ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року Справа № 910/2031/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"на постанову від 28.07.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/2031/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"до1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"простягнення 10 550 185 455,20 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Омельченко О.О. (дов. від 21.12.16)

Від відповідача - 1) Печена І.В. (дов. від 12.07.17)

2) Близнюк О.С. (дов. 22.12.16)

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Бакуліна С.В., Поляк О.І. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 10 706 143 287, 00 грн., з яких: 5 191 546 432, 65 грн. основного боргу; 2 950 336 056, 36 грн. пені; 238 128 113, 35 грн. 3 % річних; 2 326 1325 684, 73 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 в частині розрахунків за поставлений товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (головуючий Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" основний борг в сумі 5 191 526 432,65 грн., пеню в сумі 437 385 554,08 грн., 3 % річних в сумі 155 395 326,15 грн., судовий збір в сумі 111 676,11 грн.; стягнуто з ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" основний борг в сумі 20 000, 00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

ТОВ "Метінвест Холдинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило їх частково скасувати, стягнути основний борг в сумі 5191546432,65грн., пеню в сумі 2468773770,41грн., 3% річних в сумі 232481129,74грн. (з урахуванням заяви про уточнення касаційної скарги, одержаної судом 28.07.2017). В обгрунтування касаційної скарги касатор, серед іншого, посилався на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили період нарахування, розмір та базу нарахування пені та 3 % річних в контррозрахунку відповідача-1 та помилково обмежили період нарахування пені 6 місяцями.

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просило їх скасувати в частині стягнення 5191546432,65грн. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 2 565 675 769, 84 грн. основного боргу, в іншій частині - залишити без змін. В обгрунтування своєї касаційної скарги касатор посилався на те, що суди попередніх інстанцій невірно визначили суму основного боргу, оскільки не врахували, що остаточна сума гривневого зобов'язання визначається відповідно до офіційного курсу НБУ на дату здійснення платежу, а не на дату вимоги позивача про сплату відповідної суми, а також те, що коригування гривневого еквіваленту можливе лише після виставлення коригувальних рахунків.

09.11.2016 від ТОВ "Метінвест-СМЦ" надійшла заява про визнання касаційної скарги ТОВ "Метінвест Холдинг" з урахуванням змін від 09.11.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у складі: Корсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" (51925, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 116-А, ідентифікаційний код 34093721) основний борг в сумі 2 565 675 769, 84 грн., пеню в сумі 437 385 554,08 грн., 3 % річних в сумі 155 395 326, 15 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15-Б; ідентифікаційний код 32036829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" основний борг в сумі 20 000,00 грн. В іншій частині позову відмовити."

Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017 постанову Вищого господарського суду України скасовано, справу передано на розгляд до Вищого господарського суду України. Верховний Суд України у своїй постанові зазначив про помилковість висновку Вищого господарського суду України про те, що у відповідача виник обов'язок сплатити заборгованість з оплати вартості поставленого товару, виходячи із загальної суми виставлених позивачем рахунків-фактур, вираженій у гривні, а перерахунок доларового еквівалента ціни товару можливий лише на дату платежу та за умови виставлення останнім коригувальних рахунків, а також помилковість висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ч.1,2 ст.111-18 Господарського процесуального кодекс України

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 29.12.2010 між ТОВ "Метінвест Холдинг" (постачальник) і ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (найменування змінено в частині організаційно-правової форми на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") (покупець) укладено договір поставки №ГРД-01/10-5000, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця залізорудний концентрат із базовим вмістом заліза 63,70 % і базовим вмістом вологи 10,50 % виробництва ВАТ "Центральний ГЗК", ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК", а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених договором і специфікаціями до нього. Відповідно до пункту 13.7 цей договір вступає в силу з 01 січня 2011 року та діє до 31 грудня 2015 року.

Поставка товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів (пункт 4.1 договору). За змістом пункту 2.2 договору контрактним є період, протягом якого ціна товару в доларовому еквіваленті, встановлена відповідно до пункту 5.3 договору, залишається незмінною. Контрактний період за цим договором становить 1 квартал, перелік яких наведено у пункті 2.2 договору.

Строки, обсяги та графіки поставок погоджено сторонами у пункті 4.1 договору. Згідно з пунктом 4.3 договору поставка товару здійснюється партіями (які становлять маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії договору. Датою поставки відповідно до пункту 4.7 договору вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) і зазначається у специфікаціях.

