УХВАЛА
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2416/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "Бонус-Трейд" - адвоката Іванченка С.М. (ордер серія ДН №047203 від 20.11.2018),
Сєвєрінової С.М. - адвоката Караченцева Ю.Л. (ордер серія ПТ №088604 від 20.08.2018),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020
у справі № 922/2416/17
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 ,
2) Шпак Марина Олександрівна ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (далі - ТзОВ "Бонус-Трейд", відповідач), треті особи - ОСОБА_1 (далі - третя особа-1), Шпак Марина Олександрівна (далі - третя особа-2), про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 271,6 м2, житловою площею - 96,6 м2 (далі - майно), яка належить на праві власності відповідачу та є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 в сумі 2176801,21 доларів США шляхом продажу позивачем будь-якій особі з правом на укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також надання Позивачу всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на приписи статей 589, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" послався на неналежне виконання третьою особою-2 (Позичальник) своїх зобов`язань за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007, внаслідок чого існує непогашена заборгованість, яка станом на момент звернення з цим позовом становить 2176 801,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 58 820 967,21 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором, позивачем та третьою особою-2 19.04.2007 укладено договір іпотеки спірного майна, однак у подальшому це майно було неодноразово відчужено на користь інших осіб та 15.12.2014 зареєстровано право приватної власності на нього за Відповідачем з одночасною передачею його в іпотеку третій особі-1. Оскільки позивач не надавав згоди на передачу в наступну іпотеку предмета іпотеки (спірної квартири) й обтяження предмета іпотеки, накладене за договором іпотеки від 19.04.2007, має вищий пріоритет над наступними іпотеками, позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Справа неодноразово розглядалась судами усіх інстанцій.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 у справі №922/2416/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 у справі №922/2416/17 залишено без змін.
Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство ФОП Шпак М.О., тому застава нерухомого майна припинена у зв`язку із реалізацією предмета застави в межах процедури банкрутства. Результати публічних торгів (аукціону), зокрема протокол №1 від 10.10.2011 та договори купівлі - продажу від 13.10.2011 та від 02.12.2011 є дійсними, тому у позивача на момент вирішення спору у даній справі відсутні права заставодержателя, за відсутності якого виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна, а отже у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому суди зазначили, що скасування судових рішень та припинення провадження у справі № 5023/5991/11 про банкрутство ФОП Шпак М.О. як порушеного безпідставно, не спростовує правомірності правочину (аукціону), на якому було реалізоване спірне іпотечне майно, вчиненого на виконання скасованого рішення суду.
Крім того, з посиланням на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц суди дійшли висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту його прав іпотекодержателя, оскільки відсутні докази реалізації позивачем права позасудового регулювання, закріпленого в п. 27 договору іпотеки.
В касаційних скаргах ПАТ КБ "Приватбанк" просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 922/2416/17 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи касаційної скарги:
1) суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №390/669/17 (провадження 61-31554св18), та висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 11.09.2019 при перегляді постанови Харківського апеляційного суду від 29.11.2018 у справі №642/2506/17 (ті самі сторони), й помилково дійшли висновку, що позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство, а застава нерухомого майна була припинена у зв`язку із реалізацією предмета застави в межах процедури банкрутства боржника ФОП Шпак М.О.;
2) суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс16 (згідно з яким у правовідносинах щодо реалізації іпотечного майна Закон України "Про іпотеку" є спеціальним і положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються до цих правовідносин з урахуванням його вимог), натомість цитував рішення Верховного Суду України датоване на три роки раніше. (26.06.2013 №6-58цс13);
3) суди помилково дійшли висновку, що результати публічних торгів (аукціону) недійсними судом не визнані, отже існує презумпція правомірності вказаних правочинів в силу ст. 204 ЦК України, адже не здійснювався аналіз правочинів з відчуження предмету іпотеки на предмет відповідності закону, а саме ч.3 ст.9, ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку". Також, на думку скаржника, ці правочини є нечинними відповідно ст. 203 ЦК України;
4) суди помилково дійшли висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, адже обрання певного способу правового захисту, у тому числі й позасудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (правова позиція у постанові Верховного Суду від 05.04.2017 у справі №6-3034цс16).
Від ТОВ "Бонус-Трейд" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення з проханням у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, здійснюючи касаційний перегляд прийнятих у справі №922/2416/17 постанови апеляційного суду від 23.01.2020 та рішення місцевого суду від 05.11.2019, вважає за необхідне зазначити таке.
Положеннями частини 5 статті 302 та частин 1, 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено право колегії суддів Верховного Суду передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду до прийняття постанови судом касаційної інстанції у разі, якщо Суд дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться у власності відповідача на підставі рішення суду, яке згодом було скасоване, із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за наслідками неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором.
