ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3704/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Голоюх С.Р., Коваленко О.М.
ТОВ "Авіешентехнік - адвокат Вага Ю.В.
ТОВ "Опека-Інвест" - адвокат Васильєв В.А.
Фонду державного майна України - Євич О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 03.06.2019
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 11.02.2019
у справі № 910/3704/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"
до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лінкевича О.М., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, справу призначено до розгляду тощо.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 (головуючий суддя - Чеберяк П.П., судді: Пригунова А.Б., Прокопенко Л.В.) припинено провадження у справі № 910/3704/13 про банкрутство ДП "ДПІ "Діпроверф", припинено дію мораторію.
3. Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 касаційну скаргу Компанії"FRATEX BUSINESS LIMITED" задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2016 (про припинення провадження у справі) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі №910/3704/13 скасовано, справу №910/3704/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
4. 17.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі.
5. 22.06.2018 надійшла заява від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про припинення провадження за заявами від 18.04.2017, 17.01.2018 та закриття провадження.
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 по справі № 910/3704/13 у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2017 про припинення провадження у справі відмовлено; у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 та від 22.06.2018 про закриття провадження у справі відмовлено.
7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 910/3704/13 апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишено без змін.
8. Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/3704/13 касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 в частині закриття провадження у справі № 910/3704/13 скасовано. Справу № 910/3704/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/3704/13 задоволено заяву Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про залишення заяви №2432-03/873 від 17.01.2018 про закриття провадження у справі без розгляду. Відмовлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в задоволенні заяви №2431-03/1173 від 21.06.2018 про закриття провадження у справі.
10. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у даній справі апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/3704/13 залишено без змін. Клопотання компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЕШЕНТЕХНІК", Компанії "GEO GAS TRADE CORP" про заміну кредитора - задоволено. Замінено кредитора у справі - компанію "FRATEX BUSINESS LIMITED" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІЕШЕНТЕХНІК". Замінено кредитора у справі - компанію "FRATEX BUSINESS LIMITED" на Компанію "GEO GAS TRADE CORP".
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
12. 11.07.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду з касаційною скаргою № 2431-05/263 від 10.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13, підтвердженням чого є відтиск вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.
13. 23.07.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2431-05/263 від 10.07.2019 разом зі справою № 910/3704/13 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/3704/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.08.2019.
15. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13. Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2431-05/263 від 10.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Повідомлено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про право у термін до 02.09.2019 звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.
16. 28.08.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13. В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що в судовому засіданні 03.06.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно з трек-номером поштового відправлення № 0411628103445, що зазначений на конверті Північного апеляційного господарського суду та яким було надіслано міністерству повний текст постанови від 03.06.2019, відправлення вручено скаржнику 27.06.2019. Зазначене підтверджується також роздруківкою із сайту ПАТ "Укрпошта". Враховуючи вищезазначене, скаржник просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на касаційне оскарження.
17. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2019 поновлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/3704/13 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2431-05/263 від 10.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019, розгляд касаційної скарги призначено на 22.10.2019 о 09 год. 45 хв.
18. В судовому засіданні 22.10.2019 було оголошено перерву до 10:30 год. 29.10.2019.
19. В судовому засіданні 29.10.2019 було оголошено перерву до 10:00 год. 05.11.2019.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
19. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та закрити провадження у справі.
20. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
20.1 Судами попередніх інстанцій не досліджено докази стосовно припинення існування Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" та щодо відсутності підстав приймати будь-які рішення та проводити як збори кредиторів так і комітет кредиторів за участі Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED".
20.2 Судами попередніх інстанцій не виконано вимог постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у цій справі та не було вирішено питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом встановленого строку процедури розпорядження майном.
20.3 Суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив клопотання Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЕШЕНТЕХНІК", Компанії "GEO GAS TRADE CORP" про заміну кредитора правонаступниками.
21. Представники скаржника в судових засіданнях підтримали касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
22. ТОВ ''АВІЕШЕНТЕХНІК'' подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення
23. ТОВ ''Опека - Інвест'' подано заперечення на касаційну скаргу в яких останнє просить, зокрема, відмовити в задоволенні касаційної скарги в частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції щодо заміни кредитора його правонаступником.
24. Представники ТОВ ''Опека - Інвест'', ТОВ "АВІЕШЕНТЕХНІК", розпорядник майна в судових засіданнях заперечили проти касаційної скарги.
25. Представники Фонду державного майна України, боржника в судових засіданнях підтримали касаційну скаргу.
Розгляд клопотань Верховним Судом
26. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України подано клопотання про заміну сторони у справі в якому останнє просить замінити Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
27. Вказане клопотання мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 ''Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади'' реорганізовано Міністерство аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, перейменовано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
28. Учасники справи не заперечили проти вказаного клопотання.
29. Розглянувши вказане клопотання Суд дійшов наступних висновків.
