ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2416/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 (Дучал Н.М., Россолов В.В., Слободін М.М.) та рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 (Жигалкін І.П.) у справі № 922/2416/17
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", треті особи 1) ОСОБА_1 , 2) Шпак Марина Олександрівна про звернення стягнення на предмет іпотеки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (далі - Відповідач), треті особи ОСОБА_1 (далі - Третя особа-1), Шпак Марина Олександрівна (далі - Третя особа-2) про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру № 8 у будинку № 33 по вул. Петровського в місті Харкові , загальною площею 271,6 м2, житловою площею - 96,6 м2, яка належить на праві власності Відповідачу та є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 в сумі 2 176 801,21 доларів США шляхом продажу Позивачем будь-якій особі з правом на укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання Позивачу всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач з посиланням на приписи статей 589, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" послався на неналежне виконання Третьою особою-2 (Позичальник) своїх зобов`язань за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007, внаслідок чого існує непогашена заборгованість, яка станом на момент звернення з цим позовом становить 2 176 801,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 58 820 967,21 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором, Позивачем та Третьою особою-2 19.04.2007 укладено договір іпотеки спірного майна, однак у подальшому це майно було неодноразово відчужено на користь інших осіб та 15.12.2014 зареєстровано право приватної власності на нього за Відповідачем з одночасною передачею його в іпотеку Третій особі-1. Оскільки Позивач не надавав згоди на передачу в наступну іпотеку предмета іпотеки (спірної квартири) й обтяження предмета іпотеки, накладене за договором іпотеки від 19.04.2007, має вищий пріоритет над наступними іпотеками, Позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Рішення у справі
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Верховного Суду від 22.05.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції
5. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 позовні вимоги задоволено.
6. Рішення суду мотивовано тим, що обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007 зберігається та має першочерговість, внаслідок скасування постанови Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі №5023/5991/11 про визнання Третьої особи-2 банкрутом як незаконної, а тому на Відповідача поширюється, відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку", статус іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки. Щодо заяви Відповідача про застосування позовної давності до вимог Позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 змінено та викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру №8 в будинку №33 по вул. Петровського в місті Харкові загальною площею 271,6 м2, житловою площею: 96,6 м2, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007, яка стягнута:
заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 у справі №2018/2-4154/11 зі Шпак Марини Олександрівни на користь ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 4 992 276,81 грн, в т.ч. 355 983,96 доларів США (еквівалент 2 837 192,16 грн) - заборгованість за кредитом; 117 639,77 доларів США (еквівалент 937 588,97 грн) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 44 009,65 доларів США (еквівалент 350 756,91грн) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 108 750,16 доларів США (еквівалент 866 738,77 грн) - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;
рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27.04.2015 у справі №640/17746/14-ц зі Шпак Марини Олександрівни на користь ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 332 846,13 доларів США, що в еквіваленті становить 4 470 123,53 грн, в т.ч. 6 674,49 доларів США (еквівалент 89 638,40 грн) заборгованість за кредитом; 143 193,60 доларів США (еквівалент 1 923 090,05 грн) заборгованість по процентам; 33 030,86 доларів США (еквівалент 443 604,45 грн) заборгованість по комісії; 149 947,18 доларів США (еквівалент 2 013 790,63 грн) пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором,
- шляхом продажу АТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, в т.ч. з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання АТ КБ "Приватбанк" інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки; за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 6 138 864,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Постанова суду мотивована тим, що правомірним є включення до складу заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 сум, які стягнуті заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2012 у справі №2018/2-4154/11 та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 у справі №640/17746/14-ц, інша частина сум включена Позивачем до складу заборгованості за кредитним договором безпідставно. Крім того, з метою визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, суд погодився зі звітом про оцінку вартості п`ятикімнатної квартири, який наданий Позивачем і з якого вбачається, що ринкова вартість нерухомого майна, становить 6 138 864,00 грн, про що і зазначено в резолютивній частині постанови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача
9. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
10. Рішення суду першої інстанції не відповідає статті 236 ГПК України, а відхилення судом заяв про застосування строків позовної давності є безпідставним та необґрунтованим, оскільки Відповідач не є боржником із основним позичальником в розумінні статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на відміну від положень статті 554 ЦК України, а тому пред`явлення позову до позичальника про стягнення боргу за кредитним договором не може переривати строк позовної давності за договором іпотеки.
11. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконане, а тому не впливає на перебіг позовної давності за вимогами Позивача до іпотекодавця.
