ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2018 р.
м. Харків
Справа № 922/2416/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом
Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро 3-ті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: - ОСОБА_1, м. Харків; - ОСОБА_2, м. Харків
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м. Харків
про
звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 2366-К-О від 11.01.2017 р.);
відповідача - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 18.07.2018 р.);
1-ої третьої особи - ОСОБА_5 (угода б/н від 20.07.2017 р.);
2-ої третьої особи - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 20.07.2017 р. звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", в якій просить суд звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею: 96,6 кв.м., котра належить на праві власності ТОВ "Бонус-Трейд", що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованого в реєстрі № 1856 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. в розмірі 2176801,21 доларів США, що за курсом 27,0217450 відповідно до повідомлення НБУ від 03.07.2017 р. становить 58820967,21 грн., яка складається з наступного: 362658,45 доларів США заборгованість за кредитом; 512851,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 82117,75 грн. доларів США - заборгованість з комісії; 1219173,18 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2018 р. рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2018 р., для розгляду справи № 922/2416/17 визначено суддю Жигалкіна І.П.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
У відповідності до п.п. 9 пункту 1 Розділу XI Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2018 р. призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; почато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 19.07.2018 р. о 10:00. Ухвалою суду від 19.07.2018 р. розгляд підготовчого засідання відкладено на 02.08.2018 р. о 10:00. Ухвалою суду від 02.08.2018 р. було продовжено строк розгляду підготовчого засідання та його розгляд відкладено на 28.08.2018 р. о 10:00. Ухвалою суду від 28.08.2018 р. розгляд підготовчого засідання відкладено на 13.09.2018 р. о 11:00. Ухвалою суду від 13.09.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.09.2018 р. о 11:40. В судовому засіданні 11.10.2018 р. оголошено перерву до 18.10.2018 р. о 11:20.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання з'явився, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. 01.08.2018 р. та 09.08.2018 р. надавав відзиви на позовну заяву, в яких просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача по даній справі та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй заяві про застосування строків позовної давності Відповідач вказує на те, що п. 2.3.3. Договору сторони передбачили право Банку на власний розсуд змінювати умови договору (зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, виплати винагороди, комісій, відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань шляхом направлення позичальнику повідомлення). П. 2.3.7. договору передбачено, що банк може стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1., в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно. П. 16.7.2. договору іпотеки передбачив, що Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки і разі порушення будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором. Позичальник ОСОБА_2 допустила неналежне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим Банком 31.08.2011 р. було направлено лист-повідомлення про необхідність погашення заборгованості. Станом на 15.08.2011 р. заборгованість становила 626383,54 доларів США. Лист містив вимогу щодо дострокового та повного погашення боргу у тридцятиденний строк з дня отримання вказаного листа-вимоги. Даний лист отриманий ОСОБА_2 02.09.2011 р., але дана вимога залишається незадоволеною та не вчинено жодних дій, направлених на визнання такої вимоги.
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та виконання інших зобов'язань, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Отже, право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. Таке право згідно з вимогою виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.
Також Відповідач в своїй заяві про застосування строків позовної давності зазначає, що строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутись з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Використовуючи своє право згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України шляхом пред'явлення 31.08.2011 р. листа-вимоги про сплату всього розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов'язання. Цим банк як кредитор одоночасно змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами, який слід рахувати з іншої дати.
Також Відповідач зазначає, що Позивач отримав право на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки через 30 днів після одержання відповідної вимоги. З цією самою датою пов'язується і початок перебігу позовної давності. Строк позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки почав свій відлік з моменту спливу строку виконання позичальником вимоги про дострокове погашення кредиту.
Розглянувши заяву Відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає, що немає правових підставі для її задоволення.
Представник третьої особи, ОСОБА_1, в судове засідання з'явився, 02.08.2018 р. надійшло заперечення на позов, в якому просить суд повністю відмовити в позові.
Третя особа, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.04.2007 р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_2 (Позичальником) бук укладений кредитний договір № HAG7GA00000006, згідно якого Банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк з 19.04.2007 р. по 18.04.2017 р. включно у вигляді поновлюваної кредитної лінії в сумі 399650,00 доларів США на наступні цілі: 360000,00 доларів США на будівництво житлового будинку, а також 39650,00 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою 12,72% річних та винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 15 по 21 числа кожного місяця позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по відсоткам, винагороді.
Позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту, відсотків і винагороди в порядку і терміни згідно з умовами кредитного договору, що передбачено п.п. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4., 6.5., 7.1.
Згідно п. 7.4. договору, при порушенні позичальником зобов'язань, по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 2,46% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відповідно п. 4.1. договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 3% від суми простроченого кредиту, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.
Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. ПАТ КБ "Приватбанк" виконав своєчасно та належним чином, надавши позичальнику грошові кошти, що підтверджується випискою за рахунком, доданою до позову.
Взяті на себе зобов'язання за договором ОСОБА_2 належним чином не виконує.
