УХВАЛА
08 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2031/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - СМЦ"
про стягнення 10 550 185 455,20 грн.,
ВСТАНОВИВ:
26.03.2019 Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулось із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи заявника касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" у справі №910/2031/16 виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 2 частини 2 статті 293 наведеного Кодексу, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/2031/16.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження керувався пунктом 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржене рішення заявником, вже було переглянуто судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою скаржника та прийнято постанову у цій справі.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, а справу передати до апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник зазначає про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України та в порушення доступу до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також скаржник стверджує, що апеляційним судом не враховано і не наведено обґрунтування того, що постановою від 24.01.2018 про залишення апеляційної скарги без задоволення, вирішувалось питання в частині тих вимог, які були заявлені в апеляційній скарзі за вих. №017/МС-255, за результатом перевірки якої було прийнято оскаржену ухвалу.
Апеляційним судом встановлено, що скаржник звернувся із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017, яке вже переглядалось за апеляційною скаргою самого ж скаржника, за результатами якої було прийнято постанову від 24.01.2018 про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 - без змін.
Пунктом 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Виходячи із наведеної норми статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", оскільки чинними нормами не передбачено повторний перегляд апеляційної скарги на рішення суду, яке вже було переглянуто в апеляційному порядку за скаргою тієї ж самої особи за результатами розгляду якого прийнято постанову.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яке передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28.05.1985, пункт 57, Серія А, №93, та Рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
Ураховуючи викладене Суд зазначає, що процесуальний фільтр щодо умов прийнятності апеляційних скарг, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до апеляційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та праву на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, відсутні і підстави вважати, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За таких підстав, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №910/2031/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".
Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/2031/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019.
2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал платіжного доручення №5211 від 25.03.2019 на суму 1 921,00 грн.) повернути заявнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. В. Кушнір
Є. В. Краснов
