Номер провадження: 22-ц/813/2875/19
Номер справи місцевого суду: 522/12782/15-ц
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Ващенко Л. Г.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2019 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
з участю: представника стягувача Атаманової Г.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламахи Вадима Володимировича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 року (одноособово суддя Домусчі Л.В.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: заступник начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламаха Вадим Володимирович, стягувач: ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язання повернути виконавчий лист стягувачу,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
07.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламахи В.В. (далі-держвиконавець ВДВС) про відкриття виконавчого провадження ВП №55737106 від 07.02.2018 року і зобов`язання держвиконавця ВДВС повернути стягувачу ОСОБА_2 виконавчий лист №522/12782/15-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 11.01.2018 року, як такий, що не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаргу обґрунтовано наступним.
Постановою держвиконавця ВДВС від 07.02.2018 року відкрито ВП №55737106 з примусового виконання виконавчого листа №522/12782/15-ц, виданого 11.01.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Про оскаржувану постанову і про існування виконавчого провадження заявниця дізналась 04.05.2018 року. Виконавче провадження не підлягало відкриттю, оскільки ухвалою ВС від 23.01.2018 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 року. Крім того, постанова держвиконавця містить суттєві недоліки, зокрема в постанові про відкриття виконавчого провадження невірно вказано по батькові стягувача ОСОБА_2 , також постанова не зазначає іншого боржника - ОСОБА_4 Держвиконавцем безпідставно зазначено адрес проживання боржника: АДРЕСА_2 , оскільки з 22.10.2013 року вона постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим порушені її права, як боржника на отримання поштової кореспонденції, що призвело до неповідомлення її належним чином про відкриття виконавчого провадження. Держвиконавець мав повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірною та скасовано постанову держвиконавця ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП №55737106 від 07.02.2018 року, в іншій частині скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 23.05.2018 року у частині відмови у забов`язанні держвиконавця повернути виконавчий лист стягувачу скасувати і постановити у цій частині нове судове рішення про задоволення скарги щодо забов`язання держвиконавця повернути виконавчий лист стягувачу, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали, неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: у скарзі на постанову держвиконавця ВДВС, вона, серед іншого, посилалась на невідповідність вимогам закону виконавчого листа №522/12782/15, виданого 11.01.2018 року Приморським районним судом м. Одеси, а саме ч.1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» й безпідставне прийняття такого виконавчого документа держвиконавцем ВДВС до виконання; суд, задовольняючи її скаргу встановив невідповідність виконавчого листа вимогам закону, однак при цьому необґрунтовано відмовив у задоволені скарги в частині зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу, дійшовши помилкового висновку про наявність у держвиконавця права самостійно звернутись до суду з вимогами щодо проведення виконавчого листа у відповідність із ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»; відповідно до ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цієї статті, стягувач має право звернутись до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами; вказана норма встановлює, що право на звернення до суду щодо приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону, належить стягувачу, однак суд першої інстанції неправильно застосував вищевказану норму матеріального права; суд не виконав вимоги ч.2 ст. 451 ЦПК України, відповідно до норм якої, у разі встановлення обґрунтуванності скарги, він визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення; суд, визнавши неправомірною та скасувавши постанову держвиконавця ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП №55737106 від 07.02.2018 року, не дотримався вимог ч.2 ст. 451 ЦПК України і не зобов`язав суб`єкта оскарження усунути допущені ним порушення; оскільки держвиконавець не встановив невідповідність виконавчого листа вимогам ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» та не повернув його стягувачу, як того вимагає ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», саме суд мав зобов`язати держвиконавця усунути вказане порушення, тобто задовольнити її скаргу у повному обсязі.
В апеляційній скарзі держвиконавець ВДВС просить ухвалу суду від 23.05.2018 року скасувати і відмовити у частині визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга держвиконавця ВДВС зазначає: відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень, іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ст. 4 Закону встановлені вимоги до виконавчого документа, зокрема він повинен містити відомості про особу боржника і стягувача, а у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним; виконавчий лист № 522/12782/15-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 11.01.2018, відповідає вимогам Закону і відсутні обставини щодо повернення його стягувачу без прийняття до виконання; скасовуючи постанову про відкриття виконавчого провадження суд виходив з того, що на підставі ухвали Верховного суду від 23.01.2018 року (справа №522/12782/15-ц) відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси 20.02.2017 року до закінчення касаційного провадження, і, на думку суду, станом на 07.02.2018 року у держвиконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №522/12782/15-ц про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 ; висновки суду в цій частині є необґрунтованими, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачена відмова у прийнятті виконавчого документу до провадження у зв`язку з тим, що касаційною інстанцією зупинено виконання рішення; лише 04.05.2018 боржник подала до ВДВС заяву про зупинення виконавчого провадження разом із копією ухвали Верховного суду від 23.01.2018 року; 07.05.2018 року держвиконавцем, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до розгляду питання по суті; постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55737106 від 07.02.2018 винесено відповідно до вимог Закону, а підстави щодо визнання її неправомірною та скасування відсутні.
