ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2017 р.
Справа № 922/2416/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом
Публічного Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "Приватбанк", м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3
про
звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
позивача - ОСОБА_4, за довіреністю № 2366-К-О від 11.01.2017 року.
відповідача - ОСОБА_5, договір про надання правової допомоги від 10.08.2017 року, ордер від 10.08.2017 року, свідоцтво про право назаняття адвокатською діяльністю від 13.01.2011 року, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - не з`явився.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 271,6 кв.м., житловою площею: 96,6 кв.м., яка належить на праві власності ТОВ "Бонус-Трейд", що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007 року в розмірі 2176801,21 доларів США шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 серпня 2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.08.2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 25936).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.08.2017 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 25935).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 04.09.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 30.08.2017 року представник відповідача надав заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 27778) разом із документами для долучення до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.09.2017 року від представника відповідача надійшли документи по справі (вх. № 28119/17).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.09.2017 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 надав письмові пояснення по справі (вх. № 28131).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.09.2017 року представник позивача надав заяву про долучення документів (вх. № 29795).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.09.2017 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 29370) про долучення до матеріалів справи документів.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.09.2017 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 29790), в якому відповідач зазначає про те, що зважаючи на те, що умовами договору іпотеки від 19.04.2017 року, передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем умов кредитного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом, зокрема продажу іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову Банку зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки на підставі рішення суду відсутні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2017 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.09.2017 року представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи (вх. № 30386).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.09.2017 року представник відповідача супровідним листом (вх. № 30420) надав документи для долучення до матеріалів справи.
Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи зазначає наступне.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати нові докази тощо).
Крім того, суд звертає увагу, що позов було подано 20.07.2017 року, про що свідчить штамп канцелярії суду.
В той час, як розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою в судове засідання 14.08.2017 року та 04.09.2017 року учасників судового процесу, зокрема позивача, проте останній був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Таким чином, строк розгляду справи, передбачений ст. 69 ГПК України, спливає, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість відкласти розгляд, а тому клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2017 року проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 в судове засідання 19.09.2017 року не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить відмітка в протоколі судового засідання від 14.09.2017 року.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 в судове засідання 19.09.2017 року не з`явився, пояснень по суті позовних вимог не надав. На адресу суду повернулась ухвала суду від 14.08.2017 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між ПриватБанком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», ОСОБА_2) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено Кредитний договір №HAG7GA00000006 від 18 квітня 2007 року (надалі – Кредитний договір), відповідно до предмету якого ОСОБА_2 зобов’язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1. цього Договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором, зазначені у розділі 7 Договору (пункт 1.1. Кредитного договору).
У відповідності до пункту 7.1. Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов’язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки на строк з 19 квітня 2007 року по 18 квітня 2017 року включно, у вигляді поновлюваної кредитної лінії (Кредит) у розмірі 399.650,00 доларів США на наступні цілі: 360.000,00 доларів США на будівництво житлового будинку, а також у розмірі 39.650,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3., 2.2.7. даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору. Періодом сплати вважати період з 15 по 21 число кожного місяця.
Факт одержання третьою особою зазначених кредитних коштів та виникнення зобов'язань за ними третьою особою та відповідачем не заперечуються.
Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов’язань, Позичальник - ОСОБА_3 належним чином умов Кредитного договору не виконувала.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідно до пункту 7.3. Кредитного договору між ПриватБанком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», Іпотекодержавтель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки квартири (далі – Договір іпотеки), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1856.
У відповідності до пункту 33.3. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (Предмет іпотеки) – п’ятикімнатна квартира №8 (вісім) загальною площею 271,60 кв. м, житлова площа – 96,6 кв. м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2006 року, справа №7149/06/04, який було зареєстровано у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»: свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 18 січня 2007 року за №13265140. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 33.4. Договору іпотеки сторони визначили, що вартість Предмета іпотеки складає 2.732.186,00 грн.
Згідно з пунктом 28 Договору іпотеки, термін дії договору – до повного виконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 13 жовтня 2011 року між Арбітражним керуючим ОСОБА_5 , котра діяла від імені Позичальника в процедурі банкрутства по справі №5023/5991/11, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бабаївськ-Інвест» укладений договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_3. 02 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу №1667 ТОВ «Бабаївськ-Інвест» відчужило квартиру АДРЕСА_3 на користь ТОВ «Бонус-Трейд». 15 грудня 2014 року ТОВ «Бонус-Трейд» зареєструвало право власності на вказаний об’єкт нерухомості та передало його в іпотеку ОСОБА_8 на підставі договору іпотеки №4875 від 15 грудня 2014 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (т. I, арк. с. 30-31).
З позовної заяви вбачається, що станом на 03 липня 2016 року заборгованість за Кредитним договором, складає 2.176.801,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 58.820.967,21 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 362.658,45 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом – 512.851,83 доларів США; заборгованість з комісії – 82.117,75 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 1.219.173,18 доларів США.
Позов обґрунтовано тим, що позивач не надавав згоду на передачу в наступну іпотеку Предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_3, й обтяження предмету іпотеки , накладене за Договором іпотеки від 19 квітня 2007 року має вищий пріоритет над наступними іпотеками, у зв`язку з чим Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за Кредитним договором у судовому порядку.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що 31 серпня 2011 року позивачем було направлено ОСОБА_3 досудову вимогу про необхідність погашення всієї суми кредиту в повному обсязі в тридцяти денний строк з дати отримання цієї вимоги, а також сплати відсотків, заборгованості з комісії, пені. Дана вимоги була отримана ОСОБА_3 02 вересня 2011 року. Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, позивач змінив строк виконання основного зобов’язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами Банку про негайне повернення кредиту, платежів за ним та звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався з наступного дня після спливу 30 днів з моменту отримання вимоги, тобто з 03 жовтня 2011 року. У зв’язку з цим вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом позивачем пропущено. Також відповідач вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту є позасудовим.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №83961611 від 31.03.2017, права власності на об’єкт нерухомого майна №548490863101 (квартира загальною площею - 271,6 кв. м, житлова площа 96,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2) зареєстровано 15 грудня 2014 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонус-Трейд» на підставі договору купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 1667, виданий 02.12.2011, видавник: ОСОБА_9, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (т. I, арк. с. 30).
