ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
У Х В А Л А
25.06.2018
Справа № 910/3704/13
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"
до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
про банкрутство
Головуючий суддя Яковенко А.В.
Судді Ковтун С.А.
Удалова О.Г
Представники учасників судового процесу:
від заявника не з'явились;
від боржника Дунайло Т.С.;
від боржника Оленіч П.С.;
Розпорядник майна Лінкевич О.М.;
від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Коваленко О.М.;
від Міністерство економічного розвитку і торгівлі України Кропот О.О.;
Фонд державного майна України Босак К.І.
Обставини справи:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2013 прийнято до розгляду заяву про порушення справи № 910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" (далі - ДП "ДПІ "Діпроверф", Боржник) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лінкевича О.М., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, справу призначено до розгляду тощо.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 (головуючий суддя - Чеберяк П.П., судді: Пригунова А.Б., Прокопенко Л.В.) припинено провадження у справі № 910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", припинено дію мораторію.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 касаційну скаргу Компанії"FRATEX BUSINESS LIMITED" задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2016 (про припинення провадження у справі) та постанову Київського апеляційного господарського суду від12.07.2016 р. у справі №910/3704/13 скасовано, справу №910/3704/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/2174 від 19.10.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Внаслідок вказаного розподілу справу № 910/3704/13 передано для розгляду судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 р. передано справу №910/3704/13 відповідальній особі для визначення склад колегії суду.
03.11.2016 після проведення автоматичного розподілу справи №5910/3704/13, вказана справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: Яковенко А.В. (головуючий), суддя Ковтун С.А., суддя ОСОБА_11
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2016 справу №910/3704/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Яковенко А.В. (головуючий суддя), Ковтун С.А., ОСОБА_11 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2016.
15.11.2016 до Господарського суду м.Києва надійшли пояснення ДП "ДПІ "Діпроверф".
24.11.2016 до Господарського суду м.Києва надійшла мирова угода.
28.11.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Опека-Інвест" про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів та заперечення.
28.11.2016 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення розпорядника майна
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2016 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.01.2017.
16.01.2017 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення розпорядника майна на заяву боржника про припинення провадження у справі та заперечення на відмову у погодження мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 13.02.2017.
Судове засідання, призначене на 13.02.2017 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ковтуна С.А. на лікарняному.
Після виходу судді Ковтуна С.А. з лікарняного та після виходу судді Яковенко А.В. з відпустки, суд ухвалою від 20.03.2017 призначив розгляд справи у судовому засіданні на 19.04.2017.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 19.04.2017 задоволено клопотання розпорядника майна Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" арбітражного керуючого Лінкевича О.М. про нарахування і виплату грошової винагороди. Затверджено схвалений зборами комітету кредиторів Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" звіт арбітражного керуючого Лінкевича О.М. -розпорядника майна Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про нарахування та виплату грошової винагороди, за період з 11.03.2013 по 09.02.2017 року у розмірі 138 474,85грн. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 22.05.2017.
Судове засідання, призначене на 22.05.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.
Після виходу судді Яковенко А.В. з лікарняного, суд ухвалою від 19.06.2017 призначив розгляд справи у судовому засіданні на 03.07.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 09.08.2017.
Судове засідання, призначене на 09.08.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. та Ковтуна С.А. у відпустці.
Після виходу суддів Яковенко А.В. та Ковтуна С.А. з відпустки, суд ухвалою від 13.09.2017 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.09.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 15.11.2017; зобов'язано учасників провадження у справі надати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо заявлених та надісланих заяв, клопотань та заперечень.
09.11.2017 від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшла заява про припинення провадження у справі.
13.11.2017 від розпорядника майна боржника надійшли письмові пояснення.
14.11.2017 від ТОВ "Опека-Інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 04.12.17.
28.11.2017 від арбітражного керуючого Білик О.А. надійшла заява на участь у справі про банкрутство.
30.11.2017 від арбітражного керуючого Білик О.А. надійшла заява на участь у справі про банкрутство.
