КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/3704/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Верховця А.А.
за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О.
у присутності представників сторін:
від скаржника: Коваленко О.М. - довіреність № 2431-03/1164 від 19.06.2018
від скаржника: Кропот О.О. - довіреність № 2432-03/886 від 23.01.2018
від боржника: в.о. директора Оленіч П.С. - наказ № 160-п від 25.11.2016
від боржника: Кравченко С.В. довіреність № 1 від 02.01.2018
розпорядник майна боржника Лінкевич О.М. - посвідчення адвоката № 2162 від 24.03.2005
від ФДМ України: Руденко І.А. - довіреність № 502 від 29.12.17
від Компанії „Fratex Business Limited": Панасенко О.Я. - ордер серії КВ № 701645 від 31.08.2018
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року
у справі № 910/3704/13 ( головуючий суддя Яковенко А.В., судді:
Ковтун С.А.,Удалова О.Г.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Факро Орбіта"
до Державного підприємства „Державний проектний інститут
„Діпроверф"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/3704/13 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2017 року про припинення провадження у справі та у задоволенні заяв Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.01.2018 року та від 22.06.2018 року про закриття провадження у справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі № 910/3704/13, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Смірнова Л.Г., Калатай Н.Ф.
Ухвалою суду від 17.08.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі №910/3704/13, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 05.09.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3704/13.
У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представник Компанії „Fratex Business Limited" та розпорядник майна боржника просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 року для розгляду справи № 910/3704/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Калатай Н.Ф., Верховець А.А.
Ухвалою суду від 05.09.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/3704/13 за апеляційною скаргою Мінекономрозвитку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року.
05.09.2018 року на запит суду № 09.1-14/3066/18 від 17.08.2018 року супровідним листом від 05.09.2018 року № 01-10.3/238/18 з господарського суду міста Києва надійшли витребувані матеріали справи № 910/3704/13.
Представники скаржника, боржника та Фонду Державного майна України в судовому засіданні 05.09.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі № 910/3704/13.
Представник Компанії „Fratex Business Limited" та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Лінкевич О.М. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
05.09.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Мінекономрозвитку України слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3704/13 про банкрутство ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф", провадження у якій порушено ухвалою суду від 11.03.2013 року за заявою ТОВ „Факро Орбіта". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лінкевича О.М.
Ухвалою попереднього засідання від 17.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф"
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014 року затверджено мирову угоду у справі № 910/3704/13, укладену 31.10.2014 року між ДП „Держаний проектний інститут „Діпроверф" в особі в.о. генерального директора Стебалова В.І. та кредиторами ДП „Державний проектний інститут "Діпроверф" в особі Голови Комітету кредиторів Скитиби І.В., провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 року скасовано, а справу № 910/3704/13 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року, припинено провадження у справі № 910/3704/13 про банкрутство ДП „ДПІ „Діпроверф".
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року (про припинення провадження у справі) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 910/3704/13 скасовано, справу № 910/3704/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Наразі справа № 910/3704/13 про банкрутство ДП „ДПІ „Діпроверф" знаходиться на стадії розпорядженням майном боржника.
Строк процедури розпорядження та повноважень розпорядника майна боржника неодноразово продовжувались на два місяці, зокрема, ухвалами суду від 04.12.2017 року та 12.02.2018 року.
09.11.2017 року від Мінекономрозвитку України надійшла заява про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України в редакції до 15.12.2017 року.
17.01.2018 року Мінекономрозвитку України звернулось до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі ст. 231 ГПК України в новій редакції.
22.06.2018 року від Мінекономрозвитку України надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 12 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство.
В обґрунтування поданих заяв міністерство посилається на те, що відповідно до Додатку № 2 Закону України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" державне підприємство віднесене до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
В свою чергу, до боржника, що є об'єктом права державної власності і не підлягає приватизації та внесений до переліку відповідно до Закону України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.
Разом з тим, як зазначає заявник, станом на дату звернення Міністерства з цією заявою до суду, комітетом кредиторів питання про можливість укладення мирової угоди не вирішено, доказів на підтвердження бажання кредиторів укласти мирову угоду, розробки її тексту, вчинення будь-яких дій з її укладення, матеріали справи не містять.
При цьому, процедура розпорядження майном боржника триває більше ніж п'ять років і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, рівно як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
За таких обставин, подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого.
Більше того, внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції.
Тому, на думку заявника, оскільки на час розгляду справи відсутнє прийняте комітетом кредиторів рішення щодо укладення з боржником мирової угоди, враховуючи особливості правового статусу боржника, який не надає можливості застосування до боржника процедури санації, ліквідації, то подальше провадження у справі про банкрутство боржника є неможливим, відтак має бути припиненим (закритим).
За наслідками розгляду поданих міністерством заяв оскаржуваною ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 у їх задоволенні відмовлено.
Доводи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, на які останнє посилається в обґрунтування поданої апеляційної скарги на зазначену вище ухвалу місцевого господарського суду, фактично є аналогічними доводам поданих заяв щодо наявності підстав для припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство ДП „Держаний проектний інститут „Діпроверф".
