СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" квітня 2019 р. Справа № 922/2416/17
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.
секретар судового засідання Рудик Т.С.
за участю представників:
від позивача : Кураксіна О.І., ордер, адвокат
від відповідача : Іванченко С.М., договір, ордер, адвокат
від третьої особи-1: ОСОБА_3, договір, ордер, адвокат
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м.Харків (вх.№1160Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р., повний текст складено 29.10.2018р. (суддя Жигалкін І.П.)
у справі №922/2416/17,
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м.Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_5, м.Харків;
2. Шпак Марина Олександрівна, м.Харків;
про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", в якій просив звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею: 96,6 кв.м., котра належить на праві власності ТОВ "Бонус-Трейд", що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою Вікторією Анатоліївною і зареєстрованим в реєстрі № 1856, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007р. в розмірі 2 176 801, 21 долар США, що за курсом 27,0217450 відповідно до повідомлення НБУ від 03.07.2017р. становить 58 820 967, 21 грн., яка складається з наступного: 362 658,45 доларів США(еквівалент 9 799 664,16грн.) заборгованість за кредитом; 512 851,83 доларів США(еквівалент 13 858 151,37грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 82 117,75 доларів США(еквівалент 2 218 964,90грн.) - заборгованість з комісії; 1 219 173,18 доларів США(еквівалент 32 944 186,78грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладення від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Шпак Мариною Олександрівною (позичальником) прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 18.04.2007 №HAG7GA00000006, внаслідок чого в неї існує непогашена заборгованість, яка станом на момент звернення з цим позовом складає 2 176 801,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 58 820 967, 21 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань за наведеним кредитним договором, 19.04.2007року між Банком та Шпак М.О. було укладено договір іпотеки квартири, однак у подальшому це майно було неодноразово відчужено на користь інших осіб та 04.12.2011 право власності на майно, що є предметом іпотеки зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", з передачею його 15.12.2014 в іпотеку ОСОБА_5 Оскільки Банк не надавав згоди на передачу в наступну іпотеку предмета іпотеки (спірної квартири) й обтяження предмета іпотеки, накладене за договором іпотеки від 19.04.2007 має вищий пріоритет над наступними іпотеками, Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2017р. у справі №922/2416/17 прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, Шпак М.О.
30.08.2017 року від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. № 27778), в якій зазначено про направлення 31.08.2011 року позивачем на адресу Шпак М.О. досудової вимоги про необхідність погашення всієї суми кредиту в повному обсязі в тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги, а також сплати відсотків, заборгованості з комісії, пені. Дана вимога була отримана Шпак М.О. 02.09.2011 року. Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами Банку про дострокове повернення кредиту, платежів за ним та звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався з наступного дня після спливу 30 днів з моменту отримання вимоги, тобто з 03.10.2011 року. Наголошував на пропущенні строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. у справі №922/2416/17, яке залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р., в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі № 922/2416/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Судом касаційної інстанції зазначено, що звертаючись до суду з даним позовом Банк обрав саме судовий спосіб захисту - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», що відповідає приписам статті 39 Закону. Суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про обрання позивачем помилкового способу звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови, у зв'язку з цим у позові. Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, у тому числі передбачених частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку», які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Невиконання Шпак М.О. своїх зобов'язань за Кредитним договором перед Банком дає останньому як кредитору та іпотекодержателю право здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який належить Товариству як новому іпотекодавцю на праві власності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2018 року у справі №922/2416/17 позовні вимоги задоволено повністю.
Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею: 96,6 кв.м., котра належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (код ЄДРПОУ 37877686, 61166, АДРЕСА_1), що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою Вікторією Анатоліївною і зареєстрованого в реєстрі №1856, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. в розмірі 2176801,21 доларів США, що за курсом 27,0217450, відповідно до повідомлення НБУ від 03.07.2017 р., становить 58 820 967,21 грн., яка складається з наступного: 362 658,45 доларів США (еквівалент 9 799 664,16 грн.) - заборгованість за кредитом; 512 851,83 доларів США (еквівалент 13 858 151,37 грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 82 117,75 доларів США (еквівалент 2 218 964,90 грн.) - заборгованість з комісії; 1 219 173,18 грн. доларів США (еквівалент 32 944 186,78 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007р. зберігається та має першочерговість, внаслідок скасування постанови господарського суду Харківської області від 17.08.2011 р. по справі № 5023/5991/11 про визнання ФОП Шпак Марини Олександрівни банкрутом як незаконної, а тому на ТОВ "Бонус-Трейд" поширюється, відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", статус іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Щодо заяви відповідача, ТОВ "Бонус-Трейд", про застосування позовної давності до вимог позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018 р. у справі №922/2416/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" відмовити у повному обсязі. Вважає, що при прийнятті рішення судом допущено порушення норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права; неправильно та неповно встановлено та досліджено обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Апелянт наполягає на застосуванні строку позовної давності, зазначаючи, що відповідні заяви подавалися до суду першої інстанції 30.08.2017року та 01.08.2018року. Наголошує на використанні кредитором права, наданого йому ст.1050 Цивільного кодексу України, та направленні 31.08.2011року на адресу Шпак М.О. вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі та сплати відсотків, комісії, пені в тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги, яка отримана позичальником 02.09.2011року. Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами Банку про повернення кредиту, платежів за ним та звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався з наступного дня після спливу 30 днів з моменту отримання вимоги, тобто з 03.10.2011 року.
Наполягає на зверненні позивача з цим позовом з пропуском строку позовної давності, що за умови подання заяви про застосування положень ст.267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у задоволенні позову.
До того ж, Шпак М.О., як фізична особа-підприємець, у 2011 році була визнана банкрутом, а все її майно, у тому числі, квартира на яку звернено стягнення, було включено до складу ліквідаційної маси та продано у рахунок задоволення вимог кредиторів, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк».
Зазначає, що відповідачем неодноразово вказувалося на невірності наведених позивачем у позові та судом у рішенні розрахунків.
Вважає неправомірним застосування судом приписів ст.23 Закону України «Про іпотеку».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Хачатрян В.С.
За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 28.11.2018р. про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018р. у справі №922/2416/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р у справі № 922/2416/17, встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018 року у справі №922/2416/17.
ОСОБА_5, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, вважає апеляційну скаргу - обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, про що зазначила у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що місцевим господарським судом не надано вмотивованої оцінки доказам та аргументам відповідача щодо застосування строків позовної давності, тому відмова суду в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності є необґрунтованою. Зауважує, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок позову та нараховано відсотки, комісію та пеню за кредитним договором станом на 03.07.2017р. на загальну суму 2 176 801,21 доларів США, і яка за курсом НБУ на 03.07.2017р. складала 58 820 967,21грн. Наполягає, що судом залишено поза увагою той факт, що договір кредиту припинив свою дію внаслідок направлення Банком (позивачем) боржнику (Шпак М.О.) повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Позивач, АТ Комерційний банк «Приватбанк», проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві. Вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений, а твердження відповідача про направлення позивачем вимоги-повідомлення на адресу позичальника, яка отримана останнім 02.09.2011, не підтверджено документово.
Наголошує, що заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 08.06.2012р. у справі №2018/4154/12 стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007р. станом на 18.08.2011р. у розмірі 4 992 276,81 грн., що включає 355 983,96 доларів США - заборгованість за кредитом, 117 639,77 доларів США по відсотках, 44 099,65 доларів США - за комісією, 108 750,16 доларів США - пеню. Вказаним судовим рішенням встановлено факт укладення договору, факт невиконання Шпак М.О. умов зобов'язання за кредитним договором №HAG7GA00000006 та строк повернення кредитних коштів - 08.06.2012р., і саме з зазначеної дати має відраховуватись строк позовної давності.
У подальшому, 10.10.2014р. позивач повторно звернувся до Київського районного суду м.Харкова з позовом про стягнення боргу за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007р., за результатами розгляду якого ухвалено рішення від 27.04.2015р. у справі №640/17746/14-ц, яким стягнуто 332 846,13 доларів США, що включає заборгованість за кредитом - 6 674,49 доларів США, по процентах 143 193,60 дол.США, за комісією - 33 030,86 доларів США, пеня - 149 947,18 дол.США.
