КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2018 р. Справа№ 910/2031/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.01.12.2017 року
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/2031/16 суддя Лиськов М.О. повний текст складено 01.11.2017 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - СМЦ"
про стягнення 10 550 185 455, 20 грн.
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (надалі відповідач-2) 5 035 588 600, 78 грн. основного боргу, 2 950 336 056, 36 грн. пені; 238 128 113, 35 грн. трьох відсотків річних; 2 326 132 684, 73 грн. інфляційного збільшення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" основний борг в сумі 5 191 526 432,65 грн., пеню в сумі 437 385 554,08 грн., 3 % річних в сумі 155 395 326, 15 грн., судовий збір в сумі 111 676,11 грн.; стягнуто з ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" основний борг в сумі 20 000, 00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року змінено постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року, викладено резолютивну частину в іншій редакції.
Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017 року постанову Вищого господарського суду України скасовано, справу передано на розгляд до Вищого господарського суду України.
Верховним Судом України у постанові по даній справі зазначено про помилковість висновку Вищого господарського суду України щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість з оплати вартості поставленого товару, виходячи із загальної суми виставлених позивачем рахунків-фактур, вираженій у гривні, із можливістю здійснення перерахунку доларового еквівалента ціни товару лише на дату платежу та за умови виставлення останнім коригувальних рахунків, а також помилковість висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
За розглядом справи у Вищому господарському суді України 29.08.2017 року постанову від 28.07.2017 року Київського апеляційного господарського суду та рішення від 18.04.2017 року Господарського суду міста Києва у справі № 910/2031/16 скасовано в частині стягнення пені в сумі 437 385 554, 08 грн., 3% річних в сумі 155 395 326, 15 грн. і в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.
Предметом нового розгляду у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів сум пені та 3%, зокрема, з урахуванням поданих в матеріали справи уточнень, за проведеними розрахунками штрафних санкцій в межах строків позовної давності (3 роки для 3% річних та 1 рік для пені) позивач просить стягнути пеню в сумі 2 468 773 770, 41 грн., 3% річних в сумі 232 481 129, 74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідач-1 не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки судом першої інстанції були порушені норми процесуального та хматеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не були враховані відповідні положення законодавства України щодо розрахунку суми простроченого боргу, нарахування пені та 3% річних.
Відповідач-1 не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки судом першої інстанції були порушені норми процесуального та хматеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не були враховані відповідні положення законодавства України щодо розрахунку суми простроченого боргу, нарахування пені та 3% річних.
Апелянт вказує, що 3% річних від прострочених сум, із урахуванням позовної давності, складають 155 395 326,15 гривень
Скаржник також вказує, що загальна сума пені, нарахованої Позивачем за Договором, складає 4 992 898 824,46 грн., що дорівнює 96 відсоткам суми загальної заборгованості, визначеної Постановою Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року по справі № 910/2031/16, що не є співрозмірним та справедливим. Окрім того, потрібно враховувати, що в той час як сума присудженого основного боргу складає 5 191 526 432,65 грн. загальна сума нарахованих та витребуваних Позивачем господарських санкцій вже на поточний момент складає 5 417 143 663,26 грн.
Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 20.12.2017 року.
03.10.2017 року прийнятий Закон України N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Відповідно до Прикінцевих положень вказаного закону " 1. Цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно постанови N 2 Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 року "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду", визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.
Отже, з 15.12.2017 року набрав чинності Закон № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно з цим Законом Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 року відкладено розгляд справи на 24.01.2018 року.
Позивач, згідно з поданим до суду 13.12.2017 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив зазначивши, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2017р., яким було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та стягнуто з ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» 2 468 773 770, 41 грн. пені та 232 481 129, 74 грн. 3% річних на думку Позивача є законним та обґрунтованим.
Відповідач-2 до судового засідання, що відбулось 24.01.2017 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
29.12.2010 року між ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ", як постачальником, та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат"), як покупцем, укладено договір поставки № ГРД-01/10-5000, за умовами якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця залізорудний концентрат, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.
Специфікаціями №№ 8 - 18 до договору поставки сторони визначили зміст, ціну, загальну вартість, кількість товару, що підлягав поставці в спірні контрактні періоди (з 01.10.2012 року по 30.06.2015 року), умови та строки його поставки.
В межах даної справи судом прийнято рішення щодо стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 5 191 526 432,65 грн., з урахуванням обмежень по сумі відповідальності поручителя за договором поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р., а також стягнуто з відповідача-2 суму боргу в розмірі 20 000 грн. (в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017р.).
Під час розгляду спору судами встановлено факт порушення відповідачем ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, що в свою чергу є підставою для застосування відповідальності передбаченої законом (ст. 549, 625 ЦК України) та договором сторін (п. 8.3 договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р.).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суму 3% річних заявлену до стягнення з відповідача-1 у розмірі 232 481 129, 74 грн. позивачем обчислено за період прострочення у відношенні основної заборгованості з урахуванням курсової різниці, яка підлягає сплаті на умовах договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 (п. 6.1 - п. 6.6), тобто нарахування здійснено на суму основного боргу визначену виходячи з курсу долара на кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 6.2 договору оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки) припадає на вихідний чи святковий, оплата відповідної партії товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному чи святковому дню.
Розрахунок позивача проведений у відношенні заборгованості, що виникла за поставками, дата платежу по яким настала в періоді з 11.02.2013р. (за виставленими рахунками з 21.01.2013р.), до суду позивач звернувся 09.02.2016р..
