ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2013 року
Справа № 910/3704/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мирошниченка С.В.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
Фірми "Neowest Ltd" - В’юнника А.А.,
ТОВ "Факро Орбіта" - не з'яв.,
ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" - Артамонової К.А.,
арбітражного керуючого - Хрипка І.І.,
Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном - Манькути Т.В.,
ДП "Наш дім" - Кабанова В.А.,
ПАТ "Київенерго" - Мельник Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "Neowest Ltd"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013
та на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2013
у справі № 910/3704/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"
до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 (суддя Омельченко Л.В.) визнано кредиторами ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" ряд підприємств. Відмовлено у визнанні кредитором ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф", зокрема, Фірмі "Neowest Ltd" на суму 55605702,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Разіна Т.І. - головуючий, судді Доманська М.Л., Шипко В.В.) вказана ухвала в частині відмови у визнанні Фірми "Neowest Ltd" кредитором боржника залишена без змін.
У касаційній скарзі Фірма "Neowest Ltd" просить скасувати ухвалу господарського суду в частині відмови у визнанні Фірми "Neowest Ltd" кредитором боржника на суму 55605702,00 грн. і постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати кредитором боржника Фірму "Neowest Ltd" на суму 55605702,00 грн. (четверта черга) та 1147,00 грн. судових витрат (перша черга). Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема, абзаців 5 і 8 ст. 1, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 204, ч. 1 ст. 625 ЦК України, ч.ч. 4, 5 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Відмовляючи Фірмі "Neowest Ltd" у визнанні її кредитором суд першої інстанції виходив з того, що свої грошові вимоги фірма обґрунтовувала простроченням виконання боржником грошових зобов'язань за контрактом № 010110 Т від 02.12.2010.
За умовами вказаного контракту Фірма "Neowest Ltd" в якості продавця зобов'язалася продати, а ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" в якості покупця зобов'язалося купити на умовах поставки EXW склад в м. Сан Дієго США (Інкотермс 2000) технічну документацію та комплект обладнання згідно з переліком, визначеним додатком № 1 до контракту за ціною 6956800,00 доларів США.
На підтвердження заявлених грошових вимог суду подано контракт № 010110 Т від 02.12.2010, додаток № 1 до контракту, акт приймання-передачі обладнання від 28.01.2011.
За твердженнями Фірми "Neowest Ltd" покупець отримав товар, але не виконав обов'язку щодо оплати його вартості, заборгувавши 6956800,00 доларів США, що на дату заявлення грошових вимог у межах провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом НБУ становить 55605702,00 грн.
Згідно з листом боржника від 25.04.2013 № 69 грошові вимоги вказаної особи ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" визнано у повному обсязі, а розпорядником майна внесено до реєстру вимог кредиторів.
20.05.2013 у судовому засіданні було задоволено клопотання розпорядника майна про витребування від боржника доказів на підтвердження фактичного виконання вказаного контракту, а саме: було зобов'язано боржника надати суду для огляду оригінал контракту, додаток № 1 до нього та акт приймання-передачі від 28.01.2011, експортні декларації, транспортні накладні, що підтверджують поставку та отримання обладнання.
Станом на час проведення попереднього засідання 17.06.2013 боржник не виконав вимог ухвали від 20.05.2013 у частині подання доказів, тоді як представник боржника у судовому засіданні пояснила, що оригінали витребуваних судом документів відсутні. При цьому, підтримуючи позицію боржника щодо визнання грошових вимог Фірми "Neowest Ltd", представник ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" посилалася на відсутність оригіналів документів у зв'язку з чим проводиться експертиза, однак доказів проведення вказаної експертизи подано не було.
У ході розгляду грошових вимог Фірми "Neowest Ltd" розпорядник майна пояснив, що вважає недоведеними обставини виконання контракту від 02.12.2010 з огляду на особливий статус боржника, який є державним підприємством, значну суму контракту, невідповідність назви боржника у контракті (замість DIPROVERF вказано GIPROVERF).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення Фірми "Neowest Ltd" до реєстру вимог кредиторів, зважаючи на неподання доказів фактичного виконання договору та поставку технічної документації й обладнання.
Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду у вказаній частині, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", а тому відповідає вимогам чинного законодавства.
Однак Вищий господарський суд України не погоджується з вказаними висновками судів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
На виконання вказаних вимог закону, скаржником подано суду:
- заяву з грошовими вимогами до боржника (т. 1 а.с. 1-3);
- нотаріально посвідчену копію контракту № 010110 Т від 02.12.2010 з додатком до нього (т. 2 а.с. 9-28);
- нотаріально посвідчену копію акта приймання-передачі обладнання від 28.01.2011 (т. 2 а.с. 29-30).
При цьому скаржником зазначалося, що ним передано боржнику технічну документацію і обладнання в погодженому місці.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що акт від 28.01.2011 не підтверджує фактичної поставки технічної документації і обладнання боржнику та зазначили про необхідність надання боржником на їх підтвердження експортних декларацій та транспортних накладних.
Разом з тим, відповідно до абз. 4 п. 3.2 контракту право власності, а також ризики випадкової втрати та/або пошкодження переходять від кредитора до боржника з дати відвантаження товару зі складу продавця (т. 2 а.с. 12).
Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України (в редакції на час укладання контракту) умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Контракт укладений на умовах поставки EXW склад в м. Сан Дієго США (Інкотермс 2000).
Відповідно до Інкотермс 2000 термін EXW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Отже, умови визначені терміном EXW "франко-завод" покладають мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
До того ж, як вбачається з наявних матеріалів справи, оригінали зазначених документів були витребувані судом першої інстанції лише у боржника. У Фірми "Neowest Ltd" вказані оригінали документів не були витребувані, тоді як під час розгляду справи кредитор зазначав про можливість їх надання в тому числі судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції.
Крім того, боржником 05.08.2013 було надано суду апеляційної інстанції копію контракту, акт від 28.01.2011 приймання-передачі і акт звірки взаєморозрахунків між сторонам за контрактом від 14.06.2013, яким суд апеляційної інстанції не дав ніякої оцінки (т. 4 а.с. 30-56).
Згідно з ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Враховуючи наведене, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, прийняті у справі ухвала та постанова в частині розгляду грошових вимог Фірми "Neowest Ltd" до боржника підлягають скасуванню, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, згідно зі ст. 1119 ГПК України.
В ході нового розгляду господарському суду належить врахувати наведені недоліки, з'ясувати фактичні обставини справи, дослідити і дати правову оцінку поданим у справі доказам і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального та матеріального законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фірми "Neowest Ltd" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013
та ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2013 в частині розгляду грошових вимог Фірми "Neowest Ltd" до боржника у справі № 910/3704/13 скасувати.
Справу № 910/3704/13 в частині розгляду грошових вимог Фірми "Neowest Ltd" до боржника передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя:
С. Мирошниченко
Судді:
Т. Барицька
В. Картере