Банк зазначає, що з урахуванням переривання позовної давності, як визначено ст.264 Цивільного кодексу України, позовна давність розпочала збігати спочатку з 11.10.2014р., та в межах позовної давності, позивач, 17.07.2017р. звернувся з позовом про стягнення боргу за договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007р., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. А отже, доводи відповідача про сплив строку позовної давності є необґрунтованими.
Стверджує, що обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007р. зберігається та має свою першочерговість, внаслідок скасування постанови господарського суду Харківської області від 17.08.2011р. у справі № 5023/5991/11 про визнання Шпак М.О. банкрутом, як незаконної. А тому, на ТОВ «Бонус-Трейд» поширюється відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку», статус іпотекодавця за договором іпотеки квартири від 19.04.2007р., враховуючи, що до нього перейшло право власності на предмет іпотеки.
Вважає, що доводи апелянта про отримання позивачем коштів від реалізації предмету іпотеки в ліквідаційній процедурі у справі №5023/5991/11 й наявності завершеного звернення стягнення на предмет іпотеки не підтверджено жодним доказом.
Крім того, за змістом відзиву позивачем повідомлено, що 14.06.2018р. здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ПАТ КБ «Приватбанк», а саме, зміна повного найменування та зміна скороченого найменування. З 14.06.2018р. найменування позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі №922/2416/17 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018 року у справі №922/2416/17 на 07.02.2019 об 11:30 год.
У зв'язку з перебуванням у відпустці членів колегії судді Хачатрян В.С. та судді Склярук О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Россолов В.В., Слободін М.М.
У судовому засіданні оголошено перерву до 19.03.2019р., про що винесено ухвалу.
У письмових поясненнях (вх.2414 від 05.03.2019р.) апелянт додатково наполягає на застосуванні до вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки строків позовної давності. Наголошує, що на момент подання позову (10.10.2014) ПАТ КБ «Приватбанк» до Шпак М.О. про стягнення боргу за договором №HAC7CA00000006, Банку було достеменно відомо, що новим власником квартири АДРЕСА_3 є ТОВ «Бонус-Трейд». Вказане підтверджується також подачею позову ПАТ КБ «Приватбанк» до арбітражного керуючого Тоцької К.М., ТОВ «Бабаївськ-Інвест», ПАТ «Астра Банк», треті особи ТОВ «Бонус-Трейд», ТОВ «Соло-Трейд», ТОВ «Конекс-Трейд», Шпак М.О. про визнання договорів купівлі-продажу та іпотечних договорів недійсними.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.04.2019року та до 10.04.2019року.
Представники відповідача та третьої особи-1 протягом апеляційного провадження наполягали на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018 року у справі №922/2416/17 залишити без змін.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Шпак Мариною Олександрівною було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №922/2416/17 до розгляду та набрання законної сили рішенням Київського районного суду м.Харкова у цивільній справі №640/12203/18.
Клопотання обґрунтовано наявністю в провадженні Київського районного суду м.Харкова справи №640/12203/18, що розглядається в порядку цивільного судочинства, в межах якої подано позов про визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2007р., укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Шпак М.О., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., зареєстрованого в реєстрі за №1856. На підтвердження надано копію ухвали від 18.07.2018року про відкриття провадження у цивільній справі.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи, що наявні у справі докази є достатніми для встановлення та оцінки обставин, які є предметом розгляду у справі № 922/2416/17, крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень останній процесуальний документ по справі №640/12203/18 датований 21.08.2018року, клопотання Шпак М.О. про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
18.04.2007р. між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк"(далі - банк) та Шпак Мариною Олександрівною (далі - позичальник) укладено кредитний договір № HAG7GA00000006, відповідно до п.1.1. якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору.
Відповідно до п.7.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки на строк з 19.04.2007 р. по 18.04.2017 р. включно, у вигляді поновлюваної кредитної лінії в сумі 399 650,00 доларів США на наступні цілі: 360 000,00 доларів США на будівництво житлового будинку, а також 39 650,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з « 15» по « 21» число кожного місяця. Погашення здійснюється щомісячно.
