визнано недійсною довіреність, посвідчену 23 вересня 2018 року приватним нотаріусом Котюк І. О. за реєстровим номером № 10607.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25 вересня 2018 року № 8046/2018/1118314.
Витребувано транспортний засіб марки Honda модель CR-V, номер кузова НОМЕР_3 , 2008 року випуску, від ОСОБА_6 на користь
ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 848,69 грн
у рівних частинах.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не мав волі
на укладення правочину з відчуження належного йому автомобіля та не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на транспортний засіб
до третіх осіб. Тому суд зробив висновок, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу відповідачі порушили вимоги частин третьої, п`ятої статті 203 ЦК України. Довіреності від 20 вересня 2018 року № 3-1001 та від 23 вересня 2018 року № 10607 також є такими, що не відповідають волевиявленню позивача, оскільки такі ним не видавались. Тобто, договір купівлі-продажу транспортного засобу вчинений на підставі довіреностей,
які є недійсними, що свідчить про порушення форми правочину.
При цьому суд прийняв як доказ висновок почеркознавчої експертизи
від 29 травня 2019 року № 17-3/771, виконаний у рамках кримінального провадження, та зазначив, що такий висновок має доказове значення згідно
з положеннями ЦПК України як такий, що містить відповіді на порушені питання,
та інформацію щодо предмета доказування у цій справі. При цьому висновок складений експертом, якого попереджено про кримінальну відповідальність
за статтями 384, 385 КК України.
Районний суд погодився із доводами ОСОБА_6 про те, що висновок не має преюдиціального значення, оскільки досудове розслідування завершене не було, проте зазначив, що такий висновок підлягає оцінці судом разом із іншими доказами. ОСОБА_6 клопотань про призначення експертизи з викладенням підстав незгоди з висновком почеркознавчої експертизи, як і будь-яких інших клопотань з процесуальних питань задля встановлення обставин, необхідних для обґрунтування своєї позиції, не заявляв.
Оскільки спірний автомобіль вибув з володіння позивача не з його волі, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для його витребування від ОСОБА_6 . При цьому суд урахував правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 181/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).
Позовні вимоги про визнання незаконними дій державного нотаріуса Кучеренко О. Л. щодо посвідчення довіреності від 20 вересня 2018 року за реєстровим № 3-1001 суд відхилив як такі, що не підтверджені належними й допустимими доказами
у розумінні статей 76-81 ЦПК України.
11 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Головачова О. М., подала до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на правову допомогу
у справі, в якій просила вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року заяву представника позивача задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рівних частинах витрати на правничу допомогу в розмірі 15 525,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 11 475,00 грн.
Пославшись на відповідні норми ЦПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, врахувавши надані докази, суд першої інстанції виходив із того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн є документально підтвердженими, розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи. Тому суд уважав за необхідне стягнути вказані витрати у відповідному розмірі. Разом із цим, районний суд відмовив у стягненні 3 500,00 доларів США, що еквівалентно
102 392,15 грн, оскільки позивачем не надано доказів обґрунтованості перевищення суми витрат на правничу допомогу, визначеної у попередньому розрахунку на час подання позовної заяви.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Капустіна В. В., задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року
в частині стягнення судового збору змінено.
Зменшено розмір судового збору, який в рівних частинах стягнуто
з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з 5 848,69 грн
до 3 363,21 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 485,48 грн.
В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що воля власника транспортного засобу ОСОБА_1 не була спрямована на укладення договору відчуження цього майна, він не надавав будь-кому права на розпорядження належним йому майном. При цьому визнання судом недійсним договору купівлі-продажу свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника поза його волею та з порушенням законодавства. Апеляційний суд погодилася
із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки транспортний засіб вибув
з володіння власника поза його волею на підставі договору купівлі-продажу, який визнано недійсним, то наявні підстави для його витребування від останнього набувача ( ОСОБА_6 ).
Колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги про неналежність обраного позивачем способу захисту своїх прав шляхом пред`явлення позову
до добросовісного набувача, який не володіє цим майном, так як передання спірного транспортного засобу, свідоцтва про його реєстрацію та ключа від нього ОСОБА_1 на підставі постанови начальника відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві від 17 березня 2020 року про визнання вилучених предметів речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання не може слугувати підставою для висновку про те, що транспортний засіб переданий ОСОБА_1 у володіння.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для витребування майна відповідно до статті 388 ЦК України з огляду на наявність у діях власника волі
на передачу майна іншій особі, а саме знайомому ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки надання у тимчасове користування ОСОБА_7 спірного автомобіля не може розцінюватись як передача майна іншій особі у володіння, що мало б значення для застосування застереження, обумовленого у пункті 3 частини першої статті 388 ЦК України. У цій частині суд послався на правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 243/2282/20 (провадження № 61-14197св21).
