ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" червня 2019 р. Справа№ 910/3704/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Романової Ю.М.
розглянувши матеріали апеляційних скарг
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
на ухвалу
Господарського суду міста Києва від 11.02.2019
у справі
№910/3704/13 Господарського суду міста Києва
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"
до
Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
про
банкрутство
за участю представників сторін:
від заявника:
Не з`явились;
від відповідача:
Не з`явились;
від Мінекономіки
Белозьорова О.С., Голоюх С.Р.
від Управління юстиції
Михайлов А.І.
від ФДМ
Євис К.І.
від ТОВ «Опека Інвест»
Васильєв В.А.
Розпорядник майна
Лінкевич О. М .
ВСТАНОВИВ
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/3704/13 задоволено заяву Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про залишення заяви №2432-03/873 від 17.01.2018 про закриття провадження у справі без розгляду. Відмовлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в задоволенні заяви №2431-03/1173 від 21.06.2018 про закриття провадження у справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, звернулось Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у даній справі та винести нову, якою провадження у справі про банкрутство закрити.
Згідно із витягом з протоколів автоматичного розподілу судової справи між суддями апеляційні скарги передані на розгляд суду у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 відкрито провадження, призначено справо до розгляду та об`єднано розгляд апеляційних скарг в одне провадження.
Апеляційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд безпідставно відмовив Міністерству у закритті провадження, не врахував, що питання стосовно укладення мирової угоди відносно державного підприємства не вирішено.
Апеляційна скарга Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції не виконав вимоги касаційного суду, безпідставно відновив Міністерству у закритті провадження. Суд першої інстанції хибно вдався до вивчення тексту мирової угоди, адже, даний документ має статус лише повідомлення. Судом не було з`ясовано які дії вчинено кредитором за для погодження умов, укладення та подання до господарського суду на затвердження. Також, господарським судом не було перевірено обставини формування комітету кредиторів та його повноважності щодо затвердження мирової угоди від 30.11.2017.
08.05.2019 від компанії «FRATEX BUSINESS LIMITED», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК», Компанії «GEO GAS TRADE CORP» надійшло клопотання про заміну кредитора.
21.05.2018 від Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив на клопотання про заміну кредитора. Відзив аргументовується відсутністю доказів на підтвердження вчинення дій по заміні кредиторів.
Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі.
22.06.2018 надійшла заява від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про припинення провадження за заявами від18.04.2017, 17.01.2018 та закриття провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 по справі № 910/3704/13 у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2017 про припинення провадження у справі відмовлено; у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 та від 22.06.2018 про закриття провадження у справі відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 910/3704/13 апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 21.11.2018 у справі № 910/3704/13 касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 в частині закриття провадження у справі № 910/3704/13 скасовано. Справу № 910/3704/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 прийнято заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 та від 22.06.2018 про закриття провадження у справі № 910/3704/13 до свого провадження в наступному складі суддів Літвінова М.Є. (головуючий суддя), Мудрий С.М., Шкурдова Л.М.
Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 та від 22.06.2018 про закриття провадження у справі № 910/3704/13 - задовольнив, залишив без розгляду заяву Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 №2432-03/873 про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Так, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в заяві від 21.06.2018 посилається, як на підставу закриття провадження у справі, на те, що підприємство-боржник відповідно до Додатку № 2 Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" віднесене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, а відтак, у відповідності до ч.4 ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.
Положеннями частини 3 статті 214 Господарського кодексу України встановлено обмеження в застосуванні норм Закону (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, та які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
Отже, вказані норми, а також і положення частини 3 статті 214 ГК України, і Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, та які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
Тому до боржника, що є об`єктом права державної власності і не підлягає приватизації та внесений до переліку відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.
Як зазначає Мінекономрозвитку, на дату звернення останнім з цією заявою до суду, комітетом кредиторів питання про можливість укладення мирової угоди не вирішено, доказів на підтвердження бажання кредиторів укласти мирову угоду, розробки її тексту, вчинення будь-яких дій з її укладення, матеріали справи не містять.
Як зазначає заявник, процедура розпорядження майном боржника триває більше ніж п`ять років і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, рівно як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
За таких обставин, як вважає заявник, подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого.
Більше того, внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції.
Тому, на думку заявника, оскільки на час розгляду справи відсутнє прийняте комітетом кредиторів рішення щодо укладення з боржником мирової угоди, враховуючи особливості правового статусу боржника, який не надає можливості застосування до боржника процедури санації, ліквідації, суд правомірно зазначив, що подальше провадження у справі про банкрутство боржника не є можливим, тому має бути припиненим.
Дослідивши мотиви поданої заяви, колегія суддів прийшла до об`єктивного висновку про її безпідставність та необгрунтованість, виходячи з наступного
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Так, дійсно згідно положень ч. 4 ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.