За умовами п. 7.4. кредитного договору, згідно ст.212 Цивільного кодексу України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4., 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 2,46% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 2.2. договору, позичальник зобов'язався, зокрема, сплатити відсотки за користування кредитом, відповідно до п.п. 7.1., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1, 3.2 даного договору; сплатити банку винагороду згідно п.п.7.1 та 6.2 даного договору.
Сторонами кредитного договору обумовлено право Банку у разі виникнення подій, перелічених у цьому пункті, в т.ч. порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами договору, змінити умови договору, - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії і відсотків за його користування, тощо, шляхом направлення відповідного повідомлення, при цьому, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену у повідомленні дату ( п.2.3.3. кредитного договору); право банку стягнути кредит до настання дати, зазначеної в п.7.1., у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов, передбачених п.2.3.3. (зокрема порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цієї угоди, у тому числі при порушенні цільового використання кредиту) (п.2.3.4.кредитного договору).
Позичальник зобов'язався погашення кредиту здійснити в порядку, сумах і строки, передбачені п.7.1. та п.2.3.3. цього договору(п.2.4. кредитного договору).
Відповідно до п.4.1.кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, з передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 3,00% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Положеннями п.7.3 договору встановлено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає договір іпотеки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_4, порука ТОВ «Регіон-Стандарт», а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.
Позивач зазначає, що прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. Банком виконані своєчасно та належним чином, надавши позичальнику грошові кошти. Факт одержання зазначених кредитних коштів та виникнення зобов'язань за Кредитним договором Шпак М.О. не заперечується.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором Шпак М.О. належним чином не виконувала, в результаті чого Банком була надіслано позичальнику досудову вимогу від 31.08.2011 (отримана 02.09.2011) про необхідність дострокового погашення суми кредиту в повному обсязі у тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги, а також сплати відсотків, заборгованості з комісії та пені, попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Факт невиконання Шпак М.О. прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором та надсилання банком вимоги, встановлено заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 р. по справі № 2018/2-4154/11 та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 р. по справі № 640/17746/14-ц.
Зокрема, заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 р. по справі № 2018/2-4154/11 стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р., станом на 18.08.2011р., в розмірі 4 992 276,81 грн.
Рішенням встановлено, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 18.08.2011р., має заборгованість - 626 383,54 доларів США, що за курсом (7,97) відповідно до повідомлення НБУ від 18.08.2011р. становить 4 992 276,81грн., яка складається з наступного: 355 983,96 доларів США (еквівалент 2837192,16грн.) - заборгованість за кредитом; 117 639,77 доларів США (еквівалент 937588,97грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 44 009,65 доларів США (еквівалент 350756,91грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 108 750,16 доларів США (еквівалент 866738,77грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 р. по справі №640/17746/14-ц стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" загальну заборгованість (за період з 19.08.2011 року по 19.09.2014 року) за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. в розмірі 332 846,13 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (13,43) станом на 19.09.2014року становить 4 470 123,53 грн., що включає: 6 674,49 доларів США - заборгованість за кредитом; 143 193,60 доларів США - по процентам; 33 030,86 доларів США - по комісії; 149 947,18 доларів США - пеню.
За розрахунками позивача, станом на 03.07.2017 заборгованість Шпак М.О. за Кредитним договором складає 2 176 801,21 доларів США, що за курсом НБУ (27,0217450) на 03.04.2017 становить 58 820 967,21 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 362 658,45 доларів США(еквівалент 9 799 664,16грн.); заборгованість по процентах за користування кредитом - 512 851,83 доларів США(еквівалент 13 858 151,37грн.); заборгованість з комісії - 82 117,75 доларів США(еквівалент 2 218 964,90грн.); пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 1 219 173,18 доларів США(еквівалент 32 944 186,78грн.).
19.04.2007 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р., між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - іпотекодержатель) та Шпак М.О.(далі - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстровано у реєстрі за №1856. Нотаріусом накладено заборону на відчуження (реєстр № 1857).