При цьому апеляційний суд відхилив посилання заявника в апеляційній скарзі
на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20), оскільки в цій справі не було встановлено незаконного вибуття майна з власності.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 як добросовісний набувач
не позбавлений можливості захистити своє право у спосіб звернення до суду
з позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився із доводами апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права в частині розподілу судових витрат. Оскільки до ОСОБА_6 пред`явлена лише одна вимога майнового характеру, покладення на нього відповідальності в рівних частках разом із іншими відповідачами, до яких заявлені вимоги немайнового характеру, є помилковим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_6 - адвокат Капустін В. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в частині задоволення позовної вимоги про витребування транспортного засобу та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу, а також
у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку
не переглядаються.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, апеляційним судом належним чином не повідомлено ОСОБА_6 про дату, час і місце розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - адвоката Капустіна В. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору
в оскаржуваній частині не враховано правові висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18); Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 742/3315/16-ц (провадження № 61-18544св18); Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-397св19); Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 755/9002/17 (провадження № 61-19405св20).
Також, у касаційній скарзі заявник посилається на неврахування судами висновків, викладених у постановах: Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2020 року
у справі № 225/1649/17, провадження № 61-26314св18 (щодо висновку судового експерта, виконаного в межах закритого кримінального провадження)
та Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16, провадження № 61-19921св18 та від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16, провадження № 61-22378св19 (щодо можливості витребування майна в добросовісного набувача).
Зазначає, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником
від володіючого невласника. Проте, у даній справі ще до пред`явлення позову спірний транспортний засіб був переданий позивачу на відповідальне зберігання, тому позов фактично пред`явлений володіючим невласником до неволодіючого майном власника.
Вказує, що кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України закрито 07 липня 2020 року в зв`язку з закінченням строку досудового розслідування
без повідомлення будь-якій особі про підозру. Тому вважає, що висновок експерта, виконаний у межах такого кримінального провадження, не міг бути взятий судами за основу при встановленні обставини наявності або відсутності у позивача волі
на відчуження належного йому автомобіля.
Наполягає на тому, що, передавши автомобіль своєму знайомому
ОСОБА_7 , позивач тим самим виразив волю на передачу майна іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
Вважає, що недопустимою є конструкція, за якою добросовісний набувач транспортного засобу сам вимушений був шукати способи компенсації своїх втрат.
Посилається також на те, що апеляційний суд не повідомив ОСОБА_6
про розгляд справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвокат Головачевої О. М., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Посилається на те, що метою віндикаційного позову є не тільки повернення певного майна власнику у його фактичне володіння, а й у власність, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах. Вказує, що передання позивачу транспортного засобу на відповідальне зберігання не свідчить
про передання майна йому у володіння, адже позивач без судового рішення
про витребування майна в останнього набувача не набуває право на зняття автомобіля з обліку та проведення його державної реєстрації за собою.
Тому вважає, що аргументи касаційної скарги про обрання позивачем неефективного способу захисту не заслуговують на увагу. Суди зробили правильний висновок про вибуття автомобіля з власності позивача поза його волею та наявність правових підстав для його витребування з володіння ОСОБА_6 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування положень статті 388 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 243/2282/20 (провадження
№ 61-14191св21) та зробити висновок про те, що «передання власником
в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно
у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України».
Така необхідність викликана існуванням різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
до розуміння та тлумачення норм щодо можливості застосування положень
пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України в разі добровільного передання автомобіля в користування іншій особі та його подальшого відчуження без згоди первісного власника.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі
№ 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20) зроблено висновок, що: «норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника
або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, спірний автомобіль вибув з володіння власника - ОСОБА_1 за його волею, що не спростовано відповідними доказами, а тому таке майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, у даній справі автомобіль по довіреності посвідченій нотаріально передано позивачем ОСОБА_4 у володіння та користування, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача,
але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи,
яка не повернула річ. Власник майна ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб. У випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно».
Аналогічний за змістом висновок міститься й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 (провадження № 61-4246св23).
Натомість, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 243/2282/20 (провадження № 61-14197св21) зазначено, що: «надання у тимчасове користування ОСОБА_6 спірного автомобіля не може розцінюватись як передача майна іншій особі у володіння, що мало б значення для застосування застереження, обумовленого у пункті 3 частини першої статті 388 ЦК України».
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи дану справу на розгляд Об`єднаної палати,
з наведеними висновками не погодилася, та вказала, що з урахуванням особливостей правового режиму транспортного засобу як рухомого майна, наявні підстави для висновку, що автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 з його волі та не підлягає витребуванню у добросовісного набувача.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу
на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду
у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого
в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402
ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Олексіївна, про визнання дій незаконними, визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