12. Апеляційний господарський суд необґрунтовано відмовив Шпак М.О. в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду та набрання законної сили рішенням Київського районного суду міста Харкова у цивільній справі №640/12230/18.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
13. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Позиція Третьої особи-1 у відзиві на касаційну скаргу
14. Судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставини справи щодо відчуження іпотечного майна в процедурі банкрутства Третьої особи-2 у справі про банкрутство №5023/5991/11 і обставини задоволення вимог кредиторів, в тому числі Позивача як заставного кредитора.
15. Суди не врахували, що кошти, виручені від продажу майна банкрута зараховано на депозитний рахунок нотаріуса та мають бути спрямовані на задоволення вимог заставного кредитора, яким є Позивач, а тому задоволення позовних вимог в межах даної справи призводить до подвійного стягнення.
16. Крім того, судами не повно досліджені всі обставини справи, зокрема, що під час укладення з Відповідачем договору купівлі-продажу спірного майна, за яким перейшло майно у власність Відповідачу, відомості про обтяження майна іпотекою державний реєстр іпотек не містив, що не узгоджується зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Позиція Третьої особи-2 у відзиві на касаційну скаргу
17. Третя особа-2 відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Інші документи
18. Третьою особю-2 до Верховного Суду 25.07.2019 (штамп поштового відділення на конверті) подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду та набрання законної сили рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі №18/1457(19) від 01.03.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 1 та 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку".
18.1. В обґрунтування наявності підстав для зупинення касаційного провадження Третя особа-2 зазначила, що питання про визнання неконституційними положень частин 1 та 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" безпосередньо пов`язане з вирішенням спору по суті у даній справі, оскільки важливим у даній справі є встановлення правомірності покладення на Відповідача, який не є стороною договору іпотеки, статусу іпотекодавця майна і, в разі задоволення Конституційним Судом України скарги ОСОБА_3 , відпаде підстава для задоволення позову у даній справі, який заявлений з підстав статті 23 Закону України "Про іпотеку".
18.2. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
18.3. З аналізу зазначеної правової норми слідує, що підставою для зупинення провадження в справі за такою обставиною є об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
18.4. Розглянувши зазначене клопотання, а також зважаючи на зазначену норму права, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки заявником не обґрунтовано, чому зібрані у справі докази є недостатніми для встановлення та надання оцінки обставинам (фактам), які є предметом судового розгляду.
18.5. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду (постанови від 24.04.2019 у справі №452/970/17, від 17.05.2018 у справі №800/186/17, від 19.09.2018 у справі №806/3265/17).
18.6. При цьому, суд касаційної інстанції, відповідно до статті 300 ГПК України, на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18.7. Водночас, слід звернути увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Між Позивачем (Банк) та Третьою особою-2 (Позичальник) 18.04.2007 укладено кредитний договір № HAG7GA00000006, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за даним договором виступає договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 33 кв. 8 , порука ТОВ "Регіон-Стандарт", а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.
20. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №HAG7GA00000006, між Позивачем (Іпотекодержатель) та Третьою особою-2 (Іпотекодавець) 19.04.2007 укладено договір іпотеки квартири. Предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 (пункт 33.2 договору).
Відповідно до пункту 33.3 договору в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно п`ятикімнатну квартиру №8 загальною площею 271,60 м 2 , житловою площею 96,6 м 2 , що розташована за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 33 кв. 8 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Київського районного суду м.Харкова від 27.12.2006 у справі №7149/06/04.
Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 2 732 186,00 грн (пункт 33.4 договору).
Згідно з пунктом 22 договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 16.7.1, 16.7.2. 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів №1448 від 22.12.1997, якщо інше не передбачено законодавством в день реалізації предмету іпотеки.
За умовами п.27 договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.
Термін дії договору - до повного виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього (пункт 28 договору).
21. Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 08.06.2012 у справі № 2018/2-4154/11 стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007, станом на 18.08.2011 в сумі 4 992 276,81 грн.
22. Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27.04.2015 у справі №640/17746/14-ц стягнуто зі Шпак М.О. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" загальну заборгованість (за період з 19.08.2011 по 19.09.2014) за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 в сумі 332 846,13 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (13,43 грн) станом на 19.09.2014 становить 4 470 123,53 грн.
23. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2011 порушено провадження у справі №5023/5991/11 про банкрутство ФОП Шпак М.О., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
24. Постановою Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у згаданій справі №5023/5991/11, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011, ФОП Шпак М.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тоцьку К.М.; скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави.
25. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2011 заяву ліквідатора задоволено; зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. зняти заборону на належне Шпак М.О. майно шляхом вилучення наступних записів, зокрема: в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна: запис 1 (тип обтяження - заборона на нерухоме майно, зареєстровано: 19.04.2007 15:12 за № 4835064 реєстратором: Приватний нотаріус Широкова В.А., контрольна сума запису 5837Д675БД, підстава обтяження: договір іпотеки, р.№ 1856, 19.04.2007, Приватний нотаріус Широкова В.А., об`єкт обтяження: квартира, 5-ти кімнатна, номер за РПВН: 17529790; в державному реєстрі іпотек - запис 1 № 4835282 (контрольна сума 5ГА2А5В18А) щодо квартири номер 8, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Петровського, буд.33 , яка належить Шпак М.О.
26. Позивач 12.09.2011 звертався до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання вимог кредитора в справі про банкрутство №5023/5991/11.
27. Між арбітражним керуючим Тоцькою К.М., яка була ліквідатором у процедурі банкрутства ФОП Шпак М.О., та ТОВ "Бабаївськ-Інвест" за результатами проведеного аукціону, 13.10.2011 укладено договір купівлі-продажу п`ятикімнатної квартири № 8, що знаходиться по вул. Петровського, 33 в м. Харкові , житловою площею 96,6 м2, загальною площею 271,6 м2.
28. 02.12.2011 на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Бабаївськ-Інвест" відчужило вказане нерухоме майно на користь Відповідача і 04.12.2011 Відповідачем зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 10731604 від 02.12.2011, витягом про державну реєстрацію прав КП "Харківське БТІ" № 32314815 від 04.12.2011, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 83961611 від 31.03.2017.
29. Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2012 у справі №5023/5991/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та постанову Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 скасовано, провадження у справі №5023/5991/11 припинено. Постановлено державному реєстратору за місцезнаходженням ФОП Шпак М.О. відмінити державну реєстрацію її припинення.
30. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки факт безпідставного порушення та провадження у справі про банкрутство не може породжувати правомірних правових наслідків, тому процесуальні документи, винесені в межах розгляду такої справи, є такими, що втрачають свою юридичну силу. Зазначене стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.
31. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі, а тому, обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007 зберігається та має першочерговість, внаслідок скасування постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2012 постанови Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі № 5023/5991/11 про визнання Третьої особи-2 банкрутом як незаконної. Отже, на Відповідача поширюється відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" статус Іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
32. З даним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
33. Водночас, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
34. Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
35. Відповідно частини 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час проведення дій щодо нерухомого майна Третьої особи-2 у ліквідаційній процедурі) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
36. Отже, згідно приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедура ліквідації банкрута передбачає задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. При цьому, відповідно до приписів статті 23 Закону, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обтяження щодо розпорядження майном такого боржника.
37. Частина 3 статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надає право кредиторам заявити кредиторські вимоги до боржника, які після визнання вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів, задовольняються відповідно до приписів зазначеного Закону.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, як, зокрема, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом, а частиною 1 статті 31 Закону визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються, в т.ч., вимоги, забезпечені заставою.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.
У разі примусової реалізації (продажу) предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абзац 5 статті 28 Закону України "Про заставу", абзац 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку").
У разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застава та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.
За рахунок майна банкрута, що є предметом застави, здійснюється погашення вимог кредиторів, які забезпечені заставою, у порядку задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, з коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса (статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час провадження у справі про банкрутство).
38. Отже, аналізуючи зміст наведених норм права, можна дійти висновку, що заставний кредитор, звертаючись з відповідною заявою про визнання його вимог кредиторськими та включення такого кредитора до реєстру кредиторів, а також подальша реалізація заставного майна свідчить про те, що кредитор в межах справи про банкрутство реалізував своє право саме як заставний кредитор і реалізація предмета застави є дією, яка направлена на задоволення вимог цього кредитора. Тобто, кредитор, в такому випадку, реалізує своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна шляхом заявлення кредиторських вимог та, як наслідок, реалізації цього заставного майна. Внаслідок реалізації предмета застави та задоволення вимог кредитора право застави (іпотеки) у заставодержателя (кредитора) припиняється.
39. Здійснюючи розгляд справи, суди зазначили про те, що в межах справи про банкрутство №5023/5991/11 щодо Третьої особи-2, Позивач звертався до суду з заявою вимог кредитора і майно, яким є спірна п`ятикімнатна квартира № 8 , було реалізовано ліквідатором у процедурі банкрутства шляхом його продажу на аукціоні, внаслідок чого з переможцем аукціону укладений договір купівлі-продажу від 13.10.2011, а в подальшому, переможець аукціону 02.12.2011 уклав договір купівлі-продажу цього ж майна з Відповідачем.