Зазначеною нормою встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, які не підлягають приватизації, шляхом введення процедури санації чи ліквідації до виключення їх у встановленому порядку із переліку підприємств, що не підлягають приватизації. Положення частини 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" застосовуються виключно до підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації .
Боржник, Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" відповідно до Додатку № 2 до ЗУ "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" віднесене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Отже, банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" повинно здійснюватись з урахуванням обмежень щодо застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права держаної власності, що не підлягають приватизації.
Але, зазначене обмеження щодо процедури банкрутства Боржника ДП "ДПІ "Діпроверф", на яке посилається скаржник Мінекономрозвитку, не може бути підставою закриття провадження у справі.
Так, як уже було зазначено, комітетом кредиторів, зокрема, зборами комітету кредиторів боржника 30.11.2017 було прийнято рішення про укладення мирової угоди в справі №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" на умовах відстрочки та розстрочки.
Отже, кредитори у справі своє волевиявлення щодо подальшої процедури банкрутства підприємства визначили та, в даному випадку, з тексту запропонованої мирової угоди погодились на умови відстрочки та розстрочки наявної заборгованості.
Слід зазначити, що подання мирової угоди у справі про банкрутство тягне за собою відповідні дії не етапі її подання, зокрема, погодження з органом, уповноваженим управляти державним майном державного підприємства та тільки після виконання всіх дій, передбачених чинним законодавством, така мирова угода подається до суду і суд може надавати їй об`єктивну оцінку. Тому, на подання мирової угоди, яка б відповідала вимог Закону, необхідно тривалий час.
Як уже було встановлено судом, боржник -державне підприємство, яке віднесене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, на даний момент, знаходиться під дією мораторію на задоволення вимог кредиторів та, деяким чином, захищений від нарахування додаткових зобов`язань і штрафних санкцій, і в свою чергу, має можливість відновити свою платоспроможність шляхом,зокрема, укладенням мирової угоди на умовах відстрочення та розстрочення наявної заборгованості.
Суд при прийнятті будь-якого рішення, керується принципом розумності і справедливості. Беручи до уваги те, що боржником у даній справі є державне підприємство, закриття провадження у даній справі своїм наслідком буде мати припинення мораторію на задоволення вимог кредиторів,що призведе до можливого нарахування штрафних санкцій та до погіршення фінансового стану державного підприємства, що в свою чергу, прямо або опосередковано завдасть значної шкоди державі.
Відтак, з метою недопущення погіршення фінансового стану державного підприємства та надання реальної можливості відновити свою платоспроможність шляхом, зокрема, укладенням мирової угоди у справі, суд першої інстанції правомірно відмовив Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в задоволенні заяви від 21.06.2018 про закриття провадження у справі про банкрутство.
08.05.2019 від компанії «FRATEX BUSINESS LIMITED», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК», Компанії «GEO GAS TRADE CORP» надійшло клопотання про заміну кредитора.
Суд апеляційної інстанції вважає його задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб`єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу. Якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто права по зобов`язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання), такі відносини регулюються також нормами про дарування.
Як вбачається з матеріалів справи 25.04.2019 за договором №1,2 компанією «FRATEX BUSINESS LIMITED» було відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК» та Компанії «GEO GAS TRADE CORP» за спірним договором - безоплатно.
Частиною 3 статті 720 Цивільного кодексу України встановлено, що підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника.
Тобто між сторонами спірного договору фактично виникли правовідносини дарування.
Як вбачається з довіреності від 28.04.2017 зареєстрованої у Сполученому Королівстві відповідно до законів Сполученого Королівства №7617025, що діє відповідно до Статуту, пунктом 8 передбачено право дарувати та отримувати в дар будь-яке майно, цінні папери та інші документи від усіх осіб.
Отже, в Статуті первісного кредитора передбачено право дарувати майно (майнові права), в тому числі майнові права, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідні правочини уступки права вимоги не суперечить вимогам частини 3 статті 720 Цивільного кодексу України, що відповідно є підстави для вчинення заміни кредиторів.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/3704/13 залишити без змін.
Клопотання компанії «FRATEX BUSINESS LIMITED», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК», Компанії «GEO GAS TRADE CORP» про заміну кредитора - задовольнити.
Замінити кредитора у справі №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф", компанію «FRATEX BUSINESS LIMITED» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІЕШЕНТЕХНІК».
Замінити кредитора у справі №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф", компанію «FRATEX BUSINESS LIMITED» на Компанію «GEO GAS TRADE CORP».
Зобов`язати арбітражного керуючого внести зміни до реєстру.
Матеріали справи №910/3704/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Н.Ф. Калатай
С.І. Буравльов
