ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2020 року м. Київ № 640/7964/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом
ОСОБА_1
до треті особи
Приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про
визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, треті особи: Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив суд: визнати незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку згідно укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1471 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1476, яке проводиться в рахунок задоволення вимог стягувача ОСОБА_3 , що не є заставодержателем і в рамках виконавчого провадження № 57401979 без участі іпотекодержателя ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. В іншій частині - заяву залишено без задоволення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, для розгляду адміністративної справи визначено суддю Мазур А.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
17.03.2020 суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Звертаючись до суду із первісним позовом, позивач зазначив, що 22.12.2009 між ОСОБА_1 , як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як іпотекодавецем укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки, у забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 квартири складає - 127,40 кв.м., загальна площа складає - 199,30 кв.м. Вищевказана квартира належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений 05.09.2005 приватним нотаріусом Івановою С.М., зареєстрований Київським міським бюром технічної інвентаризації права власності на об`єкти нерухомого майна 14.11.2005, записаний у реєстрову книгу №416-161 за реєстровим номером № 44340. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання зобов`язань за основним договором, у позивача, як у іпотекодержателя виникло переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, однак, відповідачем накладено на нього арешт в рамках виконавчого провадження №57401979. Вказане виконавче провадження відкрито на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва по справі № 753/9736/13-ц позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , а отже, на думку позивача не пов`язано із договірними відносинами, що виникли між позивачем, як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як іпотекодавецем. Крім того, позивач просив приватного виконавця скасувати арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення своїх вимог у спосіб, передбачений статтею 36 Закону України "Про іпотеку", однак відповідач відмовив. До того ж позивач зазначив, про відсутність судового рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки
У ході нового розгляду справи приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Мілоцький О.Л. проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, тобто, у випадку реалізації зазначеної квартири в першу чергу задовольняються вимоги позивача. Так, відповідно до протоколу №420238 ДП «Сетам» від 19.07.2019 відбулися торги за лотом №350768, предмет реалізації - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Лот придбано за ціною 4 466 970, 90 грн., з яких на рахунок виконавця сплачено 4 243 622, 35 грн. У свою чергу, відповідач листом №1665 від 23.07.2017 повідомив позивача про надання рахунку для перерахування коштів, однак позивачем вимогу виконавця не виконано, у зв`язку з чим, кошти з реалізації предмета іпотеки акумульовані на депозитному рахунку.
Позивач та треті особи письмових пояснень не надали, у зв`язку з чим, суд здійснює розгляд за наявними матеріалами справи та з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва у ході нового розгляду справи встановив наступне.
22.12.2009 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, умовами якого передбачено, що позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальникові строком до 22.06.2010 грошові кошти в розмірі 1495805,00 грн., що за середнім курсом продажу євро приватним особам комерційними банками міста Києва складає 130070,00 євро. Договір є безвідсотковим.
22.12.2009 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., пунктом 1.1 якого визначено, що цим договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло в іпотекодавця на підставі договору позики, посвідченого 22.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1471 на суму 1495805,00 грн, що за середнім курсом продажу євро приватним особам комерційними банками міста Києва складає 130070,00 євро, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 22 червня 2010 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки, у забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 квартири складає - 127,40 кв. м, загальна площа складає - 199,30 кв. м.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що зобов`язання, забезпечене предметом іпотеки, вважається виконаним у повному обсязі, якщо іпотекодавцем фактично повернута позика, сплачена можлива неустойка та витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за Основним договором. У разі порушення основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимог про виконання порушеного зобов`язання в не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання за основним договором, сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено будь-яким шляхом, передбаченим Законом України "Про іпотеку", у тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обов`язку оплати нотаріальних дій на іпотекодавця (пункти 5.2, 5.3 договору іпотеки).
22.12.2009 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, пунктом 1 якого визначено, що за цим договором сторони домовилися, що іпотекодержатель, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Основним договором, має право продати від свого імені в порядку, передбаченому діючим законодавством: квартиру АДРЕСА_1
21.06.2010 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 22.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 1474, яким змінено строк повернення боргу до 22.12.2010.