30.11.2017 від арбітражного керуючого Лінкевич О.М. надійшла заява на участь у справі про банкрутство.
01.12.2017 від арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшла заява на участь у справі про банкрутство.
04.12.2017 від розпорядника майна боржника надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2017 продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строк повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М. на 2 місяці, до 04.02.2018. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 17.01.18.
12.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна про долучення звіту розпорядника майна боржника та протоколу комітету кредиторів від 11.01.2018.
12.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" арбітражного керуючого Лінкевича О.М. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди.
17.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2018 задоволено клопотання розпорядника майна Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" арбітражного керуючого Лінкевича О.М. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди. Встановлено грошову винагороду розпоряднику майна Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" з 01.01.2017 в розмір двох мінімальних заробітних плат за рахунок наявних у боржника -Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" арбітражного керуючого Лінкевича О.М коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Затверджено звіт арбітражного керуючого -розпорядника майна Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" арбітражного керуючого Лінкевича О.М про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 10.02.2017 року по 10.01.2018 в розмірі 70 744,79грн. за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних в результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 12.02.18
25.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна про продовження строку розпорядження майном на два місяці.
12.02.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" на заяву Мінекономрозвитку про закриття провадження у справі.
12.02.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" про заміну кредитора.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2018 продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строк повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М. на 2 місяці, до 04.04.2018. Призначено розгляд справи, заяви Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" про заміну кредитора у судовому засіданні на 26.03.18.
22.03.2018 до Господарського суду м. Києва надійшов звіт розпорядника майна.
22.03.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення кредиторів на заяву Мінекономрозвитку про закриття провадження у справі №910/3704/13.
Судове засідання, призначене на 26.03.2018, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному, вподальшому перебуванням суддів Ковтуна С.А. та Отрош І.М у щорічних відпустках та закінченням повноважень судді ОСОБА_11
02.04.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло заява боржника про виправлення описки
03.05.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна про продовження строку розпорядження майном боржника.
01.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна про продовження строку розпорядження майном боржника на два місяці.
Згідно Розпорядження №05-23/742 від 24.05.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3704/13 у зв'язку закінченням повноважень у судді ОСОБА_11, за результатами якого визначено наступний склад колегії: Яковенко А.В. (головуючий суддя), Ковтун С.А., Удалова О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 прийнято справу №910/3704/13 до свого провадження в наступному складі суддів:Яковенко А.В. (головуючий суддя), Ковтун С.А., Удалова О.Г.; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.06.18; зобов'язано учасників провадження у справі надати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо заявлених та надісланих заяв, клопотань та заперечень.
25.06.2018 від боржника надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
В судове засідання 25.06.2018 з'явилися учасники провадження у справі, які надали пояснення по справі.
На розгляд винесено заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про припинення провадження та закриття провадження.
Судом досліджено подані заяви та встановлено таке.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в поданих заявах зазначає наступне.
Відповідно до Додатку № 2 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» державне підприємство віднесене до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Згідно з частиною 4 статті 96 Закону, положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
Положеннями частини 3 статті 214 Господарського кодексу У країни (далі - ГК України) встановлено обмеження в застосуванні норм Закону (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Отже, вказані норми, а також і положення частини 3 статті 214 ГК України, і Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Тому до боржника, що є об'єктом права державної власності і не підлягає приватизації та внесений до переліку відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.
Положеннями пункту 36 статті 85 Конституції України передбачено, що затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації належать до повноважень Верховної Ради України.
Урядом країни здійснюється реалізація реформ управління державними підприємствами, направлена на підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, зокрема, за рахунок приватизації, основною метою якої є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Таким чином, вирішення питання щодо виключення ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації можливе за результатами внесення Кабінетом Міністрів України законопроекту про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та у разі прийняття цього законопроекту Верховною радою України.
Станом на сьогодні питання щодо корпоратизації державного підприємства лишається законодавчо неврегульованим.