Згідно з пунктом 5.3 договору ціна на товар формується за індексним методом ціноутворення, на підставі публічної та прозорої інформації. Ціна на товар включає "ціну на контрактний період" і доплати або знижки до "ціни на контрактний період" за кожний відсоток або частку відсотка зниження або підвищення фактичного вмісту якісних показників товару (залізо, волога) від базових значень якісних показників товару (залізо, волога).

Загальна вартість договору відповідно до пункту 5.4 визначається як сума всіх специфікацій, за якими поставляється товар.

Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

У пункті 6.2 договору сторони встановили, що оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки) припадає на вихідний чи святковий, оплата відповідної партії товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному чи святковому дню.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що партія товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за цю конкретну партію товару, перерахована з гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик цієї партії товару.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору рахунки-фактури виставляються у день поставки партії товару в національній валюті України - гривні, виходячи з перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті, яка діяла у поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом вологи), а також доплат/знижок до ціни товару в доларовому еквіваленті, які діяли в поточному контрактному періоді поставки за зміну якісних характеристик товару (вміст заліза, вміст вологи). При виставленні рахунка-фактури для мети перерахунку ціна товару в доларовому еквіваленті та доплат/знижок у доларовому еквіваленті перемножуються на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії товару. Для виставлення рахунка-фактури приймається вага партії товару, зазначена у залізничній накладній, та фактичні якісні характеристики товару (вміст заліза, вміст вологи), зазначені у сертифікаті якості виробника.

Згідно з пунктом 6.2.3 договору у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахована із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії, перевищує еквівалентну доларову вартість цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару, то різниця у доларовому еквіваленті між доларовою величиною фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахованою із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару та еквівалентну доларовій вартості цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару, враховується як часткова оплата в доларовому еквіваленті наступної партії товару. Коригування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками і податковими накладними на дату оплати партії товару.

За змістом пункту 6.2.4 договору у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахована із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії, менше еквівалентної доларової вартості цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару, то різниця у доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути доплачена покупцем гривнями у той же день за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату оплати. Коригування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками і податковими накладними на дату оплати партії товару.

Датою оплати згідно з пунктом 6.2.6 договору вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 7.3 договору постачальник надає покупцю (його представнику) на товар, який поставляється згідно з цим договором, такі документи: рахунок-фактуру; коригувальний рахунок (за наявності); копію залізничної накладної (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів); сертифікат якості; податкову накладну.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю: згідно з кількістю, зазначеною у залізничній накладній; за якістю: згідно з якістю, наведеною у сертифікаті якості відповідно до пункту 2.4 договору.

Пунктом 8.3 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 цього договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

Виконання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зобов'язань за договором поставки забезпечено порукою шляхом укладення між ТОВ "Метінвест Холдинг" (кредитор) і ТОВ "Метінвест-СМЦ" (поручитель) договору поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. "Дзержинського" за договором поставки від 29 грудня 2010 року № ГРД-01/10-5000, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, пені, процентів і штрафів, передбачених договором поставки. Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, на тих же умовах і в ті ж строки, що і боржник (пункт 1.3 договору поруки).

Пунктом 2.3 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20 000,00грн за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, пені, процентів і штрафів, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначеної суми.

Позивач відповідно до умов договору поставки та специфікацій №№ 8- 18 до нього у період із 01 жовтня 2012 року по 16 травня 2015 року (включно) відвантажив на адресу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" товар (концентрат залізорудний) у кількості 7 309 520,70 т загальною вартістю 717 208 627,39 доларів США, що підтверджується залізничними накладними та актами приймання-передачі кожної партії товару. Зокрема, акти приймання-передачі кожної партії товару містять підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відповідача, а отже останній надав свою згоду на прийняття саме таких кількості та асортименту товару за передбаченою ціною у певний контрактний період.

Судами також встановлено, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" товар, відвантажений у період із 01 жовтня 2012 року по 22 липня 2013 року, оплатило у повному обсязі, але з порушенням встановлених строків оплати, а товар, поставлений із 23 липня 2013 року по 16 травня 2015 року, оплатило лише частково. Станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив за поставлений товар 514 522 725,37 доларів США.