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно приписів ст. 9 Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до ч. 4 ст. 96 Закону положення цього закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
Положеннями частини 3 статті 214 ГК України встановлено обмеження в застосуванні норм Закону (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Отже, вказані норми, а також і положення частини 3 статті 214 ГК України, і Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками провадження у справі, боржник - ДП „Держаний проектний інститут „Діпроверф" відповідно до Додатку № 2 до Закону України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" віднесене до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Таким чином, відносно підприємства боржника поширюється дія ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство, а відтак щодо ДП „Держаний проектний інститут „Діпроверф" не можуть бути застосовані процедури санації чи ліквідації.
Водночас, судова колегія зазначає, що вказані обмеження щодо процедури банкрутства боржника ДП „ДПІ „Діпроверф", на яке посилається Мінекономрозвитку, не може бути підставою закриття провадження у справі.
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що до боржника може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди, а єдиним успішним завершенням процедури банкрутства такого боржника залишається укладення мирової угоди у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.
Частиною 1 ст. 78 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 79 Закону про банкрутство, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім того, мирова угода може містити умови щодо: виконання зобов'язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитори неодноразово намагалися врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.
Так, зокрема, розпорядником майна боржника було скликано збори комітету кредиторів, які відбулися 30.11.2017 року за місцезнаходженням боржника - ДП „ДПІ „Діпроверф", а саме: м. Київ, вул. Преображенська, 25.
З наявного в матеріалах справи протоколу зборів комітету кредиторів вбачається, що зборами комітету кредиторів було вирішено:
- прийняти рішення про укладення мирової угоди в справі № 910/3704/13 про банкрутство ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" на умовах відстрочки та розстрочки.
- затвердити та укласти мирову угоду в справі № 910/3704/13 про банкрутство ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф".
- доручити голові комітету кредиторів ДП „ДПІ „Діпроверф" - представнику Компанії „Fratex Business Limited" Панасенко О.Я. підписати від імені комітету кредиторів затверджену мирову угоду в справі № 910/3704/13 про банкрутство ДП „ДПІ „Діпроверф" та звернутися до Господарського суду м. Києва з клопотанням про затвердження мирової угоди.
Крім того, судом також встановлено, що на зазначених зборах комітету кредиторів був присутній представник заявника Мінекономрозвитку України Кропот О.О., що свідчить про те, що станом на дату подання міністерством заяви про закриття провадження у справі у січні та у червні 2018 року було відомо про прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення щодо укладення мирової угоди.
Як пояснив представник Компанії „Fratex Business Limited", затверджена на комітеті кредиторів 30.11.2017 року та підписана зі сторони комітету кредиторів мирова угода була направлена на адресу боржника з пропозицією підписання 01.12.2017 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією фіскального чеку відділення поштового зв'язку та опису вкладення у лист (т. 19, арк. с. 22-29), однак у зв'язку з відсутністю будь-якої реакції з боку боржника, мирова угода на даний час не підписана боржником, а відтак і на адресу Мінекономрозвитку України на погодження не направлялась.
Вищенаведені обставини свідчать про наявність дій, направлених на укладення мирової угоди, і наразі проект мирової угоди перебуває у боржника на розгляді, що в свою чергу спростовує доводи апелянта в цій частині.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне, що припинення (закриття) провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом;
6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом;
7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;
8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
12) в інших випадках, передбачених законом.
Провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом (ч. 2 ст. 83 Закону про банкрутство).
В той же час, відповідно до п. 35. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" наведений у статті 83 Закону перелік підстав припинення провадження у справі не є вичерпним, оскільки відповідно до пункту 12 частини першої цієї статті провадження у справі може бути припинено і в інших випадках, передбачених Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так, відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває (припиняє) провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті проведення у справі відповідно до пунктів 2, 4,5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цьому Кодексу;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Тобто чинним законодавством не передбачено такої підстави для закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, як затягування розгляду справи у процедурі розпорядження майном за відсутності можливості переходу до іншої судової процедури у справі про банкрутство та відсутності підписаної боржником та погодженої міністерством мирової угоди, що спростовує доводи апеляційної скарги.
При цьому, судова колегія відзначає, що мирова угода до суду на затвердження не подавалась, а відтак не була предметом дослідження судом першої інстанції, тобто сторонами у справі не було використано всіх можливостей для припинення провадження у справі. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2017 року у справі № № 911/4610/15).
Водночас, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду у даній справі на таких умовах, які будуть влаштовувати всіх учасників провадження у справі, шляхом схвалення на засіданні комітету кредиторів та звернутися до суду для її затвердження.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у даній справі прийнято відповідно до норм законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення, скасування оскаржуваної ухвали та закриття провадження у справі не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року у справі № 910/3704/13 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 10.09.2018 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Н.Ф. Калатай
А.А. Верховець