29.1 Згідно частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
29.2 Зі змісту клопотання вбачається, що реквізити Міністерства та код юридичної особи залишились без змін.
29.3 Таким чином, зміна найменування не свідчить про припинення юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від юридичної особи, найменування якої було змінено.
29.4 Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення клопотання про заміну сторони у справі та про зміну найменування сторони у справі з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
30. ТОВ ''Опека - Інвест'' подано клопотання про закриття касаційного провадження щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у закритті провадження у справі про банкрутство.
31. Вказане клопотання мотивовано тим, що статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права оскарження ухвали про відмову у закритті провадження у справі. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 16.05.2019 у справі № 715/1228/17.
32. Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подано відзив на клопотання ТОВ ''Опека - Інвест'' про часткове закриття касаційного провадження в якому Міністерство заперечило проти задоволення вказаного клопотання.
33. Представники ТОВ ''Опека - Інвест'', ТОВ "АВІЕШЕНТЕХНІК", розпорядник майна в судових засіданнях підтримали вказане клопотання.
34. Представники скаржника, боржника, Фонду державного майна України в судових засіданнях заперечили проти вказаного клопотання.
35. Розглянувши вказане клопотання Суд дійшов наступних висновків.
35.1 Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
35.2 Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
35.3 Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент звернення скаржника із касаційною скаргою) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
35.4 Статтею 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент звернення скаржника із касаційною скаргою) встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
35.5 Таким чином, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей.
35.6 Системний аналіз положень Закону про банкрутство (чинного на момент звернення скаржника із касаційною скаргою) дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
35.7 А тому відсутні підстави для задоволення клопотання про часткове закриття касаційного провадження саме з підстав викладених в ньому.
Позиція Верховного Суду
36. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
37. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
38. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
39. Доводи скаржника (пункт 20.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
39.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 по справі № 910/3704/13 у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2017 про припинення провадження у справі відмовлено; у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 та від 22.06.2018 про закриття провадження у справі відмовлено.
39.2 Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 910/3704/13 апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишено без змін.
39.3 Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/3704/13 касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 в частині закриття провадження у справі № 910/3704/13 скасовано. Справу № 910/3704/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
39.3.1 У вказаній постанові Судом встановлено, що на стадії розпорядження майном, яка була введена ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 та триває більше 6 років, за умови законодавчо встановленої заборони на застосування щодо боржника процедури санації чи ліквідації, сторонами не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом. Колегія суддів звернула увагу, що у випадку тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для закриття провадження у справі, суд не позбавлений можливості застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи та забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника в ході судового провадження.
39.4 Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
39.5 Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
39.6 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
39.7 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
39.8 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
39.9 Разом з тим, на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
39.10 В свою чергу, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається про вжиття скаржником необхідних заходів зокрема для укладення мирової угоди та закриття у зв`язку із цим провадження у справі судами попередніх інстанцій на підставі пункту 5 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень).
40. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
41. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункти 20.1, 20.3 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
42. Також, скаржник у касаційній скарзі просить, зокрема, закрити провадження у даній справі.
43. Згідно положень частини 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів. Зазначеною нормою встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, які не підлягають приватизації, шляхом введення процедури санації чи ліквідації до виключення їх у встановленому порядку із переліку підприємств, що не підлягають приватизації. Положення частини 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" застосовуються виключно до підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації .
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник, Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" відповідно до Додатку № 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" було віднесено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
45. Отже, банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" повинно було здійснюватись з урахуванням обмежень щодо застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права держаної власності, що не підлягають приватизації.
46. Згідно пункту 4-3 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
47. З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
48. Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
49. Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втрати чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами).
50. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств / господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
51. Згідно статті 1 Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1. Затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.
52. Разом з тим, відповідно до Закону України від 02.10.2019 N 145-IX (який набрав чинності з 20.10.2019) визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 37, ст. 332 із наступними змінами). Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Під час процедури санації нерухоме майно таких підприємств може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб`єктом), уповноваженим управляти державним майном. Забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
53. Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).
54. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''Дія 97'' проти України від 21.10.2010).
55. З наведеного вбачається, що станом на час розгляду касаційної скарги Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" втратили чинність.
56. Норма пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства є відсилочною до інших норм чинного законодавства.
57. При цьому, норми які передбачають закриття провадження у справі про банкрутство з інших підстав, як те передбачено пунктом 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, відсутні та скаржником не наведені.
58. Окрім того, процедура мирової угоди для вказаних підприємств чинним законодавством не передбачена.
59. З огляду на викладене, у Суду відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на нечинність вказаних норм станом на час розгляду касаційної скарги.
60. Також, відсутність на час касаційного провадження підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктами 1 - 8 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, унеможливлює закриття провадження у справі на підставі вказаної норми.
61. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
62. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
64. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
66. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
67. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
68. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанови та ухвали були дотримані.
69. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2431-05/263 від 10.07.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/3704/13 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
К. М. Огороднік