40. Водночас, судами не надано належної оцінки заяві Позивача щодо його кредиторських вимог, заявлених в межах справи про банкрутство №5023/5991/11, з точки зору наявності у Позивача на момент вирішення спору у даній справі прав заставодержателя, оскільки за відсутності прав заставодержателя виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна в межах даної справи.
41. Враховуючи, що у процедурі банкрутства, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги іпотекодержателя охоплюються поняттям заставного майна, а, отже, застосовуються норми, які регулюють заставу майна, і відповідно до вказаного вище законодавства право застави припиняється у разі реалізації предмета застави, тому суди, пославшись лише на обставини зняття обтяження щодо заставного майна, звернення Позивача в межах справи про банкрутство з кредиторськими вимогами та укладення за результатами аукціону договору купівлі-продажу предмета іпотеки, належним чином не дослідили ці докази в контексті правових наслідків вчинення цих дій, а також наявності чи відсутності у Позивача, за результатами провадження у справі про банкрутство ФОП Шпак М.О . , реалізації права заставодержателя; не надали оцінку чи є дійсними на час вирішення даного спору результати аукціону і договір купівлі-продажу з точки зору презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Отже, суди не з`ясували наявності у Позивача права заставодержателя на час вирішення даної справи. При цьому, при з`ясуванні обставин дійсності аукціону, як правочину (постанова Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі №6-370цс16), судам слід врахувати практику Верховного Суду щодо ефективного способу захисту прав іпотекодержателя (постанова від 17.10.2018 у справі №904/8745/15).
Суди не застосували норми матеріального права, які регулюють питання припинення застави (іпотеки,) враховуючи обставини в контексті правовідносин, які склались в межах справи про банкрутство Третьої особи-2, проте для застосування таких норм права першочергово необхідно встановити обставини, що стосуються реалізації Позивачем права заставодержателя (кредитора) у справі про банкрутство і проведення аукціону щодо відчуження цього майна в межах справи про банкрутство шляхом дослідження та надання належної оцінки цим документам, оскільки в межах даної справи Позивачем пред`явлені вимоги як заставодержателем майна, реалізація якого відбувалась в межах справи про банкрутство.
42. Посилання судів на те, що обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007 зберігається та має першочерговість, внаслідок скасування постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2012 постанови Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі № 5023/5991/11 про визнання Третьої особи-2 банкрутом як незаконної, є передчасним, оскільки, як зазначалось вище, судам слід дослідити та врахувати обставини, які пов`язані з реалізацією заставного майна на аукціоні з точки зору презумпції правомірності цього правочину, оскільки скасування судових рішень у справі про банкрутство не спростовує правомірності правочину (аукціону), вчиненого на виконання скасованого рішення суду.
43. Отже, висновки суду першої інстанції, що обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 19.04.2007 зберігається та є першочерговим, так само і висновки суду апеляційної інстанції, що до Відповідача відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" за договором від 02.12.2011 перейшли обов`язки іпотекодавця, є передчасними, оскільки належним чином не було досліджено всі зібрані докази у справі.
44. При цьому, колегія суддів враховує, що Верховним Судом України у справах №6-1382цс16, №6-202цс15, №6-332цс15, №6-11цс15, №6-63цс15, №6-53цс15) викладалась правова позиція щодо механізму реалізації права кредитора на іпотечне майно, передбачене нормами статей 23, 33, 39 Закону України "Про іпотеку". Проте, в межах даної справи, для правильного застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку" має значення першочергово встановлення обставин та відповідних правових наслідків, пов`язаних з дослідженням та наданням належної оцінки документам, що стосуються реалізації Позивачем права заставодержателя (кредитора) у справі про банкрутство і проведення аукціону про відчуження цього майна в межах справи про банкрутство.
45. Щодо застосування до спірних правовідносин норм права про позовну давність, то зазначене підлягає застосуванню в залежності від встановлених судом обставин відносно переходу до Відповідача прав та обов`язків іпотекодавця, оскільки належним чином не було досліджено всі зібрані докази у справі, не надано їм відповідної оцінки з точки зору наявності у Позивача на момент вирішення спору прав заставодержателя. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги, викладені в пунктах 10, 11, 12 постанови, є передчасними, що виключає можливість надання їм оцінки судом касаційної інстанції.
45.1. За наявності підстав для застосування до цих правовідносин положень закону щодо позовної давності, слід враховувати практику Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
47. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
48. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
49. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об`єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
Щодо судових витрат
50. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 у справі №922/2416/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.