У справі, що розглядається, суди дійшли висновку, що відчуження предмету іпотеки було здійснено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", при цьому результати публічних торгів (аукціону) з реалізації майна боржника ФОП Шпак М.О. за результатами яких складено протокол № 1 від 10.10.2011 та в подальшому укладено договори купівлі - продажу від: 13.10.2011, що укладений між арбітражним керуючим Тоцькою К.М. та ТзОВ "Бабаївськ-Інвест", та від 02.12.2011, що укладений між ТзОВ "Бабаївськ-Інвест" та ТзОВ "Бонус - Трейд" недійсними судом не визнані, тому відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів. Отже позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство, а застава нерухомого майна була припинена у зв`язку із реалізацією предмета застави в межах процедури банкрутства боржника ФОП Шпак М.О., та за результатами публічних торгів (аукціону), зокрема протокол № 1 від 10.10.2011, договори купівлі - продажу від 13.10.2011 та від 02.12.2011 є дійсними, тому у позивача на момент вирішення спору у даній справі відсутні права заставодержателя, за відсутності якого виключається кореспондуючий цьому обов`язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна, а отже у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас, за відсутності в матеріалах справи доказів реалізації позивачем права позасудового регулювання, з урахуванням позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, суди дійшли висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту його прав іпотекодержателя.
Разом з цим зазначили, що скасування судових рішень та припинення провадження у справі про банкрутство № 5023/5991/11 як порушеного безпідставно, не спростовує правомірності правочину (аукціону), вчиненого на виконання скасованого рішення суду.
При з`ясуванні обставин дійсності аукціону, як правочину, суди врахували практику судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладену у справі № 904/8745/15 у постанові від 17.10.2018 щодо ефективного способу захисту прав іпотекодержателя (щодо можливості визнання недійсним аукціону поза межами справи про банкрутство). Верховний Суд не вбачає підстав відступати від вказаного висновку із власної ініціативи.
Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду встановлено, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 при перегляді постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 642/2506/17 в аналогічному спорі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 та Шпак М.О про звернення стягнення на предмет іпотеки, підтримав висновок апеляційного суду про те, що у разі скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису у Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек. Відтак, договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Тому обтяження майна іпотекою за договором іпотеки від 21.12.2007 зберігається та має першочерговість внаслідок скасування постанови Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 у справі № 5023/5991/11 про визнання ФОП Шпак М.О. банкрутом, як незаконної.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважав, що на ОСОБА_3 поширюється статус іпотекодавця за вказаним іпотечним договором відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», враховуючи, що до нього перейшло право власності на нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки.
Судом апеляційної інстанції було взято до уваги висновки Верховного Суду України, викладені: у постанові від 23.03.2016 у справі № 3-137гс16; у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-2467цс15; у постанові від 26.10.2016 у справі № 6-1382цс16.
Водночас, за висновком Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, при повному встановленні обставин справи № 642/2506/17 судом апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права у питанні порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та зазначено про пріоритет іпотечного застереження, як позасудового способу врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, що є свободою договору (статті 6, 627 ЦК України), над зверненням стягнення на предмет іпотеки у спосіб його продажу на підставі рішення суду, що свідчить про обрання неналежного способу захисту та є підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 390/669/17 щодо можливості припинення іпотеки у разі продажу іпотечного майна з аукціону у межах ліквідаційної процедури у порядку виконання постанови Господарського суду Харківської області від 29.03.2011 (про визнання боржника банкрутом), яка в подальшому скасована із припиненням провадження у справі, зауважив, що продаж іпотечного майна з аукціону не припинив іпотеку і вона зберегла свою силу для нового власника.
Як вбачається, у справі № 642/2506/17 та у даній справі № 922/2416/17 позивачем є ПАТ КБ «Приватбанк», відповідачем та третьою особою, відповідно, є Шпак М.О. , предметом позову - звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19.04.2007, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк», іпотекодержателем, та Шпак Мариною Олександрівною , іпотекодавцем, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG7GA00000006 від 18.04.2007, що свідчить про аналогічність позовних вимог у вказаних справах.
Отже, простежується різний підхід судів цивільної та господарської юрисдикцій щодо застосування приписів чинного законодавства при вирішенні питання щодо можливості припинення іпотеки у разі продажу іпотечного майна з аукціону у межах ліквідаційної процедури у порядку виконання постанови про визнання боржника банкрутом, яка в подальшому скасована із припиненням провадження у справі.
Положеннями статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.
Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи, що причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться у власності відповідача на підставі рішення суду, яке згодом було скасоване, із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за наслідками неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, що зумовлює обов`язок національних судів забезпечити єдиний підхід до вирішення питання щодо дійсності/недійсності договорів, укладених за результатами проведення аукціону у межах ліквідаційної процедури у порядку виконання постанови про визнання боржника банкрутом, яка в подальшому скасована із припиненням провадження у справі, що впливає на встановлення наявності у позивача на момент вирішення спору у даній справі прав заставодержателя і як наслідок впливає на встановлення належного способу захисту у спорах про звернення стягнення на предмет іпотеки за рахунок заставного майна.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що дана справа містить зазначену виключну правову проблему, тому з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності правозастосування, а також враховуючи роль Верховного Суду в системі судоустрою України, передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики судів як господарської так і цивільної юрисдикції.
З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, керуючись частинами 3, 5 статті 302 ГПК України, дійшла висновку про передачу справи № 922/2416/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 240, 235, 240, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
Справу № 922/2416/17 разом з касаційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді О.О. Банасько
Н.Г. Ткаченко