На дату звернення Міністерством з цією заявою до суду, комітетом кредиторів питання про можливість укладення мирової угоди не вирішено, доказів на підтвердження бажання кредиторів укласти мирову угоду, розробки її тексту, вчинення будь-яких дій з її укладення, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 77 Закону, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.
Згідно з частиною 4 статті 77 Закону, рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
Як зазначає заявник, процедура розпорядження майном боржника триває більше ніж п'ять років і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, рівно як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За таких обставин, подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого.
Більше того, внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції.
Тому, на думку заявника, оскільки на час розгляду справи відсутнє прийняте комітетом кредиторів рішення щодо укладення з боржником мирової угоди, враховуючи особливості правового статусу боржника, який не надає можливості застосування до боржника процедури санації, ліквідації, вважаємо подальше провадження у справі про банкрутство боржника не є можливим, тому має бути припиненим.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до пункту 12 часини 1 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» закриття провадження у справі можливе в інших випадках передбачених законом.
Пунктом 35 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 28.03.2013 №01-06/606/2013 встановлено, що наведений у статті 83 Закону перелік підстав припинення провадження у справі не є вичерпним, оскільки відповідно до пункту 12 частини першої цієї статті провадження у справі може бути припинено і в інших випадках, передбачених Законом та іншими законами України.
До того, з урахуванням частини 4 статті 96 спеціального Закону застосування інших процедур (санації, ліквідації) до боржника не можливе. Таким чином, є правові підстави для закриття провадження у справі.
Однак, відповідно до ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно приписів ст. 9 Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до ч. 4 ст. 96 Закону положення цього закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
Боржник, Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" відповідно до Додатку № 2 до ЗУ «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» віднесене до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Зазначене обмеження щодо процедури банкрутства Боржника ДП «ДПІ «Діпроверф», на яке посилається Мінекономрозвитку, не може бути підставою закриття провадження у справі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.
Частиною 1 статті 78 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 79 Закону про банкрутство, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім того, мирова угода може містити умови щодо: виконання зобов'язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Виходячи із матеріалів справи, кредитори неодноразово намагалися врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.
Так, розпорядником майна Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» Лінкевичем Олегом Миколайовичем було скликано збори комітету кредиторів, які відбулися 30 листопада 2017 року за місцезнаходженням боржника - ДП «ДПІ «Діпроверф», а саме: м. Київ, вул. Преображенська, 25.
Зборами комітету кредиторів було вирішено:
Прийняти рішення про укладення мирової угоди в справі №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» на умовах відстрочки та розстрочки.
Затвердити та укласти мирову угоду в справі №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф».
Доручити голові комітету кредиторів Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» - представнику Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" Панасенко О.Я. підписати від імені комітету кредиторів затверджену мирову угоду в справі №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» та звернутися до Господарського суду м. Києва з клопотанням про затвердження мирової угоди.
Крім того на зазначених зборах комітету кредиторів був присутній представник заявника Мінекономрозвитку Кропот О.О.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Так, відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Тобто провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді буде встановлено, що справа не відноситься до юрисдикції господарських судів (ст. 20 ГПК України).
Оскільки внаслідок припинення провадження у господарській справі з підстави не віднесення до юрисдикції господарських судів повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, суд відповідно до приписів ч. 2 ст. 231 ГПК України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, можливий захист цивільного право або інтересу іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надавати правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважаючи і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11 та від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13 .
Таким чином, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
На підставі вищевикладеного, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд у задоволенні заяв про припинення та закриття провадження у справі відмовляє повністю.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 232,234 ГПК України, Господарський суд міста Києва, суд -
УХВАЛИВ:
1.У задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2017 про припинення провадження у справі відмовити.
2. У задоволенні заяв Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 та від 22.06.2018 про закриття провадження у справі відмовити.
3. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 09.07.2018
Головуючий суддя А.В. Яковенко
Судді : С.А. Ковтун
О.Г. Удалова
