ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2020 р. Справа№ 910/3704/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Копитової О.С.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання: Ковган О.С.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.02.2020
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
на ухвалу
Господарського суду міста Києва від 13.12.2019
у справі
№910/3704/13
за заявою
Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
до
1) Компанії «FRATEX BUSINESS LIMITED»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК»
про
визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі №910/3704/13 відмовлено у прийнятті позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання правочину недійсним.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріально та процесуального права, а саме суд не звернув уваги, що заявлені Мінекономіки позовні вимоги про визнання недійсним Договору №1 від 25.04.2019 про відступлення права вимоги (цесії) укладеного між Компанії «FRATEX BUSINESS LIMITED» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК» стосується прав, обов`язків та інтересів ДП ДПІ «Діпроверф», відносно якого відкрито справу про банкрутство, а отже, дана позовна заява не підлягає розгляду в позовному проваджені, а повинна бути розглянута виключно у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні колегії суддів Господарського суду міста Києва у складі: Яковенко А.В. (головуючий суддя), Ковтун С.А., Удалова О.Г. знаходиться справа №910/3704/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта" до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про банкрутство.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЕШЕНТЕХНІК" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме відсутність повноважень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення спірного правочину в порушення ст. 203 Цивільного кодексу України, крім того, позивач вказує на відсутність підтвердження виконання спірного правочину та відсутні реквізити сторін.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що боржник Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" у справі №910/3704/13 не є а ні стороною в даному позові, а ні стороною правочину, а відтак вказаний позов має розглядатись господарським судом за місцезнаходженням відповідачів в окремому позовному провадженні.
Апеляційний господарський суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.
28.01.2020 від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло клопотання, в якому скаржник просить здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши учасника провадження у даній справі, замінивши Мінекономіки на Фонд Державного майна України.
Дослідивши подане клопотання, в судовому засіданні заслухавши доводи сторін щодо нього, суд прийшов до висновку про залишення його без задоволення, з огляду на заявлені заперечення сторін у судовому засіданні та не доведення заявником необхідності здійснення заміни.
Розглянувши подані документи і матеріали, колегія суддів, встановила наступне.
21.10.19р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019р. №2597-VIII.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України " Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441). Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Стаття 45 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Таким чином, за змістом вказаних норм вбачається, що сторонами в даному позові є позивач Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а відповідачами - Компанія "FRATEX BUSINESS LIMITED" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІЕШЕНТЕХНІК".
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
З предмету позову вбачається, що заявлені Мінекономікою позовні вимоги про визнання недійсним Договору №1 від 25.04.2019 про відступлення права вимоги укладеного між Компанією "FRATEX BUSINESS LIMITED" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІЕШЕНТЕХНІК" стосується прав і обов`язків та інтересів ДП ДПІ «Діпроверф» відносно якого відкрито справу про банкрутство.
Апеляційний господарський суд зазначає, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Концентрація спорів щодо майна банкрута в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками оскаржуваної ухвали та вважає, що місцевий господарський суд прийняв передчасне рішення про відмову в прийнятті рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було дотримано.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Вимоги щодо розподілу судових витрат будуть вирішені після розгляду справи по суті у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі №910/3704/13, якою відмовлено у прийнятті позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання правочину недійсним - скасувати.
Справу направити до Господарського суду міста Києва на стадію відкриття провадження у справі.
Матеріали справи №910/3704/13 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді О.С. Копитова
Б.В. Отрюх
повний текст виготовлено 10.02.2020