Згідно ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника дострокового вимагати повернення всієї суми кредиту.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. має заборгованість в розмірі 2176801,21 доларів США, що за курсом 27,0217450 відповідно до повідомлення НБУ від 03.07.2017 р. становить 58820967,21 грн., яка складається з наступного:
- 362658,45 доларів США - заборгованість за кредитом;
- 512851,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 82117,75 грн. доларів США - заборгованість з комісії;
- 1219173,18 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 р. по справі № 2018/4154/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 18.04.2007 р. станом на 18.08.2011 р. в розмірі 4992276,81 грн., що включає: 355983,96 доларів США - заборгованість за кредитом; 117639,77 доларів США - заборгованість за відсотками; 44009,65 доларів США - комісію; 108750,16 доларів США - пеню.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2012 р. по справі № 640/17746/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" загальну заборгованість за кредитним договором HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. в розмірі 332846,13 доларів США, що в еквіваленті становить 4470123,53 грн. що включає: 6674,49 доларів США - заборгованість за кредитом; 143193,60 доларів США - процентам; 33030,86 доларів США - комісію; 149947,18 доларів США - пеню.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 19.04.2007 р. між Позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки (реєстраційний номер 1856), згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею 96,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предметі іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом.
Ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Строк дії договору - до 18.04.2017 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань.
Згідно з п. 2.3.7. кредитного договору, банк має право стягнути кредит до настання дати, зазначеної в п. 7.1., в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов, передбачених п. 2.3.3. (зокрема порушення позичальниками будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цієї угоди, в т.ч. при порушенні цільового використання кредиту).
Відповідно до п.п. 16.7.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання іпотекодавцем якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором вони не будуть виконані.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності цих вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України, в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Ч. 2 ст. 592 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави у випадках, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
13.10.2011 р. між арбітражним керуючим ОСОБА_7, яка діяла від імені Позичальника в процедурі банкрутства по справі № 5023/5991/11 та ТОВ "Бабаївськ-Інвест" укладений договір купівлі-продажу предметі іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_3.
02.12.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу № НОМЕР_1 "Бабаївськ-Інвест" відчужило квартиру АДРЕСА_3 на користь ТОВ "Бонус-Трейд".
15.12.2014 р. ТОВ "Бонус-Трейд" зареєструвало право власності на вказаний об'єкт нерухомості та передало його в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 4875 від 15.12.2014 р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Ст. 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в т.ч. в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть в тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом та їх обтяження визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно ч. 3 ст. 3 цього Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою КМУ від 31.03.2004 р. № 410 та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868.
Згідно ч. 1, 2 ст. 26 Закону, записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
П. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
В разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі.
Тому, обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007 р. зберігається та має першочерговість, внаслідок скасування постанови господарського суду Харківської області від 17.08.2011 р. по справі № 5023/5991/11 про визнання ОСОБА_2 банкрутом як незаконної. А тому на ТОВ "Бонус-Трейд" поширюється відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" статус іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.
При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.
Так, в Постанові Верхового Суду від 22.05.2018 р. по справі № 922/2416/17, суд зазначив, що причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться у власності відповідача на підставі рішення суду із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону за наслідками неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого м айна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в т.ч. в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором в тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону).
Верховний Суд в своїй постанові зазначає, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи було вірно зазначено, що невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором перед банком, дає останньому як кредитору та іпотекодержателю право здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який належить товариству як новому іпотекодавцю на праві власності.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 35 Закону, в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Закону. Положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Так, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони в договорі іпотеки (п. 22) узгодили три способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в договорі, що узгоджується з вимогами Закону.
В своїй постанові від 22.05.2018 р. по справі № 922/2416/17 Верховний Суд вважає помилковим висновки судів попередніх інстанцій проте, що зверненню стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку має обов'язково передувати дотримання позасудового порядку, погодженого сторонами в договорі іпотеки.
Правовий аналіз приписів ст. 38, 39 Закону свідчить про те, що законодавець передбачив 2 способи звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду: шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.
Ч. 1 ст. 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на підставі рішення суду або відповідного застереження в іпотечному договорі здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві.
Також в постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про обрання позивачем помилкового способу звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови, у зв'язку з чим в позові було відмовлено. Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, в тому числі передбачених ч. 1 ст. 39 Закону, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 20, 74, 86, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею: 96,6 кв.м., котра належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (код ЄДРПОУ 37877686, 61166, АДРЕСА_4), що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованого в реєстрі № 1856 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 р. в розмірі 2176801,21 доларів США, що за курсом 27,0217450 відповідно до повідомлення НБУ від 03.07.2017 р. становить 58820967,21 грн., яка складається з наступного: 362658,45 доларів США (еквівалент 9799664,16 грн.) - заборгованість за кредитом; 512851,83 доларів США (еквівалент 13858151,37 грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 82117,75 доларів США (еквівалент 2218964,90 грн.) - заборгованість з комісії; 1219173,18 доларів США (еквівалент 32944186,78 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (код ЄДРПОУ 37877686, 61166, АДРЕСА_4) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код 14360570) судовий збір в розмірі 42582,79 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.10.2018 р.
Суддя
ОСОБА_8