Факт належності відповідачу предмету іпотеки останнім не заперечується.
Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Крім того виходячи з норми ст. 23 Закону України у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
З огляду на вищезазначене, суд погоджується з доводами позивача, що невиконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18 квітня 2007 року перед Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» дає останньому як кредитору та іпотекодержателю право здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бонус-Трейд» на праві власності.
Крім того, факт порушення ОСОБА_3 своїх зобов’язань за Кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18 квітня 2007 року встановлено Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2012 року справа №2018/4154/12 та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2015 року справа №640/17746/14-ц.
Відповідно до прохальної частини позову (т. I, арк. с. 7) позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 «ПриватБанк» будь-які особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання Публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 «ПриватБанк» всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів направлення на адресу Іпотекодавця – Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-Трейд» письмової вимоги про усунення порушення.
Суд зазначає, що ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
Проте у частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про Іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Отже, аналіз положень статей 33, 36-39 Закону дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У даній справі, умовами договору іпотеки квартири від 19 квітня 2007 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами договору, відповідно до розділу V Закону на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодерджателя, що містяться в договорі (пункт 22 Договору іпотеки).
Таким чином, в укладеному Іпотечному договорі зазначено три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодерджателя, що узгоджується з положеннями Закону України «Про Іпотеку».
Пунктом 27 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:
- переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити Іпотекодавця;
- продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.
Як визначено частиною 1 статті 38 Закону України «Про Іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються крім іншого спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Частиною 1 статті 26 вказаного Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження серед яких продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Суд зазначає, що згідно положень статей 33, 36, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому визначальним є факт згоди чи відсутності згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
В даному випадку позивач посилається на те, що умовами договору іпотеки від 19.01.2007 року, укладеного між Приватбанк та ОСОБА_3 було визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 38 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Проте в даному випадку, між позивачем та новим іпотекодавцем, а саме ТОВ "Бонус-Трейд" не було укладено угоди, якою ТОВ "Бонус-Трейд" надало позивачу право на укладання договору купівлі-продажу стосовно іпотечного майна від свого імені.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» було реалізовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмети іпотеки. Зі змісту укладеного між сторонами Іпотечного договору квартири від 19 квітня 2007 року вбачається, що пунктом 22 було передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання.
Приписами статей 12, 13, 14, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у визначений спосіб або інший спосіб, що встановлений договором або законом.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Серед способів захисту виділяються способи, які застосовуються судом, та способи, які можуть бути використані сторонами правовідносин самостійно.
Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.
Виходячи з положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, 39 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, однак продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у даних правовідносинах має здійснюватись у спосіб погоджений сторонами в іпотечному договорі, а саме в позасудовому порядку, оскільки умовами договору передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Банком не доведено здійснення позасудового регулювання, а саме: письмового повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу.
Отже, суд звертає увагу на те, що право позивача задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв'язку з неналежним виконання Позичальником договірних зобов'язань щодо повернення кредиту за Кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18 квітня 2007 року, встановлено законом, однак суд зазначає про помилковість обраного позивачем способу звернення стягнення на майно шляхом продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу, оскільки вимоги заявлено з посиланням на статтю 38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку.
Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Щодо посилань позивача на постанову Верховного суду України від 05.04.2017 року по справі № 6-034цс16, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданої позивачем постанови, ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору. З метою забезпечення належного виконання боржником за кредитним договором кредитних зобов`язань, між позивачем та відповідачами по справі було укладено додаткову угоду до іпотечного договору.
Отже, у справі, яка переглядалася Верховним судом України, між банком та боржником (після заміни боржника у зобов`язанні) було укладено додаткову угоду до іпотечного договору.
В той час, як у справі № 922/2416/17 після продажу предмета іпотеки, між банком та ТОВ "Бонус-Трейд" такої угоди укладено не було.
Крім того, Верховний суд України у своїх постановах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що спосіб захисту шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є саме позасудовим способом захисту (постанови ВСУ від 24.04.2017 року по справі № 6-679цс17, від 28.09.2016 року по справі № 6-1243цс16, від 22.03.2017 року по справі № 6-2967цс16, від 02.11.2016 року по справі № 6-2457цс16, від 30.03.2016 року по справі №6-1851цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, від 26.10.2016 по справі 6-1625цс16).
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги практику Верховного суду України, суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу є позасудовим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог стосовно надання позивачу права будь-яким способом на укладення договору купівлі-продажу, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, то суд зазначає що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачено ані умовами Договору іпотеки квартири від 19 квітня 2007 року, ані Законом України «Про іпотеку», у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10, перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з’ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Отже заява позивача про застосування строків позовної давності, яка викладена у відзиві на позовну заяву, задоволенню не підлягає, оскільки положення ч. 4 ст. 267 ЦК України застосовуються лише за умови встановлення судом правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі в зв’язку з відмовою в позові покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 23, 27, 33, 35, 36, 38, 39 ЗУ "Про іпотеку", ст. ст. 12, 13, 14, 15, 16, 20, 261, 334, 572, 575 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 21.09.2017 р.
Суддя
ОСОБА_10
922/2416/17
