Справа № 522/12782/15-ц
Провадження № 2-з/522/146/21
УХВАЛА
25 грудня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Запольської А.М.,
сторони у судове засідання не з`явилися,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заходівзабезпечення позовуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування квартири з чужого незаконного володіння і виселення, та зазустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районногосуду м.Одесиз позовною заявою до ОСОБА_4 , ТОВ «МОДУЛЬ-ТРАНСКОНТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, в якій просить визнати недійсною угоду між ОСОБА_4 та ТОВ «МОДУЛЬ-ТРАНСКОНТ» щодо кв. АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 10.10.2013, укладений між ТОВ «МОДУЛЬ-ТРАНСКОНТ» та ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2013; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і повернути ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кв. АДРЕСА_1 разом з усіма проживаючими з ними в цієї квартирі особами; зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передати усе рухоме майно, яким була облаштована квартира та яке знаходилося у спірній квартирі станом на 15.08.2012.
Ухвалою суду від 20.07.2015 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.04.2016 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, пошкодження чи знищення квартири АДРЕСА_1 .
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
20.02.2017 рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Витребувано квартиру під АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
21.07.2016ухвалою Апеляційногосуду Одеськоїобласті апеляційнускаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2016 скасовано в частині забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, пошкодження чи знищення квартири АДРЕСА_1 і в цій частині у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, пошкодження чи знищення квартири АДРЕСА_1 відмовлено. В решті ухвалу суду залишено без змін.
19.12.2017 постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 залишено без змін.
02.04.2018 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 залишено без змін.
24.05.2018 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі № 522/12782/15-ц від 20.02.2017 відмовлено.
11.06.2018 ухвалою Апеляційного суду Одеської області відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/12782/15-ц від 24.05.2018.
11.07.2018 постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/12782/15-ц від 24.05.2018 залишено без змін.
22.10.2018 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву представника ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 522/12782/15-ц задоволено, видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017.
04.03.2020 постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_7 та Служби у справах дітей ОМР в інтересах малолітньої особи ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/12782/15-ц від 20.02.2017 в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про витребування квартири з чужого незаконного володіння і виселення скасоваго. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про витребування квартири з чужого незаконного володіння і виселення відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. Визнано нечинною постанову апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 та постанову Верховного Суду від 02.04.2018.
15.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 522/12782/15-ц.
27.05.2021 ухвалою Верховного Суду у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 522/12782/15-ц відмовлено.
25.05.2022 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 10.07.2019, ухвалу Одеського апеляційного суду від 10.10.2019, постанову Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10.10.2022 ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено і відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючої в інтересах малолітньої особи ОСОБА_7 , апеляційною скаргою Служби у справах дітей ОМР в інтересах малолітньої особи ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/12782/15-ц від 20.02.2017.
31.05.2023 постановою Верховного Суду касаційні скарги ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Тимошенко Л.В. та Служби у справах дітей ОМР в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного суду від 10.10.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження залишено без змін.
23.03.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2016, яку передано на розгляд судді Павлик І.А. 07.07.2023.
18.07.2023 ухвалою суду заяву про скасування заходів забезпечення позову прийнято до розгляду.
У справі будо призначено 4 судових засідання (24.07.2023, 19.09.2023, 22.11.2023 та 25.12.2023), у жодне з яких ні одна із сторін не з`явилася, будь-яких пояснень не направила.
Під час дослідження матеріалів справи та заяви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2016 у даній справі, судом встановлено, що зазначена ухвала місцевого суду вже скасована ухвалою суду апеляційної інстанції 21.07.2016 в частині забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, пошкодження чи знищення квартири АДРЕСА_1 і в цій частині у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, пошкодження чи знищення квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Таким чином, 23.03.2021 на час звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, пошкодження чи знищення квартири АДРЕСА_1 , зазначених заходів забезпечення позову вже не існувало.
Отже, провадження у справі за заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2016 у даній справі, порушено помилково.
Приписами ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено підстави для закриття провадження у справі, перелік яких не містить такої підстави для закриття провадження як помилково порушене провадження у справі.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як «суд встановлений законом».
Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та №826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» викладено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що суд закривав провадження як помилково відкрите, у випадку відкриття провадження за скаргою на рішення, які не підлягали перегляду у суді відповідної інстанції.
Таким чином, місцевий суд не може розглянути заяву про скасування арешту на квартиру, який вже скасований судом апеляційної інстанції, а відтак провадження у справі за заявою про скасування заходів забезпечення позову підлягає закриттю, як помилково порушене.
Керуючись ст.ст. 10, 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 11 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування квартири з чужого незаконного володіння і виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали підписано 28.12.2023.
Суддя І.А. Павлик