Згідно з п.1, п.33 договору іпотеки, предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.33.3 цього договору (далі - предмет іпотеки), в забезпечення виконання зобов'язань Шпак М.О. перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007р.(п. 33.2. договору іпотеки).
За п.33.3 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки) п'ятикімнатну квартиру №8 загальною площею 271,60 кв.м., житловою площею 96,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Київського районного суду м.Харкова від 27.12.2006р. у справі №7149/06/04, який було зареєстровано у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 18.01.2007 року за №13265140, реєстраційний №17529790, запис № в книзі 1.
Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 2 732 186,00грн. (п.33.4 договору іпотеки).
Згідно з п.22 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2. 16.9, цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів №1448 від 22 грудня 1997 року, якщо інше не передбачено законодавством в день реалізації предмету іпотеки.
За умовами п.27 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Згідно з п.28 договору іпотеки термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2011 року порушено провадження у справі № 5023/5991/11 про банкрутство фізичної особи - підприємця Шпак М.О., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.08.2011р. у справі №5023/5991/11, яку залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р., Фізичну особу - підприємця Шпак М.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тоцьку К.М.; скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2011р. заяву ліквідатора задоволено; зобов'язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. зняти заборону на належне Шпак М.О. майно шляхом вилучення наступних записів, зокрема: в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна: запис 1 (тип обтяження - заборона на нерухоме майно, зареєстровано: 19.04.2007 15:12 за № 4835064 реєстратором: Приватний нотаріус Широкова В.А., контрольна сума запису 5837Д675БД, підстава обтяження: договір іпотеки, р.№ 1856, 19.04.2007, Приватний нотаріус Широкова В.А., об'єкт обтяження: квартира, 5-ти кімнатна, номер за РПВН: 17529790; в державному реєстрі іпотек - запис 1 № 4835282 (контрольна сума 5ГА2А5В18А) щодо квартири номер 8, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Петровського, бу.33, яка належить Шпак М.О.
ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до господарського суду Харківської області (вх.№ 30396 від 12.09.2011року) з Вимогами кредитора до справи про банкрутство №5023/5991/11.
13.10.2011р. між арбітражним керуючим Тоцькою К.М., ліквідатором фізичної особи - підприємця Шпак М.О. у процедурі банкрутства ФОП Шпак М.О. у справі №5023/5991/11 господарського суду Харківської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабаївськ-Інвест" за результатами проведеного аукціону, укладено договір купівлі-продажу п'ятикімнатної квартири № 8, що знаходиться по вул. Петровського, 33 в м. Харкові, житловою площею 96,6 кв.м., загальною площею 271,6 кв.м. У той же день договір був зареєстрований у державному реєстрі правочинів.
02.12.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Бабаївськ-Інвест" відчужило квартиру АДРЕСА_6 на користь ТОВ "Бонус-Трейд". 02.12.2011року договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О.(реєстр. № 1667).
04.12.2011року ТОВ "Бонус-Трейд" зареєструвало право власності на вказаний об'єкт нерухомості, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 10731604 від 02.12.2011року, Витягом про державну реєстрацію прав КП «Харківське БТІ» № 32314815 від 04.12.2011року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 83961611 від 31.03.2017року.
15.12.2014 р. зареєстровано право іпотеки ОСОБА_5 (іпотекодавець - ТОВ «Бонус-Трейд») на квартиру АДРЕСА_6, підстава виникнення іпотеки - договір іпотеки, серія та номер : 4875, виданий 15.12.2014року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О.; також 15.12.2014року зареєстровано обтяження зазначеного майна (заборона на нерухоме майно, обтяжувач ОСОБА_5.). Копія договору іпотеки від 15.12.2014року наявна у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2012 р. у справі №5023/5991/11 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 р. та постанову господарського суду Харківської області від 17.08.2011 р. скасовано; провадження у справі №5023/5991/11 (про банкрутство фізичної особи-підприємця Шпак М.О.) припинено.