Нарахування трьох відсотків річних в розмірі 232 481 129, 74 грн. здійснено в межах строку позовної давності - 3 роки за період з 11.02.2013р. по 19.01.2016р., в тому числі з урахуванням ч. 1 ст. 266 ЦК України та приписів п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", а відтак в суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності згідно поданої відповідачем-1 заяви.
Розрахунки відповідача-1 судом не можуть бути прийняті, оскільки вони здійснені виходячи з суми основного боргу 2 565 675 769, 84 грн. без врахування права позивача на отримання плати за товар у відповідності з погодженими умовами договору виходячи з перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті
Як вже зазначалось, Верховним Судом України у постанові по даній справі зазначено про помилковість висновку Вищого господарського суду України щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість з оплати вартості поставленого товару, виходячи із загальної суми виставлених позивачем рахунків-фактур, вираженій у гривні, із можливістю здійснення перерахунку доларового еквівалента ціни товару лише на дату платежу та за умови виставлення останнім коригувальних рахунків, а також помилковість висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
За розглядом справи у Вищому господарському суді України 29.08.2017р. постанову від 28.07.2017р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 18.04.2017р. Господарського суду міста Києва у справі № 910/2031/16 скасовано в частині стягнення пені в сумі 437 385 554,08 грн., 3% річних в сумі 155 395 326,15 грн. і в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.
Предметом нового розгляду у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів сум пені та 3%, зокрема, з урахуванням поданих в матеріали справи уточнень, за проведеними розрахунками штрафних санкцій в межах строків позовної давності (3 роки для 3% річних та 1 рік для пені) позивач просить стягнути пеню в сумі 2 468 773 770, 41 грн., 3% річних в сумі 232 481 129, 74 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на новому розгляді спірним питанням є стягнення 2 950 336 056, 36 грн. пені; 238 128 113, 35 грн. трьох відсотків річних.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, сторони погодили у п. 8.3, яким зокрема встановили наступне:
"У випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 даного договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочки включно до фактичного моменту оплати.".
Умова договору погоджена сторонами у п. 8.3, а саме: щодо "нарахування пені за весь період прострочки включно до фактичного моменту оплати" свідчить про встановлення іншого строку за який нараховується пеня, що повністю узгоджується з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, а відповідний правовий висновок щодо застосування вказаної норми матеріального права, саме при погодженні в договорі сплати пені "по день фактичної оплати" вміщений у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс15 (910/6379/14), а також зроблений Верховним Судом України у даній справі у постанові від 21.06.2017 року.
В силу положень ч. 3 ст. 82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу.
З огляду на наведені положення закону та договору сторін, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем пені у спірному періоді (з 09.02.2015 року по 19.01.2016 року) за відсутності доказів сплати суми заборгованості, що виникла по договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. та погодження сторонами в договорі іншого строку нарахування пені у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Саме такі висновки по застосуванню норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду України у справах №6-3006цс15 від 08.06.2016р., №6-1138цс15 від 25.05.2016р..
Нарахування пені у спірному періоді (09.02.2015р. по 19.01.2016р.) в розмірі 2 468 773 770, 41 грн. здійснено позивачем у межах строку позовної давності за основною вимогою, за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду, тобто відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України і пункту 8.3 договору, з урахуванням положень ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Судом першої інстанції правомірно відхилені доводи відповідача-1 щодо необхідності проведення розрахунків виходячи із суми основного боргу без врахування курсової різниці з огляду на встановлення правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості яка підлягає сплаті на умовах договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 (п. 6.1 - п. 6.6), виходячи з перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті.
Клопотання відповідача-1 про зменшення пені також правомірно відхилено судом першої інстанції.
Також, клопотання відповідача-1 про зменшення пені мотивоване тим, що за 2016 рік ним отримано збитки у розмірі 2 717 065 тис. грн., наявною є заборгованість з оплати праці, яка становить 120 974 тис. грн., в цілому підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, з березня по липень 2017 року ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" знаходилось в режимі "гарячої консервації" у зв'язку з відсутністю поставок металургійного коксу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".
В свою чергу, судом першої інстанції підставно взято до уваги заперечення позивача щодо заявленого клопотання, виходячи з необхідності врахування також інтересів і іншої сторони договору - позивача, яким на захист своїх порушених прав заявлено позов, що розглядається судом у справі.
Так, зокрема, позивачем заявлено про наявність значних економічних збитків від систематичного невиконання відповідачем-1 його грошових зобов'язань, що в свою чергу, спричинило стійку неплатоспроможність. Крім того, зазначено, що підприємство втратило контроль над своїми активами на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вони були захоплені та перебувають під керуванням незаконних військових формувань, тобто позивач також перебуває у надто складному становищі.
Відповідно до встановлених при розгляді справи обставин заборгованість відповідача-1 за договором поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 року виникла ще в 2013 році, тобто до настання обставин 2017 року, якими відповідач-1 обґрунтовує клопотання, водночас суду не надано доказів вжиття усіх можливих заходів з метою вирішення питання по погашенню заборгованості перед позивачем.
Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем-1 поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов'язань за договором поставки, враховуючи майновий стан обох сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
Заперечення відповідача-1 до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.
З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/2031/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/2031/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/2031/16 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/2031/16 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/2031/16 повернути до суду першої інстанції.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді К.В. Тарасенко
І.М. Скрипка