В подальшому ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" сплатило на користь позивача 3 312 116,17грн заборгованості за поставлений товар за рахунком-фактурою від 02 жовтня 2013 року № СФ-178728, що підтверджується платіжним дорученням від 23 березня 2016 року № 834. Цю суму оплати в гривнях відповідно до умов пункту 6.2.4 договору було зараховано позивачем як частину вартості товару, поставленого за актом приймання-передачі продукції від 02 жовтня 2013 року № 178728, а саме як оплата поставки 1 168,6511 т товару, ціна якого на день оплати становила 126 880,44 доларів США.

З урахуванням часткової оплати товару заборгованість (основний борг) відповідача за період із 23 червня 2013 року по 16 травня 2015 року на час розгляду справи становить 202 559 021,58 доларів США (717 208 627,39 доларів США - 514 522 725,37 доларів США = 202 685 902,02 доларів США - 126 880,44 доларів США = 202 559 021,58 доларів США).

За даними обліку позивача станом на час розгляду справи основний борг відповідача становить меншу суму, а саме 202 558 991,20 доларів США, що еквівалентно 5 191 546 432,65грн за офіційним курсом НБУ станом на 11 квітня 2016 року (25,6298грн за 1 долар США), і саме у наведеній сумі позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу. Основний борг розраховано позивачем з урахуванням положень розділу 6 договору поставки.

Водночас ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" визнало наявність заборгованості за поставлений у спірний період товар лише в сумі 2 565 675 769,84грн. Заборгованість в іншій частині заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу відповідач не визнає, оскільки вважає, що у нього є обов'язок сплатити вартість поставленого товару відповідно до вартості, зафіксованої у рахунках-фактурах і вираженої у гривні, без фактичної прив'язки до курсу долару США на дату платежу.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" і ТОВ "Метінвест-СМЦ" 2 950 336 056,36грн пені, 238 128 113,35грн - 3 % річних, 2 326 132 684,73грн інфляційних нарахувань за період із 22 жовтня 2012 року по 19 січня 2016 року.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" заявило про сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені за період 2012-2014 років та за частину 2015 року, яка не входить в один рік до дати подання позову, з огляду на скорочений строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК), а також про сплив загального строку позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних за період із жовтня 2012 року по 12 лютого 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі, яка розглядається, предметом позову є вимога позивача про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежними виконанням відповідачем договірного зобов'язання, грошовий еквівалент якого визначено в іноземній валюті.

Відповідно до статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За змістом статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У справі, яка розглядається, сторони у договорі поставки визначили, що ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) і наводиться у специфікаціях; оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару, на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником у день поставки партії товару в гривні, виходячи із перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленим на дату поставки партії товару; у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахована із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії, менше еквівалентної доларової вартості цієї партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути доплачена покупцем гривнями у той же день за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату оплати. Коригування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками і податковими накладними на дату оплати партії товару.

Судами встановлено факт порушення відповідачем ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Таким чином, якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог).

Обов'язок кредитора виставити коригувальні рахунки має місце, якщо прострочення боржника не настає і він добровільно сплачує вартість поставленого товару у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника кредитор звертається до суду, то в такому випадку чітко неможливо визначити дату платежу (день фактичної оплати, виконання рішення суду) і, відповідно, внаслідок невиставлення коригувальних рахунків кредитор у розумінні статті 613 ЦК не вважається таким, що прострочив (прострочення кредитора).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 5 191 526 432,65грн.

Що стосується вимоги про стягнення пені та річних, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), у тому числі мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

У справі, яка розглядається, сторони у пункті 8.3 договору поставки врегулювали відносини щодо розміру й терміну сплати пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, а саме сторони погодили, що пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати, тобто шестимісячний строк позовної давності, встановлений у ч.6 ст.232 ГК України не застосовується. Крім іншого, цей пункт договору повністю відповідає положенням частини шостої статті 231 ГК.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, є необґрунтованими і помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, а також нез'ясування судами попередніх інстанцій правовідносин сторін з огляду на положення вищенаведеного законодавства, колегія суддів вважає, що справа в частині стягнення пені, річних підлягає направленню на новий розгляд.

З огляду на те, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає про наявність підстав для часткового скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" задовольнити частково.

Постанову від 28.07.2017 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 18.04.2017 господарського суду міста Києва у справі №910/2031/16 скасувати в частині стягнення пені в сумі 437 385 554,08грн., 3% річних в сумі 155 395 326,15грн. і в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Поляк