Постановлено державному реєстратору за місцезнаходженням фізичної особи - підприємця відмінити державну реєстрацію припинення Фізичної особи підприємця Шпак М.О., зареєстровану як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.01.2001 за №2 480 017 0000 045 963, свідоцтво про реєстрацію серії ВОО №968582), проведену відповідно до постанови господарського суду господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5991/11.
Оскільки факт безпідставного порушення та провадження у справі про банкрутство не може породжувати правомірних правових наслідків, процесуальні документи, винесені в межах розгляду такої справи, є такими, що втрачають свою юридичну силу.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необгрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як зазначено Верховним Судом у постанові по цій справі, причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться у власності відповідача на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за наслідками неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, в контексті зазначених норм кредитний договір №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р., укладений між Банком та Шпак М.О., є належною підставою для виникнення грошових зобов'язань, визначених умовами договору.
Факт невиконання Шпак М.О. прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором та надсилання банком вимоги, встановлено заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 р. по справі № 2018/2-4154/11 та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 р. по справі № 640/17746/14-ц.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст.546 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що випливають з договору іпотеки, регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору(ст. 7 Закону «Про іпотеку»).
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням ( ст.11 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку. При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.
Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.05.2018 року по цій справі №922/2416/17, невиконання Шпак М.О. своїх зобов'язань за Кредитним договором перед Банком дає останньому як кредитору та іпотекодержателю право здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який належить Товариству як новому іпотекодавцю на праві власності.
Згідно з приписами ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується факт переходу права власності на спірне нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру запису про обтяження права на підставі скасованого в наступному судового рішення.
У відповідності до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
Положення наведеної норми дозволяють дійти висновку про можливість скасування арештів або інших обмежень в межах процедури банкрутства, але не самого права, зокрема, іпотеки.
При цьому, державна реєстрація права іпотеки не накладує обмеження щодо розпорядження майном, а констатує та підтверджує право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань позичальником.
Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки наведені у ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), у разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Державна реєстрація іпотек та їх припинення на час дії обтяження регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №410 (втратив чинність 31.01.2013 року), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Частиною першою статті 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Згідно з приписами ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута, яке згодом було скасоване, шляхом припинення провадження у справі про банкрутство ФОП Шпак М.О. не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в реєстрі.
Обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007 р. зберігається та має першочерговість, а на ТОВ "Бонус-Трейд" поширюється відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" статус іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права за правочином повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Системно аналізуючи наведені приписи матеріального права судова колегія вважає, що тільки ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки може спростувати презумпцію правомірності правочину, а договір іпотеки залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Про чинність договору іпотеки також було наголошено позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, в п.28 договору іпотеки, передбачено, що цей договір діє до повного виконання позичальником (Шпак М.О.) зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
Договір іпотеки квартири від 19.04.2007року, зареєстрований в реєстрі за №1856, недійсним у судовому порядку не визнавався та є чинним, а тому породжує певні права та обов'язки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається невиконання позичальником, Шпак М.О., своїх зобов'язань за Кредитним договором, що також свідчить про чинність договору іпотеки квартири, який був укладений саме з метою забезпечення виконання кредитного договору №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р.
Із скасуванням Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2012р. судових рішень у справі №5023/5991/11 про банкрутство ФОП Шпак М.О. та припиненням провадження у справі №5023/5991/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця Шпак М.О., запис про іпотеку за договором іпотеки квартири від 19.04.2007року (реєстр. №1856), підлягав відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державному реєстрі іпотек, та незалежно від зміни власника майна.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про застосування до розглядуваних правовідносин сторін приписів ст. 23 Закону України "Про іпотеку", поширення її дії на відповідача, і збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором, оскільки всі права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки перейшли до ТОВ «Бонус-Трейд».
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ( ст.33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель на підставі рішення суду (або відповідного застереження в іпотечному договорі) може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником (іншою особою) в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Наявність на теперішній час запису щодо права власності іншої особи на спірний предмет іпотеки за договором іпотеки квартири від 19.04.2007року, зареєстрованим в реєстрі за № 1856, не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право іпотекодержателя на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7, у тому числі в порядку, передбаченому статтями 38, 39 Закону України "Про іпотеку".