В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 23.05.2018 року скасувати і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги у частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, посилаючись на незаконність ухвали суду.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 зазначає: про наявність ухвали від 23.05.2018 року їй стало відомо 18.06.2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; суд до справи її не залучав і не викликав у судове засідання; суд фактично скасував можливість виконання рішення щодо виселення ОСОБА_1 , яке підтверджене рішенням судів трьох інстанцій, а отже будь-яких сумнівів у його дійсності взагалі не йдеться; висновки суду не відповідають чинному законодавству, адже виконавчий документ оформлений у повній відповідності до вимог ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»; Законом України «Про виконавче провадження» передбачений повний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава, як зупинення касаційною інстанцією виконання рішення суду; держвиконавець законно відкрив провадження та мав би його зупинити за заявою зацікавленої особи, що й було здійснено держвиконавцем 07.05.2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 ; на теперішній час судом касаційної інстанції прийнято відповідне рішення, яким рішення судів нижчих інстанції залишені в силі, а отже будь-яких перешкод для виконання судового рішення на момент ухвалення оскаржуваної ухвали вже не було; всупереч законодавству про виконавче провадження та об`єктивним обставинам суд вирішив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження позбавивши її таким чином можливості примусового виконання рішення суду; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставами для скасування судового рішення у повному обсязі.
Боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 і держвиконавець ВДВС не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційні скарги кожного з них.
ІІІ . МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови від 07.02.2018 року у ВП № 557377106 про відкриття виконавчого провадження виходив з того, що на час відкриття виконавчого провадження 07.02.2018 року, виконання рішення суду від 20.02.2017 року зупинено на підставі ухвали Верховного Суду від 23.01.2018 року, а тому, станом на 07.02.2018 року у держвиконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованою скаргу в частині вимог щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.72,73 т.1).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 4 ч.1 п. 3 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною, ст. ст. 26 ч.ч.1 п.1,5,6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону (ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 23.01.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 року і постанову апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності із зупиненням виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 року до закінчення касаційного провадження (а.с.6 т.1).
На підставі заяви стягувача ОСОБА_2 від 30.01.2018 року (02.02.2018 року), відповідно до постанови від 07.02.2018 року, держвиконавцем ВДВС відкрито виконавче провадження - ВП №55737106 з примусового виконання виконавчого листа №522/12782/15-ц, виданого 11.01.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 , про що повідомлено боржника ОСОБА_1 за 2 адресами (а.с. 5,36-47,49-53 т.1).
02.04.2018 року, постановою Верховного Суду, касаційну скаргу представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 року і постанову апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 року залишено без змін (а.с.119-125 т.1)
Після прийняття Верховним Судом постанови від 02.04.2018 року про залишення касаційної скарги представника ОСОБА_4 без задоволення, 04.05.2018 року боржник ОСОБА_1 повідомила держвиконавця ВДВС про наявність ухвали Верховного Суду від 23.01.2018 року шляхом подачі заяви про зупинення вчинення виконавчих дій і копії ухвали Верховного Суду від 23.01.2018 року (а.с.57-60 т.1), а 07.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання держвиконавця ВДВС повернути стягувачу ОСОБА_2 виконавчий лист (а.с.1-4 т.1).
07.05.2018 року держвиконавець ВДВС прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (а.с. 61,62 т.1).
Зважаючи на те, що чинне законодавство - Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає підставу для відмови відкритті виконавчого документу до провадження у зв`язку з тим, що касаційною інстанцією зупинено виконання рішення, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про визнання неправомірною та скасування постанови держвиконавця ВДВС від 07.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження - ВП №55737106 з примусового виконання виконавчого листа №522/12782/15-ц, виданого 11.01.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови від 07.02.2018 року у ВП № 557377106 про відкриття виконавчого провадження з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги у цій частині.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання держвиконавця повернути виконавчий лист стягувачу виходив з недоведеності скарги у цій частині (а.с.72,73 т.1).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.
У виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України (ст. 4 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок (ст. 4 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий лист №522/12782/15-ц, виданий 11.01.2018 року Приморським районним судом м. Одеси про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 відповідає вимогам ст. 4 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення особи стягувача, зокрема виконавчий лист зазначає стягувача як ОСОБА_2 (а.с.84,85 т.1).
В постанові держвиконавця ВДВС від 07.02.2018 року про відкриття виконавчного провадження №55737106 помилково зазначено, що стягувачем є ОСОБА_2 (а.с.5,82,95,96 т.1).
Постановою держвиконавця ВДВС 24.05.2018 року поновлено вчинення виконавчих дій (а.с.131 т.1), а постановою держвиконавця ВДВС від 25.05.2018 року у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні №55737106, зазначено правильне по батькові стягувача « ОСОБА_2 » (а.с.151 т.1).
Зазначення у виконавчому документі попереднього місця реєстрації боржника ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (а.с.7 зворот,85 т.1), у розумінні ст. 4 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження», не перешкоджає стягувачу звернутися до суду, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із вимогами закону.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
За таких обставин, виконавчий документ стосовно боржника ОСОБА_1 не зазначає як боржника іншого відповідача ОСОБА_4 .
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають обставинам і нормам матеріального права - ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційні скарги держвиконавця ВДВС і стягувача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції у частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови від 07.02.2018 року у ВП № 557377106 про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги у цій частині.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1. і залишає ухвалу у цій частині без змін.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг і часткове скасування ухвали суду першої інстанції, держвиконавець ВДВС і стягувач ОСОБА_2 мають право на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за подачу апеляційних скарги за рахунок боржника ОСОБА_1
І V. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.п.1,2, 375 ч.1, 376 ч.1 п.п.1-4 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Апеляційні скарги ОСОБА_2 і заступника начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламахи Вадима Володимировича - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови від 07.02.2018 року у ВП № 557377106 про відкриття виконавчого провадження- скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 24.05.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Г .Я. Колесніков
Л .М. Вадовська