20.12.2016 рішенням Апеляційного суду м. Києва по справі № 753/21020/14 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 006 890,00 грн.
Крім того, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Мілоцький Олег Леонідович відкрив виконавче провадження №57401979 з виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/9736/13-ц від 04.10.2013 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 2 062 623,94 грн.
08.11.2018 ОСОБА_1 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович надіслав лист-повідомлення №1172, з якого слідує, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи заборгованості. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстрований об`єкт нерухомого майна, а саме: квартира загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в іпотеці у ОСОБА_1 за основним зобов`язанням в розмірі 130070,00 євро, строк виконання якого до 22.12.2010, відповідно до іпотечного договору № 1474 від 22.12.2009 та договору позики № 1471 від 22.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М.
У зв`язку із наведеним, приватний виконавець просив ОСОБА_1 надати письмову згоду на реалізацію нерухомого майна, а саме - квартири загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Додатково просив надати інформацію стосовно виконання та/або невиконання зобов`язань, покладених на боржника відповідно до іпотечного договору № 1474 від 22.12.2009 та договору позики № 1471 від 22.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. Також, у разі виконання зобов`язання останнім повідомити приватного виконавця Мілоцького О.Л. про залишок розміру основного зобов`язання.
30.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою щодо скасування арешту, накладеного на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 199,30 кв. м, реєстраційний номер майна: 32072870, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення своїх вимог у спосіб, передбачений статтею 36 Закону України "Про іпотеку".
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Мілоцький Олег Леонідович листом № 1500 від 17.12.2018 повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.
Заявкою № 57401979 виконавцем передано на реалізацію арештоване майно, яке прийняте ДП «СЕТАМ».
Відповідно до повідомлення № 2187/18-18-19 від 22.02.2019 визначено номер лота (№ 333727) та предмет реалізації - квартира АДРЕСА_1 , початкова ціна - 6 381 387,00 грн. за вартісною грошовою оцінкою.
16.07.2019 ОСОБА_1 повідомив відповідача про розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ним у розмірі 3 006 890,00 грн.
19.07.2019 відповідно до протоколу ДП «СЕТАМ» № 420238 відбулися торги за лотом № 350768, предмет реалізації - квартира АДРЕСА_1 , лот придбано за ціною 4 466 970,90 грн., з яких на рахунок виконавця сплачено 4 243 622,35 грн.
Платіжним дорученням №230 від 23.07.2019 виконавцем перераховано на реквізити стягувача у виконавчому провадженні № 57401979 грошові кошти в розмірі 1 123 413,96 грн.
23.07.2019 виконавцем повідомлено позивача про відсутність підстав про зупинення виконавчих дій та наявність коштів з реалізації майна в повному обсязі.
29.07.2019 виконавцем сформовано акт про реалізацію предмета іпотеки №57401979 та винесено постанову про зняття арешту з майна боржника, крім того, виконавче провадження №57401979 закінчено на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу приписів вказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» приватного виконавця.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.
З аналізу вказаної статті Закону вбачається, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених ч. 1 ст. 51 вказаного Закону. Відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених ч. 1 ст. 51 Закону, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Тобто, з вищевказаного вбачається, що чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Отже, Законом України «Про іпотеку» позивачу гарантовано право на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивач із вказаним позовом до суду не звертався, а отже не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що, рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/9736/13-ц від 04.10.2013 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 2 062 623,94 грн.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості.
Отже, у зв`язку з тим, що судове рішення по справі № 753/9736/13-ц повинно виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику ( ОСОБА_2 ), то суд приходить до висновку про правомірність дій приватного виконавця у межах виконавчого провадження № 57401979.
Так, ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає черговість задоволення вимог стягувачів.
У разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості, зокрема, у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Таким чином, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, вартість предмета іпотеки, згідно протоколу ДП «Сетам» від 19.07.2017 №420238 склала 4 466 970, 90 грн., тобто, є значно вищою, ніж сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №753/21020/14 і вимоги позивача, як заставодержателя, який не є стягувачем у межах виконавчого провадження № 57401979 можуть бути повністю задоволені, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що примусова реалізація вказаного об`єкту не порушує прав позивача.
Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя А.С. Мазур