Згідно з частинами першою та другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі позасудового врегулювання спору, оскільки обрання певного правового захисту, у тому числі і позасудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Правовий аналіз приписів статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що законодавець передбачив два способи звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду: шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.
Так, частиною першою статті 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на підставі рішення суду або відповідного застереження в іпотечному договорі здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (частина перша статті 39 Закону).
Звертаючись до суду з даним позовом Банк обрав саме судовий спосіб захисту - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, що відповідає приписам статті 39 Закону, про що також зазначено Верховним Судом у постанові від 22.05.2018 року у цій справі.
З метою визначення початкової ціни реалізації Предмета Іпотеки позивачем в межах розгляду справи надано Звіт № 4802 про оцінку вартості п'ятикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8, з якого вбачається, що ринкова вартість нерухомого майна, становить 6 138 864,00 грн.
Відповідно до ст.ст. 74,76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Як зазначалося, за розрахунками позивача, станом на 03.07.2017 заборгованість Шпак М.О. за Кредитним договором складає 2 176 801,21 доларів США, що за курсом НБУ (27,0217450) на 03.07.2017 становить 58 820 967,21 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 362 658,45 доларів США(еквівалент 9 799 664,16грн.); заборгованість по процентах за користування кредитом - 512 851,83 доларів США(еквівалент 13 858 151,37грн.); заборгованість з комісії - 82 117,75 доларів США(еквівалент 2 218 964,90грн.); пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 1 219 173,18 доларів США(еквівалент 32 944 186,78 грн.).
З розрахунку, наданого Банком до справи вбачається продовження нарахування Банком сум процентів за користування кредитом, комісії та пені до 03.07.2017року.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зауваження відповідача та третьої особи 1, не погоджується з наданим позивачем розрахунком та висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування та включення банком до складу заборгованості Шпак М.О. сум, що розраховані за період після ухвалення Київським районним судом міста Харкова заочного рішення від 08.06.2012 р. по справі № 2018/2-4154/11 та рішення від 27.04.2015 р. по справі № 640/17746/14-ц, якими стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. станом на 19.09.2014року.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 викладено правову позицію про правильне застосування норм права, відповідно до якої за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідні висновки також містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа №14-154цс18) та від 31.10.2018 (справа №202/4494/16-ц).
Ухвалою від 12.02.2019 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано справу №916/4693/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України), викладеного в раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Водночас, ухвалою від 28.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від зазначеного висновку щодо застосування приписів абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, викладеного, зокрема, в раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Отже, здійснюючи аналіз наведених позицій Великої Палати Верховного Суду з урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що у випадку пред'явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Втім, місцевим господарським судом не перевірено правильності періоду нарахованого та включеного до розрахунку заборгованості розміру процентів за користування кредитними коштами з урахуванням наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
За умовами п.4.1. кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 3,00% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 546 Цивільного кодексу України - пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням наведеного та умов кредитного договору №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р., пеня має розраховуватися і сплачуватися в національній валюті України - гривні, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ. При цьому пеня повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов'язання.
Водночас, розрахунок пені, поданий банком, не враховує щоденне нарахування її по кожному з зобов'язань, зміни курсу долару при розрахуванні за кожний день невиконання зобов'язань, та приписи ст.232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання має бути виконано.
Разом з тим, позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом. Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то необґрунтованою є і вимога позивача про стягнення нарахованої на кредит та проценти неустойки.
Тому, виходячи з висновків правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, суд відхиляє аргументи позивача про наявне у нього право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, а також нарахування сум комісії (винагороди) та неустойки(пені).
Відповідно до ст. ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" від 20.12.2007).
Згідно з приписами ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду з дотриманням правил підвідомчості.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Матеріали справи свідчать про правомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, 31.08.2011 року позивач звернувся до позичальника, Шпак М.О., з вимогою в порядку ст.1050 Цивільного кодексу України, про необхідність погашення Шпак М.О. кредиту в повному обсязі в тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги, сплати відсотків, заборгованості з комісії, пені, яка отримана Шпак М.О. 02.09.2011 року.
У зв'язку зі зверненням позивачем з позовом, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.11. 2011 р. відкрито судове провадження по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк».
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 р. по справі № 2018/2-4154/11 стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р., станом на 18.08.2011р., в розмірі 4 992 276,81 грн. Рішенням встановлено, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 18.08.2011р., має заборгованість - 626 383,54доларів США, що за курсом (7,97) відповідно до повідомлення НБУ від 18.08.2011р. становить 4 992 276,81грн., яка складається з наступного: 355 983,96 доларів США (еквівалент 2837192,16грн.) - заборгованість за кредитом; 117 639,77 доларів США (еквівалент 937588,97грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 44 009,65 доларів США (еквівалент 350756,91грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 108 750,16 доларів США (еквівалент 866738,77грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В межах строку позовної давності позивач вдруге звернувся до суду з позовом, про що свідчить ухвала Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2014 р. про відкриття провадження у цивільній справі №640/17746/14-ц.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 р. по справі №640/17746/14-ц стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" загальну заборгованість (за період з 19.08.2011 року по 19.09.2014 року) за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. в розмірі 332 846,13 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (13,43) станом на 19.09.2014року становить 4 470 123,53 грн., що включає: 6 674,49 доларів США - заборгованість за кредитом; 143 193,60 доларів США - процентам; 33 030,86 доларів США - комісію; 149 947,18 доларів США - пеню.
До господарського суду Харківської області з цим позовом позивач звернувся у липні 2017року.
Зазначене свідчить, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Беручи до уваги обставини справи та виходячи із сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, судова колегія робить висновок, що ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконних судових рішень є застосування процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї із умов надання (отримання) кредиту.
Отже, наполягання відповідача про сплив строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки є помилковим, оскільки іпотекою забезпечувалося виконання зобов'язань за кредитним договором, яке не виконано, що встановлено наведеними судовими рішеннями.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за ії межами (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Враховуючи наведене, правомірним є включення до складу заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007р. сум, які стягнуті Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 р. по справі №2018/2-4154/11 та Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 р. по справі №640/17746/14-ц.
Інша частина сум включена позивачем до складу заборгованості за кредитним договором безпідставно.
За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для зміни рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р. у справі №922/2416/17.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р. у справі № 922/2416/17 покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р. у справі №922/2416/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р.(повний текст складено 29.10.2018р.) у справі №922/2416/17 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2018р.(повний текст складено 29.10.2018р.) в наступній редакції:
"Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею: 96,6 кв.м., котра належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (код ЄДРПОУ 37877686, 61166, АДРЕСА_1), що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою Вікторією Анатоліївною і зареєстрованим в реєстрі за №1856, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р., яка стягнута:
заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012р. по справі № 2018/2-4154/11 зі Шпак Марини Олександрівни на користь ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 4 992 276,81 грн., в т.ч. 355 983,96 доларів США (еквівалент 2 837 192,16грн.) - заборгованість за кредитом; 117 639,77 доларів США (еквівалент 937 588,97грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 44 009,65 доларів США (еквівалент 350 756,91грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 108 750,16 доларів США (еквівалент 866 738,77грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015р. по справі №640/17746/14-ц зі Шпак Марини Олександрівни на користь ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 332 846,13 доларів США, що в еквіваленті становить 4 470 123,53 грн., в т.ч. 6 674,49 доларів США ( еквівалент 89 638,40 грн.) заборгованість за кредитом; 143 193,60 доларів США (еквівалент 1 923 090,05грн.) заборгованість по процентам; 33 030,86 доларів США (еквівалент 443 604,45 грн.) заборгованість по комісії; 149 947,18 доларів США (еквівалент 2 013 790,63 грн.) пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,
- шляхом продажу АТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання АТ КБ "Приватбанк" інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки; за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 6 138 864,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (код ЄДРПОУ 37877686, 61166, АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 40 982,79 грн. "
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
В судовому засіданні 10.04.2019року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 15.04.2019року.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін
